МАМ

by Karina Savaryna, Каріна Саварина

Genres: Ukrainian Literature

237 pages, Paperback

Published December 1, 2021

Reviews

[Cherniakhivska · Rating 5 out of 5]

дуже, дуже приємна книжка. Я багато разів плакала, поки читала її: не від переживань героїні, а через свої спогади про аналогічні події: як купувала немовлячий одяг, як колихала. Здавалося б, книжка - просто як щоденник, але коли почала читати, вже не хотілося зупинятись. Дуже багато знайомих переживань. Героїня, мама всиновленої дівчинки, часто міркує, чи була б такою безпорадною з немовлям, якби сама народила цю дитину, чи краще б тоді працювали її інстинкти - ну от у мене ніфіга не працювали інстинкти. Добре, що в книжці дуже багато непасторальних історій материнства.
Улюблене речення з книжки: "Сім мільярдів жінок принесли додому маля, чому ніхто не розповідає, як це страшно".

[Ірина Білоусова · Rating 5 out of 5]

Рада залишати тут перший відгук на книгу. Важко передати як мені відгукнувся цей досвід першого року материнства. Моїй доньці ось виповнився рік і я досі переживаю цілий мішок найрізноманітніших відчуттів. Захват від кожного її поруху і відчай від втоми, зміни стосунків із чоловіком, мамою, собою.

Раніше мами не говорили своїм донечкам як сильно вони їх люблять, яка безмежна сила - ця любов. Дуже шкода. Я ще досі боюсь зашкодити своїй дитині, але намагаюсь зробити все щоб вона відчувала мою любов.

Гарно, що ця історія була написана і прочитана. Думаю що багато мам впізнають себе у Хрусталині. Я впізнала.

[Nadia · Rating 5 out of 5]

Давно я не читала такої щирої книжки. 💔

P.S. Наскільки я зрозуміла, то книжку видає авторка, винаймаючи послуги усіх причетних до видавничої справи. Все сама-сама. Не знаю, як краще. Але наші видавництва точно пропустили авторку, що вміє розчулити до сліз і розсмішити до реготу.

[Olhastm · Rating 4 out of 5]

Майже автобіографічна книга про материнство. Вона така життєва. Тут перетинаються і сміх, і сльози. Авторка розповідає про отой перший страх, коли ти вперше зустрічаєшся із немовлям. І як би ти не була готова, а все одно встанеш вночі перевірити чи дитина дихає. (Я така не одна, хух 😅)

Ну і загалом, порушено багато мамських тем, як вони є. Про незручне місто, вибір лікарів, відповідальність за лікування (мами, а не лікаря), вибір няні, можливість і потребу побути на самоті чи піти з чоловіком на побачення. І навіть про вакцинацію і перший прикорм.

Також присутня тема поколінь. Як було у мами, бабусі? Як вони народжували, виховували? І як це вплинуло на нас — їх дітей.

А ще я тут зустріла кілька психологічних термінів для опису ситуацій, які я зустрічаю і в своєму житті зараз, і знаю, що вони не ок, але не знала цих назв.

Одним словом, чесна книга, яка мене зачепила. І якщо бути до кінця відвертою, то сподобалась більше за першу книгу авторки.

Ну і найголовніше. Мама — не та, хто народила, а та, хто виховала.

[Enotka · Rating 4 out of 5]

Просто взяла в книгарні погортати, бо ж читала першу частину, і опа! - купила і прочитала.
Попри те, що багато що мені не близьке, книжка дуже хороша і щира. Вона не про усиновлену дівчинку Машу, хоча і про неї також. Вона про те, що рано чи пізно треба зробити крок до себе маленької і, нарешті, долюбити себе. Інколи це вдається через дітей, іноді не вдається. Але йти до цього варто.

[Kateryna Stasenko · Rating 5 out of 5]

Важко підібрати слова, щоб описати всі емоції, які викликала ця книга. Вона торкається теми, про яку не прийнято говорити вголос — болючої, складної, але надзвичайно важливої. Це історія не лише про материнство, а й про внутрішню боротьбу, державну систему, вибір і безумовну любов❤️

Ця книга показує, що мамою можна стати не тільки тілом, а й серцем, душею, боротьбою. Особливо важливо, що піднімається тема жінок, які не можуть народити, але проходять своє окреме пекло — вириваючи дитину з жорсткої, байдужої державної системи (яка також калічить дітей так само як і покинутість). Це теж материнство. І воно потребує не меншої мужності, сили, терпіння.

Дуже хочеться читати більше саме про таких малюків і про дорослих, які не побоялись дати їм дім, любов і захист. Ця тема, на жаль, в Україні є і ще буде ставати більш актуальнішою… А книга «Мам» вже є великим внеском авторки.

Книга дуже чуттєва, правдива і глибока. Змушує зупинитися, подумати, переглянути своє уявлення про материнство, про суспільні шаблони, про емоційний біль і силу духу. Раджу всім, хто шукає сенси, кому знайома тема надії, або просто хочеться прочитати щось по-справжньому важливе 🥹

Дякую Каріно ❤️

[Solomiya Antonyshyn · Rating 5 out of 5]

Про мамські переживання, заїдання стресу зефіром, дике захоплення своїм малям, про відсутність сексу в сім'ї з немовлям, про одночасне бажання захистити свою дитину від всіх родичів і втому, яку не здолати без допомоги інших, про досвід пологів різних поколінь, про дитинство, яке всередині нас назавжди. Почитала і стільки всього відгукнулося - так наче побалакала з подружкою про наболіле і близьке.
Мамам в декреті чи просто мамам з немовлям рекомендую. Не очікуйте літературний шедевр, зате щиру і відверту розповідь про життєве.

[Mariia Ivanenko · Rating 5 out of 5]

Прочитала за два дні, не могла зупинитись. Така відверта автобіографічна історія української авторки про всиновлення. Щемлива і сповнена любові

[Olesya Vozna · Rating 5 out of 5]

Неймовірно зворушлива історія про батьківство, яка не залишить нікого байдужим. Книга так захопила, що як і попердню ("Не вагітна") прочитала за один день)) З нетерпінням чекаю на продовження.

[Антонія · Rating 5 out of 5]

Це друга книга авторки.
І ще зворушливіша, ніж перша.

Захоплює стиль написання, мова, така глибока відвертість, кожну емоцію можна пережити так, ніби власну. Але це таки емоції авторки, бо досвід стосунку з донечкою і чоловіком, описаний у книзі, зворушує до мурашок.

Кожен герой такий справжній, з неповторною мовою. Лікарі, які не мають чуття до чужого болю, побутові сварки за столом, бо гості кажуть все, що думають. Сусіди, які не розуміють, де взялася Маша. Бордюри Києва, які наче підростають, коли бачать маму з коляскою.

Безпліддя. Встановлення. Теми, яких не існує вголос.

Так хочеться, щоб цю і попередню книгу читали усі, кого болить ця тема. Або ні, ще до того. Щоб, дай Боже, менше боліло. Менше ранити себе. Менше дозволяти іншим пхати пальці в живі рани і питати дурні питання.

Дякую авторці за таку живу історію.

[Kate Borysenko · Rating 3 out of 5]

Книга така ж кльова, як і перша, дуже сильно затягує, хочеться прочитати за один день
Але
Я розумію, що книга "мам", але в обидвох книгах таке відчуття, що чоловік якась дуже пасивна субстанція, наче він тільки дає гроші, підтримує, обіймає, але це все.
Ще ця книга може бути дуже трігерною для тих, у кого проблеми в стосунках з мамою)

[Oleksandra Kochubei · Rating 4 out of 5]

Я прочитала книгу за день. Я просто не могла відірватися. Маленька енциклопедія жіноцтва та материнства, що зібрала в собі стільки історій, які всі відгукуються і викликають спогади, ніжність, біль та сум.

[Леся Кухарчук · Rating 5 out of 5]

Каріна Саварина написала дві частково автобіографічні книжки Перша "Не вагітна" - про непліддя та невдалий досвід материнства, друга "Мам" - історія про всиновлення та перший час спільного буття з дитям. У ній дуже правдиво про хвилювання, перший страх бути наодинці з дитиною, яку ти приносиш додому і залишаєшся віч-на-віч з переживаннями та невимовною любов'ю.⠀
⠀
Гортала сторінки, подумки співпереживала та хвилювалась, сміялась і ридала. По тексту є безліч маленьких вирів, які затягують тебе з головою і змушують повернутися у власне дитинство, відчути себе знову не надто захищеною, просто дитиною, яка найбільше потребує батьківських обіймів. Головне, що авторка не намагається видушити сльозу і повчати когось. Все просто, і водночас складно як і буває у житті.⠀
⠀
Герої класно прописані: відносини старших поколінь, їхній досвід материнства та виховання, стосунки між подружжям на такому складному етапі, лікарі, матусі на майданчиках, а подруга головної героїні просто жінка-вогонь.⠀
⠀
Читати подекуди болюче та дуже інтимно, але такі історії - це значно більше ніж просто книжка, можливо для когось вона стане маяком та підтримкою у складні часи.⠀
⠀
Хочеться подякувати Каріні за чесність, щирість і сміливість. Потрібно мати неабияку відвагу написати про це, адже для суспільства такі теми незручні та табуйовані.⠀

[Tania Tania · Rating 4 out of 5]

Книга, яку захотіла замовити одразу, як тільки побачила новину про неї в сторіз авторки. Мені так хотілось дізнатись продовження. Яким буде життя Хрусталини?

Найважливіше:
1. Цікаві персонажі з сильними характерами.
2. Правдивість життя героїв. Читала про Лєрку і навіть не було смішно, бо дуже відчувалась оця трагічність материнства. Коли радісно і водночас гірко від можливості бути мамою. Бо стільки змін. Стільки відповідальності. Так мало часу на себе.
3. На деяких моментах сміялась вголос. Написати смішно - важко. Тому авторка - молодець.
4. Мені так цікаво чи авторка і її чоловік називають один одного весь час "котику" чи то лише у житті Хрусталини.
5. В певний момент хотілося, щоб книжка називалась "Мама". Ну це все з афірмацій. Спершу на всіх полицях і у всіх стрічках Каріна Саварина Невагітна. Тому було б круто, якби афірмація переросла у Каріна Саварина Мама.
6. Зацінила цитату "Котику, а скажи дивно, що я нікого не народжувала, а сексу в нас однаково тепер ніколи не буде."

В загальному дуже приємний читацький досвід. Можна сміливо прочитати за ніч і радіти.

[Bohdana · Rating 2 out of 5]

Чому авторка так мізогінічно пише про інших жінок? Подруги у неї дурепки, усі матері довкола - неправильні, няні/лікарі/родички - погані... Тільки вона така хороша (тільки пришелепкувата, але ви шо то так треба!) і самосвідома. Фу так робити.
Накидаю зірочки за те, що тема досі табуйована, тож комусь ця книга допоможе. Але це треш.

[Olena · Rating 4 out of 5]

«Щоб бути мамою не обов'язково народжувати, але обов'язково любити. А якщо ти сама не зовсім ціла тарілочка, то як ти можеш узяти на себе такий обовʼязок?»

Дуже зворушлива, хороша та щира книга. Вона не про лише усиновлену дівчинку Машу, а й про те, що рано чи пізно треба зробити крок до себе маленької і, нарешті, полюбити себе себе.

[Katerina Kozyra · Rating 5 out of 5]

Книга «Мам» про материнство, яке сталося після великих випробувань та прийняття всіх своїх невдач. Бути не вагітною, хотіти відчути всередині себе життя… мало хто має таку сміливість писати автобіографічний роман на таку важливу тему. Думаю ця книга може бути підтримкою та вірою в жінок, сімей. Автор спілкується з вами як з другом, розповідаю все як є. Дякую за щирість та відвертість.

[Olha · Rating 5 out of 5]

Дуже зворушлива книга. Каріна Саварина прекрасно пише.

[Софійка Лучкевич · Rating 3 out of 5]

Чесно кажучи, на цю книжку навіть не дуже хотілось писати відгук.
Відчуття, ніби прочитав чийсь щоденник, а не художній твір.
Але це безумовно допоможе усім жінкам: як тим, в кого є проблеми з можливість завагітніти чи тим, які хочуть усиновити дитину, як і всім іншим: щоб бути мудрішими і тактовними (не лізти в чужі життя з питаннями і порадами).

[NATALIA Bookstorm · Rating 5 out of 5]

Книга, сповнена справжньості, материнства і любові.

Особисто для мене книга стала дуже символічною, оскільки потрапила до рук в перший місяць мого материнства. Тому розгбленість, недоспані ночі й страх дитячого плачу дуже добре резонували з моїми материнськими світовідчуттями. Особливо припали до душі риторичні питання, якийми рясно всіяний текст, постійно хотілось на них відповідати, думалось: "о, тут, можна ще одну книжку написати, а з оцього - зробити класний есей" ітд.

Авторка в легкій формі описала свої відчуття, тому книга більше нагадує щоденник, аніж повноцінний роман. Тим не менше, образи й герої настільки правдиві, що хочеться разом з ними долати перешкоди, що виникли на шляху їхнього материнства/батьківства.

Отож, відповідаючи на питання авторки: чи жінки, котрі народжували відчувають щось інше, аніж жінки, котрі стали мамами дітей, котрих покинули їх біологічні батьки, скажу відверто, що відчуття жінки, котра пережила три триместри + пологи + грудне вигодовування, безперечно інші. Адже після того як половина твоєї промежини розрізана і зашита, груди вибухають від болю, а в очах - темно від фізичної втоми й нічних потуг, починаєш не лише дивитися на світ по-іншому, твоє дихання змінюється. Жінка, котра народжувала відрізняється. Однак це не змінює факту, що жінки, котрі усиновили малюків, можуть і мають материнські інстинкти, іноді навіть сильніші, адже саме вони особливо "гостро" відчувають цінність маленького життя, котре опинилось у них в руках.

З власного досвіду пригадую, що коли переживала останню добу дуже болісних схваток перед пологами, думалось: от навіщо мені це все, жила собі спокійно, будувала карєру, облаштовувала квартиру, подорожувала світом. Та одразу ж наздоганяла згадка про жінок, котрі дуже б хотіли відчути радість материнства, однак силою природних чи інших чинників, не можуть цього зробити. У мене є як мінімум три такі знайомі. А скільки ще таких жінок в Україні, а в світі?...Колись люди хотіли або хлопчика, або дівчинку. Зараз же, беспліддя чи ін. фактори стали на стільки поширеними, що просто хочуть дитину, і стать уже не відіграє такої вагомої ролі. Тому вважаю, що тема висвітлена чудово, щиро і без зайвини.

Книга безперечно заслуговує за рекомендацію подругам і усім, усім, хто знає цінність життя мами і малюка.

[Dzen.Books_Katya · Rating 5 out of 5]

Каріна Саварина приємно здивувала мене своєю чесністю та відкритістю у книгах "Не вагітна" та "Мам". Обидва твори насичені щирими емоціями та особистим до��відом авторки, які залишили глибокий слід і нагадали про те, що безвихідних ситуацій не буває.

"Не вагітна" – це історія про надію та розчарування, мрії про материнство та боротьбу за них. На сторінках цієї книги вас чекають справжні почуття та емоції молодої жінки, яка мріє про дитину, але стикається з численними невдачами. Каріна Саварина влучно звертає увагу на складні питання соціального тиску та стереотипів, з якими стикаються жінки, які не можуть стати матерями. Читати про її мрії та розчарування – давало відчуття, присутності поруч з героїнею.

Книга "Мам" продовжує цю щиру історію, де авторка відверто розповідає про життя після усиновлення дитини. Читати про те, як Хрусталина вчиться бути мамою, вживаючись в нову роль, показуючи реальність з усіма її радощами і труднощами, – це було неймовірно зворушливо.

"Не вагітна" та "Мам" – це книги, які допомагають зрозуміти, що означає справжнє материнство, незалежно від того, яким шляхом воно до нас приходить. А Каріна Саварина в котрий раз підтвердила, що щирість автора і персонажів здатна зробити книгу по-справжньому незабутньою.

«Ні, думаю я, мама — це жінка, яка щодня після зустрічі з дитиною намагається бути хорошою, найкращою мамою. Бути мамою — це щоденна робота над собою. Бути мамою — це оберігати і слідкувати за всім, що оточує дитину. Щоб бути мамою не обов’язково народжувати, обов’язково любити.» ©

Рекомендую читати ці книги всім, а особливо тим, хто хоче краще зрозуміти внутрішній світ тих, хто стикається з проблемами материнства і усиновлення.

[Julia · Rating 4 out of 5]

Класно, що за допомогою літератури можна пізнати різні досвіди, як, наприклад в книзі "Мам" Каріни Саварини - можна приміряти непростий але водночас неймовірно щасливий досвід усиновлення дитинки з сиротинця жінкою, що довго не могла завагітніти. Діти всюди є дітьми і досвід "знайомлення" з дитиною і перші переживання у зв'язку із появою нової людини в домі всюди однакові, незалежно чи приносиш ти дитину з пологового, чи з будинку дитини. Я, чеснокажучи, мала дуже схожі відчуття і проблеми в перші тижні і місяці своїх малеч.
З того що трохи підбішувало у книзі, це постійна дефіляда головної героїні у білому пальто: всі навколо дещо дивні, дріб'язкові, немудрі, вульгарні, а от Хрусталина не така, ні. А ще, доволі гірко щипало за серце таке дещо принизливе ставлення до України - то поліклініки жахливі, то поїзди паскудні, то як же класно було жити біля морі в Чорногорії. Таке відчуття, ніби героїня не відчуває своєї ідентичності як українка, звідси така прикра зверхність.
В будь-якому разі, книга легко читається (я її взяла в книгарні просто з цікавості, погортати і мусіла купити, так пішло)), цікаво написана; рада що прочитала і тішусь, що в українській літературі з'являються книги на найрізноманітніші теми, зокрема на тему всиновлення. Між іншим, я не читала першу книгу авторки "Не вагітна" і це зовсім не заваджало читанню цієї, контексту для розуміння достатньо.

[Nataliya Demchenko · Rating 5 out of 5]

Продовження історії Хрусталіни, яка п’ять років боролася з безпліддям і нарешті зважилась на всиновлення.
В книзі багато описано самої процедури всиновлення, а також відчуття батьків, які вирішили всиновити. Очікування, рішення, суди, адаптація до дитини. Історії чому люди повертають дітей, або коли рідні батьки вирішують повернути дитину, яку самі ж віддали в дитячий будинок. Відношення оточуючих – від прийняття, до фраз «нічого, скоро і сама народиш».
Найцікавіше було читати досвід Хрусталіни, коли вона забрала додому немовля. Не дивлячись на те, що вона не народжувала, вона стикнулася з усіма тими проблемами, що й мами після роддому – безсоння, крик, який ти не розумієш, перша температура, перший державний лікар, перший приватний лікар, перша лікарня. Коли ти стаєш мамою вперше, неважливо як, то знання материнства магічним чином тобі в голову не закладаються. Навіть якщо ти проштудіювала купу літератури, це не допоможе, аж поки ти не приймеш нову для себе роль.
Мені ще дуже сподобалася лінія її подружки, яка вийшла заміж, народила двох дітей лише тому, що так треба було і тепер вона намагається вирватися з цієї пекельної рутини.
Ця книга мені сподобалася навіть більше ніж перша, вона знову і знову змушує задуматись, що коли жінка стає матір’ю, весь її світ змінюється, вона змінюється і це дуже й дуже важко, неважливо мріяла вона про це з дитинства, чи так сталося.

[Anna Glezina · Rating 5 out of 5]

I think the second book was slightly better than the first. In any event, no one else openly writes about adoption and maternity struggles in Ukraine. The book gets my 5 stars for this mere reason.
Khrustalina still kept pissing me off with her constant inability to get things together, however, it was much worse in the first book, now, after adopting a child, at least, she did not have much time for all these worthless self-reflections.
I did appreciate the interviews of older family members and the descriptions of casual Ukrainian life. I would suggest it would be more beneficial for the author to stick to writing about this in her next books rather than about her constant depressive conditions.
Great job, overall, Ukraine needs more authors like this and more transparency around infertility and adoption.

[Dama with book · Rating 5 out of 5]

Єдина нотатка, що я собі написала це «Ридаю вже на 15 сторінці». І це головне, що вам потрібно знати про цю книгу.

Я вже писала відгук на першу книгу «Не вагітна», і хочу продовжити тут. Я дуже вдячна авторці за підняття теми всиновлення, материнства та звʼязку з мамою.
Якщо вас не зачепила ця книга, то так і знайте ви - сухар.

Тут просто нема що додати, окрім як ОБОВʼЯЗКОВО прочитайте цю книгу, і першу, і взагалі всі книги авторки. Я вже точно фанат.

А також знаю, що пані Каріна часто читає відгуки тут на гудрідс (бо ви вже якось лайкали мій відгук). Тому скористаюся можливістю і ще раз скажу ДЯКУЮ за вашу працю!
Я також залишала відгук на ваші книжки в своєму букток каналі. Якщо вам цікаво, то мій нік @dama.with.book. Я вас особисто в тік тоці не знайшла, тому не могла тегнути.

[Yaryna · Rating 4 out of 5]

Книжка дуже гарно написана
Мало діалогів, дуже багато думок та описових моментів, але вони читаються надзвичайно легко та цікаво.

Випадково натрапила на авторку в статті щодо ЕКЗ, а потім побачила цю книгу в бібліотеці. Взяла.

Як і авторка теж переживаю неможливість завагітніти вже кілька років. Ловлю себе на тому, що починаю зациклюватися. На жаль, книжка викликала в мені ще більше тривоги і питань. Стало ще більше страшно. Хотіла прочитати ще її першу книгу, але тепер сумніваюсь

Проте раджу цю книжку всім, хто проходив і не проходив через це. Усім нам потрібно вчитися говорити про неможливість завагітніти, про всиновлення, вчитися розмовляти з людьми, які проживають це

[Nemov Ptaha · Rating 5 out of 5]

Я все відкладала прочитання «Мам» після «Не вагітна». Книга просто читається, але постійно болить. Чому ми не вміємо правильно поводитись з людьми, у яких є болючі місця: безпліддя, смерть рідних, хвороби, болемія, зради, безробіття?
Це історія про важливі теми материнства, несправедливості, людської дурості.
А ще вона надихає. Ця історія надає віру в те, що якщо вам не пощастить, то вихід є завжди. Безпліддя не завжди означає відсутність дітей. Просто аби поруч були ті, хто підтримають.

Я люблб спостерігати за авторкою і читати її пости.
Надіюсь на її світле майбутнє і щастя🌻

[Daryna Prymakova · Rating 5 out of 5]

На початку хотілось шукати контакти - дзвонити, писати, заспокоювати, що в тих, хто народив, все теж складно, і може бути всяке. А потім хотілось жаліти себе, бо мене вперше відправили на масаж не самі близькі люди, коли дитині було вже чотири. І не склалось, бо на той час я вже забула, що я взагалі ще живу і ще можу чогось хотіти... Такі різні досвіди за словом "Мам", десь з середини книги перестаєш порівнювати, це просто життя - болюче, щасливе, несправедливе, щемке, обнадійливе.
Одним словом, дякую за книгу! Багато переживань та емоцій. Вдихнути - видихнути-вдихнути-видихнути.

[Ira Vozna · Rating 5 out of 5]

Це продовження першої книги. Після 5 років авторка з чоловіком всиновлюють дитину. Виявляється це все не так просто - прийти і взяти когось за 5 хв. Це можуть бути роки очікувань, або ви самі можете бути до того не готові.

Тепла історія про всиновлення, легко читається. У кожному реченні відчуваєш б��гато любові.

[Альона Чорна · Rating 5 out of 5]

Раджу читати парою, бо одна книга перетікає в іншу. Дуже легко читаються і сприймаються.

1) історія про 5 років безуспішних спроб завагітніти. або один із способів як довести жінку до нервового зриву. або як просрати 5 років життя.
Просто не уявляю як бажання народити може бути настільки сильним, що перетворюється на самоціль.
Читати було аж трошки моторошно, бо для мене це схоже на психоз.
2) більш для мене зрозуміла - про досвід усиновлення. про материнство, мам і відношення з мамами.
Усе написане чудово наклалось на мій «собачий досвід» (так так я знов порівнюю дітей і собак), бо собака це як прийомна дитина - ти її не народжував, але несеш за неї повну відповідальність і тд і тп