Ласкаво просимо до Корчми «Чумацький шлях»! Тут завжди фантастичне меню – та й історії за столом розповідають незвичайні!
Як узвар скромного фермера може вплинути на події російсько-української війни? Які дивні двері здатні відкритися в глибині черкаської кав’ярні? Яку страву можна принести з тіньового, невидимого Навпакиєва? Шніцелі, які можуть змінити світ; космічні авантюристи, що приховують секретні дідівські соуси; прокляття, яке сотні років підживлює святкова їжа – ці та інші історії розповідають про неймовірні страви та місця їхнього приготування.
Такої фантастики ви ще не куштували!
ЗМІСТ: Ксения Томашева "Під помідорки" Інна Слєпцова "Лялька" Вікторія Штепура "Узвар діда Василя" Макс Пшебильський "На кістках" Галина Синєока "М'яз життя" Тетяна Островська "Ротації" Тетяна Левченко "Ключ на старт" Віра Балацька "Вовчі шніцелі" Галина Шкарупа "Помилка системи" Катерина Пекур "Ключ від всіх дверей" Ольга Ткач "Пиво для Папи" Юлес Скела "Можновладці й Міцелій" Лариса Ланда "Записки мого предка, вельможного пана Ринви, знайдені на горищі занедбаного родинного маєтка" Валентина Рибаченко "Клуб любителів "Дієтичного харчування"" Ната Юр'єва "Міжзоряний чумак"
Вчилася на еколога, за фахом геймдизайнерка, а писати почала, коли улюблена творча робота якось непомітно перетворилася на марудну менеджерську ;) Cпівзасновниця Творчого Об’єднання «ЛІТавиця»
Загалом мені сподобалось. Я майже не читала української фантастики, і що хотіла б сказати, що з деяких оповідань вийшли б досить пристойні романи, які я з радістю почитала б
Бомбезна збірка! Була в мене чуйка ще на стадії вибору обкладинки, що я вподобаю її найбільше. І я не помилилася :) І справа тут навіть не в тому, що у кожному оповіданні окремим героєм є якась страва чи напій. «Смачнючі» тексти! :)
А чи існує українська фантастика? Бо точно знаю, що є Желязни та Адамс, яких видає Навчальна книга "Богдан", "Дюна" Герберта і Азімов від КСД, і окремо стоїть Кідрук. Ось власне і все, що я знаю про українську фантастику, або принаймні про фантастику українською мовою. Тому знайомство з "Корчмою «Чумацький шлях»" було спробою подивитися чи є щось в Україні з фантастичного, але не про шаровари, сало, горілку і борщ. Не тому, що я проти шароварів, сала чи борщу, а радше проти загортання української літератури у ті ж самі, вихолощені об'єкти, якими просякнута масова культура, і які, наче цементують, сприйняття єдиних досягнень українців. Принаймні у моїй свідомості. А горілку не вживаю, хоча для книжкового клубу це мабуть не надто важливо :)
Тепер я готовий ділитися своїми думками, тим паче, що термін "Антологія", обіцяє знайомство з п'ятнадцятьма авторами, а отже, можна зробити собі окремий зріз. І, перше, на що варто звернути увагу, що твори читаються легко. Жоден з творів не є надто перевантаженим, а отже, цілком може зайти як легке чтиво в дорогу чи просто задля відпочинку. Події творів відбуваються переважно на теренах України, і особливо приємно було те, що в творах йдеться і про АТО/ООС. Такого я геть не очікував, однак рух в такому напрямку мені сподобався. Так само, як і окрім згадок про ГЛІЛ, перебіг подій у Навпакиєві. А твором, з найнеочікуванішим поворотом сюжету, виявивились "Записки мого предка, вельможного пана Ринви, знайдені на горищі занедбаного родинного маєтку" від Лариси Ланди. Опісля нього справді залишилось відчуття неймовірного вдоволення. Хоча, можливо, що вся річ просто у приправах :)
З того, що б хотілося почитати іще окремо - Вікторію Штепуру, Галину Синєоку, Тетяну Островську, Віру Балацьку. Принаймні їх розповіді мені сподобалися більше.
З мінусів. Оскільки я не є неймовірним прихильником фантастики, то наявність сала з часником, як засобів вразити позаземні цивілізації мені видалося досить дивним. Не тому, що таке не має права на існування, але радше тому, що воно виглядає досить неприродньо. Чи, скажімо, мандрівки в часі задля оборони помідорів. Я не проти помідорів, звісно, і визнаю, що як легкий стьоб, або як спроба налаштувати читача на наступні твори - цілком прийнятний редакційний прийом. Однак, я не певен, що самостійно цей твір я б став читати.
З нейтрального. Дракони в антології - присутні, а тому збірка цілком може вважатися фантастичною.
Загальна ж оцінка 7/10, за присутність як добрих творів, так і досить слабких. Але читати треба, бо сильні твори без первісно-слабких не з'являються.
Я дуже скептично оцінювала ідею читати українську фантастику. Але була приємно здивована якістю і оригінальністю оповідань, вони реаально круті. В цій книжці є і про війну, і про біль, але в ній багато доброти, багато любові до рідного краї, багато світла, багато хорошого. Ця книжка по-справжньому смакує))
Взагалі то я не дуже люблю збірки оповідань бо часто на всю збірку є третина чогось цікавого а через інші оповідання доводиться продиратися через силу. Але ця збірка меня прям дуже вразила. Тут є іісторії про характерників, і класичне фентезі з драконами, і міське фентезі про інший бік Києва, і подорожі в часі, і майбутнє з андроїдами, і інші світи. А ще майже всі оповідання то пряме попадання у моє серденько. Я читала цю збірку на Гугл книгах, але у майбутньому планую придбати паперовий екземпляр. Ну і дуже й дуже раджу збірку тим хто цікавиться фантастикою і хочу поближче познайомитися саме з українськими авторами.
Спочатку мені сподобалася обкладинка. Потім консультант з палаючими від захвату очима розповів мені які круті антології видає Літавиця, і я не зчулася як купила два збірники)))
Це перше знайомство з видавництвом та авторами, і воно дуже вдале!
Тут є все: космічні подорожі, перевертні і нечисть, далеке майбутнє, подорожі у часі і дракони. Кожне оповідання по-своєму цікаве.
Серед моїх улюблених: - "Під помідорки" Ксенія Томашева - "Узвар діда Василя" Вікторія Штепура - "М'яз життя" Галина Синеєока - "Ключ від всіх дверей" Катерина Пекур