Флоренс Ґоє — відома дослідниця оповідань, котра поєднує науковий стиль та цікавий популярний виклад. Книжка “Як працює класичне оповідання” — це надзвичайно ґрунтовна екскурсія в жанр, із яким усі ми добре знайомі, але про який знаємо насправді дуже небагато. Чому Джойса відмовлялись друкувати в Ірландії? Чому Лєнін вважав оповідання Чехова ідеальним інструментом пропаганди? Все, що потрібно знати, від інструментів, якими автори досягають потрібного ефекту, аж до інших жанрів, від яких оповідання напряму залежить. Ця книжка підійде як людям, котрі хочуть самі навчитись писати, так і всім, хто хоче освіжити в пам’яті улюблену класику.
Серед моєї бібліотеки є книги які, особливо на тлі інших, виглядають неохайно та пошарпано. І то не через погану поліграфію, а тому що я повертаюсь до них знову і знову, роблю помітки в три шари, щось дописую на полях і тд. Буває люди кличуть ці книги «настільними». От власне ця книга із таких.
Звісно треба бути готовим щоб братися за її читання, ну хоча б ознайомитись з корпусом класичних оповідань Чехова, Мопассана, Варги, Акутагави, Генрі Джеймса. Але на відміну від типових хащів літкритики, де автори часто занурені у себе і власні теорії тексту, Флорес Гоє подає послідовну і цікаву теорію «класичного» оповідання і того, як воно трансформувалось у «модерне». Розділ за розділом авторка роздягає жанр, аналізує його жорстку структуру, прийоми і його вплив на тогочасне суспільство, його місце в літ процесі і становленні авторів.
Доволі об'ємна за змістом суто академічна праця. Це вам не легкий нонфіку від Віхоли, тут мізки іноді закипають. І ще до цієї книги треба бути готовими - важко оцінювати оповідання, не прочитавши їх.
Наврядчи ця книга допоможе написати оповідання, скоріше дасть розуміння, що об'єднує коротку прозу й її основні мотиви 1870-1920х років.
Мінус для багатьох, який може стригерити - російська культура. На щастя, не її возвеличення, як мені здалося, просто багато прикладів з літератури чехова, толстого, достоєвського і рос філософів.
Ця книга буде зрозуміла будь-кому, хто візьме її в руки. Вам не треба мати специфічних знань або ступеню. Вам необовʼязково попередньо читати всі згадані в дослідженні оповідання, їх стислі або часткові перекази та цитати з них є виключно доказовою базою наведених в тексті тверджень. Ця «ілюстративність» і робить подану в тексті інформацію такою цікавою і доступною.
«Закони» жанру разом із прийомами лежать на поверхні, але не кожному читачу кидаються в очі - так, я дізналась багато нового, а подекуди дивувалась: як я не помічала цього раніше?
Мені дуже сподобалось, що третина дослідження присвячена історичному і соціально-культурному контекстам (чи тут треба було ставити «і»?). Без цього розуміння оповідань було б вкрай неповним і, скоріш за все, невірним.
Обʼєктом дослідження є класичне оповідання, але я помічаю за собою, що ця книга має вплив і на те, як я тепер сприймаю тексти інших жанрів і на що звертаю увагу.
Довго не могла підступитися, до цієї книги. Стимулом став курс "Короткої прози: новела, оповідання, есе" від Litosvita.
Цю книгу там прямо не рекомендували, але курс нагадав мені про неї й навчання виявилося дуже суголосний ідеям Гоє.
Для мене це стала містком до продовження міркувань про новелу й оповідання, позиціювання автора відносно персонажів, екзотизацію сюжетів і зображуваного. Це точно не легке читання. Планую повернутися до книги й конспектувати, щоб краще збагнути ідеї.
Зміст книги і переклад - пречудові. Для мене це не тільки про класичну літературу і її найліпші зразки, а також і застереження, яким автором не бути зараз. Які граблі зверхньості й очуднення персонажів обходити стороною.
Особливо цікавим виявився другий розділ про медіа, у якому авторка пояснює, як видання, у яких друкували оповідання, їх цільова удиторія й ціна примірників вплинули на формування й розвиток жанру. На шкільних уроках літератури письменників переважно зображають світочами, яким йдеться про мораль і прекрасне. Пишуть вони, звичайно, ж тільки для вищого блага. Ця книга допомагає тверезо оцінити вплив ринку й популярності на авторів класичних оповідань.
Про мінуси: в електронному форматі немає абзаців і змісту, не працювали гіперлінки на примітки, деякі знаки (переважно роки у примітках) не відобразилися, схоже, також пропущена ілюстрація. Це дещо ускладнило читання й псувало задоволення від нього. Зрозуміла, що слід було купувати паперовий примірник.
The plain title and the academic approach - if indeed some pages have notes larger than the chapter text - don't diminish the overall lightness of the author, allowing her to break down the shortest of the prose genres from across the five different cultures.