What do you think?
Rate this book
Abėcėlė
Memories, dreams, and reflections from the Nobel laureate.
The ABC book is a Polish genre, a literary form loosely composed of short, alphabetically arranged entries. In this "splendid" volume (Edward Hirsch, The New York Times Book Review), Czeslaw Milosz s telling eye for detail and sharp judgments create unforgettable portraits as he combines sketches of characters from his earlier prose works and poems with references to real historical figures. Simone de Beauvoir, Albert Camus, Fyodor Dostoevsky, Edward Hopper, and Arthur Koestler are among those who come under his scrutiny, along with the poets Charles Baudelaire and Robert Frost and the Polish writers Witold Gombrowicz and Zbigniew Herbert
This overview extends beyond profiles of real and imagined people to places that have had particular meaning in Milosz s own personal geography. His focus ranges from Szetejnie, where he was born, and Berkeley, where he has lived for almost four decades, to places he has visited, such as Bend, Oregon, and Sierraville, California. Fluidly intermingled with these entries are his reflections on broader themes such as "City," "Misfortune," "Love," and "Knowledge."
Witty, erudite, eloquent, and outspoken, Milosz s ABC s is at once a fascinating self-portrait and a unique reflection on twentieth-century politics, poetry, and prose.
Czeslaw Milosz received the 1980 Nobel Prize in Literature. He is a professor, now emeritus, of Slavic Languages and Literatures at the University of California, Berkeley. His most recent publications are Road-side Dog and To Begin Where I Am.
376 pages, Paperback
First published January 1, 1997
30 people are currently reading
333 people want to read
About the author
Czesław Miłosz
312 books874 followersCzesław Miłosz was a Nobel Prize winning poet and author of Polish-Lithuanian heritage. He memorialised his Lithuanian childhood in a 1955 novel,
The Issa Valley
, and in the 1959 memoir
Native Realm
. After graduating from Sigismund Augustus Gymnasium in Vilnius, he studied law at Stefan Batory University and in 1931 he travelled to Paris, where he was influenced by his distant cousin Oscar Milosz, a French poet of Lithuanian descent and a Swedenborgian. His first volume of poetry was published in 1934.
After receiving his law degree that year, he again spent a year in Paris on a fellowship. Upon returning, he worked as a commentator at Radio Wilno, but was dismissed, an action described as stemming from either his leftist views or for views overly sympathetic to Lithuania. Miłosz wrote all his poetry, fiction, and essays in Polish and translated the Old Testament Psalms into Polish.
Awarded the 1980 Nobel Prize in Literature for being an author "who with uncompromising clear-sightedness voices man's exposed condition in a world of severe conflicts."
After receiving his law degree that year, he again spent a year in Paris on a fellowship. Upon returning, he worked as a commentator at Radio Wilno, but was dismissed, an action described as stemming from either his leftist views or for views overly sympathetic to Lithuania. Miłosz wrote all his poetry, fiction, and essays in Polish and translated the Old Testament Psalms into Polish.
Awarded the 1980 Nobel Prize in Literature for being an author "who with uncompromising clear-sightedness voices man's exposed condition in a world of severe conflicts."
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 29 of 29 reviews
March 15, 2021
"Світ влаштований настільки цікаво, що відкриттю все нових його шарів чи рівнів немає кінця. Це як подорож будинком-лабіринтом, який одночасно пульсує, змінюється, росте. Ми здійснюємо цю мандрівку самі, але і як учасники спільної акції цілого людства, з його міфами, релігіями, філософіями, мистецтвом і науковим пізнанням. Цікавості, яка нас до цього спонукає, не вдається вдовольнити, і, оскільки з плином часу її не стає менше, - це достатній аргумент проти смерті. Щоправда, багато хто з нас вступає в браму смерті дуже зацікавлено, очікуючи можливості дізнатися, як воно там, на другому боці".
Цікавість не давала згорнути цю книгу сьогодні упродовж цілого дня. Хоча місяць тому я її відклала, щойно почавши читати. Спершу, тому що автор назвав Сімону де Бовуар "дурною бабою", а тоді вже з набутим завдяки цій ремарці упередженням Мілош бачився як старий вередливий нарцис, сексист та ще й наче комуніст (адже працював у посольстві ПНР). Але цікавість все-таки перемогла - і тепер не можу цьому натішитися.
Мілош найперше зімпонував мені як "литвоман": йому, до прикладу, зрозумілий був розпач польськомовних діячів, які добилися у 1920 р. визнання Францією незалежної Литви - але були дискриміновані литовцями через свою польськомовність й надалі змушені були діяти на другому плані. Він віддає належне діяльності Єжи Гедройця і "Культурі", а отже, політично його погляди теж були скеровані на бачення Литви й України як незалежних держав (на відміну від польського уряду у вигнанні в Лондоні, який тиснув на Черчілля під час перемовин у Ялті й агонізував через відібрання у Польщі Західної України).
Мілош зумів вчасно спинитися від гріха будь-якого діаспорянина і свідомо відмежувався від заполітизованості на користь творчої праці. Завдяки цьому об'єктивними видаються його ремарки про політичну ситуацію в Штатах, особливо з лівацтвом в університетських колах; про фінансовану ЦРУ мережу європейських видань з метою відслідковувати прорадянські настрої в інтелектуальних осередках Парижа, Лондона тощо (Гедройць тоді відмовився прийняти пропозицію американського фінансування для "Культури").
"Абетка" - це також спонука до прочитання творів не тільки самого Мілоша, а й не знаних досі авторів, які були сучасниками-натхненниками-конкурентами Нобелівського лауреата. До прикладу, Мілош ділиться думкою єврейської діаспори Нью-Йорка з приводу присудження Нобелівської премії Бішевісу Зінгеру: "Зінгер досягнув популярності нечесними методами. Перейнятий сексом аж до збочення, він створим власний світ польських євреїв, який не має нічого спільного з дійсністю, еротичний, фантастичний, наповнений привидами, духами, ніби так виглядає побут єврейських містечок. Справжнім письменником, вірним описуваній дійсності, був Хаїм Грейд, і Нобелівська премія мала б належати йому". Зінгера знаємо - читали принаймні "Шошу', а про Грейда і не чули. Зрештою, підозрюю, більше половини прізвищ, згаданих у цій книзі, відомі тільки полоністам. Спершу це ускладнювало мені читання "Абетки", але врешті спонукало додати кілька нових імен до списку прочитання. Тож дуже раджу до прочитання, але одну зірочку за "де Бовуар - дурну бабу" таки заберу🙂
Цікавість не давала згорнути цю книгу сьогодні упродовж цілого дня. Хоча місяць тому я її відклала, щойно почавши читати. Спершу, тому що автор назвав Сімону де Бовуар "дурною бабою", а тоді вже з набутим завдяки цій ремарці упередженням Мілош бачився як старий вередливий нарцис, сексист та ще й наче комуніст (адже працював у посольстві ПНР). Але цікавість все-таки перемогла - і тепер не можу цьому натішитися.
Мілош найперше зімпонував мені як "литвоман": йому, до прикладу, зрозумілий був розпач польськомовних діячів, які добилися у 1920 р. визнання Францією незалежної Литви - але були дискриміновані литовцями через свою польськомовність й надалі змушені були діяти на другому плані. Він віддає належне діяльності Єжи Гедройця і "Культурі", а отже, політично його погляди теж були скеровані на бачення Литви й України як незалежних держав (на відміну від польського уряду у вигнанні в Лондоні, який тиснув на Черчілля під час перемовин у Ялті й агонізував через відібрання у Польщі Західної України).
Мілош зумів вчасно спинитися від гріха будь-якого діаспорянина і свідомо відмежувався від заполітизованості на користь творчої праці. Завдяки цьому об'єктивними видаються його ремарки про політичну ситуацію в Штатах, особливо з лівацтвом в університетських колах; про фінансовану ЦРУ мережу європейських видань з метою відслідковувати прорадянські настрої в інтелектуальних осередках Парижа, Лондона тощо (Гедройць тоді відмовився прийняти пропозицію американського фінансування для "Культури").
"Абетка" - це також спонука до прочитання творів не тільки самого Мілоша, а й не знаних досі авторів, які були сучасниками-натхненниками-конкурентами Нобелівського лауреата. До прикладу, Мілош ділиться думкою єврейської діаспори Нью-Йорка з приводу присудження Нобелівської премії Бішевісу Зінгеру: "Зінгер досягнув популярності нечесними методами. Перейнятий сексом аж до збочення, він створим власний світ польських євреїв, який не має нічого спільного з дійсністю, еротичний, фантастичний, наповнений привидами, духами, ніби так виглядає побут єврейських містечок. Справжнім письменником, вірним описуваній дійсності, був Хаїм Грейд, і Нобелівська премія мала б належати йому". Зінгера знаємо - читали принаймні "Шошу', а про Грейда і не чули. Зрештою, підозрюю, більше половини прізвищ, згаданих у цій книзі, відомі тільки полоністам. Спершу це ускладнювало мені читання "Абетки", але врешті спонукало додати кілька нових імен до списку прочитання. Тож дуже раджу до прочитання, але одну зірочку за "де Бовуар - дурну бабу" таки заберу🙂
March 4, 2009
"He didn't die in the war, though. He served in the air force and came home as a highly qualified electrician."
"In Beauvoir, everything was adoption of the next intellectual fashion. A nasty hag."
"The story of this couple would make a moving film script, which no one will write."
The first thing I liked about this book was Milosz's tart and abrupt summations of the lives he mentions.
Full of émigré themes, émigré melancholies: a roll-call of friends, colleagues and acquaintances who disappeared into Hitler's or Stalin's camps, who were driven to odd corners of the earth in search of refuge, who committed suicide or went mad or died lonely in squalor, who hewed closer to Milosz or repudiated him according to any of the minute political distinctions that rive émigré colonies. Additionally, there are California vistas, fascinating anecdotes of the relations of émigré Poles and the Polish-American community, and stories of 1930's Polish literary circles that make me want to read further (Wat’s "My Century"?).
"In Beauvoir, everything was adoption of the next intellectual fashion. A nasty hag."
"The story of this couple would make a moving film script, which no one will write."
The first thing I liked about this book was Milosz's tart and abrupt summations of the lives he mentions.
Full of émigré themes, émigré melancholies: a roll-call of friends, colleagues and acquaintances who disappeared into Hitler's or Stalin's camps, who were driven to odd corners of the earth in search of refuge, who committed suicide or went mad or died lonely in squalor, who hewed closer to Milosz or repudiated him according to any of the minute political distinctions that rive émigré colonies. Additionally, there are California vistas, fascinating anecdotes of the relations of émigré Poles and the Polish-American community, and stories of 1930's Polish literary circles that make me want to read further (Wat’s "My Century"?).
July 30, 2019
A superb and charming little book. I learned a lot and think the author did a great job of portraying and honoring the lives of many people who would have otherwise been lost to history.
May 20, 2025
This is an interesting format for a book and the editing has to be a challenge to ensure the book flows and there is no unnecessary repetition. Milosz uses the ABC format, using letters of the alphabet to trigger memories involving specific people in his life, as well as places and words. He understood how meaningful the life experiences he had were.
March 29, 2020
I've read most of Milosz's books over the years and am a big fan of his writing but I have to admit that this book sat on my shelf for several years unread. The reason was I was a little put off by the format. It is a collection of very short essays, from a couple of paragraphs to a couple of pages, all listed in alphabetical order and didn't look that interesting. How wrong I was. It turned out to be a great read. Milosz covered a huge range of subjects from people he knew, places he'd been, other writers and their work and a variety of other subjects. Many of the topics centered around Poland and his hometown of Wilno and many were very personal. A couple of topics that I thought I might comment on were one titled "Churches" in which he admitted that most people are religious because they wish to be in a reality other than the one that surrounds them. In other words they want something that offers them hope because true reality is harsh and unyielding and is completely indifferent to our concept of good and evil. This was interesting to me because I've always had the impression that Milosz was quite religious (He dislikes Biology because it disproves biblical creation) but maybe he had some skepticism after all. Another topic he discussed was suggesting that Chaim Grade should have been awarded the Nobel instead of Isaac Bashevis Singer. He, apparently, was not a fan of Singer, who is one of my favorite writers. I've never actually read anything by Chaim Grade so I really can't make a comparison but I was surprised about what he thought of Singer. Anyway, I really enjoyed this book and found it to be very thought provoking.
November 23, 2017
The alphabetical musings of Czeslaw Milosz are far from a randomly selected dictionary of themes. Milosz's ABCs are a calculated collection, an autobiography in an interesting format. Through his thoughts and the people whohave crossed his life, Milosz tells the story of war time Poland, in particular the intellectual and urban landscape of Wilno, his love of which shines through his writing, of his time in Paris and his life in America. He offers glimpses of his past, of the strange world of Polish aristocracy to which he is connected to, but mainly this is the portrait of a writer and a scatter of his influences, as well as a contemplation of Polish literature and its place in the wider world. It is at times self-centred and academically arrogant, but Milosz is always eloquent and engaging.
The picture that emerges is one of a changing literary landscape that could not emerge from the wars that swept across Europe unchanged and unscathed. Milosz discusses his education and the influence of Paris and the French language on his work and on the development of language outside the centres of power. He is very sure of his opinion yet his opinions are often sheltered by cannonical views and, while he speaks many truths, he bows down very conservatively to a historical precedence and superiority of the languages of literature, stressing that it is (was) impossible for Polish to reach the realms and versatility of expression that a more "developed" language such as French is able to. Interestingly he also strongely champions writing in his own tongue and looks at the tensions among academics and writers on this theme. He speaks very highly of his own influence in developing Polish and raising it up. Debates on the origins, nature and life of languages are fascinating - in alphabetical snippets it's impossible to go into too much depth.
The cast of rebels, artists, teachers, relatives, academics, poets, painters and school friends that populate his ABCs make interesting individual reading but are often difficult to remember or separate. More interesting is the feeling at Milosz is paying homage to all those influences on his life, leaving no stone unturned in the network of interlocking lives. As a reading experience, however, it does become tiresome at times. By the second half more variation is to be found in the musings on important writers and other famous figures. In often returns to the greats of early American literature, the Whitmans for example, and his admiration for these literary pioneers is clear to see. Again he turns to French and the literature of the European cannon to examine the use and the flexibility of language, connecting it to the historic events that changed the shape of Europe.
There is great sadness in all these forgotten names. Many are dead, enough died in the war or in camps. There is a respectful sense that Milosz is rescuing these ghosts of his past, putting them down for posterity. It turns him into a very sympathetic and sensitive narator and balances out his linguistic superiority. And inbetween there are entries that transcend language and visit a time or place; a scene in Italy, the trees of the US west coast, the rivers of eastern Poland. The beauty of this talented writer shines most brightly in those snapshots, most clearly turning his ABCs into a nostalgic and beautiful slide show of memories, times, places and people that made a life a happy and fulfilled one. 5
The picture that emerges is one of a changing literary landscape that could not emerge from the wars that swept across Europe unchanged and unscathed. Milosz discusses his education and the influence of Paris and the French language on his work and on the development of language outside the centres of power. He is very sure of his opinion yet his opinions are often sheltered by cannonical views and, while he speaks many truths, he bows down very conservatively to a historical precedence and superiority of the languages of literature, stressing that it is (was) impossible for Polish to reach the realms and versatility of expression that a more "developed" language such as French is able to. Interestingly he also strongely champions writing in his own tongue and looks at the tensions among academics and writers on this theme. He speaks very highly of his own influence in developing Polish and raising it up. Debates on the origins, nature and life of languages are fascinating - in alphabetical snippets it's impossible to go into too much depth.
The cast of rebels, artists, teachers, relatives, academics, poets, painters and school friends that populate his ABCs make interesting individual reading but are often difficult to remember or separate. More interesting is the feeling at Milosz is paying homage to all those influences on his life, leaving no stone unturned in the network of interlocking lives. As a reading experience, however, it does become tiresome at times. By the second half more variation is to be found in the musings on important writers and other famous figures. In often returns to the greats of early American literature, the Whitmans for example, and his admiration for these literary pioneers is clear to see. Again he turns to French and the literature of the European cannon to examine the use and the flexibility of language, connecting it to the historic events that changed the shape of Europe.
There is great sadness in all these forgotten names. Many are dead, enough died in the war or in camps. There is a respectful sense that Milosz is rescuing these ghosts of his past, putting them down for posterity. It turns him into a very sympathetic and sensitive narator and balances out his linguistic superiority. And inbetween there are entries that transcend language and visit a time or place; a scene in Italy, the trees of the US west coast, the rivers of eastern Poland. The beauty of this talented writer shines most brightly in those snapshots, most clearly turning his ABCs into a nostalgic and beautiful slide show of memories, times, places and people that made a life a happy and fulfilled one. 5
August 25, 2024
Mintys apie pasaulį ir save. Daugiausia tekstų - apie Vilniaus laikų moksladraugius, trumpai, su pagarba, be sentimentų. Nors pavardės man nieko nesako, nejučia tai susidėlioja į makabrišką paveikslą - visi jauni inteligentai ir dauguma mirė nacių arba sovietų lageriuose, Varšuvos sukilime, II pasauliniame kare... Kiti tekstai - apie visiems žinomus žmones (Baudelaire, Camus, Schopenhauer,...) ir kodėl jie svarbūs autoriui. Dar kiti - apie sąvokas (atidumas, įstabumas, nelaimė, trauma ir nuoskauda, vakarų kvailumas...) - asmeniškai ir gyvenimiškai.
Iš viso to susidėlioja logiškas asmeninis pasaulio vaizdas, pesimistinis, bet kažkaip vis kryptelintis link optimizmo. Tam tikra teisinga ir patikima konstrukcija (artimasis ratas, tolimesnis ratas ir principai), kuri man labai priimtina. Jaučiuosi lyg vijoklinis augalas, pagaliau susipažinęs su pinučiais, kurie man seniai padeda ropoti nesvetinga betonine siena.
Pacituosiu iš skyrelio "žavėjimasis":
"Aš žavėjausi daugeliu žmonių. Laikiau save pakrypusiu medžiu, todėl tiesūs medžiai nusipelnydavo mano pagyrimų. Tiesa, dera atminti, kas nutinka, išsiruošus nusipirkti eglutę Kalėdoms. Iš tolo dailių medelių gretos atrodo tobulos, tačiau pasižiūrėjus iš arčiau, nė vienas neatitinka idealaus medelio lūkesčių. Vienas - per plonas, kitas - kreivas, trečias - per žemas ir taip toliau. Tokie pat ir žmonės: galbūt kai kurie atrodė man patrauklūs dėl to, kad menkai juos pažinojau, užtat puikiai pažinojau savo paties menkybę."
Iš viso to susidėlioja logiškas asmeninis pasaulio vaizdas, pesimistinis, bet kažkaip vis kryptelintis link optimizmo. Tam tikra teisinga ir patikima konstrukcija (artimasis ratas, tolimesnis ratas ir principai), kuri man labai priimtina. Jaučiuosi lyg vijoklinis augalas, pagaliau susipažinęs su pinučiais, kurie man seniai padeda ropoti nesvetinga betonine siena.
Pacituosiu iš skyrelio "žavėjimasis":
"Aš žavėjausi daugeliu žmonių. Laikiau save pakrypusiu medžiu, todėl tiesūs medžiai nusipelnydavo mano pagyrimų. Tiesa, dera atminti, kas nutinka, išsiruošus nusipirkti eglutę Kalėdoms. Iš tolo dailių medelių gretos atrodo tobulos, tačiau pasižiūrėjus iš arčiau, nė vienas neatitinka idealaus medelio lūkesčių. Vienas - per plonas, kitas - kreivas, trečias - per žemas ir taip toliau. Tokie pat ir žmonės: galbūt kai kurie atrodė man patrauklūs dėl to, kad menkai juos pažinojau, užtat puikiai pažinojau savo paties menkybę."
November 2, 2023
Great book. The bit about Whalt Whitman, that is where Milosz claims that Whitman being the favorite poet of Gavrilo Princip, the man who started world war one by killing the archduke of Austria-Hungary, might prove that poems can start wars. I checked this with Chat GPT and it started very much lecturing me about not to believe everything one reads. And it would not entertain the thought that the poet W. might be responsible for the Great War.
It might be, that Chat GPT does not want the poets to have any power, in which case it should be in line with Plato, who did not want poets in his ideal state. Plato is beyond reach, for now, But I'm keeping the discussion with Chat GPT going.
Great book by Milos, by the way. Smart, European, very divers, touching, alfabeticaly ordered, personal, political, literary, historic, warm and strange, lets see Chat GPT do anything only half as good.
It might be, that Chat GPT does not want the poets to have any power, in which case it should be in line with Plato, who did not want poets in his ideal state. Plato is beyond reach, for now, But I'm keeping the discussion with Chat GPT going.
Great book by Milos, by the way. Smart, European, very divers, touching, alfabeticaly ordered, personal, political, literary, historic, warm and strange, lets see Chat GPT do anything only half as good.
September 20, 2017
Davvero di scarso appeal per chi non e' interessato alla poesia e letteratura polacca - come me - o a chi ha scarsa curiosità per figure probabilmente di spicco 50 anni fa in una certa parte del mondo, ma che sono oramai scomparse da qualsiasi memoria.
Ecco, quello che mi si attacca, pagina dopo pagina, e' la totale e assoluta vacuità dell'essere e la sua disattenta disintegrazione nei mille e minuscoli meccanismi della Storia. Poi ogni tanto qualche bella pagina universale, ma poche.
Abbandonato alla P.
Ecco, quello che mi si attacca, pagina dopo pagina, e' la totale e assoluta vacuità dell'essere e la sua disattenta disintegrazione nei mille e minuscoli meccanismi della Storia. Poi ogni tanto qualche bella pagina universale, ma poche.
Abbandonato alla P.
October 3, 2017
"Una mostruosa progenie di scimmie che deformano i volti in ridicole smorfie, copulano, strepitano, si ammazzano a vicenda. Dopo l’enorme numero di morti inflitte da uomini ad altri uomini nel corso del Novecento, com’è possibile tesserne un elogio? Le loro azioni non concordano né con l’immagine di un’innocente scolaresca, né con la capacità di scalare le più alte vette dello spirito. Ma la contraddizione è forse parte inscindibile della condizione umana, e questo basta perché ne scaturisca qualcosa di prodigioso." (p. 190)
September 1, 2024
Ta knyga yra paminklas prarastam tarpukario lenkiškam Vilniui ir dvarų kultūrai. Tarpukario Kaunas nėra prarastas Lietuvos žmonėms - jis artimas ir gana gerai žinomas. O Vilnius - į rūką pasinėręs.
"Abėcėlė" galėtų būti įtraukta į Google alternatyvą, kad paieškos rezultatuose rodytų Milošo (ar kito tikro XX amžiaus nuomonės formuotojo) atsiminimus ar požiūrį. Juk daugelio paminėtų pavardžių niekur kitur nesurasime.
"Abėcėlė" galėtų būti įtraukta į Google alternatyvą, kad paieškos rezultatuose rodytų Milošo (ar kito tikro XX amžiaus nuomonės formuotojo) atsiminimus ar požiūrį. Juk daugelio paminėtų pavardžių niekur kitur nesurasime.
January 17, 2024
This was a fascinating book but it’s more for the Milosz completist. It’s really a sympathetic look at the people who influenced him. Many of them sadly died in obscurity but live on through his reflections in these short prose pieces. This is truly the Everyman of the 20th century.
June 22, 2017
3,5 stars
May 14, 2020
Skvelé zamyslenia na pomedzí komentáru, fejtónu a eseje. U mně dobrý.
October 15, 2020
I’m guessing this isn’t his best work.
Want to read
April 12, 2021In memory of our Elephant
December 12, 2022
I've never read a book like it, and if I were more eloquent I'd explain why, but I'm not, so I'd just highly recommend it.
January 16, 2023
Takes you to other writers, and places and times. A triumph of remembrance of those gone as well. And not the first time I've read it.
August 11, 2022
Для мого скромного переліку книг, які для мене так чи інакше були важливими у певні періоди тої невеликої, як на мій незначний вік, частини мого життя (більшість із цих книг залишаються так само важливими і досі), ця книга є чи не найважливішою. Якщо примружити очі і все-таки повірити, що більшість речей, які відбуваються із нами невипадкові чи принаймні маловипадкові, то у моєму житті, напевно, найменш випадковим було відкриття для себе саме цієї книги.
Усе почалося так: перші вірші Чеслава Мілоша я прочитав, коли мав 17. Тоді ці вірші мене дуже вразили. Такої поезії я іще не читав. Більш інтуїтивно, ніж свідомо зарахував Мілоша до числа авторів, близьких мені за своїм світовідчуттям. Таким Мілош є для мене і досі – кожного разу, коли читаю чи перечитую його тексти, віднаходжу у них для себе дещо нове.
Що стосується цієї книги, то знайшов її на полиці одної із книгарень Кременчука, коли мав ті ж 17. Пригадую, що спершу частину своєї скромної студентської стипендії витратив на інші книги, а цю читав вже у самій книгарні. Часом можна було відкрити книгу на будь-якій сторінці і натрапити на назву певного есе. Скажімо, "Ангельська сексуальність" (про Сведенборґа і не лише) чи "Уважність", "Читання". Час минав, а ця книга лишалася у книгарні. Далі так продовжуватися, звісно, не могло – я свідомий того, що ця книга має мати місце поруч інших моїх книг, придбав її.
Тепер вже я дізнався а) про часи знайомства Часлава Мілоша із Альбером Камю у післявоєнній Франції та видавництво «Ґаллімар» б) хто така Сімона Вейль в) що таке «поезія уважності» г) хто такі катари та маніхейці (якби читав тепер, можливо, звертав би увагу на дещо інше). Такий перелік можна продовжувати, доки не закінчиться абетка. Саме абетку Мілош використовує, аби показати, як сам пише, на кого перетворив його час, тобто "дім, відкритий для голосів людей, яких (Мілош) знав раніше, про яких чув або читав".
Думаю іще: якщо відкинути, що усі порівняння зазвичай дещо кульгають, певно, як і те, яке зараз спробую зробити: можливо, найдоречніше цю книгу можна порівняти із мандрівкою. "А загалом я достатньо наподорожувався", пише Мілош у першому есе своєї книги. Цю мандрівку Мілош веде від дитинства у Кедайнському повіті (у 1911-му році, році народження автора, частина Російської імперії, тепер – район у центрі Литви), студентські роки у Вільно (сучасному Вільнюсі), через міжвоєнну і воєнну Європу (у книзі час до часу можна зустріти описи перебування Мілоша у Варшаві часу нацистської окупації), і повоєнну Францію до США, і аж до Польщі 90-х років минулого століття. Для мене ця книга слугує таким собі приватним посібником із історії лихого ХХ-го століття, який є цінний саме тому, що не позбавлений оптики, емоцій та рефлексій Автора, який сам собою є важливим (суб’єктивно: для мене) не менше, ніж тексти, написані ним.
Утім, для мене це іще історія людини, яка була змушеною жити у світі «ізмів» ХХ-го століття. Наділеною тонким відчуттям цих «ізмів» і правом вибирати – бути вільним чи поневоленим цими «ізмами». За Мілошем, який пише цю книгу у досить поважному віці, вже стоїть безцінний досвід такого вибору. Тому думаю: цю книгу можна читати іще і як перепустку у ХХІ-ше століття від людини, яка була учасником ХХ-го. І як певне застереження.
Жовтень 2017, Острог
Усе почалося так: перші вірші Чеслава Мілоша я прочитав, коли мав 17. Тоді ці вірші мене дуже вразили. Такої поезії я іще не читав. Більш інтуїтивно, ніж свідомо зарахував Мілоша до числа авторів, близьких мені за своїм світовідчуттям. Таким Мілош є для мене і досі – кожного разу, коли читаю чи перечитую його тексти, віднаходжу у них для себе дещо нове.
Що стосується цієї книги, то знайшов її на полиці одної із книгарень Кременчука, коли мав ті ж 17. Пригадую, що спершу частину своєї скромної студентської стипендії витратив на інші книги, а цю читав вже у самій книгарні. Часом можна було відкрити книгу на будь-якій сторінці і натрапити на назву певного есе. Скажімо, "Ангельська сексуальність" (про Сведенборґа і не лише) чи "Уважність", "Читання". Час минав, а ця книга лишалася у книгарні. Далі так продовжуватися, звісно, не могло – я свідомий того, що ця книга має мати місце поруч інших моїх книг, придбав її.
Тепер вже я дізнався а) про часи знайомства Часлава Мілоша із Альбером Камю у післявоєнній Франції та видавництво «Ґаллімар» б) хто така Сімона Вейль в) що таке «поезія уважності» г) хто такі катари та маніхейці (якби читав тепер, можливо, звертав би увагу на дещо інше). Такий перелік можна продовжувати, доки не закінчиться абетка. Саме абетку Мілош використовує, аби показати, як сам пише, на кого перетворив його час, тобто "дім, відкритий для голосів людей, яких (Мілош) знав раніше, про яких чув або читав".
Думаю іще: якщо відкинути, що усі порівняння зазвичай дещо кульгають, певно, як і те, яке зараз спробую зробити: можливо, найдоречніше цю книгу можна порівняти із мандрівкою. "А загалом я достатньо наподорожувався", пише Мілош у першому есе своєї книги. Цю мандрівку Мілош веде від дитинства у Кедайнському повіті (у 1911-му році, році народження автора, частина Російської імперії, тепер – район у центрі Литви), студентські роки у Вільно (сучасному Вільнюсі), через міжвоєнну і воєнну Європу (у книзі час до часу можна зустріти описи перебування Мілоша у Варшаві часу нацистської окупації), і повоєнну Францію до США, і аж до Польщі 90-х років минулого століття. Для мене ця книга слугує таким собі приватним посібником із історії лихого ХХ-го століття, який є цінний саме тому, що не позбавлений оптики, емоцій та рефлексій Автора, який сам собою є важливим (суб’єктивно: для мене) не менше, ніж тексти, написані ним.
Утім, для мене це іще історія людини, яка була змушеною жити у світі «ізмів» ХХ-го століття. Наділеною тонким відчуттям цих «ізмів» і правом вибирати – бути вільним чи поневоленим цими «ізмами». За Мілошем, який пише цю книгу у досить поважному віці, вже стоїть безцінний досвід такого вибору. Тому думаю: цю книгу можна читати іще і як перепустку у ХХІ-ше століття від людини, яка була учасником ХХ-го. І як певне застереження.
Жовтень 2017, Острог
July 29, 2009
As one approaches one's own end, I would imagine that the thought of people and places and things that once were and are no more becomes an obsession. Nobel Prize winner Czeslaw Milosz exorcises these thoughts by having recourse to a Polish genre: an encyclopedic survey of the elements of a life, with short entries, many ending with the sad thought that the author is not sure when, or where, or how a once close friend met his or her end in the charnel house that was Eastern Europe in the thirties and forties.
I have always loved Milosz: For me he is Polish literature, though he would probably smile sadly and say that, no, he was an inhabitant of the Grand Duchy of Lithuania. His world disappeared somewhere in the jagged interstices between Germany, Poland, and Russia.
To read more, see my blog on Milosz, whom I selected as Writer of the Month in July 2009. Would that Milosz were still alive to smile wryly at my presumption!
I have always loved Milosz: For me he is Polish literature, though he would probably smile sadly and say that, no, he was an inhabitant of the Grand Duchy of Lithuania. His world disappeared somewhere in the jagged interstices between Germany, Poland, and Russia.
To read more, see my blog on Milosz, whom I selected as Writer of the Month in July 2009. Would that Milosz were still alive to smile wryly at my presumption!
May 27, 2015
В общем, оценивать это скорее не нужно было, поскольку книга представляет собой именно словарь. Словарь личных взглядов пана Милоша.
Возможно, правильному восприятию книги мешает тот факт, что читал её я не на польском, а в переводе на русский (что неизбежно сказалось на порядке статей из-за разницы в алфавитах). Книга изобилует совершенно ненужными вставками на английском и французском языках (вроде «real estate» со сноской, где указан перевод, когда можно было прямо воспользоваться необходимым словом в самом тексте). Чтобы вникать в опус нужно быть не робкого десятка в умственном развитии (да, это далеко не беллетристика, хотя, может, кому-то нравятся маленькие-маленькие, объёма «для самых маленьких» рассказы) или иметь изрядную долю терпения.
Роман будет интересен тем, кто ориентируется в истории Польши первой половины XX века, как в своих пяти пальцах. Я же об этом отрезке пространства-времени знаю несоизмеримо мало, поэтому по каким-то намёкам на мазки пытаться представить себе полную картину, думаю, будет некорректным.
Возможно, правильному восприятию книги мешает тот факт, что читал её я не на польском, а в переводе на русский (что неизбежно сказалось на порядке статей из-за разницы в алфавитах). Книга изобилует совершенно ненужными вставками на английском и французском языках (вроде «real estate» со сноской, где указан перевод, когда можно было прямо воспользоваться необходимым словом в самом тексте). Чтобы вникать в опус нужно быть не робкого десятка в умственном развитии (да, это далеко не беллетристика, хотя, может, кому-то нравятся маленькие-маленькие, объёма «для самых маленьких» рассказы) или иметь изрядную долю терпения.
Роман будет интересен тем, кто ориентируется в истории Польши первой половины XX века, как в своих пяти пальцах. Я же об этом отрезке пространства-времени знаю несоизмеримо мало, поэтому по каким-то намёкам на мазки пытаться представить себе полную картину, думаю, будет некорректным.
October 25, 2007
Another take on the Abecedaire style, this time in essay form (see Dictionary of the Khazars - possibly my favorite book ever). It's easy to get lost in this sometimes, as I have absolutely no knowledge of 20th century Polish Intellectualism. The language is gorgeous (three cheers to the translator!), however, and I often find myself rereading passages to savor the words again.
A slow read.
A slow read.
Currently reading
August 31, 2007Only half-reading this, so I hesitate to put it on here. An interesting format -- but the contents of each entry are not so interesting so far...were the reviews on the cover misleading? I can't tell.
November 22, 2007
I loved his writing, but my enjoyment of this book was limited by a lack of knowledge and appreciation of Polish culture and history. Not that that should stop anyone from reading his work, because the book was still witty, insightful, and thoughtful. And a nice shape, also.
April 25, 2008
This is a great companion to Roadside Dogs. He looks back into his life and ponders the truth of what happened how it could have been. It's a profound book, deals with the personal side of the WW wars and Communism, the 60's etc...
January 28, 2011
"It is therefore moral - at a structural level." - from Roger Ebert's review of the Gaspar Noe movie 'Irreversible,' which tells its unbelievably violent story backwards. Milosz's version is to tell a messy life alphabetically, not chronologically.
Want to read
February 18, 2009what a lovely (and temporary) little remedy for my clumsy knowledge of things
December 21, 2009
I recommend reading through parts of this book several times--Milosz's entries are deep and compelling.
Displaying 1 - 29 of 29 reviews