Ніхто з тих, що замислювались над особливостями лірики Верлена, не міг обминути музичності, як однієї з найприкметніших рис його поезії. Адже, зрештою, й перший рядок Верленової програмової поезії «Поетичне мистецтво» становить собою вимогу: «Музики передусім», а чи не найяскравіша збірка його віршів має парадоксальну назву — «Романси без слів». Це було ясно вже сучасникам Верлена: 1885 року поет і теоретик Банвіль так писав у листі до Верлена: «Часом Ви, можливо, плаваєте так близько від меж поезії, що ризикуєте потрапити в музику! Хто зна, може, Ви й маєте рацію». Поєднання музичності, простоти і ліризму зробило Верлена поетом, особливо привабливим для композиторів. На тексти Верлена складало музику багато композиторів різних країн.
Paul-Marie Verlaine was a French poet associated with the Symbolist movement. He is considered one of the greatest representatives of the fin de siècle in international and French poetry.
Despite Rimbaud admiring his poetry, these poets had a stormy affair which led to Verlaine's incarceration after shooting Rimbaud. This incident indirectly preceded his re-conversion to Roman Catholicism.
Verlaine's last years were particularly marked by alcoholism, drug addiction and poverty.
His poems have inspired many composers, such as Chopin, Fauré and Poldowski.
Art Poétique describes his decadent style and alludes to the relevance of nuances and veils in poetry.
Спочатку здавались доволі звичайними віршами, цікавих було мало. Але десь зі збірки «Добра пісня» захоплює й уже не можеш відірватись. Творчість Верлена найбільше була схожа до музики серед усієї поезії, яку я читав. Всі ці «захоплені зомління, захохані томління» й «хлипкі, Хрипкі скрипки Листопада» це підкреслюють, як і титанічність проробленої перекладачами роботи. Вірш «Подолані» це взагалі аут, для мене це кульманація творчості автора. Порівняно з Бодлером вірші Верлена скоріше меланхолійно-обнадійливі, можливо десь слабші, але читаючи їх відчуваєш лише тепло.