What do you think?
Rate this book
Біля карети під мертвим лисом
Магічним числом роману «Біля карети під мертвим лисом» є вісім. Можливо, тому що вісімка нагадує спіраль ДНК, або клепсидру, або й стрічку Мебіуса, що символізує якщо не безкінечність, то принаймні безперервність. Тож не дивно, що головними героями твору власне і є генетичні лінії, часові тріщини та безперервна боротьба за приватне «я» та національне «ми». Зітканий, наче павутина з часточок часопростору, із вигаданих та реальних історій, посипаних дрібкою літературної магії, роман є не текстом-стрічкою, якою прикрашали коси дівчата, а, радше, «ловцем снів», прадавнім амулетом. У центрі цього амулету-вісімки українська аристократія – забута, втоптана в багно, розтерта на порох, проте вона, наче фенікс, щоразу постає із попелища в боротьбі за честь та гідність.
176 pages, Hardcover
First published December 15, 2021
31 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
December 13, 2025
Десь 4,5-4,6⭐️
Добре для українізації
Ну і улюблена рубрика - в шкільну програму, але епізоди про голого чоловіка мабуть викликатимуть хіхікання.
Добре показана тяглість боротьби українців проти російської окупації. На прикладі одного роду.
Сподобалось як загальновідомі історичні постаті вплетені в трохи побутові сцени з життя гг.
Оці стрибки в часі додавали цікавості сюжету.
Десь із середини книги головною інтригою стало "хто цей голийчоловік?"
І якби я не отримав відповіді, оцінка була б нижче)))
Вона невеличка, читається дуже легко. Тож якщо у вас є вільний час для читання - беріть її.
Але не очікуйте якихось серйозних проблем, це все ж більше про відпочити і попишатись.
Це наша історія, попри всі тяготи і проблеми - вона крута.
Добре для українізації
Ну і улюблена рубрика - в шкільну програму, але епізоди про голого чоловіка мабуть викликатимуть хіхікання.
Добре показана тяглість боротьби українців проти російської окупації. На прикладі одного роду.
Сподобалось як загальновідомі історичні постаті вплетені в трохи побутові сцени з життя гг.
Оці стрибки в часі додавали цікавості сюжету.
Десь із середини книги головною інтригою стало "хто цей голийчоловік?"
І якби я не отримав відповіді, оцінка була б нижче)))
Вона невеличка, читається дуже легко. Тож якщо у вас є вільний час для читання - беріть її.
Але не очікуйте якихось серйозних проблем, це все ж більше про відпочити і попишатись.
Це наша історія, попри всі тяготи і проблеми - вона крута.
January 8, 2022
🍁Колись у Артема Чеха була книга "Цього ви не знайдете в Яндексі". Відгук на новинку "Біля карети під мертвим лисом" хочеться почати практично з тих самих слів: жодного враження на цю книгу ви не знайдете в Гуглі.
Бо навіть на GoodReads її додала особисто я ось тільки що🤣
🌜Спочатку вам буде здаватися, що ви читаєте чергову традиційну родинну сагу із дрібкою містики, де кожній жінці у роду написано мати трагічну долю. Адже кожній з них часом уві сні приходить голий чоловік, лягає поруч із нею у ліжко і наполегливо просить запам'ятати (а краще записати) дуже важливі слова).
🌟Але потім, коли серед другорядних героїв ви помітите Оленку Пчілку (із нею листувалася одна з жінок), гетьмана Сагайдачного (його доньок вчила мовам інша жінка роду), Делакруа та Мане (із ними товаришувала ще одна жінка), то "банальна родинна сага" миттю перетвориться на неймовірно вишуканий інтелектуальний твір. Де головними героями є честь та безчестя, національна свідомість та збереження роду, пам'ять поколінь та здатність протистояти ворогу.
🧩Кожну жінку (а всього їх тут вісім) читач зустрічає під час їхнього вирішального вибору і інколи проводжає до самої смерті. І здавалося б, ти читаєш про стосунки: тут тобі то вельми екстравагантне знайомство із майбутнім чоловіком, то мандрівка у криївку, де ховається від НКДСників поранений симпатичний молодий боєць УПА, то бабуся розповідає свої історії, пов'язані з Наполеоном, але у кінці, коли книга прочитана, виявляється, що ти тільки що екстерном пробігся майже всією історією України, починаючи від Пилипа Орлика і аж до фестивалю "Червона рута" у 1989 році.
Тією історією, де у центрі стоїть не звичний безликий знедолений нарід-голота, а українська аристократія, інтелектуальна, розумна, вихована і така, що знає вартість Честі та Чесності.
І єдине, чому книга отримала не 5⭐️, а лише ⭐️⭐️⭐️⭐️, це певні питання до стилю. Максим Дупешко у тому числі краєзнавець (і це звісно додає історичності та реалістичності твору), але інколи оця краєзнавчисть його підводила, коли замість динаміки, місцями хід роману скочувався у ледь не вікіпедичну описовість.
👌В цілому ж - щиро раджу. Книга порадує багатьох читачів із геть різними смаками
Бо навіть на GoodReads її додала особисто я ось тільки що🤣
🌜Спочатку вам буде здаватися, що ви читаєте чергову традиційну родинну сагу із дрібкою містики, де кожній жінці у роду написано мати трагічну долю. Адже кожній з них часом уві сні приходить голий чоловік, лягає поруч із нею у ліжко і наполегливо просить запам'ятати (а краще записати) дуже важливі слова).
🌟Але потім, коли серед другорядних героїв ви помітите Оленку Пчілку (із нею листувалася одна з жінок), гетьмана Сагайдачного (його доньок вчила мовам інша жінка роду), Делакруа та Мане (із ними товаришувала ще одна жінка), то "банальна родинна сага" миттю перетвориться на неймовірно вишуканий інтелектуальний твір. Де головними героями є честь та безчестя, національна свідомість та збереження роду, пам'ять поколінь та здатність протистояти ворогу.
🧩Кожну жінку (а всього їх тут вісім) читач зустрічає під час їхнього вирішального вибору і інколи проводжає до самої смерті. І здавалося б, ти читаєш про стосунки: тут тобі то вельми екстравагантне знайомство із майбутнім чоловіком, то мандрівка у криївку, де ховається від НКДСників поранений симпатичний молодий боєць УПА, то бабуся розповідає свої історії, пов'язані з Наполеоном, але у кінці, коли книга прочитана, виявляється, що ти тільки що екстерном пробігся майже всією історією України, починаючи від Пилипа Орлика і аж до фестивалю "Червона рута" у 1989 році.
Тією історією, де у центрі стоїть не звичний безликий знедолений нарід-голота, а українська аристократія, інтелектуальна, розумна, вихована і така, що знає вартість Честі та Чесності.
І єдине, чому книга отримала не 5⭐️, а лише ⭐️⭐️⭐️⭐️, це певні питання до стилю. Максим Дупешко у тому числі краєзнавець (і це звісно додає історичності та реалістичності твору), але інколи оця краєзнавчисть його підводила, коли замість динаміки, місцями хід роману скочувався у ледь не вікіпедичну описовість.
👌В цілому ж - щиро раджу. Книга порадує багатьох читачів із геть різними смаками
July 18, 2025
"Кожен з нас повинен оберігати вогник вільної людини. І колись, у відповідний час, вас стане настільки багато, щ все це впаде. Як Гітлер впав, так і Сталін впаде. На їхнє місце може прийти інший тиран, але це нас все одно не зупинить. Ми вже тисячу років несемо цей вогник. Від Володимира Великого та Ярослава Мудрого, від Данила Галицького та Костянтина Острозького, від Байди Вишневецького та Конашевича Сагайдачного, від Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, від Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, від Івана Франка та Лесі Українки, від Михайла Грушевського та Павла Скоропадського і аж до сьогодні. Цей вогник незгасний."
Слава Україні!
Слава Україні!
November 14, 2023
Незважаючи на скромний обсяг, читала я цю книгу близько тижня, криючись на роботі. Зрозуміла, скільки ж прогалин в пам'яті маю відносно важливих імен і історії в цілому. Але мені дуже сподобалось. Здається, це той сюжет, де відносно неважливо, запам'ятовуєш ти імена головних героїв чи ні. Суть в іншому: пролетіти автостопом по історії своєї держави і не розплакатись від циклічності і такої частої несправедливості, показаної жінками одної родини з року 1812 до 2019.
Як на мене, анотація до книги надто намудрована і взагалі не передає настрою книги. В усьому іншому (обкладинка, зміст, розбиття на розділи) я зачарована. Жіноцтво, історичні передумови, мова з лексикою під кожну епоху, гумор, містичність снів, живість історичних постатей (їх тааак багато), які здаються не формальними зі сторінок підручників, а справдешніми, досяжними людьми – це все є тут. Раджу щиро першу книгу письменника, однаково як і цю своїм друзям і читаючим знайомим.
Підсумую цитатою, яка для мене стала обрамленням всього твору, власне як і сьогодення.
"Я хотів би вас порятувати. Щоб у потрібний момент ви розпалили нове багаття. Кожен з нас повинен оберігати вогник вільної людини. І колись, у відповідний час, вас стане настільки багато, що все це впаде. Як Гітлер впав, так і Сталін впаде. На їхнє місце може прийти інший тиран, але це нас все одно не зупинить. Ми вже тисячу років несемо цей вогник. Від Володимира Великого та Ярослава Мудрого, від Данила Галицького та Костянтина Острозького, від Байди Вишневецького та Конашевича Сагайдачного, від Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, від Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, від Івана Франка та Лесі Українки, від Михайла Грушевського та Павла Скоропадського і аж до сьогодні. Цей вогник незгасний".
Як на мене, анотація до книги надто намудрована і взагалі не передає настрою книги. В усьому іншому (обкладинка, зміст, розбиття на розділи) я зачарована. Жіноцтво, історичні передумови, мова з лексикою під кожну епоху, гумор, містичність снів, живість історичних постатей (їх тааак багато), які здаються не формальними зі сторінок підручників, а справдешніми, досяжними людьми – це все є тут. Раджу щиро першу книгу письменника, однаково як і цю своїм друзям і читаючим знайомим.
Підсумую цитатою, яка для мене стала обрамленням всього твору, власне як і сьогодення.
"Я хотів би вас порятувати. Щоб у потрібний момент ви розпалили нове багаття. Кожен з нас повинен оберігати вогник вільної людини. І колись, у відповідний час, вас стане настільки багато, що все це впаде. Як Гітлер впав, так і Сталін впаде. На їхнє місце може прийти інший тиран, але це нас все одно не зупинить. Ми вже тисячу років несемо цей вогник. Від Володимира Великого та Ярослава Мудрого, від Данила Галицького та Костянтина Острозького, від Байди Вишневецького та Конашевича Сагайдачного, від Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, від Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, від Івана Франка та Лесі Українки, від Михайла Грушевського та Павла Скоропадського і аж до сьогодні. Цей вогник незгасний".
February 8, 2024
Пролог розпочався із флеш-беку до «Аптекаря» Юрія Винничука, а далі… Далі все закрутилося
На цих нечисленних сторінках – цілий калейдоскоп історичних постатей: Франц Йосиф, Сагайдачний, Пилип Орлик, Винниченко, Ротшильд, Клімт, Мане, Делакруа, Еміль Золя, Гарньє, Офенбах і Лабуа, Пісаро, Франко, Олена Пчілка, Ольга Косачівна, Вільде, Олег Скрипка, Фройд, Пулюй, Людмила Старицька, Довженко, Нечуй-Левицький, Тарас Чубай, Георгій Гонгадзе, Василь Жданкін і Віктор Морозов …
Голка сюжету прошиває книгу наскрізь туди…сюди…тут…там
Так, розмірковування Мане про прекрасне в 1859 раптом відгукується несподіваною відповіддю Ксенії про вселюбність і любов до гарних речей у 2019.
Італієць Ігнасіо Антоніоні читає напам’ять Вінграновського.
Богемна Бета у 1918 їздить першим американським ліфтом та накинула оком на Рильського, а потім Ольга, її внучка, яка водить нас Винниками, Коломиєю, Львовом, пише дипломну за «вухатим» Максимом у 1969.
Сюзон на картині «Бар Фолі-Бержер» постає образом мандрівної Ксенії у Чернівцях.
А гірська дівчина Марія водить нас Маковицею, Яремче та скелями Довбуша.
Лелійність, папір‘яник – мелодійність захоче вас повертати назад на початок декотрих рядків.
А далі – привидів потрібно відпускати.
Навіть, якщо дуже хочеться окликнути.
Питаннями залишилися:
Хто ж така Анна?
Дружиною Тишкевича була Ольга чи Анна?
Якому Іванові пише Анна? Він працював пліч-о-пліч із Пулюєм.
Хто підстрелив Жюлі?
______________
03/05/2023
моя гавань
На цих нечисленних сторінках – цілий калейдоскоп історичних постатей: Франц Йосиф, Сагайдачний, Пилип Орлик, Винниченко, Ротшильд, Клімт, Мане, Делакруа, Еміль Золя, Гарньє, Офенбах і Лабуа, Пісаро, Франко, Олена Пчілка, Ольга Косачівна, Вільде, Олег Скрипка, Фройд, Пулюй, Людмила Старицька, Довженко, Нечуй-Левицький, Тарас Чубай, Георгій Гонгадзе, Василь Жданкін і Віктор Морозов …
Голка сюжету прошиває книгу наскрізь туди…сюди…тут…там
Так, розмірковування Мане про прекрасне в 1859 раптом відгукується несподіваною відповіддю Ксенії про вселюбність і любов до гарних речей у 2019.
Італієць Ігнасіо Антоніоні читає напам’ять Вінграновського.
Богемна Бета у 1918 їздить першим американським ліфтом та накинула оком на Рильського, а потім Ольга, її внучка, яка водить нас Винниками, Коломиєю, Львовом, пише дипломну за «вухатим» Максимом у 1969.
Сюзон на картині «Бар Фолі-Бержер» постає образом мандрівної Ксенії у Чернівцях.
А гірська дівчина Марія водить нас Маковицею, Яремче та скелями Довбуша.
Лелійність, папір‘яник – мелодійність захоче вас повертати назад на початок декотрих рядків.
А далі – привидів потрібно відпускати.
Навіть, якщо дуже хочеться окликнути.
Питаннями залишилися:
Хто ж така Анна?
Дружиною Тишкевича була Ольга чи Анна?
Якому Іванові пише Анна? Він працював пліч-о-пліч із Пулюєм.
Хто підстрелив Жюлі?
______________
03/05/2023
моя гавань
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 4, 2024
Я у захваті від цієї книги. Це той випадок, коли щойно дочитавши, я вже мрію як буду її перечитувати.
October 29, 2023
Були кілька недосконалостей місцями, але хочеться підтримати українського автора, тому вагаючись між 4 і 5, ставлю 5. Книга коротка, легка й цікава, наповнена згадками про різних цікавих постатей.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews