What do you think?
Rate this book
Мрія про Антарктиду
У цій книзі здійснено спробу без замаху на вичерпність синтезувати і передати читачу цілісний світ Антарктики — холодного, скутого льодом, ненаселеного і досі маловивченого краю. Він простягається на континент Антарктиди та Південний океан із безліччю островів.
Зануритись у мандрівку дивовижним світом криги та снігу допоможуть неповторні краєвиди регіону, незвичайні пригоди людей, історії відчайдушних першопрохідців, неймовірні наукові дослідження, загрозливі глобальні проблеми, краса живої первозданної природи, яскраві відчуття у подорожі океаном.
В основі книги — живі враження автора, який здійснив велику мрію і подався у захопливу подорож до української станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Текст насичений великою кількістю інформації, пов’язаною із континентом: від того, як люди знайшли південну землю 200 років тому, — до того, як потрапити на континент у наш час; від мальовничих описів навколишнього світу у Антарктиці — до пояснення складних процесів, які безпосередньо стосуються кожного мешканця планети.
Зануритись у мандрівку дивовижним світом криги та снігу допоможуть неповторні краєвиди регіону, незвичайні пригоди людей, історії відчайдушних першопрохідців, неймовірні наукові дослідження, загрозливі глобальні проблеми, краса живої первозданної природи, яскраві відчуття у подорожі океаном.
В основі книги — живі враження автора, який здійснив велику мрію і подався у захопливу подорож до української станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Текст насичений великою кількістю інформації, пов’язаною із континентом: від того, як люди знайшли південну землю 200 років тому, — до того, як потрапити на континент у наш час; від мальовничих описів навколишнього світу у Антарктиці — до пояснення складних процесів, які безпосередньо стосуються кожного мешканця планети.
- GenresNonfictionTravel
656 pages, Hardcover
First published January 1, 2022
69 people are currently reading
462 people want to read
About the author
Маркіян Прохасько
5 books24 followersMarkiyan Prokhasko is a Ukrainian writer, blogger, and journalist.
Born in Ivano-Frankivsk, Markiyan has been living in Lviv since childhood. He studied history and journalism at the Ukrainian Catholic University. He is interested in urban topics and the world. Author of the prose book The Unstoppable Power of Water (2018), in which he combined the themes of the city, the historicity, and the atmosphere of the cities of Eastern Europe.
He worked in the Lviv media Your City. He was published in the media Zbruc, Kunsht, The Ukrainians, Ukrainian Pravda, The Day, Zaxid.net, Galician Correspondent, Kurs, Media Krytyka, Ukrainian Journal, Expedition XXI, and others. Markiyan writes about culture, science, history, and the world. Author of short stories in almanacs.
In the fall of 2018, with the support of sponsors, Markiyan organized an expedition to the Ukrainian research station Akademik Vernadsky in Antarctica (Vernadsky Research Base). The trip took place in 2019. At the beginning of 2022, the book A Dream About Antarctica was published in the Old Lion Publishing House. The author intertwines the story of his journey with the historical detective story, research on climate change, the legal status of a no man's continent, and stories about scientists and their work.
Markiyan joined the creation of an audio series about a trip to Antarctica from Megogo. He is a speaker at TEDx, CreativeMornings, Responsible Talks, etc. Participant of the literary residence in Buchach in 2021. Since 2018, he has been blogging about Antarctica, in particular on his site NoPolarBears.aq
Born in Ivano-Frankivsk, Markiyan has been living in Lviv since childhood. He studied history and journalism at the Ukrainian Catholic University. He is interested in urban topics and the world. Author of the prose book The Unstoppable Power of Water (2018), in which he combined the themes of the city, the historicity, and the atmosphere of the cities of Eastern Europe.
He worked in the Lviv media Your City. He was published in the media Zbruc, Kunsht, The Ukrainians, Ukrainian Pravda, The Day, Zaxid.net, Galician Correspondent, Kurs, Media Krytyka, Ukrainian Journal, Expedition XXI, and others. Markiyan writes about culture, science, history, and the world. Author of short stories in almanacs.
In the fall of 2018, with the support of sponsors, Markiyan organized an expedition to the Ukrainian research station Akademik Vernadsky in Antarctica (Vernadsky Research Base). The trip took place in 2019. At the beginning of 2022, the book A Dream About Antarctica was published in the Old Lion Publishing House. The author intertwines the story of his journey with the historical detective story, research on climate change, the legal status of a no man's continent, and stories about scientists and their work.
Markiyan joined the creation of an audio series about a trip to Antarctica from Megogo. He is a speaker at TEDx, CreativeMornings, Responsible Talks, etc. Participant of the literary residence in Buchach in 2021. Since 2018, he has been blogging about Antarctica, in particular on his site NoPolarBears.aq
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 64 reviews
December 18, 2025
Після перегляду фільму «Антарктида» я зрозуміла, що нарешті прийшов час взятися за цю цеглину. Вона вміщує у себе усе розказане у кінострічці і водночас значно-значно більше. Ведучи оповідь про власний досвід подорожі до цього континенту та станції «Академік Вернадський » зокрема, автор легко надавав вікіпедійні роз’яснення з дуже різних питань – від історичної довідки про антарктичні перегони до фізичних роз’яснень про озонові діри.
У голові застрягли наступні картинки:
- морська хвороба на максималках у протоці Дрейка
- ризик вбити колонію пінгвінів яєчною шкарлупою
- «випитий» морським леопардом пінгвін
- морські змагання буквально на смерть між Амундсеном і Скоттом
- майбутні змагання країн за території Антарктиди
- льодові брили усіх форм та кольорів
Зізнаюся, що наприкінці, коли команда чекала можливості повернутися додому, книга уже відчувалася дещо затягнутою. Ми просто чекали завершення, як і люди на станції, а це завершення все не наближалося) Але, в цілому, я отримала багато задоволення і тонну корисної інформації під час читання. Дуже вдячна автору за пророблену роботу!
п.с. Дякую чи цій книзі, зрозуміла, що мені дуже потрібно прочитати щоденники Роберта Скотта.
У голові застрягли наступні картинки:
- морська хвороба на максималках у протоці Дрейка
- ризик вбити колонію пінгвінів яєчною шкарлупою
- «випитий» морським леопардом пінгвін
- морські змагання буквально на смерть між Амундсеном і Скоттом
- майбутні змагання країн за території Антарктиди
- льодові брили усіх форм та кольорів
Зізнаюся, що наприкінці, коли команда чекала можливості повернутися додому, книга уже відчувалася дещо затягнутою. Ми просто чекали завершення, як і люди на станції, а це завершення все не наближалося) Але, в цілому, я отримала багато задоволення і тонну корисної інформації під час читання. Дуже вдячна автору за пророблену роботу!
п.с. Дякую чи цій книзі, зрозуміла, що мені дуже потрібно прочитати щоденники Роберта Скотта.
September 12, 2023
Підходив до цієї книги з трохи завищеними очікуваннями, бо і тема екстремальних подорожей, і тим більше українців в Антарктиді, ще й крізь призму особистого досвіду, разом виглядало як дуже цікавий проект.
Що ж, тема зіграла, і та частина, яка про суто особисті відчуття і про українські експедиції в Антарктику, яка по суті була ядром книги, читалась добре й виразно. Описи особистих відчуттів, навколишньої природи побуту на станції і в поході - ковталось швидко й цікаво. Також часом цікавими були історичні відсилки й історії, наприклад про суперництво у підкоренні південного полюсу. Це плюс "Мрії".
Але були й відчутні (на мій суб'єктивний погляд) слабкі місця, через які спотикався раз по раз і які для мене руйнували цілісність і сприйняття книги. Для себе я виділив два такі слабкі місця: одне по формі, інше по суті.
По формі. Раз по раз натикався на якісь дрібні кострубатості, як то повтори, кривуваті формулювання, дещо дивні способи представити співрозмовника автора - спочатку шматком розмови, а потім раптом "сказав" і далі посада. Натомість деяких співрозмовників взагалі толком не представляли, подаючи одразу на ім'я. Наукові і історичні вставки часом так перемішані з текстом, що ти налітаєш на них як на паркан з розгону - іде собі якась історія і тут різко новим абзацем якась геть в сторону історична чи наукова довідка. Я люблю довідки, але тут часто вони вривались геть без попередження і забирало якусь мить зорієнтуватись як ми тут опинились. Все це на мій хлопський розум виглядало як слабка редактура і часом заважало. Сюди ж певно можна додати і певні загальні повтори думок чи ідей, як от на прикладі трактора харків'янка, коли нам чи не три рази в різних частинах тексту пояснювали, що він був розроблений українцями в Харкові і екіпажі також складались з українців. Були й інші подібні моменти, коли щось як ніби свідомо нас нвгадувалось, щоб не забули. Не знаю чи воно справді так потрібно було.
По суті. І це може й моя основна "претензія" до книги - відстороненість автора від відчутної (насправді думаю більшої) частини описаних в книзі проблем і явищ. Туристично-прохідне відчуття, як ніби була невеличка частина цієї історії, яка автору справді важила - його подорож і відчуття від неї, особисте переживання організації і похожу, і є велика частина, яка була додана більше бо так треба, бо треба популяризувати, треба підняти і хоч трохи торкнутися всіх пов'язаних важливих проблем. І Маркіян їх піднімає, переважно устами своїх співрозмовників: колег, співподорожніх, науковців, мешканців станції - але більшість з того, схоже, самого Маркіяна не дуже чіпляє. Принаймні так мені відчувалось. Цими розповідями оточуючих наповнена значна частина книги, ними розбавлене й подекуди збагачене її ядро, яке про особисту подорож, але вони завжди мені відчувались в стороні.
Оце відчуття з одного боку туристичності (коли ти завжди чужий там) цієї подорожі, з іншого, що книга писалась і наповнювалась бо пообіцяв, бо зобов'язаний, бо не можна ж суто про свої враження написати і все - воно також висіло на фоні більшість часу і звісно в плюс не пішло. І от ще десь прочитав, що Маркіян далі планує писати про щось геть інше, що боїться повторюватись і залипнути на одній темі чи форматі - воно теж про це, про брак залучення, швидоплинність інтересу до теми, може й брак його.
Не сприймайте цю мою диванну критику надто серйозно, це лише про мої відчуття від прочитання і спроба їх опрацювати і систематизувати.
Не дивлячись на ті мої "претензії" в цілому книга сподобалась і дуже тішусь, що вона є, і що загалом Маркіян взявся писати про Антарктиду. Тим більше що ще й спромігся туди потрапити, гуд джоб. Нехай таких книг буде більше. Але, від себе, хотілося б і трохи більш вивірених і зібраних текстів. Але то вже моя забаганка. Книзі 4 зірки, трохи авансом за ефорт і за суспільну важливість.
Всіх обняв.
P.S. читав в електронці, думаю значно краще для сприйняття читати в папері - там красиве і має сприйматись атмосферніше. Тому раджу за можливості все ж брати в папері.
P.P.S. нащось десь в середині книги є вставка російською, здається Ігоря Померанцева. Не те щоб проблема, але й не те щоб так воно вже важливо було в тексті. Чому Маркіян вирішив додавати цей шматочок, тим більше десь близько після опису як радянський совок витісняв згадки участі українців в освоєнні Антарктики - хз.
Що ж, тема зіграла, і та частина, яка про суто особисті відчуття і про українські експедиції в Антарктику, яка по суті була ядром книги, читалась добре й виразно. Описи особистих відчуттів, навколишньої природи побуту на станції і в поході - ковталось швидко й цікаво. Також часом цікавими були історичні відсилки й історії, наприклад про суперництво у підкоренні південного полюсу. Це плюс "Мрії".
Але були й відчутні (на мій суб'єктивний погляд) слабкі місця, через які спотикався раз по раз і які для мене руйнували цілісність і сприйняття книги. Для себе я виділив два такі слабкі місця: одне по формі, інше по суті.
По формі. Раз по раз натикався на якісь дрібні кострубатості, як то повтори, кривуваті формулювання, дещо дивні способи представити співрозмовника автора - спочатку шматком розмови, а потім раптом "сказав" і далі посада. Натомість деяких співрозмовників взагалі толком не представляли, подаючи одразу на ім'я. Наукові і історичні вставки часом так перемішані з текстом, що ти налітаєш на них як на паркан з розгону - іде собі якась історія і тут різко новим абзацем якась геть в сторону історична чи наукова довідка. Я люблю довідки, але тут часто вони вривались геть без попередження і забирало якусь мить зорієнтуватись як ми тут опинились. Все це на мій хлопський розум виглядало як слабка редактура і часом заважало. Сюди ж певно можна додати і певні загальні повтори думок чи ідей, як от на прикладі трактора харків'янка, коли нам чи не три рази в різних частинах тексту пояснювали, що він був розроблений українцями в Харкові і екіпажі також складались з українців. Були й інші подібні моменти, коли щось як ніби свідомо нас нвгадувалось, щоб не забули. Не знаю чи воно справді так потрібно було.
По суті. І це може й моя основна "претензія" до книги - відстороненість автора від відчутної (насправді думаю більшої) частини описаних в книзі проблем і явищ. Туристично-прохідне відчуття, як ніби була невеличка частина цієї історії, яка автору справді важила - його подорож і відчуття від неї, особисте переживання організації і похожу, і є велика частина, яка була додана більше бо так треба, бо треба популяризувати, треба підняти і хоч трохи торкнутися всіх пов'язаних важливих проблем. І Маркіян їх піднімає, переважно устами своїх співрозмовників: колег, співподорожніх, науковців, мешканців станції - але більшість з того, схоже, самого Маркіяна не дуже чіпляє. Принаймні так мені відчувалось. Цими розповідями оточуючих наповнена значна частина книги, ними розбавлене й подекуди збагачене її ядро, яке про особисту подорож, але вони завжди мені відчувались в стороні.
Оце відчуття з одного боку туристичності (коли ти завжди чужий там) цієї подорожі, з іншого, що книга писалась і наповнювалась бо пообіцяв, бо зобов'язаний, бо не можна ж суто про свої враження написати і все - воно також висіло на фоні більшість часу і звісно в плюс не пішло. І от ще десь прочитав, що Маркіян далі планує писати про щось геть інше, що боїться повторюватись і залипнути на одній темі чи форматі - воно теж про це, про брак залучення, швидоплинність інтересу до теми, може й брак його.
Не сприймайте цю мою диванну критику надто серйозно, це лише про мої відчуття від прочитання і спроба їх опрацювати і систематизувати.
Не дивлячись на ті мої "претензії" в цілому книга сподобалась і дуже тішусь, що вона є, і що загалом Маркіян взявся писати про Антарктиду. Тим більше що ще й спромігся туди потрапити, гуд джоб. Нехай таких книг буде більше. Але, від себе, хотілося б і трохи більш вивірених і зібраних текстів. Але то вже моя забаганка. Книзі 4 зірки, трохи авансом за ефорт і за суспільну важливість.
Всіх обняв.
P.S. читав в електронці, думаю значно краще для сприйняття читати в папері - там красиве і має сприйматись атмосферніше. Тому раджу за можливості все ж брати в папері.
P.P.S. нащось десь в середині книги є вставка російською, здається Ігоря Померанцева. Не те щоб проблема, але й не те щоб так воно вже важливо було в тексті. Чому Маркіян вирішив додавати цей шматочок, тим більше десь близько після опису як радянський совок витісняв згадки участі українців в освоєнні Антарктики - хз.
May 30, 2022
Звичайно, що моя оцінка 5! Поставила б і більше! Наче здійснила подорож разом з Маркіяном у таку далеку Антарктиду!
Дуже сподобалася книга. Це наче енциклопедія, на сторінках якої ви знайдете багато відомостей, цікавих фактів з освоєння континенту, у тому числі про українську станцію "Академік Вернадський", українських і міжнародних дослідників клімату, природи, рослинного і тваринного світу континенту тощо; але найцінніше для мене те, що автор ділиться своїм власним досвідом подорожі, своїм хвилюванням, першими враженнями, своїми емоціями від побаченого... Вразило, як Маркіян страждав від хитовиці на яхті "Сельма", як чергував і стояв у стерна, як описував навколишню природу, льодовики, цей суровий край, як взагалі, здійснив свою мрію, потрапив на українську станцію і розказав про неї читачам. Книга дуже змістовна. Я б поділила її на дві великі частини - перша про початок здійснення мрії, подорож на яхті "Сельма", труднощі, описи островів, на яких він зупинявся разом з членами команди, також тут багато захопливих історичних моментів, інформації про наукові дослідження тощо; друга частина для мене це безпосередньо станція "Академік Вернадський"- побут, кухня, що досліджують українські зимівники і як вони це роблять, це думки Маркіяна,його сприйняття, його враження від континенту взагалі. Всім цим Маркіян щиро ділиться з читачем. В кінці книги є приємні бонуси у вигляді покликань на відео- та фоторесурси, аудіо серіал, сайт на антарктичному домені тощо.
Автор багато сторінок присвятив розповідям про наукові дослідження Антарктиди саме українськими вченими.
У книзі гарні кольорові фото, які можна довго розглядати. Це неймовірна подорож і неймовірна книга!
Мрії, дійсно, здійснюються!
Дякую авторові за щирість, змістовність, цікаву оповідь, до сторінок якої хочеться повертатися...
Дуже сподобалася книга. Це наче енциклопедія, на сторінках якої ви знайдете багато відомостей, цікавих фактів з освоєння континенту, у тому числі про українську станцію "Академік Вернадський", українських і міжнародних дослідників клімату, природи, рослинного і тваринного світу континенту тощо; але найцінніше для мене те, що автор ділиться своїм власним досвідом подорожі, своїм хвилюванням, першими враженнями, своїми емоціями від побаченого... Вразило, як Маркіян страждав від хитовиці на яхті "Сельма", як чергував і стояв у стерна, як описував навколишню природу, льодовики, цей суровий край, як взагалі, здійснив свою мрію, потрапив на українську станцію і розказав про неї читачам. Книга дуже змістовна. Я б поділила її на дві великі частини - перша про початок здійснення мрії, подорож на яхті "Сельма", труднощі, описи островів, на яких він зупинявся разом з членами команди, також тут багато захопливих історичних моментів, інформації про наукові дослідження тощо; друга частина для мене це безпосередньо станція "Академік Вернадський"- побут, кухня, що досліджують українські зимівники і як вони це роблять, це думки Маркіяна,його сприйняття, його враження від континенту взагалі. Всім цим Маркіян щиро ділиться з читачем. В кінці книги є приємні бонуси у вигляді покликань на відео- та фоторесурси, аудіо серіал, сайт на антарктичному домені тощо.
Автор багато сторінок присвятив розповідям про наукові дослідження Антарктиди саме українськими вченими.
У книзі гарні кольорові фото, які можна довго розглядати. Це неймовірна подорож і неймовірна книга!
Мрії, дійсно, здійснюються!
Дякую авторові за щирість, змістовність, цікаву оповідь, до сторінок якої хочеться повертатися...
June 9, 2022
Книга про Антарктиду – це плюс, можливо, єдиний. Очікувала цікавої захопливої розповіді від автора, якому вдалося там побувати. Натомість – мішанка, через яку важко було продиратися. Книга дуже потребує редактури, якби редактор опрацював текст, його напевно можна було б врятувати. Тут усе: історичні довідки, роздуми автора, цитування діалогів з фільмів і переказ фільмів (не пов’язаних з Антарктидою), а розповідь про саме перебування –був там, бачив те, відчув це. Нудно. Купи прізвищ, які одразу забуваєш. Текст варто було скоротити вполовину чи на 2/3. Груба книжка виглядає солідно, але малочитабельна. Автор хотів поділитися досвідом, та навіщось переповідав ледве не кожну свою хвилину до Антарктиди, безпосередньо там і звідти. Буквально шість сторінок опису блювання та чотири сторінки опису пошуку згуби – занадто. Шкода. Тема чудова. Книга – сира.
August 27, 2022
В дитинстві я читав багато такого, що можна було б охарактеризувати словосполученням "цікава географія", а також, ймовірно, мріяв. Я кажу "ймовірно", бо вже не пам'ятаю.
У ті часи в мене навіть була книжка "Цікава географія", де можна було прочитати про загублені в амазонських джунглях племена, або як відкривали водоспад Анхель, а також, звісно, про таємничі події навколо так званого "Бермудського трикутника". Щодо останнього, то в дитинстві ця тема мене особливо бентежила та інтригувала, але в дорослому житті виявилося, все це було своєрідний хайпом, здійнятим – серед інших – і з легкої руки (язика, пера) Жорж Санд.
Позаяк я мріяв подорожувати, то хотів побачити моря і океани, гори, пустелі, водоспади і озера, старовинні міста, каньйони та печери. І дещо таки справді бачив, а в Байкалі та Іссик-Кулі навіть поплавав голяка.
Відтак дуже можу відчути та зрозуміти мрію Маркіяна Прохаська про Антарктиду.
Антарктида – це не Жуків острів, не Каппадокія, і не Байкал – автостопом до неї не доберешся.
Але Маркіян, щойно випала нагода – а вона, як відомо, трапляється не частіше, як один раз на мільйон років – свою мрію втілив і навіть написав про це книжку. Читаючи його "Мрію про Антарктиду" можна хіба позаздрити сміливості і відчайдушності подібних мрій, але краще б почати знову мріяти, як у дитинстві.
Маркіян либонь перелопатив цілі гори літератури про Антарктиду, перш ніж акумулював такий огром знань про неї, щоби за один раз розповісти про все. А особистий досвід перебування на станції допоміг йому передати бодай частинку атмосфери життя українських полярників.
"Мрія про Антарктиду" розповіла мені навіть більше, ніж я міг собі уявити: про те, як Антарктиду відкривали і як боролись за першість в досягненні Південного полюсу, про антарктичний договір, те, як його дотримуються і які трабли в цьому напрямку можуть невдовзі на нас чигати, про те, як українцям дісталася власна антарктична станція і чому це важливо, про особливості побуту і дозвілля полярників, про те, чому не можна ловити пінгвінів, щоби почухати їм животика, про лютий холод і дивовижно гарні пейзажі, про те, чим живуть, над чим працюють і що їдять мешканці нашої полярної станції, про те, як швидко тане антарктична крига і як наука допомагає передбачати, досліджувати і лікувати кліматичні загрози, ба навіть про те, скільки раз треба, перепрошую, ригати, доки перетинаєш протоку Дрейка.
І про те, звісно, як збуваються мрії.
У ті часи в мене навіть була книжка "Цікава географія", де можна було прочитати про загублені в амазонських джунглях племена, або як відкривали водоспад Анхель, а також, звісно, про таємничі події навколо так званого "Бермудського трикутника". Щодо останнього, то в дитинстві ця тема мене особливо бентежила та інтригувала, але в дорослому житті виявилося, все це було своєрідний хайпом, здійнятим – серед інших – і з легкої руки (язика, пера) Жорж Санд.
Позаяк я мріяв подорожувати, то хотів побачити моря і океани, гори, пустелі, водоспади і озера, старовинні міста, каньйони та печери. І дещо таки справді бачив, а в Байкалі та Іссик-Кулі навіть поплавав голяка.
Відтак дуже можу відчути та зрозуміти мрію Маркіяна Прохаська про Антарктиду.
Антарктида – це не Жуків острів, не Каппадокія, і не Байкал – автостопом до неї не доберешся.
Але Маркіян, щойно випала нагода – а вона, як відомо, трапляється не частіше, як один раз на мільйон років – свою мрію втілив і навіть написав про це книжку. Читаючи його "Мрію про Антарктиду" можна хіба позаздрити сміливості і відчайдушності подібних мрій, але краще б почати знову мріяти, як у дитинстві.
Маркіян либонь перелопатив цілі гори літератури про Антарктиду, перш ніж акумулював такий огром знань про неї, щоби за один раз розповісти про все. А особистий досвід перебування на станції допоміг йому передати бодай частинку атмосфери життя українських полярників.
"Мрія про Антарктиду" розповіла мені навіть більше, ніж я міг собі уявити: про те, як Антарктиду відкривали і як боролись за першість в досягненні Південного полюсу, про антарктичний договір, те, як його дотримуються і які трабли в цьому напрямку можуть невдовзі на нас чигати, про те, як українцям дісталася власна антарктична станція і чому це важливо, про особливості побуту і дозвілля полярників, про те, чому не можна ловити пінгвінів, щоби почухати їм животика, про лютий холод і дивовижно гарні пейзажі, про те, чим живуть, над чим працюють і що їдять мешканці нашої полярної станції, про те, як швидко тане антарктична крига і як наука допомагає передбачати, досліджувати і лікувати кліматичні загрози, ба навіть про те, скільки раз треба, перепрошую, ригати, доки перетинаєш протоку Дрейка.
І про те, звісно, як збуваються мрії.
Read
May 5, 2025Цікава книжка, мені загалом цікава ця тема. Була на презентації в Франківську і після неї прочитала за 4 дні цей томик. Спочатку здавалося що все довго і багато зайвих деталей. А потім чи то автор розписався чи то я звикла до стилю письма і не намагалась запам'ятати всі всі згадані імена, чи то автор таки дібрався власне до Антарктиди - читання пішло швидше та легше.
Це все ще книга-мандрівка, проте тут досить багато історій та наукових фактів про саму Антарктиду з величезною джерельною базою. Хоча, нею не зручно користатися - мабуть було б зручніше в форматі pdf з активними посиланнями, замість перенабирання тексту. Тоді частіше хотілося туди зазирати, а не тільки коли прямо дуже дуже цікаво.
Вагалася між 4 та 5, але далеко не кожна книга читається 500+ сторінок за кілька днів, значить таки цікаво😅
Це все ще книга-мандрівка, проте тут досить багато історій та наукових фактів про саму Антарктиду з величезною джерельною базою. Хоча, нею не зручно користатися - мабуть було б зручніше в форматі pdf з активними посиланнями, замість перенабирання тексту. Тоді частіше хотілося туди зазирати, а не тільки коли прямо дуже дуже цікаво.
Вагалася між 4 та 5, але далеко не кожна книга читається 500+ сторінок за кілька днів, значить таки цікаво😅
March 18, 2024
Цілу книгу мене не покидало відчуття, що я читаю Вікіпедію. Але таку... добряче розбавлену водою. Як для першого знайомства з континентом, то цілком навіть буде цікаво. Але якщо цікавить власне історія відкриття, вивчення та освоєння континенту, можна знайти набагато цікавіші джерела.
В книзі забагато сухих фактів* та повторів**, та занадто мало "мрії"*** та "відчуттів"****, котрі де-не-де пробивались крізь простирадло журналістського тексту. Мені б, особисто, було приємніше окунутись з головою в пригодницьку частину, а не в публіцистику.
Книзі також бракує карт. Ті котрі надруковані на форзацах - недостатньо деталізовані, і по ним важко було слідкувати за власне ниткою мандрівки, тому доводилось регулярно відволікатись на нормальні карти.
* - чого варті лише майже 60 сторінок приміток, в кінці книги, котрі мені стало банально лінь відкривати, щоб скоріш за все прочитати вже процитоване в книзі.
** - даній книзі було б набагато комфортніше, в 1/3 від свого поточного розміру.
*** - "Холод, тиша, краса і спокій - те, чого нам так часто бракує"
**** - "Саме тут я збагнув, що не так у фільмах про Антарктиду. Найкрасивіші кадри зроблені в тих фільмах із човнів чи гелікоптерів. І ті, і ті надзвичайно гучно гарчать. Цей шум у фільмах приглушають разом із справжнім звуком континенту...Та якщо все вимкнути й помовчати трохи, то тиша навколишнього морського простору, прикрашеного перлами із льоду, починає наповнювати тебе."
В книзі забагато сухих фактів* та повторів**, та занадто мало "мрії"*** та "відчуттів"****, котрі де-не-де пробивались крізь простирадло журналістського тексту. Мені б, особисто, було приємніше окунутись з головою в пригодницьку частину, а не в публіцистику.
Книзі також бракує карт. Ті котрі надруковані на форзацах - недостатньо деталізовані, і по ним важко було слідкувати за власне ниткою мандрівки, тому доводилось регулярно відволікатись на нормальні карти.
* - чого варті лише майже 60 сторінок приміток, в кінці книги, котрі мені стало банально лінь відкривати, щоб скоріш за все прочитати вже процитоване в книзі.
** - даній книзі було б набагато комфортніше, в 1/3 від свого поточного розміру.
*** - "Холод, тиша, краса і спокій - те, чого нам так часто бракує"
**** - "Саме тут я збагнув, що не так у фільмах про Антарктиду. Найкрасивіші кадри зроблені в тих фільмах із човнів чи гелікоптерів. І ті, і ті надзвичайно гучно гарчать. Цей шум у фільмах приглушають разом із справжнім звуком континенту...Та якщо все вимкнути й помовчати трохи, то тиша навколишнього морського простору, прикрашеного перлами із льоду, починає наповнювати тебе."
April 6, 2024
Домучила цю книгу чисто із зацікавленості темою Антарктиди. І лише за Антарктиду та цікаві факти тут дві зірочки, а не одна.
Бо в цілому книжку неможливо читати — вона сира, хаотична, з купою повторюваної та зайвої інформації, а ще вона просто дуже-дуже погано відредагована та відкорегована. Чесно кажучи, не очікувала такого від ВСЛ.
Також мені в таких книжках важливо, щоб мені подобалося авторське «я», а тут воно мені, на жаль, не сподобалося. Бо ну хто на дві сторінки займається моралізаторством про те, «ну чому люди так люблять алкоголь?», коли знаходиться у найпівденнішому в світі барі?! І ще я дуже не люблю, коли розписуються за всіх приблизно так: «ніхто не вважає це красивим, бо звикли до іншої краси». Так-так, ми всі просто нічого не розуміємо, і тільки автор настільки одухотворений, щоб побачити красу в Антарктиді. А ці «ніхто» з нами в одній кімнаті?
Бо в цілому книжку неможливо читати — вона сира, хаотична, з купою повторюваної та зайвої інформації, а ще вона просто дуже-дуже погано відредагована та відкорегована. Чесно кажучи, не очікувала такого від ВСЛ.
Також мені в таких книжках важливо, щоб мені подобалося авторське «я», а тут воно мені, на жаль, не сподобалося. Бо ну хто на дві сторінки займається моралізаторством про те, «ну чому люди так люблять алкоголь?», коли знаходиться у найпівденнішому в світі барі?! І ще я дуже не люблю, коли розписуються за всіх приблизно так: «ніхто не вважає це красивим, бо звикли до іншої краси». Так-так, ми всі просто нічого не розуміємо, і тільки автор настільки одухотворений, щоб побачити красу в Антарктиді. А ці «ніхто» з нами в одній кімнаті?
January 7, 2024
Покинула після 170 сторінки. Цей текст просто неможливо читати.
Я не розумію чому в книжці вказано 5 відповідальних редакторів і коректорка, а, по факту, це безмежна мішанка з усього. Тут вам й історичні відомості, і думки чи досвід зовсім невідомих людей, і проблеми екології чи пропаганди.
Більше того, ця вся інформація написана так хаотично, що одразу губишся. Бо то автор у середині 2000-х, то його занесло в 90-ті, то уже 1826 рік та експедиція корабля російської імперії. Більше того, дуже роздратувало, що в тексті подаються цитати староросійською, які: а) малочитабельні; б) взагалі не роблять погоди сюжету. Чисто забивають текст.
Після такого досвіду почуваюся дуже обдуреною, бо отримала описи блювання на 6 сторінок, а про саму Антарктиду три слова: я там був.
Я не розумію чому в книжці вказано 5 відповідальних редакторів і коректорка, а, по факту, це безмежна мішанка з усього. Тут вам й історичні відомості, і думки чи досвід зовсім невідомих людей, і проблеми екології чи пропаганди.
Більше того, ця вся інформація написана так хаотично, що одразу губишся. Бо то автор у середині 2000-х, то його занесло в 90-ті, то уже 1826 рік та експедиція корабля російської імперії. Більше того, дуже роздратувало, що в тексті подаються цитати староросійською, які: а) малочитабельні; б) взагалі не роблять погоди сюжету. Чисто забивають текст.
Після такого досвіду почуваюся дуже обдуреною, бо отримала описи блювання на 6 сторінок, а про саму Антарктиду три слова: я там був.
February 17, 2025
Це ввійде в топ прочитаних книг за цей рік!
Відгук буде довгим, але, сподіваюсь цікавим!
Про що книга?
Якщо дуже коротко: суміш наукової інформації про Антарктиду з власними враженнями автора від експедиції на цей континент.
А тепер детальніше:
• Багато історичних фактів: хто відкрив? хто претендує? які закони на нічийому континенті? (Наприклад деякі країни відправляли жінок народжувати на континент, а потім і зачинати там дітей, нібито «народився в Антарктиді = це твоя земля»)
• Про українську станцію «Академік Вернадський» (До речі ми отримали свою єдину станцію від Британії, хоча після розпаду совєтів мали б успадкувати 3!)
• Про побут і про складнощі життя в Антарктиді. (Вам обовʼязково видалять апендицит перед експедицією, бо раптом що, вас може просто нікому буде рятувати)
• Про наукові дослідження, що проводяться, в тому числі, українцями. (Ми досі моніторимо стан озонового шару над Антарктидою і ще там купа всього, що вивчають науковці, але я не запамʼятав😁)
• Про клімат, флору і фауну континенту. (З Антарктиди вивозять все сміття, навіть сигаретний попіл, бо все це впливає на екосистему материка)
• Про особистий досвід Маркіяна Прохаська у форматі тревелогу. (І він його чудово описує! Мені було шкода читати з якою складністю від діставався додому в кінці)
• І, як би це не було сумно, про йобану русню, яка навіть за тисячі кілометрів від України намагається зіпсувати нам життя… (Після розпаду совєтів нам не дали нічого з того, що мали б. Вклад українців в дослідження Антарктиди оцінюється в 30-35%, але, звісно ж, росія це заперечує).
І насправді ще багато про що. Стікерів у мене тут просто мільйон😄
Автор прекрасно поєднує свої враження і наукову частину книги.
І я знаю чого багато хто може боятись, але я вас запевняю: ЦЕ НЕ НУДНО!
Я читав книгу понад місяць, але не тому що не хотів, а тому що хотілось її розтягувати, насолоджуватись нею!
Це чудова грунтовна робота для широкого кола читачів.
Від мене однозначно лайк, любов і щира рекомендація!
Відгук буде довгим, але, сподіваюсь цікавим!
Про що книга?
Якщо дуже коротко: суміш наукової інформації про Антарктиду з власними враженнями автора від експедиції на цей континент.
А тепер детальніше:
• Багато історичних фактів: хто відкрив? хто претендує? які закони на нічийому континенті? (Наприклад деякі країни відправляли жінок народжувати на континент, а потім і зачинати там дітей, нібито «народився в Антарктиді = це твоя земля»)
• Про українську станцію «Академік Вернадський» (До речі ми отримали свою єдину станцію від Британії, хоча після розпаду совєтів мали б успадкувати 3!)
• Про побут і про складнощі життя в Антарктиді. (Вам обовʼязково видалять апендицит перед експедицією, бо раптом що, вас може просто нікому буде рятувати)
• Про наукові дослідження, що проводяться, в тому числі, українцями. (Ми досі моніторимо стан озонового шару над Антарктидою і ще там купа всього, що вивчають науковці, але я не запамʼятав😁)
• Про клімат, флору і фауну континенту. (З Антарктиди вивозять все сміття, навіть сигаретний попіл, бо все це впливає на екосистему материка)
• Про особистий досвід Маркіяна Прохаська у форматі тревелогу. (І він його чудово описує! Мені було шкода читати з якою складністю від діставався додому в кінці)
• І, як би це не було сумно, про йобану русню, яка навіть за тисячі кілометрів від України намагається зіпсувати нам життя… (Після розпаду совєтів нам не дали нічого з того, що мали б. Вклад українців в дослідження Антарктиди оцінюється в 30-35%, але, звісно ж, росія це заперечує).
І насправді ще багато про що. Стікерів у мене тут просто мільйон😄
Автор прекрасно поєднує свої враження і наукову частину книги.
І я знаю чого багато хто може боятись, але я вас запевняю: ЦЕ НЕ НУДНО!
Я читав книгу понад місяць, але не тому що не хотів, а тому що хотілось її розтягувати, насолоджуватись нею!
Це чудова грунтовна робота для широкого кола читачів.
Від мене однозначно лайк, любов і щира рекомендація!
January 20, 2023
Масштабна, класна, вражаюча, пізнавальна, емоційна, крута, історично-наукова книжка про Антарктиду.
Як її знайшли, кому належить (і чи належить взагалі? 😉), як її досліджували і хто це робив. Про фауну та флору, льодовики та океани.
Про людей, які там живуть (майже постійно чи сезонно), про туристів, як їм туди потрапити, що потрібно робити.
Про сучасний стан, хто і чим зараз займається в Антарктиді. Які станції функціонують, особливо цікаво про українську станції "Академік Вернадський", яка, до речі, раніше була британським "Фарадеєм".
❄️ "Мрія про Антарктиду" - це розповідь про "від" і "до". Від мрії потрапити в Антарктиду, до активних дій, щоб це здійснити. Безліч "Д", які треба було зробити - дзвінки, документи, дозволи. Знайти фінансування, спорядження, перевізника. Це історія того, що варто мріяти і йти до своєї мети, відвідати бажане місце, написати книжку, знайомитися з крутими людьми.
Йти напролом через льодини, не опускати руки, шукати нові можливості, особливо, якщо ти загубив закордонний паспорт в Антарктиді 😁.
🤔 Чим книжка мені сподобалася найбільше?!
☝🏻 Маркіян Прохасько об'єднав величезну кількість фактажу, історичних і наукових фактів про Антарктиду (список викор. літератури вражає, 773 праці) разом із емоціями, розповідями про шлях до мрії, з такими цікавезними описами, що ти читаєш і наче бачиш усе перед собою 🦭🐧🧊🏘️!
До читання цієї книжки, про Антарктиду я знала мало - ну там є пінгвіни, льодовики, сильний мороз, станція... Проте, прочитавши, знаю тепер ще й про таке:
❄️ люди діляться на зимівників і сезонників
❄️ у 2021 році Україна придбала корабель-криголам "Джеймс Кларк Росс"
❄️ рососісія качає права і в Антарктиді
❄️ Україна має право голосу, а також право вето (приєднавшись до Договору про Антарктиду)
❄️ на Антарктиду можна туристам, там є музей, поселення, бари (а ще поміж льодовиків уже зачали та народили двох дітей 😁)
❄️ з Антарктиди досліджують космос
❄️ українська станція найгостинніша
❄️ за союзу в Антарктиді працювала "Харківчанки", снігоходи збудовані в Харкові, важили вони 35 тонн, площа кабіни 28 м², а висота - 2 м. Вміщувала махіна близько 10 осіб, у ній були туалет, радіорубка, обігрівач, тамбур, сушка для одягу та ін.
Однак найбільше вражає розповідь про те, як українці добивалися своєї станції. Однак про це читайте вже в книзі!
Як її знайшли, кому належить (і чи належить взагалі? 😉), як її досліджували і хто це робив. Про фауну та флору, льодовики та океани.
Про людей, які там живуть (майже постійно чи сезонно), про туристів, як їм туди потрапити, що потрібно робити.
Про сучасний стан, хто і чим зараз займається в Антарктиді. Які станції функціонують, особливо цікаво про українську станції "Академік Вернадський", яка, до речі, раніше була британським "Фарадеєм".
❄️ "Мрія про Антарктиду" - це розповідь про "від" і "до". Від мрії потрапити в Антарктиду, до активних дій, щоб це здійснити. Безліч "Д", які треба було зробити - дзвінки, документи, дозволи. Знайти фінансування, спорядження, перевізника. Це історія того, що варто мріяти і йти до своєї мети, відвідати бажане місце, написати книжку, знайомитися з крутими людьми.
Йти напролом через льодини, не опускати руки, шукати нові можливості, особливо, якщо ти загубив закордонний паспорт в Антарктиді 😁.
🤔 Чим книжка мені сподобалася найбільше?!
☝🏻 Маркіян Прохасько об'єднав величезну кількість фактажу, історичних і наукових фактів про Антарктиду (список викор. літератури вражає, 773 праці) разом із емоціями, розповідями про шлях до мрії, з такими цікавезними описами, що ти читаєш і наче бачиш усе перед собою 🦭🐧🧊🏘️!
До читання цієї книжки, про Антарктиду я знала мало - ну там є пінгвіни, льодовики, сильний мороз, станція... Проте, прочитавши, знаю тепер ще й про таке:
❄️ люди діляться на зимівників і сезонників
❄️ у 2021 році Україна придбала корабель-криголам "Джеймс Кларк Росс"
❄️ рососісія качає права і в Антарктиді
❄️ Україна має право голосу, а також право вето (приєднавшись до Договору про Антарктиду)
❄️ на Антарктиду можна туристам, там є музей, поселення, бари (а ще поміж льодовиків уже зачали та народили двох дітей 😁)
❄️ з Антарктиди досліджують космос
❄️ українська станція найгостинніша
❄️ за союзу в Антарктиді працювала "Харківчанки", снігоходи збудовані в Харкові, важили вони 35 тонн, площа кабіни 28 м², а висота - 2 м. Вміщувала махіна близько 10 осіб, у ній були туалет, радіорубка, обігрівач, тамбур, сушка для одягу та ін.
Однак найбільше вражає розповідь про те, як українці добивалися своєї станції. Однак про це читайте вже в книзі!
November 10, 2022
Якщо ви хочете дізнатися все про Антарктиду через призму особистого досвіду та зібраних фактів, тоді вам точно треба прочитати цю книгу. Автор вирушив в Антарктиду, щоб написати цю книгу і зібрав багато цікавої інформації — тут є історична та географічна складова материка, тут є враження та емоції людини, яка вперше побачила Антарктиду та занурилися в це тихе спокійне життя, цікаві історії сезонників та зимівників нашої української станції «Академік Верндаський». До речі, це єдина станція в Антарктиді, де є бар, його назва Фарадей.
Мені книга сподобалася, а після того як я прочитала в ній, що в дуже холодні ночі можна брати до себе в ліжечко пінгвінів, щоб зігріти, я активно почала гуглити скільки коштує тур в Антарктиду.
Єдине чого не вистачило фото островів та місць в яких був автор. У книзі є 2 вставки з фото, але мені було цього замало. Як варіант я б додала qr-коди. Наприклад, йде розповідь про якесь місце, тварину чи якісь красиві явища і тут qr-код, якій можна відсканувати і побачити це.
Мені книга сподобалася, а після того як я прочитала в ній, що в дуже холодні ночі можна брати до себе в ліжечко пінгвінів, щоб зігріти, я активно почала гуглити скільки коштує тур в Антарктиду.
Єдине чого не вистачило фото островів та місць в яких був автор. У книзі є 2 вставки з фото, але мені було цього замало. Як варіант я б додала qr-коди. Наприклад, йде розповідь про якесь місце, тварину чи якісь красиві явища і тут qr-код, якій можна відсканувати і побачити це.
January 25, 2023
Навіть, забігаючи на перед, можу сказати, що ця книга буде краща з кращого прочитаного за цей рік. Я не пригадаю, ось так відразу, яка прочитана книга, викликала в мене стільки емоцій та захоплення!) А стиль написання Прохаська, це прооосто щось неймовірне, я ніби побувала там, в далекій Антарктиді, ходила яхтою «Сельмою» знайомилась з дослідниками станції Вернадського, бачила пінгвінів і відчувала хвилі океану! Дякую автору за здійснену його мрію)
August 9, 2023
Книга чудова, рекомендую.
Хоч на початку автор вдається багато до власних міркувань і роздумів, активно ділиться своїми емоціями та враженнями, далі ця гілка поступово розчиняється у історіях з подорожі, перебування на станції та актуальній науковій інформації.
Буде цікава як тим, хто просто хоче дізнатись більше про Антарктиду, так і тим, кого цікавить кліматичний та екологічний аспект подорожі.
Хоч на початку автор вдається багато до власних міркувань і роздумів, активно ділиться своїми емоціями та враженнями, далі ця гілка поступово розчиняється у історіях з подорожі, перебування на станції та актуальній науковій інформації.
Буде цікава як тим, хто просто хоче дізнатись більше про Антарктиду, так і тим, кого цікавить кліматичний та екологічний аспект подорожі.
March 15, 2024
Поки відкладаю, бо відчуваю, що змушую себе це читати, аніж читаю, бо подобається. Тема дуже цікава, а от виконання не дуже, як на мене. Дуже збиває з пантелику оця мішанина історичних довідок, власних вражень, реплік якихось людей, імен, деталей.
Я розумію, що це унікальна в своєму роді книга, і через що автору довелось пройти аби її написати. Але я все ж більше чекала на оповідь про саму мандрівку, а не збірну солянку усіх відомих фактів про Антарктиду.
Я розумію, що це унікальна в своєму роді книга, і через що автору довелось пройти аби її написати. Але я все ж більше чекала на оповідь про саму мандрівку, а не збірну солянку усіх відомих фактів про Антарктиду.
June 13, 2024
Хоча книга й наповнена величезним обсягом інформації про Антарктиду та все, що з нею пов'язане, та читається легко, немов розмовляєш на кухні з близьким другом. Дуже сподобався стиль автора - залюбки почитаю ще щось від нього. Рекомендую книгу для розширення своїх горизонтів. Буйно мрійте ;)
October 21, 2023
Чудова книга про важливість подорожей.
February 23, 2025
Це трохи більше ніж історія про подорож мрії, адже часто це перетворюється в наукпоп про Антарктиду.
Єдине що мені не вистачило звʼязності історії, це скоріше розрізнені замальовки про історію, дослідження і власну рефлексію.
Єдине що мені не вистачило звʼязності історії, це скоріше розрізнені замальовки про історію, дослідження і власну рефлексію.
February 5, 2023
Хороша книга. Дуже змістовна. Видно, що над нею Маркіян сумлінно попрацював.
Вийшла така собі суміш із щирого, дитячого захвату (не в поганому сенсі, а тої справжньої, чистої емоції) та дорослого виваженого дослідження мандрівки і життя на крижаному материку. В книжці згадано абсолютно все - від побуту на станції «Академік Вернадський» до неймовірних досліджень та теорій змов, від світових науковців, дослідників та мандрівників до Доржа Бату та Ляпіса Трубецкого.
Комусь це може видатися занадто багато, але такими короткими згадками абсолютно всього на світі авторові вдалося мене зацікавити і дізнаватися більше про Антарктиду
Єдине, що тригерило - це побіжні згадки чогось російського чи радянського. І навіть не справа в «спадщині», якої нам не виділили після розпаду СРСР чи в тій брехливій владі, яка змінювала під себе історію і факти, лиш би бути першою. Найгірше було від усвідомлення наскільки ми, покоління вже незалежної України все одно поламані всім російським - коли Маркіян згадує російське прислів’я в якійсь побутовій ситуації, цитує російські пісні (до речі і старі, і недавні хіти), мультфільми. І багато що в тобі відгукується, бо твоє дитинство також пройшло з котом Лєопольдом, Простоквашином і всім решта. Це страшно. Бо нема в Україні покоління, в якого б росіяни не вкрали дитинства. І жодне пінгвіненя Лоло не може цього знівелювати
Вийшла така собі суміш із щирого, дитячого захвату (не в поганому сенсі, а тої справжньої, чистої емоції) та дорослого виваженого дослідження мандрівки і життя на крижаному материку. В книжці згадано абсолютно все - від побуту на станції «Академік Вернадський» до неймовірних досліджень та теорій змов, від світових науковців, дослідників та мандрівників до Доржа Бату та Ляпіса Трубецкого.
Комусь це може видатися занадто багато, але такими короткими згадками абсолютно всього на світі авторові вдалося мене зацікавити і дізнаватися більше про Антарктиду
Єдине, що тригерило - це побіжні згадки чогось російського чи радянського. І навіть не справа в «спадщині», якої нам не виділили після розпаду СРСР чи в тій брехливій владі, яка змінювала під себе історію і факти, лиш би бути першою. Найгірше було від усвідомлення наскільки ми, покоління вже незалежної України все одно поламані всім російським - коли Маркіян згадує російське прислів’я в якійсь побутовій ситуації, цитує російські пісні (до речі і старі, і недавні хіти), мультфільми. І багато що в тобі відгукується, бо твоє дитинство також пройшло з котом Лєопольдом, Простоквашином і всім решта. Це страшно. Бо нема в Україні покоління, в якого б росіяни не вкрали дитинства. І жодне пінгвіненя Лоло не може цього знівелювати
July 12, 2023
Маркіян Прохасько Мрія про Антарктиду
Навіть, якщо ви ніколи не мріяли про подорож в Антарктиду, ця книжка вкраде ваше серце… Бо вона дарує дещо безцінне - відчуття подорожі. Гостро-солодке передчуття початку, яке осідає десь внизу живота, видих, який застрягає десь в горлі, коли ти бачиш щось прекрасно-нове і нарешті гіркувато-довгоочікуване відчуття повернення додому. І, можливо, ви не побуваєте в Антарктиді, але ви сповна побачите її очима автора, а це для мене багато важить.
Ця книжка - це чудернацький сплав здійснення дитячої мрії, захопливого тревелогу і не занудних фактів про Антарктиду. Тож читається вона, як хороший пригодницький роман з прекрасною візуалізацією всього, що там відбувається (повірте людині, яка в реальності ліво-право не завжди розрізняє), а в процесі ви ще й багато чого нового дізнаєтесь. Тут стільки цікавих фактів і всі їх хочеться помістити у відгук!
Поділюсь лише деякими, щоб підігріти вашу цікавість:
- Лише в Антарктиді можна побачити такі унікальні явища, як снігова веселка, яка від краю до краю біла, або перламутрові хмари, які складаються з кристаликів льоду. Тут навіть бувають міражі.
- Залежно від глибини того чи іншого пласту (керну) льодовика можна дізнатись про певний період історії Землі. Наприклад, у шарах снігу, датованому часом вибуху на Хіросімі знайшли сліди радіації. Саме після цього відкриття був введений мораторій на випробування ядерної зброї в атмосфері.
- Кожен кит має унікальний візерунок хвоста. Зоологи каталогізують ці зображення і таким чином відстежують популяцію китів та її переміщення.
- Всі будівлі в Антарктиді поступово вплавляються в сніг, тому з часом всі потребують перебудови. Наприклад, американська станція на Південному полюсі стоїть на опорах, які можна двічі підняти на 4 метри вгору. За підрахунками цього вистачить на 30-45 років експлуатації.
- Бар "Фарадей" на українській станції "Вернадський" потрапив до списку найекзотичніших барів світу (він залишився нам у спадок від британців, які продали станцію Україні). До речі, тому, щоб британці продали дослідницьку станцію саме Україні посприяв онук Івана Франка - Роланд Франко.
- Найвища арктична станція знаходиться на Куполі А (понад 4900 метрів над рівнем моря) і належить вона Китаю. У деякі періоди року науковці не можуть працювати там без кисневих масок, зате мають доступ до унікальних пластів льоду.
Закінчую на ліричній ноті. Тепер тріскання кубиків льоду у склянці з водою назавжди асоціюватиметься з Антарктидою. Дякую за прекрасну подорож
П.С. Шалено хочу побачити китів, тож посилаю запит у Всесвіт, адже мрії існують для того, щоб здійснюватись.
Навіть, якщо ви ніколи не мріяли про подорож в Антарктиду, ця книжка вкраде ваше серце… Бо вона дарує дещо безцінне - відчуття подорожі. Гостро-солодке передчуття початку, яке осідає десь внизу живота, видих, який застрягає десь в горлі, коли ти бачиш щось прекрасно-нове і нарешті гіркувато-довгоочікуване відчуття повернення додому. І, можливо, ви не побуваєте в Антарктиді, але ви сповна побачите її очима автора, а це для мене багато важить.
Ця книжка - це чудернацький сплав здійснення дитячої мрії, захопливого тревелогу і не занудних фактів про Антарктиду. Тож читається вона, як хороший пригодницький роман з прекрасною візуалізацією всього, що там відбувається (повірте людині, яка в реальності ліво-право не завжди розрізняє), а в процесі ви ще й багато чого нового дізнаєтесь. Тут стільки цікавих фактів і всі їх хочеться помістити у відгук!
Поділюсь лише деякими, щоб підігріти вашу цікавість:
- Лише в Антарктиді можна побачити такі унікальні явища, як снігова веселка, яка від краю до краю біла, або перламутрові хмари, які складаються з кристаликів льоду. Тут навіть бувають міражі.
- Залежно від глибини того чи іншого пласту (керну) льодовика можна дізнатись про певний період історії Землі. Наприклад, у шарах снігу, датованому часом вибуху на Хіросімі знайшли сліди радіації. Саме після цього відкриття був введений мораторій на випробування ядерної зброї в атмосфері.
- Кожен кит має унікальний візерунок хвоста. Зоологи каталогізують ці зображення і таким чином відстежують популяцію китів та її переміщення.
- Всі будівлі в Антарктиді поступово вплавляються в сніг, тому з часом всі потребують перебудови. Наприклад, американська станція на Південному полюсі стоїть на опорах, які можна двічі підняти на 4 метри вгору. За підрахунками цього вистачить на 30-45 років експлуатації.
- Бар "Фарадей" на українській станції "Вернадський" потрапив до списку найекзотичніших барів світу (він залишився нам у спадок від британців, які продали станцію Україні). До речі, тому, щоб британці продали дослідницьку станцію саме Україні посприяв онук Івана Франка - Роланд Франко.
- Найвища арктична станція знаходиться на Куполі А (понад 4900 метрів над рівнем моря) і належить вона Китаю. У деякі періоди року науковці не можуть працювати там без кисневих масок, зате мають доступ до унікальних пластів льоду.
Закінчую на ліричній ноті. Тепер тріскання кубиків льоду у склянці з водою назавжди асоціюватиметься з Антарктидою. Дякую за прекрасну подорож
П.С. Шалено хочу побачити китів, тож посилаю запит у Всесвіт, адже мрії існують для того, щоб здійснюватись.
February 23, 2024
Колись я працювала в туристичному журналі, і багато статей у ньому виходило від друзів видавництва. Тоді було ще не так багато мандрівників по найвіддаленіших куточках світу, тож всі усіх знали, допомагали з організацією та квитками, а журнал з того отримував матеріали. Не всі подорожуючі мали хист до письма, але редактори опрацьовували все, що нам давали.
Ця книжка схожа на типовий матеріал до опрацювання. Звісно що тут купа цікавої інформації, вражень, усього того, що хочеш побачити в подібній книзі, але написана вона ніби під диктовку з дружніх посиденьок, де оратора постійно заносить вперед, назад та вбоки. Якби вона була довжиною в 50 сторінок, це не кидалося би в очі, але ж тут п'ятсот сорок сторінок плутаного наративу! Організована вона дуже поверхово, з намаганням у хронологію, але величезні заголовки тільки дурять. Якщо не хотілося нормально редагувати такого велетня, варто було віддатися хаосу та випустити її у вигляді щоденника з нотатками (чим вона по факту і є).
Мої враження дуже змішані, бо постійна графоманія дратувала та відволікала.
Ця книжка схожа на типовий матеріал до опрацювання. Звісно що тут купа цікавої інформації, вражень, усього того, що хочеш побачити в подібній книзі, але написана вона ніби під диктовку з дружніх посиденьок, де оратора постійно заносить вперед, назад та вбоки. Якби вона була довжиною в 50 сторінок, це не кидалося би в очі, але ж тут п'ятсот сорок сторінок плутаного наративу! Організована вона дуже поверхово, з намаганням у хронологію, але величезні заголовки тільки дурять. Якщо не хотілося нормально редагувати такого велетня, варто було віддатися хаосу та випустити її у вигляді щоденника з нотатками (чим вона по факту і є).
Мої враження дуже змішані, бо постійна графоманія дратувала та відволікала.
September 9, 2022
Читала електронну версію, і еоли побачила обєм паперової книги, то офігіла)) що Маркіян стільки написав, а я стільки прочитала))
Книга зайде всім, хто цікавиться географією, історією, глобальними змінами у світі, економікою, темою вживання в екстремальних умовах (хоча прочитавши книгу розумію, що не все так однозначно, але не буду спойлерити)
книга чимось перегукується із Кракауером (про Еверест)
Мені особисто найбільше відгукнулось читати про тваринний світ, про побут, логістику, правовий статус Антарктиди, макроекономіку пов'язану із цим, і про історію відкриттів! Наче вернулась в шкільні роки до вчителя, який супер захоплений своїм предметом)
Оскільки я трохи далека від природничих наук, то ці частини подекуди мені було важко читати, багато наукових фактів. тим не менш, я дізналася море цікавих, важливих речей які потрібні і для загального розвитку кожної людини.
Також було дуже цікаво дізнатися про потенційні можливості використання результатів досліджень для людства.
Основне, мабуть:
я шокована в прямому сенсі, скільки роботи пророблено! Я не так про те, що автор поїхав туди, як про те, скільки тривала підготовка, добирання, а основне - скільки матеріалів оброблено.
Відчувається наскільки обєктивним хотів бути автор, описуючи науку, чи історичні/правові факти, і це дуже дуже цінно, розумієш, що то не просто "вода")
Книга зайде всім, хто цікавиться географією, історією, глобальними змінами у світі, економікою, темою вживання в екстремальних умовах (хоча прочитавши книгу розумію, що не все так однозначно, але не буду спойлерити)
книга чимось перегукується із Кракауером (про Еверест)
Мені особисто найбільше відгукнулось читати про тваринний світ, про побут, логістику, правовий статус Антарктиди, макроекономіку пов'язану із цим, і про історію відкриттів! Наче вернулась в шкільні роки до вчителя, який супер захоплений своїм предметом)
Оскільки я трохи далека від природничих наук, то ці частини подекуди мені було важко читати, багато наукових фактів. тим не менш, я дізналася море цікавих, важливих речей які потрібні і для загального розвитку кожної людини.
Також було дуже цікаво дізнатися про потенційні можливості використання результатів досліджень для людства.
Основне, мабуть:
я шокована в прямому сенсі, скільки роботи пророблено! Я не так про те, що автор поїхав туди, як про те, скільки тривала підготовка, добирання, а основне - скільки матеріалів оброблено.
Відчувається наскільки обєктивним хотів бути автор, описуючи науку, чи історичні/правові факти, і це дуже дуже цінно, розумієш, що то не просто "вода")
December 27, 2024
After sticking to my end-of-the-year resolution to tackle unfinished tasks, I am finally done with this giant book.
I’m left with a mix of thoughts—I absolutely loved exploring the Antarctic and found the author's journey super inspiring. That said, as I went along, I noticed some parts felt repetitive or overly detailed; honestly, it could have been trimmed down by 20-30%. I think the writing style could have been a bit more engaging and profound, too, which took away from the experience a little.
Still, I would definitely recommend this book if you enjoy adventures, nature, and stories of people making the impossible possible. 🗻
I’m left with a mix of thoughts—I absolutely loved exploring the Antarctic and found the author's journey super inspiring. That said, as I went along, I noticed some parts felt repetitive or overly detailed; honestly, it could have been trimmed down by 20-30%. I think the writing style could have been a bit more engaging and profound, too, which took away from the experience a little.
Still, I would definitely recommend this book if you enjoy adventures, nature, and stories of people making the impossible possible. 🗻
March 21, 2025
Все почалося певним чином між Сваальбардом та «Мрією про Антарктиду», коли перший належав не мені, але я про нього читала, а мрія була моєю, а зачитувалася нею не я.
Хто ж знав, що пройде понад чотири бурхливих роки та майже два життя, і я занурюватиму себе в захопливі оповіді про льодовий континент, який для мене виявився на південь. А підштовхнули туди нові неочікувані сенси — Академія НСЗУ (бо однргоупниця зі стажування лікарка на «Академіку Вернадському»), УКУ (бо одногрупниця підтримувала виставку «Експедиція до Антарктиди», щоб вона відбулася) та моя нова звичка читання (бо майже два життя).
Книгу прочитала наче захопливу енциклопедію із безліччю цікавих фактів.
Хто ж знав, що пройде понад чотири бурхливих роки та майже два життя, і я занурюватиму себе в захопливі оповіді про льодовий континент, який для мене виявився на південь. А підштовхнули туди нові неочікувані сенси — Академія НСЗУ (бо однргоупниця зі стажування лікарка на «Академіку Вернадському»), УКУ (бо одногрупниця підтримувала виставку «Експедиція до Антарктиди», щоб вона відбулася) та моя нова звичка читання (бо майже два життя).
Книгу прочитала наче захопливу енциклопедію із безліччю цікавих фактів.
March 10, 2024
Мені було дуже цікаво - книга історично-науково-біографічна, справді грандіозну роботу виконав автор. Я дізналася чимало і перенеслася зовсім в інший світ. Рекомендую!
« Також після Антарктиди деякий час я жив відчуттям, що якщо немає діри в борту — то все гаразд. Адже якби десь посеред бурхливого океану в кораблі виникла пробоїна — тоді дійсно було б чого хвилюватися. На тлі ж такої проблеми більшість буденних турбот виглядає не так серйозно або взагалі дріб’язково. Пізніше це, на жаль, забувається, тому знову хочеться у дорогу — де важливим є справді важливе.»
« Також після Антарктиди деякий час я жив відчуттям, що якщо немає діри в борту — то все гаразд. Адже якби десь посеред бурхливого океану в кораблі виникла пробоїна — тоді дійсно було б чого хвилюватися. На тлі ж такої проблеми більшість буденних турбот виглядає не так серйозно або взагалі дріб’язково. Пізніше це, на жаль, забувається, тому знову хочеться у дорогу — де важливим є справді важливе.»
August 27, 2022
Для чого ми на цій планеті, як не для того, щоб здійснити свої мрії. Що може більше надихати, як не здійснення мрій інших людей чи навіть цілих країн? Книга Маркіяна Прохаська «Мрія про Антарктиду» саме про це – про здійснення особистої мрії про подорож в ��нтаркиду та про здобуття Україною заслуженої станції на цьому континенті.
Ще з дитинства автор мріяв потрапити туди, де ще так багато незвіданого і непізнаного, де крайобрази більш схожі ті, що на інших планетах, аніж на те, що ми звикли бачити довкола. На жаль, для здійснення деяких мрій потрібні десятиліття і непростий шлях, який подалав автор, аби потрапити в омріяну Антарктиду і написати настільки цікаву і ґрунтовну книжку про українську Антарктиду. Книга – дуже об’ємна, і йдеться не лише про її розмір, але й про зміст. Маркіян описує про безліч аспектів пов’язаних з Антарктидою. Але я не поспішала б закидати авторові графоманства. Адже Антарктида дійсно багатогранна і невідома більшості українських читачів, тому за представлення її різноманіття авторові можна лише подякувати. А особливо за його майстерні описи своїх відчуттів та пережиттів через нав’язування до загальновідомих образів та досвідів, які дозволяють читачеві «торкнутися» Антарктиди руками Прохаська. Особливої уваги також заслуговують фото автора.
«Мрія про Антарктиду» надзвичайно актуальна і зараз в час, коли Україна мусить боротися вже не за свою мрію, а за своє право – бути суверенною і незалежною державою. Адже у книзі багато уваги приділено росії, яка зробила багато, аби недопустити самостійну Україну до антарктичного пирога. Дуже неприємно, що багаторічна і клопітка праця Маркіяна Прохаська не була належно оцінена, адже книга вийшла за декілька днів перед початком війни. А слід зазначити, що це одна з виняткових для українського літературного ринку неперекладних праць написаних з розмахом, де небияк поєднано репортажний та науково-популярний жанри. Браво, Маркіяне! Так тримати!
Ще з дитинства автор мріяв потрапити туди, де ще так багато незвіданого і непізнаного, де крайобрази більш схожі ті, що на інших планетах, аніж на те, що ми звикли бачити довкола. На жаль, для здійснення деяких мрій потрібні десятиліття і непростий шлях, який подалав автор, аби потрапити в омріяну Антарктиду і написати настільки цікаву і ґрунтовну книжку про українську Антарктиду. Книга – дуже об’ємна, і йдеться не лише про її розмір, але й про зміст. Маркіян описує про безліч аспектів пов’язаних з Антарктидою. Але я не поспішала б закидати авторові графоманства. Адже Антарктида дійсно багатогранна і невідома більшості українських читачів, тому за представлення її різноманіття авторові можна лише подякувати. А особливо за його майстерні описи своїх відчуттів та пережиттів через нав’язування до загальновідомих образів та досвідів, які дозволяють читачеві «торкнутися» Антарктиди руками Прохаська. Особливої уваги також заслуговують фото автора.
«Мрія про Антарктиду» надзвичайно актуальна і зараз в час, коли Україна мусить боротися вже не за свою мрію, а за своє право – бути суверенною і незалежною державою. Адже у книзі багато уваги приділено росії, яка зробила багато, аби недопустити самостійну Україну до антарктичного пирога. Дуже неприємно, що багаторічна і клопітка праця Маркіяна Прохаська не була належно оцінена, адже книга вийшла за декілька днів перед початком війни. А слід зазначити, що це одна з виняткових для українського літературного ринку неперекладних праць написаних з розмахом, де небияк поєднано репортажний та науково-популярний жанри. Браво, Маркіяне! Так тримати!
June 24, 2024
Вдячна автору за незабутню пригоду в Антарктиду. Це і про крутезні пригоди і про часи сміливих відкриттів континенту, про нашу станцію "Академік Вернадський"та про її науковців. Це було дуже цікаво та пізнавально. Після прочитання цієї книги, мрія відвідати цей неймовірний континент з'явиться у багатьох людей. Я от загорілась. В житті немає нічого неможливого, тож я не здивуюсь, якщо одного разу ця мрія втілиться в реальність.
March 19, 2023
Одна з тих книг, які роблять тебе багатшою людиною. Дуже дякую автору. А також за те, скільки всяких є додаткових речей, які дозволяють нині робити сучасні технології - фото, відео та аудіо доповнення. Все це допомогло ще краще зануритись у світ. Особиста історія тримала інтригу книги до останніх речень.
February 11, 2025
Небагато у мене є книжок, які я так довго читала. Якщо «не йде», то просто кидаю. Але це був не той випадок. Не менше року пройшло від того моменту, коли прочитала першу сторінку. Чому так довго, запитаєте? Мабуть основна причина – стиль написання. Не вистачало доброго редактора, щоб тест зробити більш плавним. Бо часом мова була настільки кострубата, що просто втомлювало пробиратися через нагромадження зайвих слів та повторів. Ще одна причина – деякі розділи мені були нудними. Але це не тому що вони погані чи дійсно нудні, а тому що там йшлося про наукові дослідження, в яких мені було складно розібратися і, направду, не хотілося розбиратися.
А ще мене трохи засмучувала верстка. Деякі розділи можна було б поділити на менші. А десь страшенно не вистачало відступів чи додаткових проміжків між різними частинами тексту, коли тема розповіді суттєво змінювалася. Тож я читала книжку протягом року невеликими порціями, хоча деякі розділи прочитувала на одному диханні. А якби ще були карти, щоб можна було уявити переміщення і де ті всі острови, або ж qr-коди вели на зображення чи карти, і більше світлин! але книжка й так має понад 500 сторінок. Додати ще розділи, чи відступи, чи карти... то мабуть вже варто було б робити два томи. І це вже зовсім інша історія.
Не шкодую жодної хвилини, витраченої на цю книжку. Радію, що вона є, що відбулася подорож, яка вилилася в книжку. До неї я нічого не знала про Антарктиду, про українців та Антарктиду, про станцію «Академік Вернадський». І завдяки цій щирій оповіді я для себе відкрила новий світ. Більше того, завдяки цій книжці та дописам Маркіяна Прохасько в соцмережах про Антарктиду я не піддалася і не повірила тій хвилі хейту, яка неслася в медіа навесні минулого року на наших науковців. Тож книжку раджу до прочитання!
Автору висловлюю вдячність за неї. Може трохи ще пройде часу і на основі неї, або на основі того що не увійшло в це видання, з’явиться нова книжка про ту подорож мрії. Склалося враження, що багато цікавого залишилося «за кадром». Історія з паспортом взагалі детективна. Я все чекала, що от-от буде неймовірний поворот сюжету. А чому б і ні, чому б його не створити? Чекаю на нові книжки від Маркіяна Прохасько.
А ще, обовʼязково послухайте подкас від Мегого "Літо в Антарктиді"
А ще мене трохи засмучувала верстка. Деякі розділи можна було б поділити на менші. А десь страшенно не вистачало відступів чи додаткових проміжків між різними частинами тексту, коли тема розповіді суттєво змінювалася. Тож я читала книжку протягом року невеликими порціями, хоча деякі розділи прочитувала на одному диханні. А якби ще були карти, щоб можна було уявити переміщення і де ті всі острови, або ж qr-коди вели на зображення чи карти, і більше світлин! але книжка й так має понад 500 сторінок. Додати ще розділи, чи відступи, чи карти... то мабуть вже варто було б робити два томи. І це вже зовсім інша історія.
Не шкодую жодної хвилини, витраченої на цю книжку. Радію, що вона є, що відбулася подорож, яка вилилася в книжку. До неї я нічого не знала про Антарктиду, про українців та Антарктиду, про станцію «Академік Вернадський». І завдяки цій щирій оповіді я для себе відкрила новий світ. Більше того, завдяки цій книжці та дописам Маркіяна Прохасько в соцмережах про Антарктиду я не піддалася і не повірила тій хвилі хейту, яка неслася в медіа навесні минулого року на наших науковців. Тож книжку раджу до прочитання!
Автору висловлюю вдячність за неї. Може трохи ще пройде часу і на основі неї, або на основі того що не увійшло в це видання, з’явиться нова книжка про ту подорож мрії. Склалося враження, що багато цікавого залишилося «за кадром». Історія з паспортом взагалі детективна. Я все чекала, що от-от буде неймовірний поворот сюжету. А чому б і ні, чому б його не створити? Чекаю на нові книжки від Маркіяна Прохасько.
А ще, обовʼязково послухайте подкас від Мегого "Літо в Антарктиді"
August 29, 2022
Неймовірна, легка і пізнавальна мандрівка. Читання створює атмосферу цілковитого занурення: підготовки, мандрівки, перебування на Антарктиді. Деколи відчуття описані так точно, що довкола стає навіть холодніше (непоганий бонус читачам літом).
Displaying 1 - 30 of 64 reviews