Увазі читачів пропонується репринтне перевидання унікальної книги — путівника по м. Києву 1930 року. Провідну роль у реалізації видання відіграв його редактор — видатний український мистецтвознавець та пам’яткоохоронець Федір Ернст. Видання налічує 340 статей, 243 з яких написав (частково у співавторстві) сам Л. Ернст. Решту статей до провідника уклали видатні науковці 1920-30-х рр.: Василь Базилевич, Петро Курінний, Всеволод Зуммер, Михайло Рудинський, Олекса Новицький, Микола Макаренко, Євгенія Спаська та ін. Передмову до сучасного видання написано відомим українським істориком п. Сергієм Білоконем. Видання повертає обличчя Києва, який ще не зазнав архітектурних втрат від ідеологічних впливів радянської тоталітарної системи.
Український історик-мистецтвознавець, теоретик мистецтва, фундатор та класик українського мистецтвознавства; музеєзнавець, діяч у галузі охорони пам'яток історії та культури України.
Класний путівник, не лише по Києву, а й по 1920-30х, містить також низку екскурсів в історію міста та України загалом. Було надзвичайно цікаво.
Це перевидання 1930 року, з картою тодішньої столиці, з покажчиком перейменованих вулиць та інших об'єктів міста. Наскільки я зрозуміла, книгу передруковано цілком, без будь-яких змін в структурі чи правописі.
Багато описаних об'єктів вже давним-давно немає. Мені було замало фотографій, доводилося гуглити. І ще не вистачало інформації, чи зберігся той чи інший будинок до наших днів, що там зараз розміщується, або коли і за яких обставин був знищений. Але зважаючи на обсяг путівника (800 стор), розумію, що одним томом не обійшлося б.
Цей путівник ще раз підтвердив, що я недаремно зневажаю цю комуняцько-росіянську пошесть, що оплутала була нашу країну як спрут. І лише зараз ми рубаємо його щупальця, хоча й непросто буде здолати цього монстра.
Звісно, тут є прославляння большевиків і збудований ними "супер"-світ, про те, як погано жилося при центральній раді і гетьмані, не кажучи вже про царські часи, і як же добре і позитивно живеться всім при большевиках. Однак подібних пасажів не так уже й багато, і вони не применшують цінність поданої в путівнику інформації. Без реверансів в бік цих борцунів "за знедолений нарід" жодна книга не мала шансів бути надрукованою. А проте багато речей в путівнику названо своїми іменами, що згодом пішло в розріз зі сталінською політикою, його поглядами на історію та керівну роль "старшого брата".
Чи треба говорити, що всі автори путівника були в недовгім часі по його виходу репресовані, а сам путівник заборонений?
Дуже рекомендую тим, хто цікавиться історією Києва та України.