What do you think?
Rate this book
Прикладна палеонтологія
Чи жили динозаври на території України? Чому науковці посварилися через птеродактилів та хто став прообразом Індіани Джонса? Відповіді на ці питання знає палеонтолог Вадим Яненко. У своїй книжці він не лише пояснює, як на око відрізнити археолога від палеонтолога, а й навчає, як по смаку та звуку кісток визначати вік скам’янілостей у себе на городі.
Відтепер ви назавжди запам’ятаєте, що палеонтологія це не лише про динозаврів, а про древні форми життя в цілому — рослинні і тваринні. А також дізнаєтеся, що робити, якщо ви знайшли незрозумілі кістки у себе в садочку та як самому стати скам’янілістю після смерті.
Палеонтолог розповідає, звідки взялася ідея, що метеорит знищив всіх динозаврів, згадує про шаблезубих «котиків» і волохатих носорогів, пояснює, хто міг стати прообразом єдинорога та описує робочий графік батька палеонтології. Водночас він ділиться історіями про дослідників, які любили брати роботу у вигляді голови небіжчика додому, та тих, які з кісток реальних древніх тварин складали скелети чудовиськ і продавали музеям та монархам.
Вадим Яненко — науковець, кандидат біологічних наук, орнітолог, палеобатрахо-герпетолог, науковий співробітник відділу палеонтології Національного науково-природничого музею НАН України. Популяризатор орнітології та палеонтології. Проводить екскурсії та веде телеграм-канал палеонтологічних мемів під ніком Paleo_daddy.
Відтепер ви назавжди запам’ятаєте, що палеонтологія це не лише про динозаврів, а про древні форми життя в цілому — рослинні і тваринні. А також дізнаєтеся, що робити, якщо ви знайшли незрозумілі кістки у себе в садочку та як самому стати скам’янілістю після смерті.
Палеонтолог розповідає, звідки взялася ідея, що метеорит знищив всіх динозаврів, згадує про шаблезубих «котиків» і волохатих носорогів, пояснює, хто міг стати прообразом єдинорога та описує робочий графік батька палеонтології. Водночас він ділиться історіями про дослідників, які любили брати роботу у вигляді голови небіжчика додому, та тих, які з кісток реальних древніх тварин складали скелети чудовиськ і продавали музеям та монархам.
Вадим Яненко — науковець, кандидат біологічних наук, орнітолог, палеобатрахо-герпетолог, науковий співробітник відділу палеонтології Національного науково-природничого музею НАН України. Популяризатор орнітології та палеонтології. Проводить екскурсії та веде телеграм-канал палеонтологічних мемів під ніком Paleo_daddy.
288 pages, Paperback
Published December 24, 2021
14 people are currently reading
141 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 44 reviews
July 30, 2022
Мені хотілося прочитати нонфікшн на доволі далеку від моїх інтересів тему, де б я не змушувала себе робити нотатки та спеціально запам’ятовувати певну надану інформацію. Nonfiction just for fun. Саме таким незвичним чином ця книга опинилася серед моїх покупок. І, правду кажучи, я приємно провела час з нею.
🦕Під обкладинкою на мене чекали «кістяні війни», дотепні поради тим, хто вирішив, що саме його тіло має стати скам’янілістю та стати об’єктом детального дослідження нащадків, два описаних випадків, коли кістки динозаврів знаходили на території України (ні, в наших палеонтологічних колекціях їх нема і ви самі можете здогадатися чому) і навіть шокуюче оповідання від Доржа Бату!
“Щоб дістати скам’янілість з гірської породи, науковці просто підривають потрібну ділянку і збирають матеріал, а потім склеюють зразки у лабораторії. Радикальні методи, звісно, та матеріали доводиться збирати на десятки, а то й сотні метрів навколо, але інколи це єдиний варіант.”
От знайшов ти кістку і куди її? Кому належала і як з того уявити цілий скелет? Коли науковці робили свої перші кроки в палеонтології, звісно, так виникало чимало курйозних історій, мовляв кому, куди і що домалювали і які небачені створіння з того конструктора поставали.
🐉 Перший момент, про який я ніколи не задумувалася, це як перші знахідки викопних решток давніх форм життя при браку наукових знань підживлювали міфи та забобони людей.
«Перші знахідки черепів та скелетів динозаврів на території сучасного Китаю місцеві жителі трактували як рештки драконів і ніяк інакше.»
«Цікаво, що прижиттєвий ареал носорога волохатого – вся територія Євразії, але вперше заговорили про нього в Західній Європі! Сталося це в XIV столітті неподалік австрійського міста Клаґенфурт. Місцеві жителі відкопали череп носорога і відразу нарекли його драконом! Ну а ким іще, не носорогом же?! Ба більше, цей череп вони помістили до ратуші як доказ своїх міфічних переконань!»🐲
Грім як гнів богів, списати ріг вимерлого волохатого носорога на кігті (!) древнього грифа (оце так розміри у пташечки мали бути), а його череп – на череп дракона, грифона або ще якогось чудовиська. Хотілося б сказати, що за ці століття людство пройшло свій довжелезний шлях, якби саме зараз не волала сирена, яка сповіщає нас, українців, ще поруч ті, хто відмовився еволюціонувати.
🦖 Ще один цікавезний для мене розділ був присвячений браку решток динозаврів-підлітків у музейних колекціях. «…у 1975 Пітер Додсон усвідомив, що динозаври росли так само, як птахи, а не так, як ростуть рептилії. Фактично він використовував для прикладу казуара. Пташеня казуара дуже довгий час зберігає свої підліткові риси й абсолютно не схоже на своїх дорослих родичів.» Після цієї теорії Джек Горнер завзято почав пиляти і перевіряти кістки динозаврів. І виявилося, що деякі з відомих вже динозаврів є одним і тим же видом, але просто у різному віці. Отак ти наче експозиції не поповнив, нових кісток не розкопав, але в класифікації одразу стільки змін.
🦄 Остання частина книги відведена відомим іменам світової палеонтології, де можна почитати в біографіях про завзяту конкуренцію, підлість, талан, цілковиті невдачі, наполегливу працю та сексизм у науці, звісно)
🦕Під обкладинкою на мене чекали «кістяні війни», дотепні поради тим, хто вирішив, що саме його тіло має стати скам’янілістю та стати об’єктом детального дослідження нащадків, два описаних випадків, коли кістки динозаврів знаходили на території України (ні, в наших палеонтологічних колекціях їх нема і ви самі можете здогадатися чому) і навіть шокуюче оповідання від Доржа Бату!
“Щоб дістати скам’янілість з гірської породи, науковці просто підривають потрібну ділянку і збирають матеріал, а потім склеюють зразки у лабораторії. Радикальні методи, звісно, та матеріали доводиться збирати на десятки, а то й сотні метрів навколо, але інколи це єдиний варіант.”
От знайшов ти кістку і куди її? Кому належала і як з того уявити цілий скелет? Коли науковці робили свої перші кроки в палеонтології, звісно, так виникало чимало курйозних історій, мовляв кому, куди і що домалювали і які небачені створіння з того конструктора поставали.
🐉 Перший момент, про який я ніколи не задумувалася, це як перші знахідки викопних решток давніх форм життя при браку наукових знань підживлювали міфи та забобони людей.
«Перші знахідки черепів та скелетів динозаврів на території сучасного Китаю місцеві жителі трактували як рештки драконів і ніяк інакше.»
«Цікаво, що прижиттєвий ареал носорога волохатого – вся територія Євразії, але вперше заговорили про нього в Західній Європі! Сталося це в XIV столітті неподалік австрійського міста Клаґенфурт. Місцеві жителі відкопали череп носорога і відразу нарекли його драконом! Ну а ким іще, не носорогом же?! Ба більше, цей череп вони помістили до ратуші як доказ своїх міфічних переконань!»🐲
Грім як гнів богів, списати ріг вимерлого волохатого носорога на кігті (!) древнього грифа (оце так розміри у пташечки мали бути), а його череп – на череп дракона, грифона або ще якогось чудовиська. Хотілося б сказати, що за ці століття людство пройшло свій довжелезний шлях, якби саме зараз не волала сирена, яка сповіщає нас, українців, ще поруч ті, хто відмовився еволюціонувати.
🦖 Ще один цікавезний для мене розділ був присвячений браку решток динозаврів-підлітків у музейних колекціях. «…у 1975 Пітер Додсон усвідомив, що динозаври росли так само, як птахи, а не так, як ростуть рептилії. Фактично він використовував для прикладу казуара. Пташеня казуара дуже довгий час зберігає свої підліткові риси й абсолютно не схоже на своїх дорослих родичів.» Після цієї теорії Джек Горнер завзято почав пиляти і перевіряти кістки динозаврів. І виявилося, що деякі з відомих вже динозаврів є одним і тим же видом, але просто у різному віці. Отак ти наче експозиції не поповнив, нових кісток не розкопав, але в класифікації одразу стільки змін.
🦄 Остання частина книги відведена відомим іменам світової палеонтології, де можна почитати в біографіях про завзяту конкуренцію, підлість, талан, цілковиті невдачі, наполегливу працю та сексизм у науці, звісно)
December 4, 2022
Трохи страждає від проблеми, типової для більшості книжок "Віхоли" - автор занадто старається бути дотепним. Але все одно гарний, читабельний набір історій про палеонтологію.
June 14, 2022
Український палеонтолог Вадим Яненко, перебуваючи у декретній відпустці з донькою, присвятив вільний час пошуку та систематизації палеонтологічної інформації, щоб зрештою створити україномовний посібник для звичайного читача, якого зацікавила тема палеонтології.
Отже, палеонтологія - це наука, яка вивчає вимерлі організми та намагається за знайденими рештами реконструювати їх зовнішній вигляд. Як виявилось, плутати її з археологією дуже небажано - палеонтологи можуть ображатися на це.
Я взяв цю книгу насамперед через інформацію про динозаврів. Мамонти і тд мене не дуже цікавлять, а от динозаври - це ще з дитинства така тема, яка потребує вивчення та уточнень. Власне, в цій книзі я отримав те, що шукав.
Чи були колись динозаври на території України?
Що таке "кістяні війни" (розділ, який мені сподобався найбільше)?
Чому НАСПРАВДІ вимерли динозаври?
Які науковці зробили найбільший внесок у палеонтологію? А чи є серед них українці? (спойлер: є)
В якому тг-каналі шукати меми про палеонтологію?
Це лише частина питань, які більш ніж повністю розкриваються в посібнику. Власне, тема мемів розкрита, ба навіть занадто - тут дуже багато жартів, іронії, а ще малюнок сексу між динозаврами на фоні кінця світу. Якщо потрапити на одну хвилю з автором - буде круто, якщо ні - буде не дуже, якщо посередині - будете там поряд зі мною.
Але стиль витриманий цілком у форматі «Віхоли», які зазначають, що "процес отримання знання - це розвага, а навчання - це гра, а не піт, кров і сльози". Цей посібник цілком відповідає цьому твердженню, і майже 300 сторінок інфи дадуть вам вичерпні знання на тему палеонтології. Думаю, тут підійде як варіант, що ви вже щось знаєте про це, і варіант, що ви взагалі не розумієте, про що йде мова. Автор пише справді легко та по суті.
А ще - коли читаєш про те, що відбувалось на землі мільйони років тому, якось трохи морально стає спокійніше.
Отже, палеонтологія - це наука, яка вивчає вимерлі організми та намагається за знайденими рештами реконструювати їх зовнішній вигляд. Як виявилось, плутати її з археологією дуже небажано - палеонтологи можуть ображатися на це.
Я взяв цю книгу насамперед через інформацію про динозаврів. Мамонти і тд мене не дуже цікавлять, а от динозаври - це ще з дитинства така тема, яка потребує вивчення та уточнень. Власне, в цій книзі я отримав те, що шукав.
Чи були колись динозаври на території України?
Що таке "кістяні війни" (розділ, який мені сподобався найбільше)?
Чому НАСПРАВДІ вимерли динозаври?
Які науковці зробили найбільший внесок у палеонтологію? А чи є серед них українці? (спойлер: є)
В якому тг-каналі шукати меми про палеонтологію?
Це лише частина питань, які більш ніж повністю розкриваються в посібнику. Власне, тема мемів розкрита, ба навіть занадто - тут дуже багато жартів, іронії, а ще малюнок сексу між динозаврами на фоні кінця світу. Якщо потрапити на одну хвилю з автором - буде круто, якщо ні - буде не дуже, якщо посередині - будете там поряд зі мною.
Але стиль витриманий цілком у форматі «Віхоли», які зазначають, що "процес отримання знання - це розвага, а навчання - це гра, а не піт, кров і сльози". Цей посібник цілком відповідає цьому твердженню, і майже 300 сторінок інфи дадуть вам вичерпні знання на тему палеонтології. Думаю, тут підійде як варіант, що ви вже щось знаєте про це, і варіант, що ви взагалі не розумієте, про що йде мова. Автор пише справді легко та по суті.
А ще - коли читаєш про те, що відбувалось на землі мільйони років тому, якось трохи морально стає спокійніше.
December 5, 2022
Коли брався за неї чи не основним питанням було - як він зможе подати палеонтологію цікаво й динамічно?) Тобто я читав щось подібне тематично й успішне - "Рибу всередині нас", наприклад, але для мене воно все одно виглядає, як непроста задача. Проте, нмд, авторові все вдалося - вийшло легко, весело й динамічно.
В "Прикладній палеонтології" Вадим, дуже щедрий на жарти й меми, в легкому гуморному стилі розповідає що таке палеонтологія, як її відрізнити від археології, коли жили динозаври і завдяки кому вони стали такими популярними, зокрема згадує й український внесок в цю справу. Тема широка й різношорстна й у певному сенсі такою мені видалась і сама книга - про все потроху, часом трохи субурно, але доволі динамічно й цікаво. Не певен, що після її прочитання я аж так проникся духом палентології і пошуку викопних решток, але бажання відвідати природничі музеї точно збільшилося. Тому вважаю, що книга свою функцію повністю виконує, і лайк їй і авторові за це.
В "Прикладній палеонтології" Вадим, дуже щедрий на жарти й меми, в легкому гуморному стилі розповідає що таке палеонтологія, як її відрізнити від археології, коли жили динозаври і завдяки кому вони стали такими популярними, зокрема згадує й український внесок в цю справу. Тема широка й різношорстна й у певному сенсі такою мені видалась і сама книга - про все потроху, часом трохи субурно, але доволі динамічно й цікаво. Не певен, що після її прочитання я аж так проникся духом палентології і пошуку викопних решток, але бажання відвідати природничі музеї точно збільшилося. Тому вважаю, що книга свою функцію повністю виконує, і лайк їй і авторові за це.
July 6, 2022
Загалом цікаво, але не зрозуміла цільова авдиторія.
З одного боку - проста мова і відсутність термінів натякає, що книжка для широкого загалу. З іншого - треба мати гарну сильну базу знань як мінімум в послідовності і назві ер і періодів, коли хто жив, які є класи вимерлих тварин, як їх вік визначають і подібне.
Дуже не вистачало коротких загальних даних для тих, хто не геть в палеонтології. Хоча би табличку з переліком ер, їх особливостями і хто жив в той період. Це би зайняло 2-3 сторінки, але значно полегшило би читання. Також, не вистачало хоча би простенької класифікації - у книжці згадуються переліком тварини, їх роди, але це просто білий шум оскільки непідготовлений читач не знає хто з ким споріднений, хто жив давніше, і чи це взагалі водні чи наземні тварі.
Байки про науковців і різні курйози розбавили читання, було цікаво . Мабуть книжка більше для людей в темі, щоб посміятись і почитати цікавинки.
З одного боку - проста мова і відсутність термінів натякає, що книжка для широкого загалу. З іншого - треба мати гарну сильну базу знань як мінімум в послідовності і назві ер і періодів, коли хто жив, які є класи вимерлих тварин, як їх вік визначають і подібне.
Дуже не вистачало коротких загальних даних для тих, хто не геть в палеонтології. Хоча би табличку з переліком ер, їх особливостями і хто жив в той період. Це би зайняло 2-3 сторінки, але значно полегшило би читання. Також, не вистачало хоча би простенької класифікації - у книжці згадуються переліком тварини, їх роди, але це просто білий шум оскільки непідготовлений читач не знає хто з ким споріднений, хто жив давніше, і чи це взагалі водні чи наземні тварі.
Байки про науковців і різні курйози розбавили читання, було цікаво . Мабуть книжка більше для людей в темі, щоб посміятись і почитати цікавинки.
August 26, 2025
В дитинстві я хотіла стати палеонтологом. Я була однією з тих, хто задовбував всіх дорослих навколо довжелезними назвами доісторичних тварин. Чи могла я тоді собі уявити, що у дорослому віці нарешті читатиму книгу українського палеонтолога?! Енциклопедія про динозаврів, яку я полюбляла читати, будучи малою, була американоцентричною. Звідки би я ще дізналася про те, що у моєму рідному місті колись були знайдені рештки зубатих китів, а на території Івано-Франківської області знаходили носорогів?!
Автор простою мовою і з гумором розповідає про всілякі цікавинки зі світу палеонтології. Найбільше мені сподобався розділ про те, що треба робити, аби стати скам’янілістю, та частина про перших відомих мисливців за кістками, серед яких були і жінки!
Автор простою мовою і з гумором розповідає про всілякі цікавинки зі світу палеонтології. Найбільше мені сподобався розділ про те, що треба робити, аби стати скам’янілістю, та частина про перших відомих мисливців за кістками, серед яких були і жінки!
January 31, 2023
"Прикладна палеонтологія" Вадим Яненко.
Що я можу сказати, книга дійсно топ. Читається легко, а саме головне, все зрозуміло в книзі написано. Дякую автору, його книга емоційно відволікла мене від думок про війну і т.п. З нею дійсно відпочив.
Автор нагадав часи мого дитинства, коли на будь-які свята:від ДН до НР батьки дарували різного роду енциклопедії, в т.ч. про динозаврів та інших тварин, яких вже немає на нашій планеті. Дякую автору за приємні флешбеки з дитинства.
Якщо глянути з іншого боку, то книга дуже серйозна, як на мене, але все це поєднується з безліччю жартів, які супроводжують протягом всієї книги.
Ніколи не плутайте палеонтолога та археолога. Чому? Відповідь в самій книзі. Але до прочитання книги я знав відмінності між ними.
В книзі, ви не тільки дізнаєтесь про давніх тварин, динозаврів, а ще вчених-палеонтологів та багато суперечок між ними.
Важко її комусь радити, тема дуже специфічна, але якщо вам цікаво про динозаврів та інших тварин, або вам дарували книжки про них, то саме ця книга для вас.
Не знаю, кому як, але мені книга дійсно сподобалась, я був вражений.
9/10
Що я можу сказати, книга дійсно топ. Читається легко, а саме головне, все зрозуміло в книзі написано. Дякую автору, його книга емоційно відволікла мене від думок про війну і т.п. З нею дійсно відпочив.
Автор нагадав часи мого дитинства, коли на будь-які свята:від ДН до НР батьки дарували різного роду енциклопедії, в т.ч. про динозаврів та інших тварин, яких вже немає на нашій планеті. Дякую автору за приємні флешбеки з дитинства.
Якщо глянути з іншого боку, то книга дуже серйозна, як на мене, але все це поєднується з безліччю жартів, які супроводжують протягом всієї книги.
Ніколи не плутайте палеонтолога та археолога. Чому? Відповідь в самій книзі. Але до прочитання книги я знав відмінності між ними.
В книзі, ви не тільки дізнаєтесь про давніх тварин, динозаврів, а ще вчених-палеонтологів та багато суперечок між ними.
Важко її комусь радити, тема дуже специфічна, але якщо вам цікаво про динозаврів та інших тварин, або вам дарували книжки про них, то саме ця книга для вас.
Не знаю, кому як, але мені книга дійсно сподобалась, я був вражений.
9/10
January 29, 2022
Дуже цікаво читати! Раджу всім, хто хоч раз уявляв, як на місці його району ходили диплодоки або плавали кити.
February 11, 2023
легка та весела книга, яка дасть непогане уявлення про те, чим займаються палеонтологи. особливо мені сподобалась частина про видатних вчених та зокрема Мері Еннінг.
December 8, 2022
Яскрава і легка енциклопедія для тих хто нічогісінько не знає про палеонтологію (ну я).
Наприклад я раніше чомусь вважав, що мастодонт і мамут це назви для однієї і тої самої істоти, ха. А ще вперше дізнався, що на території України таки були знайдені рештки динозаврів, але, сюрприз-сюрприз, все знайдене було вивезене в росію.
В цілому книжка класна, мені такий формат добре зайшов - текст має простий і ненав'язливий стиль з легким вайбом рефератів. Сабж часто супроводжується ілюстраціями, і ще є трохи посилань назовні.
Неймовірно тішуся можливістю отримувати нові знання українською от саме в такій якості.
Тепер чекаю нових робіт Вадима Яненка.
Рекомендую!
Наприклад я раніше чомусь вважав, що мастодонт і мамут це назви для однієї і тої самої істоти, ха. А ще вперше дізнався, що на території України таки були знайдені рештки динозаврів, але, сюрприз-сюрприз, все знайдене було вивезене в росію.
В цілому книжка класна, мені такий формат добре зайшов - текст має простий і ненав'язливий стиль з легким вайбом рефератів. Сабж часто супроводжується ілюстраціями, і ще є трохи посилань назовні.
Неймовірно тішуся можливістю отримувати нові знання українською от саме в такій якості.
Тепер чекаю нових робіт Вадима Яненка.
Рекомендую!
December 10, 2023
Ви знаєте, я прочитала справжнісіньку довоєнну книжку. Ой леле, вона така... старовинна! Там автор жартує про ковід і захоплено розповідає про свого друга Доржа Бату (який, до речі, написав кілька слів у передмові до книжки і чиє оповідання можна прочитати в одному з розділів).
Це було так неймовірно мило. І змусило мене, як ви розумієте, думати геть не про те, що закладав автор.
Що ж, така доля книжок, написаних на зламі епох. А втім, книжка-то цікава.
В мене вища біологічна освіта, тож моє сприйняття дещо відрізняється від сприйняття людини, для якої це написано. Але я пам’ятаю себе дитиною, й як я читала Плавільщікова та інших авторів, які намагалися писати цікаво. Я спробувала прочитати цю книжку очима тієї дитини. Їй сподобалося 🙂
Чесноти книжки:
— легка мова, доступний виклад. (Гумор тут може стати як чеснотою, так і вадою, бо комусь зайде, комусь ні);
— багато справді прикладних моментів. Дуже класних! Я такого не бачила в інших книжках такого штибу. Наприклад, як встановити приблизний вік кістки, яку ви знайшли. Чи як запланувати власний похорон, якщо ви мрієте стати скам’янілістю;
— чимало прив’язки до України (проте мені хотілося б більше). Які саме скам’янілості можна знайти на наших теренах? Також є розповіді про українців-палеонтологів;
— доволі багато, порівняно з іншою подібною літературою, розповідається про шахрайство та містифікації. Це прикольно.
Вади книжки:
— особисто для мене є вадою те, що в цілому властиве більшості таких книжок. Книжки з палеонтології (та й взагалі з біологічних наук) скидаються радше на книжки з історії палеонтології (та взагалі біологічних наук). Тобто я розумію, що неможливо (і не треба) розповісти про розвиток науки, не акцентуючи увагу на окремих постатях і їхньому внеску. Але особисто мені конкретно в цій книзі було забагато про персоналії й замало про скам’янілості і вимерлих тварин;
— дуже видно, що це не книжка, написана автором від початку до кінця, а Франкенштейн, складений з різних фрагментів (лекцій? дописів? певно, всього одразу). Бо одні й ті самі факти повторюються, розповідаються наново — не всюди автор і редактор це виловили;
— в цілому видання якісне, але дві сторінки мене вразили. На них текст розпливається. Одну взагалі неможливо читати через це :( Розумію, що всіляке трапляється, але було прикро. Я хотіла цю сторінку сфотографувати й показати, але виявилося, що телефон збільшує контрастність, і вона стає нормально читатися :) А в рельності там все сіре й розпливчасте. Прикро, що вочевидь бракована сторінка потрапила в книжку;
— якось усе різко обривається. Фінального акорду немає..
Але є й хороші новини: якщо оце — всі претензії, які можна висунути книжці, то це хороша книжка!
Що ще про неї можна сказати:
— автор захоплюється не динозаврами, а іншими тваринами, тож розповідає багато про кого;
— але динозаврів теж не оминає увагою, бо як же;
— тут є багато про срачі!
— автор музейник, тому багато мімімі про музеї, зокрема про той, де працює автор;
— є QR-коди з цікавинками, а також зручні й цікаві додатки.
Це було так неймовірно мило. І змусило мене, як ви розумієте, думати геть не про те, що закладав автор.
Що ж, така доля книжок, написаних на зламі епох. А втім, книжка-то цікава.
В мене вища біологічна освіта, тож моє сприйняття дещо відрізняється від сприйняття людини, для якої це написано. Але я пам’ятаю себе дитиною, й як я читала Плавільщікова та інших авторів, які намагалися писати цікаво. Я спробувала прочитати цю книжку очима тієї дитини. Їй сподобалося 🙂
Чесноти книжки:
— легка мова, доступний виклад. (Гумор тут може стати як чеснотою, так і вадою, бо комусь зайде, комусь ні);
— багато справді прикладних моментів. Дуже класних! Я такого не бачила в інших книжках такого штибу. Наприклад, як встановити приблизний вік кістки, яку ви знайшли. Чи як запланувати власний похорон, якщо ви мрієте стати скам’янілістю;
— чимало прив’язки до України (проте мені хотілося б більше). Які саме скам’янілості можна знайти на наших теренах? Також є розповіді про українців-палеонтологів;
— доволі багато, порівняно з іншою подібною літературою, розповідається про шахрайство та містифікації. Це прикольно.
Вади книжки:
— особисто для мене є вадою те, що в цілому властиве більшості таких книжок. Книжки з палеонтології (та й взагалі з біологічних наук) скидаються радше на книжки з історії палеонтології (та взагалі біологічних наук). Тобто я розумію, що неможливо (і не треба) розповісти про розвиток науки, не акцентуючи увагу на окремих постатях і їхньому внеску. Але особисто мені конкретно в цій книзі було забагато про персоналії й замало про скам’янілості і вимерлих тварин;
— дуже видно, що це не книжка, написана автором від початку до кінця, а Франкенштейн, складений з різних фрагментів (лекцій? дописів? певно, всього одразу). Бо одні й ті самі факти повторюються, розповідаються наново — не всюди автор і редактор це виловили;
— в цілому видання якісне, але дві сторінки мене вразили. На них текст розпливається. Одну взагалі неможливо читати через це :( Розумію, що всіляке трапляється, але було прикро. Я хотіла цю сторінку сфотографувати й показати, але виявилося, що телефон збільшує контрастність, і вона стає нормально читатися :) А в рельності там все сіре й розпливчасте. Прикро, що вочевидь бракована сторінка потрапила в книжку;
— якось усе різко обривається. Фінального акорду немає..
Але є й хороші новини: якщо оце — всі претензії, які можна висунути книжці, то це хороша книжка!
Що ще про неї можна сказати:
— автор захоплюється не динозаврами, а іншими тваринами, тож розповідає багато про кого;
— але динозаврів теж не оминає увагою, бо як же;
— тут є багато про срачі!
— автор музейник, тому багато мімімі про музеї, зокрема про той, де працює автор;
— є QR-коди з цікавинками, а також зручні й цікаві додатки.
June 2, 2022
Якщо коротко, то це чудова книжка про палеонтологію. Деякі історії, звичайно, вже були добре відомі, чи то з книжок Брайсона чи Брусатті. Чим ця книжка була особливо цікавою для мене це звичайно частини про Україну. Також було цікаво про опис того як кістки перетворюються на скам’янілості. Книжка читається дуже легко, цікаво і невимушено. Дуже б хотілося щоб автор вже готувався до наступної книжки, з ще більшим акцентом на Україну, ну і по обсягу хоча б вдвічі більшу.
August 7, 2022
Загалом доволі цікава, хоч і не дуже добре структурована книга. Тобто від загальних уявлень та розвінчання міфів про палеонтологію йдемо до якихось кулсторіс, а потім до видатних постатей у дисципліні - причому одні й ті ж імена виринають то тут то там. Очікування ж були щодо розкриття різноманіття видів викопних тварин і більше про них самих. Виходить книга більше про саму дисципліну ніж про її предмет, якщо в цьому є сенс? Хай там як, навіть наявної інформації було достатньо аби цікаво і з користю провести кілька вечорів.
June 15, 2024
Що може бути цікавіше історії науки? Правильно, нічого :) Це дуже цікава книжка з історії палеонтології. Прочитавши її, ви зможете підтримати розмову про динозаврів, драконів, і наукові пояснення, чому одні існували на яву, а інші – у нашій фантазії:)
September 2, 2022
Чудова пізнавальна книжка, для всіх хто любить історію життя на Землі і хоче більше взнати про те як цю історію досліджують. Написано з гумором, читається легко і весело, особливо радує те що книжка написана металістом для металістів, оці всі згадки про Металіку, Мегадез і таке інше це прям топ :) \m/ Єдина думка, що для другого видання (яке я впевнений мало б бути :)) варто викинути політичні та ковідні жарти, бо якщо метал вічний, то якесь там скликання верховної ради чи згадки про вакцинацію - вони з часом втратять актуальність, це норм у фб пості, але в книжці імхо швидко застаріє. Але то таке, фігня насправді :) Чекаю наступні книжки автора :)
January 17, 2023
На книжку я натрапила випадково і не змогла пройти повз. І зовсім про це не шкодую! Після прочитання дуже захотілося сходити у природничий музей у Києві (не була там з дитинства), щоб поновити знання і краще закріпити прочитане.
Мені важко догодити книжками. І серед мінусів цієї книги, особисто для мене, — це не завжди вдалі спроби автора пожартувати. Жарти про ковід видаються уже трохи застарілими, а жарти типу "дайте музейникам депутатські зарплати" — вимушеними (хоча з тим, що праця музейників має достойно оплачуватися і що в Україні їм суттєво недоплачують, я згодна на 100%). Та, на щастя, таких жартів у книзі небагато.
Загалом, книга цікава + легко й доступно написана. По тому, як вона написана, у мене склалось враження, що автор не тільки супер круто знається на матеріалі (логічно), але йому не пофіг стан української науки та музейництва. І це дуже гріло душу.
З того, що мені видалося найцікавішим або ж найважливішим:
- цікаво, як дещо по-різному палеонтологія як дисципліна вписана в інші дисципліни в українській та американській академіях. Знаючись на тому, як організована американська академія, де палеонтологію викладають або ж на кафедрах наук про землю та атмосферу, або ж на кафедрах геології (і зовсім рідко — порівняльної анатомії), було цікаво дізнатись, що в Україні шлях до палеонтології або через геологію, або через біологію (останнє було неочікувано). До речі, завдяки цій книзі мені тепер краще зрозуміло, чому палеонтологія іноді викладається на кафедрах порівняльної анатомії;
- я ледь не плакала, коли читала про те, як знахідки не тільки динозаврів, але й купи інших викопних тварин, знайдені в Україні, осідали в музеях Москви та Пітера. Ну **я. Не те, що це відкриття, просто чергове нагадування про те, як знахідки прямують з колоній до метрополій. Сподіваюсь, після перемоги Україна поставить питання репатріації в музеї не тільки того, що росіяни накрали у 2022 році, але і про знахідки, які не повернули або ж вивезли в російські музеї набагато раніше.
- те саме про науковців і науковиць, які насправді з України, але яких постійно описують прикметником "російський(-а)". Гррррр. Але дякую автору, що про це не забуває і нагадує. Будемо клеймити своїх.
- дуже цікаво та пізнавально було прочитати про те, як перекласифіковували динозаврів, коли задались питанням, чому немає динозаврів-підлітків. Дуже класна та повчальна історія про те, як науков(и)цям важливо ставити під сумніви свої класифікаційні засади.
У книзі багато написано про людей, які долучились до становлення палеонтології як дисципліни та музейництва. Це цікаво, але мені трооохи не вистачило оповідей про те, як виникали відділи палеонтології у музеях України: хто долучився, як формувались колекції тощо. З задоволенням би дізналася про це більше (але, допускаю, що редатори або ж видавці, навпаки, вважали, що це нудно, і попросили викинути цю частину).
Мені важко догодити книжками. І серед мінусів цієї книги, особисто для мене, — це не завжди вдалі спроби автора пожартувати. Жарти про ковід видаються уже трохи застарілими, а жарти типу "дайте музейникам депутатські зарплати" — вимушеними (хоча з тим, що праця музейників має достойно оплачуватися і що в Україні їм суттєво недоплачують, я згодна на 100%). Та, на щастя, таких жартів у книзі небагато.
Загалом, книга цікава + легко й доступно написана. По тому, як вона написана, у мене склалось враження, що автор не тільки супер круто знається на матеріалі (логічно), але йому не пофіг стан української науки та музейництва. І це дуже гріло душу.
З того, що мені видалося найцікавішим або ж найважливішим:
- цікаво, як дещо по-різному палеонтологія як дисципліна вписана в інші дисципліни в українській та американській академіях. Знаючись на тому, як організована американська академія, де палеонтологію викладають або ж на кафедрах наук про землю та атмосферу, або ж на кафедрах геології (і зовсім рідко — порівняльної анатомії), було цікаво дізнатись, що в Україні шлях до палеонтології або через геологію, або через біологію (останнє було неочікувано). До речі, завдяки цій книзі мені тепер краще зрозуміло, чому палеонтологія іноді викладається на кафедрах порівняльної анатомії;
- я ледь не плакала, коли читала про те, як знахідки не тільки динозаврів, але й купи інших викопних тварин, знайдені в Україні, осідали в музеях Москви та Пітера. Ну **я. Не те, що це відкриття, просто чергове нагадування про те, як знахідки прямують з колоній до метрополій. Сподіваюсь, після перемоги Україна поставить питання репатріації в музеї не тільки того, що росіяни накрали у 2022 році, але і про знахідки, які не повернули або ж вивезли в російські музеї набагато раніше.
- те саме про науковців і науковиць, які насправді з України, але яких постійно описують прикметником "російський(-а)". Гррррр. Але дякую автору, що про це не забуває і нагадує. Будемо клеймити своїх.
- дуже цікаво та пізнавально було прочитати про те, як перекласифіковували динозаврів, коли задались питанням, чому немає динозаврів-підлітків. Дуже класна та повчальна історія про те, як науков(и)цям важливо ставити під сумніви свої класифікаційні засади.
У книзі багато написано про людей, які долучились до становлення палеонтології як дисципліни та музейництва. Це цікаво, але мені трооохи не вистачило оповідей про те, як виникали відділи палеонтології у музеях України: хто долучився, як формувались колекції тощо. З задоволенням би дізналася про це більше (але, допускаю, що редатори або ж видавці, навпаки, вважали, що це нудно, і попросили викинути цю частину).
July 17, 2023
Чудова книжка, цікаво провів час. Особливо сподобалось про персоналії палеонтології, їх історії. Оповідання гостьового автора пропустив, бо якого милого (+ ніколи того не любив)
January 7, 2024
Книга цікава (окрім розділу з біографіями), багато чого нового дізнався
March 3, 2022
Я думала, що буду довго читати книгу, бо вона ж наукова. Але ні, вона читається настільки швидко, що я навіть не помітила, як дійшла до останньої сторінки.
Справа в тому, що Вадим Яненко максимально легко подає всю інформацію. Він робить це з гумором, через порівняння з буденним життям. І це настільки підкуповує, що ти автоматично розумієш про що йдеться мова, навіть ніколи не цікавлясь раніше темою палентології. А я раніше не уявляла, що буду із захватом читати про цю науку.
Окрім цього в книзі є бомбічний бонус у вигляді оповідання від @dorjebatuu про м'ясо мамонта. А найдопитливіших читачів чекають біографії великих людей та їх історії, які мають безпосереднє відношення до палентології.
Ще й прикрашають книгу чорно-білі та кольорові іллюстрації.
🪶 Тішусь, що не вагаючись почала цю книгу. Бо я дізналась багато нового та цікавого не тільки про палентологію!
Справа в тому, що Вадим Яненко максимально легко подає всю інформацію. Він робить це з гумором, через порівняння з буденним життям. І це настільки підкуповує, що ти автоматично розумієш про що йдеться мова, навіть ніколи не цікавлясь раніше темою палентології. А я раніше не уявляла, що буду із захватом читати про цю науку.
Окрім цього в книзі є бомбічний бонус у вигляді оповідання від @dorjebatuu про м'ясо мамонта. А найдопитливіших читачів чекають біографії великих людей та їх історії, які мають безпосереднє відношення до палентології.
Ще й прикрашають книгу чорно-білі та кольорові іллюстрації.
🪶 Тішусь, що не вагаючись почала цю книгу. Бо я дізналась багато нового та цікавого не тільки про палентологію!
July 23, 2024
_ 8/10 _
_ Зважаючи на «експертність працівника НАСА» (так, тут присутній і відгук, і окреме оповідання Жоржа Бату), в історію поїдання мамонтів віриться приблизно стільки ж, тому дрібка крінжі тут все ж присутня. Але загалом - це єдиний мінус. Збірка коротких, веселих і пізнавальних історій про динозаврів, палеонтологію і палеонтологів. І мені було цікаво не зважаючи на те, що я недавно читав про них у Майкла Бентона...
_ Зважаючи на «експертність працівника НАСА» (так, тут присутній і відгук, і окреме оповідання Жоржа Бату), в історію поїдання мамонтів віриться приблизно стільки ж, тому дрібка крінжі тут все ж присутня. Але загалом - це єдиний мінус. Збірка коротких, веселих і пізнавальних історій про динозаврів, палеонтологію і палеонтологів. І мені було цікаво не зважаючи на те, що я недавно читав про них у Майкла Бентона...
May 25, 2024
Одні розділи ковтала, інші жувала кілька днів. З деякими фактами і знахідками радо ділилася з друзями.
Забагато було Бату та Маска, розумію, що книга 2021 року, але у 2023 цього, суб'єктивно, було забагато.
Забагато було Бату та Маска, розумію, що книга 2021 року, але у 2023 цього, суб'єктивно, було забагато.
June 24, 2023
Головна мета нонфіку для мене - це надихнути читача цікавитись темою книги і далі, і так, ця книга точно надихнула мене цікавитись палеонтологією! Я навіть паралельно почала дивитись Prehistoric Planet і так чудово було натикатись на якісь факти, які я прочитала у книзі.
Цікавими були розповіді про видатних вчених, а особливо про їх війни один з одним. Я постійно думала, що по цих історіях вийшли б дуже класні фільми, на зразок «Престижу» Нолана. Також дуже вдячна за розділи про вчених-жінок.
Але. Не вистачило загальної зв‘язуючої ланки, яка б пронизувала книжку від вступного слова, аж до кінця. До якогось заключого слова, якого власне й не було у книзі, через що кінець здався якимось раптовим. Це була наче просто збірка цікавих цікавинок (вибачте за тавтологію), а не повноцінний нонфік з центральною темою.
Мені дууже сподобався вільний стиль оповіді автора. І мені як людині, яка постійно ЗМУШУЄ себе читати нонфік, не вистачає отакого невимушеного стилю письма, наче автор сидить навпроти і розповідає тобі про мамонтів за чаркою кави. АЛЕ, деякі жарти явно didn’t age well, а також я зовсім не розуміла відсилки на метал музику, адже я такого зовсім не слухаю. Не знаю, можливо це і нормально, але мене це трошки вибивало з колії, здавалось, ніби я читаю не те, що призначене для мене.
В будь-якому разі я вже підписалась на автора в соцмережах і радо буду слідкувати за його майбутніми роботами. А також надихнулась за можливості точно сходити в природничий музей :)
Цікавими були розповіді про видатних вчених, а особливо про їх війни один з одним. Я постійно думала, що по цих історіях вийшли б дуже класні фільми, на зразок «Престижу» Нолана. Також дуже вдячна за розділи про вчених-жінок.
Але. Не вистачило загальної зв‘язуючої ланки, яка б пронизувала книжку від вступного слова, аж до кінця. До якогось заключого слова, якого власне й не було у книзі, через що кінець здався якимось раптовим. Це була наче просто збірка цікавих цікавинок (вибачте за тавтологію), а не повноцінний нонфік з центральною темою.
Мені дууже сподобався вільний стиль оповіді автора. І мені як людині, яка постійно ЗМУШУЄ себе читати нонфік, не вистачає отакого невимушеного стилю письма, наче автор сидить навпроти і розповідає тобі про мамонтів за чаркою кави. АЛЕ, деякі жарти явно didn’t age well, а також я зовсім не розуміла відсилки на метал музику, адже я такого зовсім не слухаю. Не знаю, можливо це і нормально, але мене це трошки вибивало з колії, здавалось, ніби я читаю не те, що призначене для мене.
В будь-якому разі я вже підписалась на автора в соцмережах і радо буду слідкувати за його майбутніми роботами. А також надихнулась за можливості точно сходити в природничий музей :)
January 11, 2024
Один з найкращих нонфіків українською.
Усі люди рано чи пізно (так мені чомусь здається) починають задумуватися: а що ж зробити зі своїм тілом після смерті?! І тут варіантів просто безліч: бути закопаним у сосновій домовині (класика); бути спаленим у крематорії (варіант з вогником); віддати своє тіло науці, щоб юні медики відточували навики на твоєму бездиханному тілі (то суто для альтруїстів); можна муміфікуватися/бальзамуватися (варіант для тих, у кого немає проблем із самооцінкою); ще можна бути спаленим посеред річки на бойовому дракарі, як відважний вікінг (але то навряд можна провернути в нашій країні з правової точки зору). Є ще варіант піти шляхом тибетців і пройти ритуал «небесного поховання» (його, до речі, китайська влада знову дозволила з 1974 року). Останній варіант вам згодиться, якщо ви орнітолог чи бердвочер, дуже любите птахів та ще й живете в Китаї, коли ж ні - будуть нюанси. Є ще велика кількість варіантів, але у нас книжка близька до палеонтології, тому ми поговоримо з вами про інший, не менш захопливий метод, а саме - як стати скам'янiлiстю!
А що? Якна мене, досить цікавий варіант! Окрім того, не всім похованим організмам підфартить потрапити до палеонтологічного літопису Землі.
Як пише Білл Брайсон у своїй книжці «Коротка історія майже всього» («А Short History of Nearly Everything», 2016), яку дуже рекомендую прочитати, до речі: «Менше 0,1% всіх живих істот, які коли-небудь населяли нашу планету, збереглися у виглядi скам'янілостей!». Тобто кожна скам'янілість -це, по суті, таке собі чудо. За підрахунками автора, тільки одна кістка з мільярда стає скам'янілістю. Далі автор
наводить статистику для Сполучених Штатів Америки: від нині живучих 320 млн американців залишиться всього 60 скам'янілих кісток, це десь чверть
людського скелета.
Я вирішив провести і свої нескладні арифметичні підрахунки й установив, що від українців, беручидо уваги останній перепис населення 2001 року, залишиться у скам'янілому стані і того менше 8 кісток!!! I це ми з вами зараз говоримо тільки про можливiсть скам'яніти, а шанси стати викопною скам'янілістю взагалi мiзернi. Бо для цього треба, щоб хтось у майбутньому на сучасній території України (а це, я нагадаю, 603 548 км2) знайшов хоча б одну з цих 8 кісток.
Вадим Яненко "Прикладна палеонтологія"
Усі люди рано чи пізно (так мені чомусь здається) починають задумуватися: а що ж зробити зі своїм тілом після смерті?! І тут варіантів просто безліч: бути закопаним у сосновій домовині (класика); бути спаленим у крематорії (варіант з вогником); віддати своє тіло науці, щоб юні медики відточували навики на твоєму бездиханному тілі (то суто для альтруїстів); можна муміфікуватися/бальзамуватися (варіант для тих, у кого немає проблем із самооцінкою); ще можна бути спаленим посеред річки на бойовому дракарі, як відважний вікінг (але то навряд можна провернути в нашій країні з правової точки зору). Є ще варіант піти шляхом тибетців і пройти ритуал «небесного поховання» (його, до речі, китайська влада знову дозволила з 1974 року). Останній варіант вам згодиться, якщо ви орнітолог чи бердвочер, дуже любите птахів та ще й живете в Китаї, коли ж ні - будуть нюанси. Є ще велика кількість варіантів, але у нас книжка близька до палеонтології, тому ми поговоримо з вами про інший, не менш захопливий метод, а саме - як стати скам'янiлiстю!
А що? Якна мене, досить цікавий варіант! Окрім того, не всім похованим організмам підфартить потрапити до палеонтологічного літопису Землі.
Як пише Білл Брайсон у своїй книжці «Коротка історія майже всього» («А Short History of Nearly Everything», 2016), яку дуже рекомендую прочитати, до речі: «Менше 0,1% всіх живих істот, які коли-небудь населяли нашу планету, збереглися у виглядi скам'янілостей!». Тобто кожна скам'янілість -це, по суті, таке собі чудо. За підрахунками автора, тільки одна кістка з мільярда стає скам'янілістю. Далі автор
наводить статистику для Сполучених Штатів Америки: від нині живучих 320 млн американців залишиться всього 60 скам'янілих кісток, це десь чверть
людського скелета.
Я вирішив провести і свої нескладні арифметичні підрахунки й установив, що від українців, беручидо уваги останній перепис населення 2001 року, залишиться у скам'янілому стані і того менше 8 кісток!!! I це ми з вами зараз говоримо тільки про можливiсть скам'яніти, а шанси стати викопною скам'янілістю взагалi мiзернi. Бо для цього треба, щоб хтось у майбутньому на сучасній території України (а це, я нагадаю, 603 548 км2) знайшов хоча б одну з цих 8 кісток.
Вадим Яненко "Прикладна палеонтологія"
April 28, 2024
Той момент коли динозаври з казкових тварин дитинства стають реальними. І те, що вони вимерли не значить безслідно зникли, а є цілком матеріальні докази їх існування у вигляді кістяків, цілих чи часткових.
Дізнавшись, що можливо побачити справжні рештки динозаврів у провідних музеях світу відразу виникло бажання це зробити, спеціально відвідати такий, щоб пересвідчитися. І навіть знайшовся на перспективу музей із колекцією.
Книга жартівлива, сповнена щирим і дотепним гумором, що мало б сподобатися загалу. Хоча не бачу звʼязку палеонтології з рок-музикою, яка виринає в книзі то тут то там.
Розкриваються куліси, за якими видно перипетії наукового світу, особливості наукової роботи та надсучасні методи встановлення віку чи складу решток тварин, які жили у далекому минулому і створення на основі цього їх детальних описів.
Вражає неймовірна майстерність палеонтологів відтворювати вигляд тварин чи рослин маючи самі лише кістки чи відбитки. Також шокує обʼєм викопного зоологічного матеріалу, який вимірюється тоннами.
Загалом, автор є цікавим оповідачем, який розпалює інтерес до своєї науки і для читача стає захоплююче, незважаючи скажімо на складні палеонтологічні назви.
Дізнавшись, що можливо побачити справжні рештки динозаврів у провідних музеях світу відразу виникло бажання це зробити, спеціально відвідати такий, щоб пересвідчитися. І навіть знайшовся на перспективу музей із колекцією.
Книга жартівлива, сповнена щирим і дотепним гумором, що мало б сподобатися загалу. Хоча не бачу звʼязку палеонтології з рок-музикою, яка виринає в книзі то тут то там.
Розкриваються куліси, за якими видно перипетії наукового світу, особливості наукової роботи та надсучасні методи встановлення віку чи складу решток тварин, які жили у далекому минулому і створення на основі цього їх детальних описів.
Вражає неймовірна майстерність палеонтологів відтворювати вигляд тварин чи рослин маючи самі лише кістки чи відбитки. Також шокує обʼєм викопного зоологічного матеріалу, який вимірюється тоннами.
Загалом, автор є цікавим оповідачем, який розпалює інтерес до своєї науки і для читача стає захоплююче, незважаючи скажімо на складні палеонтологічні назви.
December 4, 2024
Цікава і, я б сказала, мила книга.
В стилі авторів Віхоли багато хіханьок хаханьок, особливо на початку, але це допомагає влитися в оповідь і нудно точно не буде (я сподіваюся…)
Не можу не згадати про останній розділ, де розповідається про відомих вчених-палеонтологів та їх внесок в цю науку. Я лишилася в захваті від цієї частини (від інших теж, але від цієї особливо🙂), оскільки тут не просто перераховано їх здобутки, а переказуються історії життя вчених. Це допомагає сприймати їх не як якихось древніх людей, які жили в кращому випадку в минулому сторіччі, а як реальних особистостей, в яких було власне життя, свої думки, цілі і бажання, але вони обрали присвятити це все палеонтології і науці.
Історія про мʼясо мамонтів - угар, про яйця мамонтів - ще більший угар.
Підсумовуючи - круто, класно, читається легко. Ставлю лайк)
В стилі авторів Віхоли багато хіханьок хаханьок, особливо на початку, але це допомагає влитися в оповідь і нудно точно не буде (я сподіваюся…)
Не можу не згадати про останній розділ, де розповідається про відомих вчених-палеонтологів та їх внесок в цю науку. Я лишилася в захваті від цієї частини (від інших теж, але від цієї особливо🙂), оскільки тут не просто перераховано їх здобутки, а переказуються історії життя вчених. Це допомагає сприймати їх не як якихось древніх людей, які жили в кращому випадку в минулому сторіччі, а як реальних особистостей, в яких було власне життя, свої думки, цілі і бажання, але вони обрали присвятити це все палеонтології і науці.
Історія про мʼясо мамонтів - угар, про яйця мамонтів - ще більший угар.
Підсумовуючи - круто, класно, читається легко. Ставлю лайк)
July 13, 2025
Складно давати відгук, бо відчуття неоднозначні. Сама інформація цікава. Добре структуроване, ілюстрації. Цікава тема. Але жарти не завжди мені заходили (добре що частина з них виділені іншим шрифтом і можна було їх пропускати). Також емоційне забарвленн іноді подій описаних в тексті…. Були в мене моменти, коли я хотіла її закинути (і закидала ще пару років назад) і шукала інші книги на тему палеонтології але виявилось, що української їх немає. Також за ці два роки відсилки до складу Верховної Ради точно ще більше застаріли, а от інформація ні )
Дякую Віхола за вибір теми, дякую автору за підбір інформації і більшість описів :)
Дякую Віхола за вибір теми, дякую автору за підбір інформації і більшість описів :)
March 6, 2024
Дуже симпатичний огляд науки палеонтології і з чим її їдять (та лизькають). Я взагалі не по допотопних кістках, хоча в мене в дитинстві теж був мамонт, як у порядної дівчини з музеєм під боком, але тут прочитала з задоволенням. Автор вочевидь знає і любить свою справу від поверхні і до юрського періоду, це відчувається, а ентузіазм заразний. Ну й про Мері Еннінг дуже цікаво було почитати.
Гальмували тільки inside jokes, бо я все-таки не спеціалістка. Але розповідь про те, як плутали різні види динозавриків, шикарна.
Гальмували тільки inside jokes, бо я все-таки не спеціалістка. Але розповідь про те, як плутали різні види динозавриків, шикарна.
August 9, 2024
Довго я "працювала" над цією книжечкою, бо для мого дефіциту уваги в ній було забагато нового. Деякі розділи сподобались більше, деякі менше. Незважаючи на те, що палеонтологією я ніколи не цікавилась, книгу вподобала, залишилось приємне відчуття "наповненості" новою інформацією, проте чогось мені не вистачило: може це наявність багатьох латинських назв(що в жодному разі не мінус, в подібній літературі - необхідність), які мій мозок вважає за необхідне запам'ятати, при цьому забуваючи все через 5 секунд, а може щось інше, не впевнена.
Одозначо буду перечитувати, може до того моменту натреную свій мозок, та зможу повноцінно насолодитися писанням
Одозначо буду перечитувати, може до того моменту натреную свій мозок, та зможу повноцінно насолодитися писанням
March 12, 2022
Чудова книга, де зрозуміло і з жартами розповідається про палеонтологію. Давні тварини (найбільші, найменші, найшвидші та інші най-най) і що від них залишилося, палеонтологи-невдахи і палеонтологи-«рекордсмени», палеонтологи-хитруни і їхні неймовірні «відкриття», як оцінити ту саму кістку, що ви викопали в себе на городі та багато-багато іншого (що змусить вас загорітися бажанням негайно піти на екскурсію до природничого музею).
April 23, 2024
Книга гарна, але нагадує рандомний набір цікавих фактів з палеонтології, через що логічні зв’язки для людини, не пов’язаної з палеонтологією, іноді цілком губляться. Автор часто стрибає від теми до теми не пояснюючи звʼязків між ними.
Друга частина книги, знову ж таки, набір біографій вчених у сфері, мені здалася трохи нудною, оскільки багато речей і досягнень не здавались такими натхненними, як автору. З плюсів - проста мова. А також, супер багато жартів, які відволікають від суті.
Друга частина книги, знову ж таки, набір біографій вчених у сфері, мені здалася трохи нудною, оскільки багато речей і досягнень не здавались такими натхненними, як автору. З плюсів - проста мова. А також, супер багато жартів, які відволікають від суті.
Displaying 1 - 30 of 44 reviews