Право на смерть

by Денис Мандзюк

Справжня самогубна манія охопила Львів на межі XIX-XX століть. На себе накладали руки люди різних занять і рівня достатку - від жебраків до працівників магістрату.

Мотиви? Як серйозні, так і зовсім банальні, навіть смішні.

Журналіст Денис Мандзюк у своїй книжці розповідає про найрезонансніші самогубства того часу. А також намагається відповісти на питання: то чи мали ці люди право на власну смерть?

268 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

Reviews

[Nazar M]

Вельми оригінальна та курйозна книга про Львів. Втім, раджу читати цю книгу лише психологічно стійким життєлюбам 😁

[Maria]

З цією книжкою у мене трохи особиста історія. Я домовилась про умовний самовивіз десь в кінці січня — на початку лютого 2022 року, але спершу підхопила ковід, а потім взагалі було трохи не до книжок.

Згадала про неї вже цьогоріч, коли вибирала компанію пану Снайдеру до безкоштовної доставки (правило 10.2 виправдань книжкових покупок «Якщо книжку беруть, щоб доставка була безкоштовною, то це бонусна книжка і не враховується при складанні мораторію»)

Вся оповідь побудована на історіях з преси періоду між ХІХ-ХХ ст, тому може видаватися дещо сухуватою і банальною, але то життя таке.

До речі, дуже вражає, наскільки легко потенційні самогубці могли роздобути собі якогось пістолета, наче в аптеку зайти.

На позір може здатися, що все спокійно і банально в тому Львові, але навіть якщо медійники не подають все прямо, все одно зчитуєш і моменти з розбещенням, і з сутенерством, і з нервовими проблемами, і з замовчуванням та небажанням виносити сміття з хати.

А ще на одних з Геловінів мені безумно пощастило потрапити на нічну екскурсію автора місцями львівських самогубців, зараз оце читала і знову наче пройшлася. Було чарівно.

[Лобарєва Надія]

Це була імпульсивна покупка, просто стало цікаво і купила. І не шкодую. Книга цікава, хоча це по суті переказ історій самогубств, але читалось легко в швидко. Просто історії які трапились 100 років тому і які нічим не відрізняються від сучасності.

Єдиний мінус як на мене, те що в тексті багато згадок про професії і речі, які невідомі в сучасному світі. Тож час від часу треба було лізти в Гугл, було б зручніше зі зносками. Але то так, маленький недолік до справді цікавої книги

[Ruda_sterlet Руда стерлядь]

3.5 ⭐️

Дивна книжка про самогубства у Львові 1772–1918 років. Автор гарно попрацював із літературою, дуже багато цитат із газет…. Але ось цінність цього дослідження… начебто і є, бо самогубства показують стан суспільства в певний момент.

✨Але зробити висновки, чому так відбувалося, важкувато, автор узагалі на цьому не концентрує уваги. Висновки зробити, звісно, можна, але з додатковою літературою

А так, я б охарактеризувала книжку наступно: одна частина - це трукрайм бульварної преси, друга - короткі, сухі фабули.

Читати чи ні❓

Не знаю. Справді не знаю. Специфічненьке чтиво.

Тг канал - Руда стерлядь про книжки https://t.me/rudabook

[опівнічна читачка]

2.5/5
Очікувала глибшого дослідження і чутливішого підходу до теми ментального здоров'я - але це здебільшого коротенькі уривочки, що розповідають про випадки, згадані у тодішній пресі.

[Viktoriia Shapovalova]

Книжка читалась важкувато, але все одно сподобалась.

Сумно, що 100 років тому велика кількість самогубств у Львові була здійснена як раз в досить благополучний час, коли багато хто міг дозволити достаток і комфорт. До Першої світової війни.

На деякі причини дивишся і розумієш як це тупо, через такі речі вкорочувати собі віку. Як приклад, оцінки з екзаменів. Гарні оцінки звісно добре, але життя не вони створюють.

Також цікава статистика виходить - навіть 100 років тому, більшість самогубць це чоловіки, які важали, що не можуть забезпечити гідне життя своїй родині, або їх честь невиправно заплямована (і відповідно честь родини). І тому найкраще рішення - це скоїти самогубство. Жінка такої "розкоші" не мала, бо мертвий про дітей не попіклується.

[Marharyta Mykytyn]

Напевно - це той випадок, коли очікування не = реальності.
Очікувала історій, отримала досить сухі описи самовбивств. Ніби й справді дослідження наукове прочитала.
Тема - топ. Круто, що матеріал назбираний з преси, він реальний. Мандзюка обожнюю. Але подача не зайшла.

[Марія Звягінцева]

Дуже делікатна історична розвідка. Цікаво і без надмірних емоцій