Село не люди

by Liuko Dashvar

Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно і чуйно, що торкається струн душі кожного. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця.

Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині лише тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця...
Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність існують пліч-о-пліч — так близько, що стають невіддільними...

Genres: Fiction, Ukraine, Ukrainian Literature, Drama

304 pages, Hardcover

First published January 1, 2007

About the author

Українська письменниця, сценаристка, журналістка. Лавреатка літературної премії Коронація слова
Народилася в Херсоні.
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)
У журналістиці з 1986 року.
Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.

Reviews

[Natalia Tymoshyk · Rating 1 out of 5]

Книжка, котра надовго відвадила мене від української сучасної літератури. Я титул "коронація слова" став ознакою несмаку в літературі.
Всі персонажі якісь недолугі: або дурні, або бідні. Або і те, і інше одночасно. Історія після якої хочеться помити руки і очі, історія без особливих висновків. Лише з питанням - нашо я це прочитала?

[Hymerka · Rating 1 out of 5]

бозна-скільки провисіла в мене в currently reading, і от нарешті пішла на макулатуру

[Oksana Naumchuk · Rating 3 out of 5]

Сюжет гідний серіалу на СТБ, хоч і читається легко. А загалом, все, що треба для масового продукту - секс, сльози, смерть, страждання, гроші, і кінець з надією на те, щоб бути щасливим.

[Nastya Matsuga · Rating 4 out of 5]

Мій телеграм канал – «Шо б його такого почитати?»

Мене так лякали цією Люко Дашвар, а я шось нічого страшного і не помітила.

Ну так, трошки вайб «горить сарай – гори і хата». Трошки – «кохана, ми вбиваємо дітей». І шо, ви хочете сказати, шо не любите все це? Особисто я люблю, тому і книга мені сподобалась.

Авторка пише, на мій смак, добре. Читається легко і приємно, не дивлячись на те, що відбувається по сюжету. А трешові сюжети я теж поважаю, якщо що.

Мені сподобалась міфологізація, що використана ближче до фіналу. Вона надала цій історії шарму: оці всі відьомства і видіння, звісно, ближчі до «битви екстрасенсів», але надають книзі особливої атмосфери.

Іноді депресії було аж забагато, за це, власне, зірочку і зняла. В голові почали виринати меми про типову українську літературу де якщо щось погано, значить, буде гірше. Але якщо вам зайшов Буськів ад у Павлюка в «Пітьмі» – цей варіант царства тіней, думаю, ви теж оціните. Цього разу без витончених слів – груба, скупа і жорстока реальність, яку хочеться викинути з голови.

Ця книга буде обурювати. Бісити і дратувати. Злити. Байдужість – це не сюди. Ви прочитаєте і скажете або «боже, ну і хуйня, нашо ти мені це рекомендувала», або «слухай, ну непогано, дуже навіть добре, вірю, хоч і хочеться помитися після прочитання, щоб змити бруд».

Тому рекомендувати не буду – воно мені нада? Вирішуйте самі))

[Anatolii Stepaniuk · Rating 5 out of 5]

Читав з відкритим ротом...
Тримала в подиві з початку й до кінця.

Моя "Енциклопедія Села" - здається більшість своїх знань про село я почерпнув саме з цієї книги.

Книга, що виводить зі своєї соціальної бульбашки.
Було відчуття, що дивлюсь калейдоскоп, що показує різні сторони життя, та так швидко що не встигаєш отямитись.

Ну і звісно - ЯКІСТЬ тексту!

[Dmytro Trotsko · Rating 4 out of 5]

От пам’ятаєте як ми колись дивились СТБ: усі оті фрік/ реаліті-шоу з Карпачовим і іншими експертами? Я переконаний, що цей витвір мистецтва слід споживати так само, як і прайм-тайм передачі СТБ – іронічно. Тільки тоді вас не буде бентежити надмірна мелодраматичність, пласкі персонажі і незавершені сюжетні лінії.

Докидаю також додаткових балів авторці за символізм у вигляді кургану, манго-дерева, рожевого пальта і інших несюжетних елементів.

[Вікторія · Rating 2 out of 5]

Не сподобалося. До плюсів книги – читається легко і швидко. До мінусів – після прочитання хочеться прочитати якісну класику, щоб очистити розум від бруду.

[Андрій Мартич · Rating 1 out of 5]

Хочеться стерти собі пам‘ять , щоб забути прочитане

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Я із села, хоча й уже 19 років як не живу там. Але приїжджаю до батьків. І чую подібні історії. Історії, від яких чуб дибки стає на голові. Мені, людині, яка виросла у 90-х у селі, ця книга зайшла на відмінно. Такі твори потрібні. Дякую за написання танкого шедевру! Прочитала за дві ночі. Такого зі мною не було вже більше 3 років.

[Pennie Larina · Rating 1 out of 5]

Якась неймовірна глупота і несмак. При цьому видно, що талант в авторки є. Чому вона при цьому пише отаке - незрозуміло.

[Alexander Mynzak · Rating 2 out of 5]

Ідея твору справді цікава, але реалізація — слабка на всіх рівнях. Персонажі виглядають неприродними, а зображене село — абсолютно нереалістичним, особливо якщо мова йде про 90-ті роки.
Основу тексту становлять діалоги та монологи, через що розвиток персонажів виглядає поверховим, а емоційна глибина — майже відсутня. Такий формат не дозволяє читачеві по-справжньому зануритися в історію чи співпереживати героям.
Шкода, бо з цієї ідеї міг би вийти сильний роман — якби його написав, скажімо, Фредрік Бакман. Читати інші твори цього автора бажання не маю.

[Danuta · Rating 2 out of 5]

Цей роман написаний для епатажу. Ніякого культурного зрізу я тут не знайшла, не розумію чому 500 тисяч примірників, хіба що у 2007 році всіх шокували такі "реалії" села.

— Бачите? Гарно цвіте! Листя — і зелене, і червоне. Гілки різні — і прямі, і криві, і малі, і грубі. Оце ви і є. Культура ваша. А якою їй бути — тільки коріння знає. Оте саме, що у землі, у багнюці, без повітря, без кольорів. У чорному поті. Знай трудиться, аби гілки з листям на світ витріщалися!

[Oleg Tipa · Rating 3 out of 5]

Плюс тільки за прекрасно переданих персонажів другого плану. Вперте сліпе кохання головної героїні виглядає інфантильним і несправжнім

[Анна Bilenka · Rating 4 out of 5]

Читала з надією хоч на якийсь просвіт, і він став, але таким не відчувся. Вірила діалогам та поведінці героїв, вірила самій історії, але від оцієї безпросвітної тьми тяжко на серці.

[Moonlight · Rating 5 out of 5]

It was really hard to start to write about this book, to put all thoughts together and finally speak even that heart still trembling...
Luko Dashvar my favorite author and one day I dream that her books would be translated to many languages and I can share my feelings with people from all over the world. She always write about life as it is, without "pink glasses ", maybe that's why after every each book my eyes are full of tears, but I will never stop read her books as it's not just the way to show me how shity our society is but it gives power to brain to think that we have to change something, not just seat still. 
She really loves to write about villages, all villages with those old traditions, to return life to headwaters, to remember how it was and how it is now where all those villages are dying ~ 
Villages is our roots and big cities our branches and leaves. I honestly think that if we could all live together and don't make those bridges with gulf between us, to help each other to understand things that someone could not understand , to help to live this life different, probably everything would be different. Village ppl hate big city ppl, cause of their greed and big city ppl hate village cause of their folly and yet we all hate each other cause we can't even try to understand each others life and put ourself in other ppl skin. 
Going to village, it's amazing, u see like how everything was born, u hear traditions that were dead and see kindness and candor from ppl eyes and hearts and from their acts towards u. Also I see the other side of medal, where ppl never move on, they live by life circle that was build centuries ago, where ppl work for food and having sex between old men and girl of age 13 years old, covering is by love it's normal, he would present cow after it and her parents will be completely okay with that, as what we born for? To eat, to shit, to fuck, to born same degraded children who we will teach to live by same life circle and die to never be reminded ~ 
There is big city ppl, who are mostly high educated and see this life something more than to fuck and to eat, that trying to find something new in life and to grow >grow mentally and spiritually. But there is other side, those ppl by getting some goals in life will never be shameful to put their hands in ur blood, u will never know what is behind their smile they can be just perfectly hide knife behind ur back while u think that u completely happy and found real friends. No one will care while stepping on ur neck to reach some goal. 
In big cities there is law and villages is lynching~ there is so many stories in small villages that u can't find even in maps, where ppl die and no one even cares. There is so many stories in big cities that ppl were wrongfully convicted but yet they still forgotten, and it's not only problem in Ukraine , u can say we are less civilized , yes we have less money and resources so we can't make every story silent and "shhhhhhh" about it like other countries do. U just trying to convince that ur country doesn't have it, but trust me it does, u just passing by this as long as it's not ur problem, till it will reach us or our family or any ppl that we close to, we will just hear about it and make big eyes as it's something impossible. It would be awesome, if at least one person out of brainwashed herd will try to help one another, it's just one person needed to have changes but it's so hard to find right person, cause most of the time "leader" can lead us to wrong direction ~to remember that sometimes one candy presented from heart means much more than fur coat that cost lots of money~

[Yanka_book · Rating 4 out of 5]

Люко Дашвар - Село не люди

📖 - 270 сторінок
📝 - 2021 рік

Моя оцінка 4/5 🌟🌟🌟🌟

Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині лише тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця...
Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність існують пліч-о-пліч — так близько, що стають невіддільними...

Почну з того, що я дуже люблю такі фільми та серіали, я обожнюю коли так глибоко підіймають нашу культуру та колишнє життя.
Книга дуже цікава та не звична, вона не схожа ні на що.
Я знаю що книга має багато негативних відгуків, ну так тут жорстоко, але правдиво.
З перших сторінок ти думаєш господи, що це я читаю🤦🏼‍♀️ а потім щось мене в ній зачепило і не відпускало до самого кінця. Але мені дуже сподобалось, от справді сторінка за сторінкою, і я вже не можу відірватися. Автор з самого початку дає зрозуміти, що книга дуже відкрита та зачіпає надважливі теми українського села 2000 років, насильство над жінками, над дітьми, відсутність освіти, корупція, алкоголізм та ще багато всього. Надмірність міських яке чітко підкреслює «село» і «місто». Життя інколи дуже жорстоке і автор від нас це не приховує.
Нажаль так трапляється…
Однозначно рекомендую і буду далі знайомитися з книгами автора🙌🏻🫶🏼

[Nadiia Maievska · Rating 3 out of 5]

Досі не розумію феномену популярності книг цієї авторки. Друга книга - теж моя невдала спроба. Повно беззмістовності, зла, абсурду, банальності. Не знаю, чого ще, але чогось схожого.
Село давно не таке, як малює ця пані. Це ганьба - так зневажати українське село.
Бал згори за фінал, в якому можна знайти сенс, і за частину книги про Жанночку.

[Ira Kolomiets · Rating 5 out of 5]

Це все настільки складно і страшно. Мені особисто, ще страшніше через те, що я розумію, що такі села існують. І такі дядьки Романи, що зваблюють дітей, і баби Ничипорихи, які тільки і вміють, що розпустити плітки і прибрехати, перебільшити все, налаштувати когось проти когось. І баби Килини, які добре, живуть самі по собі і які щось знають і вміють.
Достатньо простий, але реалістичний сюжет, який викликав у мене почуття жалю і суму, бо так не повинно було б бути. Жаль Катерини, жаль її батьків, і багатьох інших односельців. Але мені справді сподобалося, я буду ще читати книги цього автора обовʼязково!

[Sofia (probably elf) · Rating 3 out of 5]

Оцінка - 6/10

Отже, поговоримо. По-перше, дуже багато нереалістичних і безглуздих діалогів. Наприклад:
«— Чого прийшла?
— Піду…
— Та ні вже, стій!
— Піду я…
— Не підеш»

Йдемо далі — нереалістичність подій. Так, це було динамічно, напружено. Як тільки щось стається — одразу новий поворот у сюжеті. Так званий «роман у бігах», бо всі події розгортаються просто в секунду (метафора). Так, там є абсудність і нелогічність. І таких моментів досить багато. Все відбувається настільки швидко, що втрачаєш зв‘язок з реальністю. Але, читати цікаво.

Далі — романтизація педофілії. У реальності, якщо б таке було, то ДУЖЕ сумніваюсь, що батьки тринадцятирічної дитини нормально сприйняли б її «стосунки» зі старшим дядьком, якому за тридцять. Тобто, дорослий чоловік ні з того, ні з сього захотів зґвалтувати дитину. Що ж відбувається далі? У нього є ніби певні сумніви щодо його вчинку, але він і далі продовжує зустрічатись із Катериною. А також, чоловік планує розлучитись із дружиною і втекти із дитиною, щоб жити з нею удвох «в любові». Нема слів. Звичайно, далі буде ще один випадок зґвалтування, коли вона житиме у батьків вченого з Києва.

Єдине про що думають діти — любов, хлопці, дівчата… У 13 років? Це клас 6-7. Що я робила у цьому віці? Гралась у поні, дивилась мультики про Немо, Мадагаскар і малювала одяг моделям у портфоліо.

Як стільки всього може навалитись на одну маленьку дитину? Взагалі, мені ця книга асоціюється з книгами «Хіба ревуть воли» й оповіданням «Федько-халамидник». Тільки тут, забагато «любові».

Тема, без якої не обходиться напевно жодний роман про села — відьомство. Це прикольно, це цікаво, але це відбувається ну дуже швидко. Тільки вмирає баба Килина, Катерина одразу все починає «бачити».

І ще, постійне звинувачення жертви. Усюди. У цій книзі Катерина як офірний цап. Її зґвалтував дорослий чоловік? Катерина винна, бо вона «спокусила». Другий раз — теж вона. Прикраси хтось вкрав? Хто б це міг бути, як не… Катерина! Звісно. Сашко помер? Ніколи не здогадаєтесь хто винен… Катерина. Таке враження, ніби окрім тринадцятирічної дитини у тому селі ніхто не живе.

[Anna Martus · Rating 5 out of 5]

Спочатку не дуже розуміла, нащо я читаю цю примітивщину. Простий сюжет, напівсексуальна сцена на початку. Наче автор хотів купити читача за рахунок еротики. І педофілії. Думаю, задум в цьому і був. Але то таке.

Мене купив драматизм роману. Різкі сюжетні повороти не давали знудитися. Персонажі хоч і прості, але саме це і потрібно, щоб відволіктися від реальності.

Перечитувати точно не стану, але вдячна автору за декілька цікавих вечорів. Піду читати другу частину.

[Nata Vehas · Rating 4 out of 5]

Цікава мова книги, дуже спрощена, дієва, дуже передає відчуття села.

[Olga · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалась. Тримає в напрузі. Сюжет цікавий і динамічний. Я почала читати другу частину, а потім першу (помилково) але це зовсім не зіпсувало вражень!

[Julia Yepifanova · Rating 1 out of 5]

Це була книга з проекту Українського інституту книги та Міністерства культури та інформаційної політики "30 знакових книжок нашої Незалежності".
Дуже цілісний твір, бо градус трешняка не спадає всю книгу і написано жахливо.

[Kateryna Yanvarova · Rating 2 out of 5]

Історія тринадцятирічної дівчинки Катерини, на яку звалюється так багато нещасть. Читаючи її розумієш, що так живе багато людей у віддалених селах. Там процвітає педофілія, відсутня освіта, повсюди бідність. В книзі чітко можна побачити, наскільки важлива сексуальна освіта в школах.

Загалом, книга емоційно тяжка. Також в ній багато несправжніх подій, незрозуміла кінцівка, та і взагалі, після прочитання залишаються не дуже приємні емоції.

[Tanya · Rating 5 out of 5]

Насамперед, тут моя улюблена тема: дівчинка Катерина покохала дорослого чоловіка Романа. Це стає зрозуміло вже з перших абзаців. Ох, що там робиться! Та ще й як покохала! Без бруду, щиро. Та й він теж розумів, що це неправильно, бо був одружений, виховував сина, який лише на 2 роки старший за Катерину. Але нічого з собою вдіяти не міг. До речі, йому 36, а їй 13. Оце так! Між ними не сталося нічого такого (а я так чекала!), але поцілунки і обійми мали місце. Хотілося б бачити цю пару частіше.
Кохання найпрекрасніше, що сталося з Катею, бо її життю не позаздриш. Батько любить випити, у хаті відсутня ванна, туалет на вулиці, гарні речі немає за що придбати. Але й це не найгірше. На Катю зводять брудний наклеп, через що її родину зневажають, а з нею маленькою хочуть поквитатися. Наче цього замало, коханий Роман трагічно гине, що теж стає причиною пліток і вигадок.
На щастя, їй є куди тікати від оскаженілих односельців. Але й у столиці на неї чекають випробування. Під кінець історії Катя все-таки повертається додому, знаходить своє місце і спокій. У неї є все, щоб у одних викликати повагу, а у інших - породжувати страх.

[Andriy M · Rating 4 out of 5]

Красива, сумна, містична і романтична казка життя.

[Anna Wolf · Rating 1 out of 5]

книжка де вам розкажуть як малолітня дівчинка "кохає" дорослого чоловіка і автор в тесті не надто й показує, що це не окей. Зайва трата часу

[Daria · Rating 4 out of 5]

+Повчально. Люко Дашвар показує нам реальність (в яку мені було досить складно повірити) з добрими, безкорисними людьми та жалюгідними підступними людино-тваринами, які мають стадне мислення. Також на багатьох прикладах автор доводить, що всі наші вчинки мають свої наслідки ("що посієш те й пожнеш"). І інколи маленька дурника може вартувати життя.
+Стиль.Сподобалося те, як автор веде, розвиває своїх героїв протягом книги. Ось ці часті зміни міста, середовища і доводить, що історія може трапитися з кожним.
-Є сцени сексуального характеру в яких участь беруть діти і протягом книги це ніяк не засуджується. А навпаки кохання між дівчиною та тричі старшим чоловіком ведеться до такого своєрідного хепі-енду. Хоча зрозуміло, що у дорослої людини є певні проблеми з психікою. І взагалі така ситуація не повинна бути нормою! І мені хотілося б щоб автор зробив на цьому акцент.
-Ця книга підійде справді не всім. Я б сказала 🔞 Мені інколи було складно сприймати ось таку реальність.

[Marharyta Borovets · Rating 4 out of 5]

Одразу як розгортаєш книгу і читаєш перші рядки історії, виникає здивування, підкрадається недовіра і ти перечитуєш їх знову, щоб впевнитися у правдивості прочитаного.
Починаєш задумавитися чи в реальності люди чинили б так по-дурному, а потім усвідомлюєш, що так і є.
Діти через брак інформації та належної освіти роблять собі шкоду, яка навіть приводить до смерті. Люди, як стадо овець, наслухавшись пліток, не перевіривши достовірності інформації, чинять самосуд, який обертається для всіх великою бідою, дурять один одного заради власної вигоди, лицемірять.
Однозначно моментами книгу не приємно читати, деякі сцени у декого можуть викликати відразу.
Читаючи, ми проживаємо всі події на собі, а оскільки вони не найприємніші, тому звичайно інколи бажання продовжувати це робити зникає.
Книга викликає емоції, якими вони не були б.
Мені сподобалося, що під час читання не з‘являється нудьга, сюжет захоплює навіть абсурдністю дій героїв, а для мене це вже щось означає.

[Natasha Belinska · Rating 3 out of 5]

Спочатку мені здавалося що я перенеслася у літо десь в середині 90х, я в гостях у моєї покійної баби в нині окупованому містечку на Донеччині, і баба розповідає що сталося за той рік що ми не бачились. Там були і любовні трикутники, і сварки, і сусід якій напився і вбив дружину, але десь у останній третині рівень драми перейшов межу навіть для мене, загартованої бабиними розповідями.

Я так і не зрозуміла, чи це була дешева драма з перебільшено жорстокими і жадібними героями, чи соціально гостра історія, яка висвітлює проблеми суспільства під час зміни соціального устрою. У будь якому разі роман не залишає байдужим.