In 2014, Russia illegally annexed Crimea, bolstered a separatist conflict in the Donbas region, and attacked Ukraine with its regular army and special forces. In each instance of Russian aggression, the U.S. response has often been criticized as inadequate, insufficient, or hesitant.
The Moscow U.S. Policy toward Sovereign Ukraine and the Kremlin is a unique study that examines four key Ukraine-related policy decisions across two Republican and two Democratic U.S. administrations. Eugene M. Fishel asks whether, how, and under what circumstances Washington has considered Ukraine’s status as a sovereign nation in its decisionmaking regarding relations with Moscow.
This study situates the stance of the United States toward Ukraine in the broader context of international relations. It fills an important lacuna in existing scholarship and policy discourse by focusing on the complex trilateral―rather than simply bilateral―dynamics between the United States, Ukraine, and Russia from 1991 to 2016. This book brings together for the first time documentary evidence and declassified materials dealing with policy deliberation, retrospective articles authored by former policymakers, and formal memoirs by erstwhile senior officials. The study is also supplemented by open-ended interviews with former and returning officials.
Остерігаюся рекомендувати, хоча щиро хочу. Якщо ви готові сприйняти, що все написане відкриває куліси зі сторони США; поза фокусом залишаються інші сторони, з боку котрих було мільйон факторів, котрі привели нас до 24 лютого 2022 року – тоді беріться.
Незалежність України видається неймовірно щасливим випадком. Хоча хто зна, як могло бути іще. Якби не позбулися тактичного ядерного арсеналу... ("звісно, українці мають повне право захищатися... самі") Якби створили власну незалежну армію... (такі плани України "суперечать зусиллям усіх країн Європи та Північної Америки скоротити військові сили та зміцнити стабільність.") Якби на кнопці від Гілларі Клінтон "Reset" було перекладено без помилки... (ноу комментс) Проте цей багатошаровий сюжет можна довірити хіба лише Кейт Аткінсон.
А на сьогодні, як і 10 років тому, в дипломатичному континуумі чути "сепаратисти", "поточна криза", "нестабільність", "занепокоєння", "додаткові дії", "наслідки для росії". Та й таке.
****** Ukrainian Weekly у книзі виглядає сторібрейкером на кожній із пʼяти нових сторінок. Схоже на два кіло ладану в північноамериканському домі молитви. Чи то пак у Foggy Bottom. Московський фактор ніде не дівся. Однак мою симпатію завойовано.
Інколи я дуже заздрю людям, котрі живуть у певній категорії "магічного реалізму". Які вірять в добро світу і в те, що хтось має нам співчувати, бо в нас же така важка доля і ось знову сильніший супротивник хоче нас знищити. Не знаю чому, але ми (мудрий нарід) по замовчуванню собі уявляли, що США є нашим найбільшим союзником. І тут здається російська пропаганда про "клятих піндосів", що борются супроти росії сильніше справцювала у нас. Саме через оцю віру в сильного партнера з-за океану, який завжди допоможе, велика кількість наших співгоромадян впали в такий ступор, коли партнер відмовився допомагати і взагалі перестав бути схожим на партнера. Хоча насправді у цьому немає нічого нового. Лише real politik. Просто бізнес. І накраще зрозуміти ось цю політику США можна завдяки книзі Юджина Фішела, Московський фактор. Книга знаного аналітика побічила світ у 2022 році, а вже в наступного року з'явився їх переклад українською. Таке враження, що автор своєю працею готував нас до того, що після короткого медового місяця з адміністрацею Байдена наступить сувора реальність. Проте, книгу схоже прочитали кілька експертів, а до широкого кола стейкхолдерів державної політики вона не дійшла. Бо в іншому випадку уже б тоді варто було починати готуватись. Який же головний посил цієї книги якщо не вдаватися в переказ змісту. Московський фактор у політиці усіх адміністрацій США починаючи від Буша-Старшого завжди був визначальним у політиці щодо новопосталих держав після розвалу СРСР. І не зважаючи на зміни в Білому домі представників демократів та республіканців, підходи до росії як до партнера та лідера майже не мінялись. На будь-які підступи та відверті провокації російських лідерів США завжди відповідали лише риторичними прийомами. Яскраво оцей промоковський підхід ілюструє діяльність президента Обами який за 8 років на посаді відвідав із дванадцяти! пострадянських країн лише росію.
A rather dry book that provides a decent summary on American policy towards Ukraine and Moscow during 1985-2015.
I am not the fan of the style, but I also can't deny the fact that it does the job reasonably well. Once completed, you will have a good understanding of the publicly mentioned motivations of the US policies under different presidents.
If you find the book too boring to your taste, yet remain interested in the content, I suggest reading the last subsection of each chapter. It gives a good summary of the subject in a couple of condensed pages.
Eugene did a great overview on the American politic towards Ukraine. After the book I much better understand why world looks exactly like that. US fed russia politically, EU - economically. And Georgia, Syria and Ukraine pay for it.