What do you think?
Rate this book
Мій Близький і Далекий Схід
В книзі "Мій Близький і далекий Схід" знана й самобутня українська письменниця, безсумнівний майстер сучасної української прози, Галина Пагутяк приходить до свого читача з несподіваними творами східної тематики, у яких глибоко і талановито відтворює світ давніх шумерів та найтонші відчуття людської душі й естетику країни Вранішнього сонця.
136 pages, Hardcover
Published January 1, 2014
6 people want to read
About the author
Галина Пагутяк
34 books36 followersНародилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
June 7, 2024
Люблю Пагутяк, але іноді хочеться витягнути її з голови кудись до пінгвінів.
"Брат мій Енкіду": 5.
Шикарне занурення, хоча у мене до Гільгамеша з його друзями окремі претензії, але за межами цієї повісті. Тут розповідь від блудниці Шамхат, і вона чудова, зі своїми обмеженнями і своєю вірою. Одразу ніби на кілька тисяч років тому провалюєшся.
"Сніг у жмені": 1.
Я вже звикла, що Пагутяк часто треба відтанцювати обов'язкову програму з вимираючою білою расою (тм), масовою культурою для дебілів (тм) та раніше було лучче (тм), а потім вона чудово пише про химерне. Але тут есей на п'ять сторінок, тільки на цю програму і вистачило, хоча взагалі це про любов.
"Розповіді прочанина": 4.
От, відійшли від завивання про смерть білої раси, і все одразу налагодилося. Маленькі замальовки про прочан, які вартують набагато більше. Про вбитих в копиці сіна, курку, яка бігала через кордон, ангелів-розбійників і привітання через роки.
"Рукави, вологі від роси": 2,5.
Чи то тут авторка підвищила свій стандартний рівень скиглення про раніше-луччіше, чи то в мене вже не вистачає терпіння на її обов'язкову програму. Так, в цьому есеї є дуже пронизливі рядки, і я досі так само люблю Пагутяк за вміння справді магічно переплітати слова. Але я завжди буду на стороні обивателів, а не високоінтелектуального пирхання.
"Брат мій Енкіду": 5.
Шикарне занурення, хоча у мене до Гільгамеша з його друзями окремі претензії, але за межами цієї повісті. Тут розповідь від блудниці Шамхат, і вона чудова, зі своїми обмеженнями і своєю вірою. Одразу ніби на кілька тисяч років тому провалюєшся.
"Сніг у жмені": 1.
Я вже звикла, що Пагутяк часто треба відтанцювати обов'язкову програму з вимираючою білою расою (тм), масовою культурою для дебілів (тм) та раніше було лучче (тм), а потім вона чудово пише про химерне. Але тут есей на п'ять сторінок, тільки на цю програму і вистачило, хоча взагалі це про любов.
"Розповіді прочанина": 4.
От, відійшли від завивання про смерть білої раси, і все одразу налагодилося. Маленькі замальовки про прочан, які вартують набагато більше. Про вбитих в копиці сіна, курку, яка бігала через кордон, ангелів-розбійників і привітання через роки.
"Рукави, вологі від роси": 2,5.
Чи то тут авторка підвищила свій стандартний рівень скиглення про раніше-луччіше, чи то в мене вже не вистачає терпіння на її обов'язкову програму. Так, в цьому есеї є дуже пронизливі рядки, і я досі так само люблю Пагутяк за вміння справді магічно переплітати слова. Але я завжди буду на стороні обивателів, а не високоінтелектуального пирхання.
Displaying 1 of 1 review