Автор книги — відомий український учений-археолог, громадський діяч і письменник — щиро й цікаво розповідає про тих тварин, які супроводжували її упродовж усього життя. Поєднання сумних і кумедних обставин, тонке плетиво мудрості й легкості приваблять і юного, і зрілого читачів. Та неодмінно нагадають про найважливіші людські цінності: любов, чесність, жертовність, відданість і патріотизм. Книга оздоблена ілюстраціями автора.
Книжка повна добра, спокою і любові. Ніби-то і для дітей, але взагалі-то для дорослих. Про любов до менших сторінь навколо нас, але насправді не тільки: книжка ще й про життя старої української інтеліґенції (колись в Скольому (не в Сколе) бабуня авторки грала в теніс зі своїми коліжканками, а ще звично їздила в свою молодість в Карлсбад - зовсім нечувані речі для сучасних нас), про мудрість в страшних життєвих ситуаціях, про вічні цінності і вміння милуватися світом навколо, а ще про неймовірно цікавий світ археології і Придністров’я. Дуже життєствердна!
Це лайтовіша і "дитячіша" версія книжки "Рубали ліс", в якій авторка розповідає історію свого життя через тварин, яких їх доводилося мати і зустрічати. Від собак - шпіца, вівчарки, безпородних– до котів, лебедів, коней і навіть прирученого павука Герінга. Дуже тепла і сповнена справжньої любові до звірів. Дуже впізнаю таких людей, які не можуть пройти повз покинутих цуценят-пташат і обовʼязково знайдуть спосіб як їм допомогти. А вже тварини виручали її - втішали і захищали. Наприкінці є серія розмов під час археологічних експедицій, яка також чудова, хоча й не дуже вписується у концепцію книжки про тварин. Для тих, хто як і я уникає книжок про тварин, бо автори люблять втулити туди якісь тортури - тут такого нема. Тваринки помирають, звісно, але авторка знайшла спосіб, як розповісти про все делікатно і не витискуючи з читачів зайвих емоцій.