У повісті “Шинок “Оселедець на ланцюзі” автор намагався змалювати правдиву картину перших місяців фашистської окупації у Львові. Його герої — це, здебільшого, шумовиння міста — здекласовані елементи, кримінальні злочинці, славні львівські батяри, не менш славні колись дівчата легкої поведінки, люди, все життя яких проходить навколо шинку. Вони не відзначаються великими душевними прикметами, проте хороше начало в їх душі в час найвищих життєвих зіткнень бере верх над злом, потворністю. До боротьби з окупантом включаються щораз ширші кола суспільства. Різні герої, різні їх долі і через трагедії багатьох людей автор розкриває вбивчу правду про окупацію, справжнє пекло на землі в окупованому місті, яке не скоряється.
Цікава тематика книжки - початок гітлерівської окупації Львова. Така прорадянська спроба "поміж дощовими краплями" показати щось більше від радянського картонно-героїчного змалювання війни (наприклад, у ній згадується і невеликими штрихами показаний Голокост, хоч не цільно). Тут це війна крізь фокус люмпенів/марґіналів, дрібний пролетаріят, котрі зосереджені навколо шинка на одному з базарчиків Львова. Кілька разів прямо згадуються батяри, і це цікаві незализані, і не зневажливі образи. Адекватнішому сприйняттю написаного сприяє розуміння того, що повість має виразний біографічний елемент, що його автор намагався приховати (та не вдалося) - він якраз і тримав отакий шинок під час війни (і мав балансувати між німецькою військовою владою, маргіналами, колаборантами, підпільниками і провокатрами, націоналістами і комуністами). Після війни репресований радвладою, але по поверненні автор намагався зробити літературну кар'єру. Як і його герої сам був марґіналом, пиячив і пристосовувався. Але й хотів залишити щось по собі. Смашна мова, побутові деталі тощо.