Із найперших сторінок образ Ніколаса постає дуже чітко: у його кімнаті на підлозі валяються іграшки і одяг, ліжко не застелене, на тумбочці поруч із ним якийсь мотлох, у самого Ніколаса шнурівки розв'язані, він одягає светра на бігу... Хлопчисько! У якийсь момент всі довколишні, наче змовившись, намагаються навчити Ніколаса корисних умінь за допомогою книжок із поясненнями. Ніколас і справді їх читає, і дійсно черпає з них багато користі, але читати самі повчання буває так нудно! Тож коли він із приятелькою йде до бібліотеки, то вже не хоче позичати ніяких книг: "Я вже втомився читати книжки, котрі повчають, як правильно робити те, як правильно робити се..." — каже Ніколас. Та подруга намагається переконати хлопчика, що книжки можуть приносити не лише користь, але й справжню радість. Під її впливом Ніколас таки обирає кілька книжок і — о диво! — з великою насолодою її читає, бо книжка виявляється дуже смішною.
Гарна коротка історія не лише про те, що книжки бувають різними, але й про те, що треба чергувати роботу з відпочинком.