Зрозуміти архітектуру

by Юліан Чаплінський

Готика, бароко, класицизм. Ренесанс і еклектика. Війни, пожежі, революції та реформація. Самого лише погляду на архітектуру міста достатньо, щоб зрозуміти, як воно формувалося та які епохи на нього впливали. Якщо, звісно, знати з якого боку на це поглянути.

У чому особливість собору Святого Петра і яких помилок припустилися шестеро архітекторів, які над ним працювали? Що таке фронтон і доричний ордер? Чому танцюючий будинок у Празі жахливий, як пов'язані готика та хрестові походи й по що треба їхати до Львова, якщо немає змоги відвідати Флоренцію?

Ця книжка про те, як навчитися «читати» місто та відчувати його архітектуру, звертати увагу на ті деталі, які досі були непоміченими. Урбаніст та архітектор Юліан Чаплінський не лише пояснює, як відрізнити бароко від ренесансу, що таке маньєризм і де почалася готика, а ще й майстерно вплітає в цю оповідь політику, мистецтво й літературу. Він говорить про Пінзеля, Караваджо та Мікеланджело, розповідає, як після великої пожежі змінилася архітектура Лондона та чому в Парижі така характерна забудова. А ще розповідає про будинки відомих архітекторів і про те, з якого боку Рейну краще фотографувати Кельнський собор.

Юліан Чаплінський — архітектор та урбаніст, автор YouTube-каналу CHAPLINSKY VLOG.

Архітектором Юліан працює з 2005 року, з 2011 по 2015 рр. він керував власною архітектурною фірмою CHAPLINSKYY & Associates. У партнерстві зі Штефаном Бенішем працював головним архітектором проекту Центру імені Митрополита Андрея Шептицького, який згодом номінували на архітектурну премію ЄС.

Протягом майже 5 років працював головним архітектором Львова; пів року обіймав посаду заступника міністра Міністерства розвитку громад і територій.

Genres: Nonfiction, Art, Ukrainian Literature, History, Architecture

200 pages, Paperback

Published January 1, 2022

Reviews

[Світлана · Rating 5 out of 5]

Наскільки ж прекрасний світ та людські творіння. Ось що я подумала після того, як перегорнула останню сторінку цієї книги.
А потім подумала про те, що прямо зараз росія знищує нашу архітектуру в багатьох містах. І це дуже боляче й несправделиво. І хочеться, щоб саму росію стерли з лиця землі.

Ця книга розповідає про те, як розуміти архітектуру й про те, як уміти її читати. Автор дуже доступно розповідає про основні стилі: романський стиль, готика, ренесанс, бароко, класицизм, еклектика та модерн. У ній автор показує, як історичні події, релігія та вимоги певного часу впливали на стиль в мистецтві загалом та, зокрема, в архітектурі.

Читати дуже цікаво, оскільки це не нудний виклад фактів та роз'яснення термінів, а ніби блукання вуличками стародавніх міст Європи та Америки, а також України, бо в нас теж дуже багато прикладів різних стилів в архітектурі. Мені було цікаво, тому я гуглила практично кожен собор, віллу, палаццо чи іншу пам'ятку й роздивлялась її, щоб зрозуміти, що там від бароко, а що від готики.

Дуже хочеться тепер якось відвідати всі зазначені автором міста та подивитися на пам'ятки, упевнена, що вже під іншим кутом. Тепер розглядати красиві будівлі буду по-іншому, не просто фотографувати для пам'яті, а пробувати зрозуміти, в якому стилі вона виконана, за яких часів зроблена, що вплинуло на архітектора та інших людей, які будували її. Саме цього вчить ця книга - не проходити повз, а відчувати місто в момент створення його історії.

Книжка зовсім невелика. Вона буде цікава навіть тим, хто взагалі в архітектурі не розбирається, як от я. Я так і не запам'ятала, що то все оті ордери, арки, трансепти, обеліски, периптери, стилобати й так далі (для зручності в кінці, до речі, є словник із всіма цими термінами, доповнений QR-кодами, щоб можна було не тільки почитати, але подивитися, що воно таке). Я дізналась багато цікавого не тільки про архітектуру, але й з історії міст пам'яток, які були описані. Тому можу рекомендувати цю книжку для читання всім.

По реченню про стилі архітектури, як я зрозуміла їх ⬇️

- Романський стиль - це міць та замки.
- Готика - гострі верхи та вітражі, стрункість споруд, які тягнуться в небо.
- Ренесанс - відхід від церков, поява світської архітектури (вілли, палаццо), форма - квадрат та коло.
- Бароко - це про динаміку та великі масштаби, притаманні розписи зверху в храмах. Фігури - прмямокутник та еліпс.
- Класицизм - скромні форми, білий колір, потяг до чистоти, без зловживання декором.
- Еклектика - це змішання різних стилів.
- Модерн - відображає націоналістичність країни, притаманний народний стиль, звернення до природи та простих людей.

[Володимир Демченко · Rating 4 out of 5]

Ця книга стала для мене першою в житті спробою зробити крок на зустріч архітектурі. При глибокому інтересі до образотворчого мистецтва та пристрасті до довгих піших прогулянок містом я ігнорував вивчення архітектури через складну і заплутану термінологію. Мій максимум це тикнути пальцем в готику чи у яскраві зразки бароко. І от через 180 сторінок я назагал можу можу відрізнити класицизм від бароко і, сподіваюсь, зможу в одній будівлі віднайти ознаки різних стилів. Це правда приємно, бо як і будь-яка інша система знань дозволяє тобі бачити більше, читати і розуміти простір глибше. Непогано як для книжечки яка зайшла за один вихідний. Юліан Чаплінський викладає матеріал легко і цікаво.

Ця книга мала би отримати від мене 5, але в процесі читання виявилась одна її проблема - критична недостача ілюстративного матеріалу в тілі книги. Я все розумію: QR-коди, Гугл, всі діла… але от я вперше взявся за неї будучи на полігоні, де Інтернет вмикали лише разом з генератором двічі на день і тримаючи в руках книгу я виявляю, що не можу її читати без Інтернету.

Нервюра, фасція, стилобат, аркбутан… в книзі звісно надані словесні описи. Наприклад: нервюра це ребро склепіння. Аркбутан - кам’яна чи цегляна опорна конструкція у вигляді висячої напіварки… Автор ще додає: ви, звісно, бачили це сто разів і вам це поняття знайоме!!! Та воно, власне, так виявляється після того, як один раз глянеш як воно виглядає, але все таки словесний опис архітектурних елементів, витворів мистецтва чи будівель це не найкращий спосіб щось дізнатись для такого тотального аматора як я. Книга має прекрасні малюнки автора, і я розумію що збільшення кількості ілюстрацій збільшило би об’єм, а значить і вартість книги, але я би краще заплатив би більше, проте читав би її не відволікаючись на постійний пошук в Інтернеті. Тим більше мовчу про ситуації коли його нема.

[Віталій (Книжкаріум) · Rating 5 out of 5]

Чудовий сучасний й автентичний нонфік про архітектуру. Юліан бадьоро й цікаво розповідає про головні епохи/стилі архітектури, а також як людство до них докотилося, з прикладами з-за кордону та з рідної Неньки. А ще приправляє це все доволі стильними власними ілюстраціями, що відчутно додає книзі. То ж мої високі очікування щодо неї, можна вважати, справдились - читалась вона чудово й легко, і ще й з користю, бо я тепер з дещо кращим розумінням роздивляюсь будинки під час прогулянок.

З такого, що варто відмітити - покажчик термінів в кінці книги. Краще спочатку прочитати що воно все означає і заодно глянути на ілюстрації по QR-кодах. Це може добряче спростити сприйняття, бо специфічної термінології тут вистачає. В іншому ж, як я вже казав, вона чудова і добре підійде будь кому, хто цікавиться архітектурою (на будь якому рівні), або ж просто любить потинятись містами (як я) й порозглядати що воно там набудовано. Лайк.

[Alina Vasylchyk · Rating 4 out of 5]

книжка кайф, але дуже критично не вистачало qr кодів з фотками архітектури про яку була мова

[Kate · Rating 5 out of 5]

Якщо ви цікавитесь історією архітектури, знаєте найвидатніших архітекторів та їх роботи, розбираєтесь в архітектурних стилях і можете на око відрізнити Ренесанс від Бароко, то... ця книга вам не треба. Реально. Не тому, що вона погана, як раз навпаки. Просто ви не її цільова авдиторія. Вона для людей, яким архітектура в цілому цікава, але якихось систематизованих знань про неї вони не мають. Ну як от я. Я люблю їздити на екскурсії старими містами і містечками, дізнаватись їхню історію та милуватись архітектурою, але коли екскурсовод розповідає мені, що та церква побудована в стилі Козацького бароко, ця кріха - неоготична, а будинок банкіра N - це яскравий представник Модерну, то я просто вірю йому на слово. Бо поняття не маю, які саме особливості дозволяють віднести будівлю до того чи іншого стилю. Пан Чаплінський веде плавну оповідь про те, як архітектура розвивалась від часів стародавнього Риму і до початку 20 століття. Особливо не заглиблюючись, не перевантажуючи читача, який не є фахівцем у цій царині, термінологією, та все ж допомагаючи йому "зчитувати" з будівель історію розвитку міста, а не лише оцінювати на рівні "красіво, нравицця/некрасіво, не нравицця". Пояснюючи особливості того чи іншого стилю, автор використовує конкретні приклади. До речі, замість скачаних з інтернету фоток історичних пам'яток, у книзі розміщені авторські малюнки, як на мене це дуже стильно.
З мінусів - графічного матеріалу мені трохи не вистачило. Ні-ні, в книзі є зображення майже кожної будівлі, що згадується в тексті. А от як виглядає ордер, кесонний дах чи нервюра доведеться гуглити самим. В принципі, це не надто суттєвий мінус, тож на мою оцінку він не впливає. Ставлю 5.

[Yakym Yermak · Rating 3 out of 5]

Я обожнюю Чаплінського як блогера, і вважаю, що український соціум заслуговує на свого урбаніста, але пробачте, що це за книга?

Текст наче про щось, але думка стрибає з одного на інше. Зображення іноді в тему, а іноді відчувається, що додані тільки заради того, щоб бути доданим. Автор же старався, робив, не пропадати ж…

Вирівнювання тексту по лівому краю я взагалі не викупив. Якщо в цьому була ідея — поясн��ть, якщо просто, щоб не бути як всі — дегенерати!

В кінці ряд QR-ів, думав: «Вау, класно, зараз буде якесь цікаве джерело». І що ви думаєте? Там обригана Вікіпедія. В Україні навіть п’ятикласник знає, що Вікіпедія — це не джерело, а доступ до редагування має кожен.

Три зірки ставлю за гарні історичні паралелі, а також фінальний розділ. Але думка, що хтось обісрався — мене не залишає…

Сподіваюсь це Віхола, а не Юліан Чаплінський…

[Ivan Markovskyi · Rating 4 out of 5]

Свого часу я навчався у дитячій художній школі і там був предмет «Історія мистецтв». Як і багато речей у художці, це було дуже цікаво, у мене була хороша викладачка і нам давали класні матеріали. На жаль, на той момент я був тупим підлітком, що особливо не цінував те, чого мене намагалися навчити, тому тепер, понад десять років потому, я кусаю лікті за втраченим тоді часом, конспектами і незасвоєними навичками. Доводиться самостійно заповнювати ці пробіли в освіті і якраз одним з таких є базові уявлення про архітектуру.

«Зрозуміти архітектуру» Юліана Чаплінського не є академічною роботою з архітектури, і не намагається бути нею. Це швидше неформальний монолог твого знайомого архітектора, що за філіжанкою кави проводить тобі лікбез по історії західної архітектури на прикладі того, що він бачив та зарисував у своїх подорожах. Ключем у розумінні архітектури за Чаплінським є відкидання виключно естетичної оцінки архітектури разом з ідеалізуванням класичних стилів і, що найголовніше – розумінні історичного і культурного контексту, в яких виникали й розвивалися ті чи інші стилі. Місцями тут бракує конкретики, але знову ж таки, це не підручник чи інша академічна праця, виділяти якісь ключові пункти доведеться переважно самостійно. Але як введення (чи як у моєму випадку, освіження пам’яті) щодо історії архітектури ця книга цілком пристойна. Окрема подяка в цьому контексті за словник архітектурних термінів з QR-кодами, який хоч і близько не вичерпний, але дуже помічний.

Важливим і задуманим автором наслідком після прочитання «Зрозуміти архітектуру» є бажання подорожувати і побачити ці зразки архітектурної традиції на власні очі. Навіть в тому самому Львові багато що виглядатиме інакше після отримання необхідного контексту і уявлень про стилі. Чаплінський інструктує як правильно проводити такі мандрівки та як краще фотографувати архітектуру. Знову ж таки, наче твій знайомий дає тобі поради.

І насамкінець кілька слів про оформлення книги, яке мені страшенно подобається. Щось є у цьому мінімалістичному дизайні та матовій паперовій палітурці. Ілюстрації пана Юліана прекрасні, мені як трішки художнику і скетчеру хочеться спробувати щось таке повторити – бажано на тих же локаціях. Саме рішення використовувати скетчі замість фотографій чи наприклад QR-кодів з посиланнями на них додає тексту ще більше неформальності та особистості. Розміщення тексту на сторінці мене спершу здивувало – здалося, що сталася типографська помилка і нижнє поле було обрізано до мінімуму. Можливо це так, хоча мій гедканон зараз, що текст повинен відчуватися як фасад будівлі, посаджений на землю. В будь-якому разі, однозначно те, що у Чаплінського не вистачало матеріалу на 200 сторінок і оформлення усіма силами працює на те, щоб розтягнути книгу. Це не є великою проблемою і не впливає на сприйняття тексту, просто зауваження.

Загалом «Зрозуміти архітектуру» це дуже цікава, інформативна і нескладна для розуміння книга. Для середньостатистичного читача її може бути достатньо, а для бажаючих дізнатися більше це непогане введення у питання.

[Ostap · Rating 5 out of 5]

Книжка відкрила мені новий вимір. Навчила бачити. Розплющила очі. Показала приховане. Підняла завісу.
Але, справді, після прочитання гуляв по місту з круглими очима, так ніби вперше побачив свій Львів. Ренесанс, необароко, сецесія, класицизм. Яке різноманіття!
Тільки можу уявити наскільки цікавіше тепер буде подорожувати Європою (#якось_колись).

[Igor · Rating 3 out of 5]

Нормальний короткий вступ до основних архітектурних стилів. Особливо добре, що чимало уваги приділяється архітектурі українських міст. Але шкода, що ілюстрації обмежуються (авторськими, я так розумію) замальовками окремих будівель. Також є проблеми зі стилем, що інколи зводиться до потоку свідомості, та з екскурсами в ширший контекст навколо архітектури, для яких авторові бракує історичних знань.

[Maria Velykanova · Rating 3 out of 5]

Я читала електронну версію, не знаю, чи так само в паперовій, але, наприклад, зображення Ельбської філармонії просто загубилося. Є підпис до малюнку, а самого малюнку нема. Ну і взагалі, мушу визнати, отакі мінімалістичні чорно-білі малюнки, коли йдеться про архітектуру та зображення конкретних споруд, виглядають не надто. Світлини, мабуть, було надто дорого робити в паперовій книжці, але чому б не оздобити ними електронну?..
Крім того, мені в принципі замало тут малюнків. Навіть описані будівлі зображені не всі! Автор пояснює якісь речі на мигах, а мені так незрозуміло, мені покажіть картинкою! Бо я можу оте описане словами уявити собі в кількох різних варіантах, я ж не фахівець, і книжка, до речі, не для фахівців.
Автор починає книжку з деконструкції, типу – навіть якщо ви знаєте якісь основи, я зараз вам покажу, що не все так однозначно. Але я от читаю й не можу з ним погодитись. Він критикує тріаду «корисність, краса, міцність», сформульовану ще за часів античності як провідні принципи архітектури. І чомусь розглядає корисність виключно як спрямованість на матеріальний дохід – а відтак не вбачає жодної користі в єгипетських пірамідах або храмах-палацах, які хотіли звести в Третьому Рейху та СРСР. Але ж для тих, хто їх планував, вони були дуже корисними! Як центри ідеологічної обробки громадян, наприклад. Як запорука «правильної» посмертної долі фараона. Як передумова збереження пам’яті про нього. Ну ви зрозуміли, про що я.
Далі пан автор критикує принцип краси, стверджуючи, що не існує певних усталених законів краси, це не гармонія, її не вирахуєш. Ну, я не сперечатимусь із цим, звісно 😊 Але як це заважає використовувати цей принцип в архітектурі? В кожний момент часу існують певні стандарти краси, і кожна людина сприймає їх певним чином, відштовхуючись від них і формуючи власний погляд на те, що таке красиво. Причому одна людина погодиться, що отой усталений ідеал – це красиво, друга, навпаки, заперечить якісь його елементи чи навіть значну кількість елементів. Так чи інакше, будь-хто здатен якщо не намалювати, то показати, що для нього – «красива будівля». І, власне, архітектура така розмаїта та так змінюється з часом саме тому, що цей принцип суб’єктивний та також змінюється з часом. А що не так, навіщо його відкидати, яким місцем він не працює?
Автор суперечить сам собі буквально в сусідніх абзацах. Наприклад, він критикує (та, на його думку, спростовує) принцип краси, показуючи будинки відомих архітекторів, про частину з яких, з досвіду автора, більшість людей каже: «Це некрасиво». Отже, ці будинки не викликають у них позитивних емоцій в сенсі естетичного сприйняття. З цього автор робить висновок, що принцип краси незастосовний до архітектури, адже не всі споруди, що, безперечно, мають цінність з точки зору архітектури, є красивими.
Далі автор переходить до критики третього принципу – міцности. І раптом каже: «А хто сказав, що архітектура повинна викликати виключно позитивні емоції?». Чоловіче, так це ж спростовує твоє спростування, Господи прости! Будинок, який здається некрасивим, просто збудований не для того, аби викликати позитивні емоції щодо своєї естетичності, ну 😊 І те саме щ міцністю: використання принципу міцності цілком може бути «від противного», тобто будуємо споруду, яка НЕ видається міцною – а втім, є такою, бо ж вона не падає. Це ж як з будь-яким правилом у творчості: йому можна слідувати, його можна навмисне порушувати й на цьому порушенні будувати сам витвір... Ну, ви зрозуміли мою думку, гадаю. А автор чомусь уп’явся в розуміння принципу виключно як стереотипу: можна тільки так і ніяк інакше. І воює з тими стереотипами за право порушувати їх, використовуючи цей принцип по-іншому – так, як треба саме йому, саме для його витвору. От було б тут із чим воювати, чесне слово.
Я бачу, як автор намагається пояснити якісь базові речі читачам, які в цьому не тямлять, - і як в нього нічого не виходить. Він надто фахівець і, мабуть, звик мати справу з людьми, які хоч трохи, але тямлять. Бо, з одного боку, він на самому початку пише: «не запам’ятовуйте зараз ці терміни, ми потім розберемось», а з іншого – певні поняття починає вживати без жодних пояснень. Ну всі ж знають, що таке нава, їй-Бо! Ви ж усі знаєте? Без допомоги гугла, всі-всі, правда? Наприкінці книжки є глосарій, але тут таке діло: по-перше, лізти туди під час читання не надто зручно. По-друге, от особисто мені, наприклад, не спало на думку, що там будуть якісь поняття окрім тих, на яких автор акцентується та дає їм визначення в тексті. Бо ті, яким він визначення не дає, виглядають як такі, що проскочили повз його увагу, а отже, навряд чи він згадає про них при складанні глосарію. Я помилилася, вони там є. Дуже добре, що є. Великий плюс: в електронній книжці глосарій містить посилання на великі фото! Правда, в гіперпосиланнях не прописано, аби вони відкривалися в окремій вкладці, майте то на увазі.
Також не допомагає швидкому розумінню інформації манера автора викладати матеріал. Текст побудований приблизно з таких речень: «Також надзвичайно важливим елементом, який можна впізнати в романській архітектурі, є парапет — закінчення фасаду над або під дахом, що також формується з арочок, які підтримуються консольним камінням, що виступає, переважно з портретами якихось міфічних персонажів або з рослинними барельєфами, виточеними із цього каменю». Саме по собі речення як речення, але, розумієте, вони всі такі в цій частині. Книжка настільки рясно напхана сенсами, багато з яких для читача нові, що вони мерехтять перед очима, наче калейдоскоп, і категорично не хочуть вкладатися в голові. І навіть поняття, які були нормально пояснені, не запам’ятовуються, а при читанні доводиться постійно повертатися й ще раз дивитися, що воно таке.
Автор намагається писати простіше, але постійно збивається на звичний стиль: «Велике центральне вікно притаманне переважно базилікальній традиції...». Та чого ж ти по-людському-то не розмовляєш, га? – лається читач в моїй особі. Втім, це все-таки відбувається на початку, а вже після романського стилю якось полегше читається, наче автор зумів зрештою відійти від зайвої науковости та почати писати доступніше.
Однак є один такий момент... Я навіть не знаю, як про це говорити, бо воно виглядає, наче доволі неприємне звинувачення, а я не хочу звинувачувати в такому. Я не кажу, що так було, я кажу, що текст справив на мене таке враження, це важлива різниця. Так от: текст справив на мене таке враження, наче його складено з різних шматочків, створених по-різному та для різних цілей. От перекопійовано частину наукової статті; от – параграф з підручника; от – розшифровка лекції для широкого кола слухачів, де збереглися притаманні усному мовленню звороти... Радше за все, автор просто писав книжку в різному настрої, тому виходило так по-різному. Проте редактор мав би якось це все звести докупи. На жаль, робота редактора, як на мене, тут не на найвищому рівні. Я вже казала про зниклий малюнок, підпис від якого залишився; подекуди текст банально невичитаний і містить, скажімо, п’ять «так» в одному абзаці, половину з яких легко прибрати. Гадаю, причина цьому в тому, що «Віхола» - ще дуже молоде видавництво, і згодом все стане краще й крутіше.
Так от, я говорила, що інформація напакована дуже щільно, смислові одиниці ллються потоком. І от, до речі, саме розбавити цей безперервний потік дуже б допомогли малюнки! «Якщо повернутися до теми арочок, то «золотим елементом» романського стилю є така собі графіка арок. Вікна часто є арковим отвором, усередині якого формуються ще два або три менших аркових вікна» - і раз, картиночку б сюди! Задля наглядности й аби читач краще запам’ятав. «…з романського стилю було запозичено форму, яка називається контрфорс — це потовщення стіни, що скорочується від землі до даху уступами. Контрфорси стають художнім елементом, а пізніше взагалі виносяться за межі стін. У момент, коли вони виносяться за межі зовнішніх стін, контрфорси з’єднуються з основними зовнішніми стінами так званими аркбутанами — напіварками, які розподіляють навантаження і тиск від головної нави, що створює дах цієї нави, на колонади» - і малюнок сюди! Бо автор знає, він собі все уявив, а я ще не надто. Мені лізти в гугл дивитися, відриваючись від книжки? «Вікно-ружа, кам’яна кладка, аркатури, забава з арковими формами, дуже впізнаваний замковий карниз, який також формується з маленьких арочок, прості форми веж, прості форми дахів, малі за розміром вікна й потужна кам’яна диктатура як в інтер’єрі, так і в екстер’єрі — усе це і є романський стиль, і саме за цими характерними ознаками його можна розпізнати». І сюди б малюночок! От просто взяти будівлю в романському стилі й з виносками: «вікно-ружа», «аркатура»... Класно запам’ятовується ж!
Я так пишу, наче мені в цій книжці не подобається все. Це не так 😊 Безперечно, в неї є сильні сторони, просто мені якось від початку почали випирати слабкі. А ще мене дуже роздратувала передмова, от чесно. Я її прочитала та для себе винесла для себе винятково таке: автор передмови знає слова «конструкція», «деконструкція» та «конструктив», а також знає, що constructio – це будівля, і йому здається, що, якщо поєднати всі ці слова в одному абзаці, вийде дотепний каламбур. Ха-ха, ви тільки подумайте: тут написано книжку про конструкції, вона починається з деконструкції (який сенс мені розповідати, з чого вона починається, я ще не бачила?), і все це разом виходить дуже конструктивно, гарно я пожартував, еге ж?
Але давайте про хороше.
Автор дуже любить свою справу, і це видно. Він заражає читача своєю любов’ю, своєю захопленістю; коли пан Чаплінський розповідає про радість зустрічей з тими чи іншими шедеврами архітектури, неможливо не відчути цю радість. Причому, що важливо, розповідає він саме про будівлі, а не про себе 😊 Взагалі український нонфікшен вигідно відрізняється від певних зарубіжних книжок, де вся книжка про автора, його життєвий досвід, сімейну історію, почуття – і трохи про предмет розповіді. Ні, наші не такі, і велике їм за це спасибі – й панові Чаплінському зокрема.
Мушу сказати, що особисто для мене саме уявні подорожі різними містами разом із автором стали головною родзинкою цієї книжки. Інформація про різні архітектурні форми, узагальнення знань про стилі – це круто, але оці різноманітні приклади, які наочно показують ті самі стилі в різних формах вираження, показують, так би мовити, межі, в яких стиль може видозмінюватись, - це дуже цікаво. Тим більше майже про кожну будівлю автор може розказати щось іще, окрім того, яка вона в архітектурному плані. І це також допомагає зрозуміти, власне, чому вона в архітектурному плані саме така.
Що особисто для мене в цій книзі є вартісного: пояснення, чому зміни в архітектурі були саме такими, не тільки щодо конкретної будівлі, а щодо стилю взагалі, а подекуди – й про його відмінності в різних країнах. Більшість із цих пояснень, ледве вони пролунали, здаються очевидними, але тільки після того, як вони пролунали 😊 Вписування архітектури в історичні процеси та роз’яснення, чому сталося так, а не інакше, - це те, що, на моє глибоке переконання, має бути присутнім в усіх підручниках, які намагаються пояснити щось архітектурне. На жаль, поки що це не так.
Мені здається, що найкращою авдиторією для цієї книжки є люди, які щось тямили в архітектурі, але давно забули; чи нещадно плутаються в якихось окремих поняттях і хочуть, аби їх, зрештою, розмежували; або вивчають архітектуру просто зараз, і в них у голові паморочиться від підручників. Одним словом, не ті, хто геть нічого не знає. Книжка дуже правильно називається: «Зрозуміти архітектуру». Тобто я щось знаю, може, навіть можу назвати трійко архітекторів кожної доби, але, пір’я йому в сраку, не розумію! В мене набір знань якихось уривчастих розкладіть по поличках!
Отакий читач отримає від цієї книжки весь світ і порцію авторської любови до архітектури на додачу. Всіх, хто заплутався, він легко та невимушено розплутає: «І дуже легко запам’ятати різницю між готикою і ренесансом — те, що готика це завжди трикутні форми і шпильчасті арки, які прагнуть уверх. Уся архітектура, яка вам нагадає форми, що будуть уписуватись у квадрат і коло, це є власне ренесанс» (до речі, маю кілька питань як до редактора, так і до коректора щодо цієї цитати, але не до автора! Автор молодець). Всіх, хто знає архітектуру, але не любить і не розуміє, проведе тим шляхом, після якого, по-моєму, неможливо дивитися на цікаві будівлі без захоплення.
Ще автор дає кілька дуже цінних порад тим, хто збирається подорожувати й дивитися на архітектуру. Раджу до них дослухатися, людина знає, про що говорить.
Висновок: книжка вочевидь не для тих, хто про архітектуру не знає нічого або майже нічого. З нуля вона не допоможе розібратись. Але поглибити чи відновити притрушені пилом знання, розцяцькувати їх радісними враженнями від різних конкретних місць, захопленням людською фантазією, - це вона зуміє.

[Alina Starovoit · Rating 5 out of 5]

Гарна книга про архітектуру, яка допоможе більш якісно подорожувати і бачити більше історій навколо себе. Шкодую що не маю паперової книги

[Olja Talvi · Rating 2 out of 5]

Видавництво позиціонує себе як таке, що проти інтелектуального пафосу. Так і було з попередніми книжками, однак ця - якраз приклад такого пафосу, який з незрозумілих причин читається повільно і важко, хоч має бути легким читанням для тих, хто від архітектури далекий. Власне, цікавий у книзі тільки перший розділ, який бодай якось намагається пояснити архітектуру пересічному читачеві. Всі решта - нагромадження конспектів, термінів таинещначна кількість історичних фактів, за кожним з яких треба лізти до словника або Вікіпедії, що робить читання практично неможливим. Мені як людині, що не дотична до архітектури жодним чином, ця книжка геть нічого не пояснює, до того ж нудна страшенно. Мабуть, це хороша спроба і добре, що така є, але з читанням геть не задалося.

[Марія Кучеренко · Rating 4 out of 5]

В мене змішані почуття від цієї книги.
Вона дуже Льововоцентрична та Європоцентрична. Тобто, автор із захопленням розказує про львівські ренесансні кам'яниці, Собор Святого Павла в Римі, архітектуру Лондона... І? І ні слова про Андріївську церкву в Києві, києвські будинки в стилі ар-нуво та модерн, навіть про дім з химерами, ага.
А про будівлю Університету відпускає ремарку від якої мене, людину, що вчилась в Червоному корпусі 6 років, аж затрусило "Не знаю, який був рідний колір Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але мені слабко віриться, що він від початку був такий буряково-бордовий." Ну бо просто так, він був білим - перші пару років після будівництва і під час спорудження (дати будівництва 1837-1843) - і цю відповідь я отримала за першим лінком в Гуглі!
Я розумію, що автор, найпевніше, жив та живе у Львові - але я відчула доволі сильну не любов до київських будинків. І це мене дуже засмучує...

[Andriy · Rating 2 out of 5]

Коротко: це хтось узагалі вичитував?

Розлого: докладав зусилля аби вподобати книгу, але це постійна череда:
- комічно незграбних авторських роздумів (“.. тут той самий матеріал і зовні, і всередині, і в цьому його неймовірна тектоніка й навіть романтика. Нічого дивного, адже слово романтика має спільний корінь зі словом романський..”),
- трагічно некомпетентних вилазок у історичний контекст, котрі більше нагадують підбірки ЗНО “перлин” (“..християни вже від того часу, коли Візантія зробила християнство офіційною релігією, тобто з IV століття, мали дуже погані стосунки з римською спадщиною..”; “.. а з приходом нових віянь Європа замислилась: чому б не подумати про Бога, чому б не пофілософствувати?”),
- просто поганого тексту (“..проте здебільшого це суворі кам’яні інтер’єри, як зовні, так і зсередини. До нас фактично промовляють стіни, які в більшості своїй зроблені з суворого каменю. Ці стіни ніби декларують, що вони є надійним захистом.”; “..палац дожів упродовж семи століть був місцем влади й резиденцією Венеційської республіки. Це означає, що в цій будівлі сімсот років вирішувалась доля жителів Венеційської республіки.”),
- й громіздких описів (“..це та сама базиліка, що формується колонами й пілястрами з коринфського ордера, тобто з римської традиції і має склепіння, які перехрещуються під кутом 90, одне велике склепіння над центральною навою, прямим кутом до якого прилягає ряд склепінь, що таким чином формують складну геометрію стелі, яку після будівництва цієї базиліки ми не побачимо дуже-дуже довго..”).
І це лише один-два розділи!

З хорошого — супроводжуючі авторські рисунки й жваве використання українського архітектурного набутку для ілюстрування матеріалу.

[Jio · Rating 4 out of 5]

Нонфік від Віхоли без жартику в кожному реченні? Таке можливе! Робіть так частіше.

[Anna Popova]

Я не зрозуміла...

[Ihor · Rating 4 out of 5]

Гарно, але хотілося б ще більш популярно або добавити якийсь словничок архітектурних термінів. Бо інколи автора несе в означення всяких арочок, підарочок й інших архітектурних елементів й від цього мозок трохи пливе.
Сподобалась палітурка та скетчі всередині.

[Taras Vasylyshyn · Rating 4 out of 5]

Архітектура тісно переплітається з культурою, історію та мистецтвом. Завжди при подорожах — архітектура це те що запам’ятовується і робить атмосферу. Тому розуміти краще архітектуру — важливо.
Юліан Чаплінський — колишній головний архітектор Львова, зараз блогер який говорить про урбаністику. Тобто мало б бути дуже цікаво.
Але книга складно могла б бути альбомом. Мені складно уявляти ті чи інші споруди, треба гуглити, а без ілюстрацій книга сира. Проте написана надзвичайно цікаво, відчувається експертність автора.
Автор дозволяє глянути на різні типи архітектури під різним кутом, зрозуміти призначення, мотиви архітектора.
Тільки комплексні підходи дають розуміння того, як інформація перетікала від однієї людини до іншої, як вона осідала в різних формах мистецтва.
Загалом цікаво, але до кожної сторінки додавалась ілюстрація — було б значно крутіше. Моя оцінка 4 з 5.

[Oleksandr Khabailiuk · Rating 3 out of 5]

Насамперед, варто подякувати за цю книгу. Це хороший початок нової літератури про архітектуру.

Хорошого про книгу є те, що такі книги на таку тему пишуть. Тема для України актуальна, бо ні влада в своїй більшості, ні соціум не розуміють архітектури.

Негативне є те ще книга доволі складна для пересічної людини. Термінів досить багато, але вони не наглядно пояснені, а якщо пояснені, то вибірково.

Книга має ескізи, намальовані автором, але вони не допомагають зрозуміти архітектуру і про що йдеться. І що найгірше ти не знаєш чи чекатиме на наступній сторінці ескіз чи ні. Посилання «див. Зображення Х» допомогло би орієнтуватися краще в матеріалі.

Книга досить егоцентрична. Говорить багато про подорожі автора і що там було побачено. Якщо читач не був там і ескізу нема, тоді зрозуміти матеріал без Інтернету неможливо. В такому випадку цілий опис споруди випадає. Деякі побажання особливо « що хтось «на пляжі їсть бургери» вважаю досить недоречним.

Рекомендація більше концентруватися на темі, більше додаткових матеріалів, щоб краще зрозуміти стилі. Перше частина книги зовсім випала з памʼяті. Більше підходить назва «Думки про стилі архітектури», але «зрозуміти»-це щось зовсім інше.

[Anastasia · Rating 1 out of 5]

Дичина. Вступ присвячено тому, яка погана українська Вікіпедія. Ну камон, Вікіпедія суспільний проект, а не наукове джерело. Не подобається – візьми себе в руки і напиши правильно. Редагувати може кожен. При чому далі йде посилання на англійську Вікі. Ось це вже джерело так джерело.
Далі починається текст, який мав би на меті "познайомити читача з актуальним поглядом молодого і сучасного автора на архітектуру ".
Натомість маємо розкидані по тексту фразочки типу "...піраміди в Єгипті, де життя десятків тисяч людей було фактично принесено в жертву якимось сонячним культам." Ось це так аналіз давньої сакральної архітектури. Оце я розумію. Так їм. А в наступному реченні вже є "слава Богу".
Читання цієї книги викликає сум і розпач, особливо, що автор називає те, що б мало бути веселим научпопом, академічним виданням.
Прикро, що Віхола взагалі надрукувала цей текст. Не можу зрозуміти, в чому причина? Вони що взагалі не вичитували текст?

[Yurii Boiko · Rating 4 out of 5]

Right from the first pages, the book interests - it tries to promise that it will not just describe the history of architecture through the prism of changing styles, as if it were trivial and superficial - it carries some information, but it is not informative at all. Hmm, it's hard to agree or disagree whether the author has fully managed to follow this.

Apparently, the first pages were initially misinterpreted by me, and a description of the history of architecture through the change of styles is acceptable, but without emphasis on this, or rather without a dry sequential list with examples. This is the opinion that is closest to me.

In any case, I am very pleased with what I have read. I was probably able to understand for myself how much I needed this book when I had already read it. Architecture has ceased to be divided into conventional Renaissance-Baroque, soviet buildings, and everything after. There was some idea of the reasons and preconditions, historical, social and other contexts.

And of course, I can absolutely agree with Prokhasko's paragraphs about the author's method of deconstruction for the sake of future construction. It is very appropriate.

Frankly, I'm not a fan of nonfiction in this format, but I'm insanely happy to have come across and read this work.
---------------------------------------------------
Одразу з перших сторінок, книга зацікавлює - намагається пообіцяти що не буде просто описувати історію архітектури через призму зміни стилів, немовби це банально і поверхнево - воно несе якусь інформацію, але зовсім не інформативне. Хмм, важко погодитися або не погодитися чи автору повністю вдалося прослідувати цьому.

Мабуть, перші сторінки були мною спочатку неправильно потрактовані, і опис історії архітектури через зміну стилів - допустимий, але без акценту на цьому, вірніше без сухого послідовного переліку з прикладами. Така думка, мені найбільш близька.

У будь якому випадку - я дуже задоволений прочитаним. Зрозуміти для себе, наскільки ця книга була потрібна мені, я мабуть зміг, коли вже прочитав її. Архітектура перестала ділитися на умовне Ренесанс-Бароко, совітську забудову і все що після. З’явилося якесь уявлення про причини та передумови, історичний, соціальний та інші контексти.

І звісно, я абсолютно можу погодитися з абзацами Прохаська, про авторський метод деконструкції заради майбутньої конструкції. Дуже доречно.

Відверто, я не фанат нон-фікшену такого формату, але я шалено щасливий що натрапив та прочитав цей твір.

[Natalie Storozhenko]

Я не буду наважуватися ставити оцінку, тому що я не дочитала цю книгу до кінця. Мій перфекціонізм зазвичай не дозволяє мені кидати недочитані книги, але мені ще неприємніше читати знаючи, що я не зможу засвоїти прочитане.

Начебто написано дуже гарно, легко читається, видання дуже приємне, думки автора говорять до мене, але... Мій досвід був такий: автор називає якісь проекти непобудованих палаців які важливі для контексту - я починаю гуглити, автор перелічує назви ордерів - я гуглю і потім повністю відволікаюсь від книги щоб розібратися у візуальній різниці ордерів, а також гуглю назви їх основних елементів. Йдемо далі, знов споруди без ілюстрацій, і знову гугл... Мені дуже хотілося щоб ця книга мені подобалася, але я просто розумію що не можу насолоджуватися нею, мені треба сісти з нотатником, ноутбуком і розбиратися.

На початку ми читаємо що книга допоможе нам в подальшому бути обізнаними (поверхнево) у архітектурі, але по прочитанню двох розділів книги в мені присутнє тільки нетерпіння. Я вирішила не мучити себе і подумала що мені буде зручніше взяти якийсь підручник в якому будуть більш ретельно описані особливості та основні деталі властиві різним епохам архітектури.

І хоч мені дуже імпонує сама ідея книги - описати простими словами те, що важко осягнути пересічному читачеві, але я би хотіла щоб це видання мало більше структури. Знову на прикладі ордерів - щоб їх основні особливості були перелічені у пунктах, а також щоб були ілюстрації з назвами деталей споруд. Не треба багато, але щоб візуально запамʼятати про що йде мова, якщо автор вважав важливим згадати ці назви у тексті. Так, це була би більша за розміром книга, дорожча через велику кількість ілюстрацій, але таку книгу я би залюбки мала на своїй полиці і зверталася би до неї неодноразово як до підручного засобу.

Я дуже люблю блог Юліана Чаплинського і дуже люблю видавництво "Віхола", але ця книга не для мене.

[Cheshire · Rating 4 out of 5]

Погляд архітектора на архітектуру. Фокус: від романського стилю до початку Першої світової.

1. Архітектура "вибухає" на перетині шляхів паломництва (релігія, торгівля, туризм). Швидші подорожі - швидше обмін ідеями - швидше зміни.
2. Незнання історії - почуття непричетності.
3. Занадто частий погляд через камеру стирає емоційний зв'язок між вами й містом.
4. Важливо не розуміти як виглядає стиль, а відчувати його епоху, її дух.
5. Перша світова - початок сучасної архітектури. Друга - переосмислення культурної спадщини (вона стає важливою).
6. Мистецтво як одночасна дискусія пошуку.
7 Романтизм - національне тло. Романтична ідея нації ховається в понятті традиції, що сполучає минуле та сьогодення і будує міст в майбутнє.
8. Народи прагнуть поставити власну мітку на тілі міста, декларуючи свою присутність. За архітектурою періоду до Першої світової війни можна судити наскільки нації бажали задекларувати себе в міському просторі.

Конспект:

1. Романський стиль - приземлений, грубий, міцний, фортифікаційний, лаконічний, віра (Сен-Серсен).
2. Готика - струнка, піднесена до неба, царство Боже на землі, пізнання, вітражі (Сен-Дені).
3. Ренесанс - гуманізм, гармонія, ідеальні фігури, міра, світського стає більше.
4. Бароко - контрреформація, химерність, масштаб, динаміка, вражає, гра з формами, цінність мистецтва, національні ознаки, церква та імперія (ампір).
5. Класицизм - повернення до античності, чистота, простота, функціональність (Паладіо).
6. Еклектика - чавун та сталь, масовий туризм, змішування стилів. Еклектика - джазова імпровізація.
7. Велика французька революція + Промислова революція, вфр - просвітництво - раціональність - механістичне. У відповідь - пошук душі, природи, особистості (романтизм).
8. Інтелектуальні клуби романтизму (національні) - зацікавлення народним мистецтвом. Так виникає Модерн / Арт нуво. Будинки вже творять командами. Сільська наївність - високе мистецтво.
9. Арт нуво - інтернаціональна частина модерну. Фасади та інтер'єри стилю - мова природної рослинної лінії. Емоційність, рослини, жінки, вітражі. Цінності природи й свободи.

[Sash · Rating 5 out of 5]

Початок був захоплюючим - я гуглила кожну будівлю, робила нотатки в книзі і дійсно отримувала задоволення. Десь в архітекруті барокко я загубилась вже бо більше було про церкву і скульптури аніж про архітектуру. Навіть доволі хтивий опис скульптури був що я була шокована такою зухвалістю. Потім якийсь момент було нуднувато і нотувати й відмічати не хотілось. А під кінець знову стало цікавезно (я була шокована що будівлі що виглядають просто історичними можуть бути еклектикою).
Не скажу що точно-точно розібралась зі стилями, але гуглячи всі будівлі точно трохи більше стала в них бачити. Я з книгою встигла з'їздити у Львів, в Рим, Флоренцію і Відень, забігти в Ватикан. Я навіть спеціально розшукала церкву Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-деї-Мартірі в Римі щоб побачити вживу. І роздивлялась Санта-Марія-дель-Фйоре паралельно читаючи опис інкрустаційного стилю в книзі.
Хотілося б більше таких книг про архітектуру від саме українскьих авторів що знаються в темі, тому буду всім радити цю книгу.

[Anna · Rating 4 out of 5]

Як турист, я завжди цікавлюсь архітектурою міст та її походженням, та і мистецтво для мене стоіть не на останньому місці. Останнім часом, я не мала змоги подорожувати і ця книга стала для мене таким собі вікном у світ.
Я людина не з архітектурною освітою і мені досить важко оцінювати щось, в чому я не досить тямлю, але ця книга мені сподобалась. Пан Чаплінський описав та розповів мені про цікаві об'єктів світової архітектури, і хоч я і не побачила в цій книзі такіх визначних об'єктів архітектури, як Саграда Фамілья чи Нотрердам де Парі, але пізнала для себе багато нового і залишилась задоволена витраченим на неї часом.

[Bones Green · Rating 4 out of 5]

Книга сильна й цікава, хоча, певне не найкраща для знайомства з темою, та хто почне з неї, швидше за все буде радий. Поріг входу - запам'ятати які елементи позначаються відповідними термінами - і далі вас чекає цікавий і багатосторонній екскурс архітектурою Европи від античности до Першої Світової. Досить приємно, що автор пояснює особливості стилів прив'язливо до історичного контексту та виділяє основні риси кожного стилю, котрі добре запам'ятовуються. Радують малюнки будівель пера автора, що супроводжують його описи архітектурних форм. Щільна праця, котра безперечно збагатить вас і зробить �� рази обі��нанішим у царині архітектури, якщо це буде ваша перше читання про дану сферу.

[Vova Sych · Rating 4 out of 5]

Непогана книжка, яка насправді допоможе почати розбиратись в архітектурних стилях навіть людям, як і в цьому нічого не розуміють. Поєднання історії + архітектури + мистецтва загалом виглядають гарно і цілісно. З мінусів - мало зображень. Розумію що в такій книжці коли додані замальовки - це виглядає гармонійно. Але мені їх було мало та ще й не завжди можна роздивитись те, про що йде мова, тому треба сидіти з телефоном під рукою і паралельно гуглити. Словник архітектурних термінів з посиланням на вікіпедію я не зрозумів, так як чекав там посилання на щось більш архітектурно направлене - фотографії, абощо.

[Sashko Valyus · Rating 3 out of 5]

Автор має за мету дати швидкий гайд, по тому як зрозуміти до якого стилю належить та чи ніша будівля що стоїть перед вам «на хлопський розум» і як на мене він добре з цим справився. Фактично передає те як він це розуміє. Звичайно така маленька книга не може розраховувати не статус довідника по архітектурі, але для початку, формування основяк на мене дуже навіть зайде.

Як на мене замало малюнків і схем. Автор рясно використовує архітектурні терміни не ілююструючи їх, а замість фотографі в книзі лише замальовки автора. Тому треба читати з відкритим ноутом щоб дивитися на всі референси

[Oleksandr Borozenets · Rating 4 out of 5]

книга описує різноманітні стилі архітектури, та як їх відрізняти між собою

видно, що автор любить і розбирається в своїй справі

є ескізи від руки різноманітних споруд про які йдеться в книзі (за що великий +), але часто вони можуть бути через 2-3 сторінки після їх опису в тексті, що вже встигав забувати про що йшлося

також бракує зображень різноманітних елементів, про які так багато говориться в книзі, в кінці є список з QR-кодами, які ведуть на вікіпедію, але хотілось би бачити малюнки елементів безпосередньо там де вони описуються

[Ілля Смоленко · Rating 5 out of 5]

Чудова та практична книга для розуміння архітектури та її розвитку. Вона не претендує на енциклопедичність, тому авторові легко висловлювати свої погляди на історичні процеси. Ця книга буде корисна як студентам-архітекторам, так і пересічній людині, що вирішила почитати про архітектуру. Все описується доволі просто та цікаво. Відчувається відмінність з лекціями про історію архітектури в університеті. Щодо мене, то ця книга ще більше заохотила вивчати архітектуру, а особливо подорожувати містами. Я вже планую перечитати її перед наступною поїздкою.