Спадкоємці

by Вільям Ґолдінґ, Ярослава Панко (Translator )

Група пралюдей, можливо, одна з останніх, проходить на свою літню стоянку і несподівано стикається зі своїми «спадкоємцями», людьми нового типу. Неандертальці наївні, нерозвинені, покриті шерстю і непрямоходячі, але у них міцні сімейні зв’язки, є мова й імена. Нова ж раса — Люди розумні — вражає своїми вміннями, жахає жорстокістю, духом провини та розбещеністю. Вона сповіщає загибель сумирного племені, чий світ успадкує.

Цей майстерний роман Вільяма Ґолдінґа — довершений зразок художньої прози з ретельно продуманими образами, мовою та атмосферою, з наскрізною соціальною й гуманістичною критикою, вплетеною в художню форму.

208 pages, Hardcover

First published January 1, 1955

About the author

See William Golding

Reviews

[Sabadakh · Rating 4 out of 5]

Чудове, щемке закінчення книжки, якій би поставила 5. Можливо після перепрочитання так і зроблю. Тягуча історія з описами відчуттів та почуттів неандертальця Лока, що не може збагнути себе, не те що нових людей, але це ніяк не заважає йому любити ближніх та довкілля. Книжка про жорстокість та зверхність людей до інакших, що відбирають в племені те, чим вони жили дотепер. Побут життя племені, що берегли один одного та жили тут і зараз.
Книжка через котру я вирішила написати свій перший відгук на Ґудрідз :)

[Maryna Ponomaryova]

Напрочуд нудно і розтягнуто. Незрозуміло як так сталось, що багатообіцяюча тема, в якій Ґолдінг начебто експерт, розкрита так нецікаво. Не знаю навіть, що хорошого можна сказати про цю книгу

[Ганна Кузьо · Rating 2 out of 5]

Історія про плем'я неандертальців, які зустрічаються зі спадкоємцями, тобто людьми. Буцімто з точки зору самих неандертальців, примітивними реченнями та з дуже обмеженим словниковим запасом. Ледь здогадуєшся про що мова, адже більшість слів, якими ми користуємося, тут не вживаються, бо неандертальці їх не знали. Фантазія про те, як би могло виглядати життя цих істот.
Ледь дочитала, чесно

[Helma · Rating 5 out of 5]

Я придбала книжку, не читаючи, про що вона, опираючись лише на ім‘я Ґолдінґа на обкладинці, пам‘ятаючи, що «Володар мух» справив на мене неабияке враження декілька років тому. Ця історія стала для мене неочікуваним відкриттям і гарним початком мого читацького року, зачепивши мій розум так само сильно, як і моє серце.

«У світі є інші люди» - так каже Лок, персонаж, очима котрого ми сприйматимемо світ, описаний у романі. Лок разом з невеличкою групою неандертальців повертається з зимування до старої печери. Голодні та спраглі, вони вирушають на пошуки їжі. «Люди» не полюють, харчуються в основному рослинами, іноді їдять м‘ясо тварин, вбитих і покинутих великими кішками. Вони мають свої вірування, за якими все живе вийшло з богині Оа. Їхня мова проста, та в додаток до неї вони мають видіння, які можуть розділяти з іншими учасниками групи - щось накшталт короткого телепатичного зв‘язку.

Світ сповнений запахів, кольорів, текстур, чуттєвих моментів. Тут немає роздумів про минувщину ти будучність, складних почуттів та переживань. Світ постає первісним, простим, таким, яким ми його ніколи не знали. Все починає ускладнюватися з появою «нових людей». Вони лякають, але й притягують до себе Лока своєю загадковістю. Якщо він ще сумнівається в тому, чи несуть нові люди зло, партнерка Лока, Фа, одразу бачить правду про нових людей.

Як часто ми задумуємося, якими дивними ми є для інших видів? Опис нових людей здався мені химерним. Високі лби, тонкі носи, видовжені підборіддя - нові люди нагадують Локові ос. Він порівнює їх одночасно з усим хорошим (медом, богиню) і всим поганим (з голодними вовками, міцною брагою, що пахне смертю). Вони з Фа слідкують за людьми у таборі, і єдиною річчю, яка для них є зрозумілою, - сексуальний контакт між новими людьми. Здавалося, це єдине, що є спільним, зрозумілим однаково для нових та старих людей.

Кінець історії - це самотність без надії на майбутнє, кінець існуванню неандертальців і щемке відчуття провини перед попередниками, бо ми приклали руку до винищення, бо ми і є спадкоємці.

[Art · Rating 1 out of 5]

Гівно гівненьське... Боже поможи!

Прочитав 47 сторінок і кинув, бо я не можу займатися таким мазохізмом.