Міські історії

by Anatoliy Dimarov, Анатолій Дімаров

Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою – родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче скрадаючись і водночас переживаючи значні потрясіння, потерпаючи від несправедливості, щиро радіючи несподіваним подарункам долі. Ці непрості історії спонукають до роздумів: автор, зазвичай психологічно тонко змалювавши ситуацію, усувається від оцінювальних суджень.

685 pages, Hardcover

First published January 1, 1988

About the author

Anatoliy Dimarov (ukr. Анатолій Дімаров), real name Anatoliy Harasiuta (ukr. Анатолій Гарасюта) — Ukrainian writer.

For Ukrainian profile, see: Анатолій Дімаров

Reviews

[Olha Misna · Rating 5 out of 5]

Здивована, що жодного відгуку. Лише тому вважаю за обов'язок написати!
Це одна з найкращих книг, яку мені доводилось прочитати.
Книга складається з невеличких оповідань. В деяких можна помітити переплетіння історій, але доволі легке.
Так от, кожне оповідання закарбовується в серці. Після деяких я бігла зі сльозами на очах розповідати всім, що щойно прочитала. Після деяких сміялась і на душі так легко ставало.
Окремо хочу звернути увагу на стиль написання і мову - вона чарівна, її ХОЧЕТЬСЯ читати і читати!
Однозначно раджу! Але обережно! Після прочитання в серці з'являється сум, що книга таки закінчилась.

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 5 out of 5]

_ 10/10 _

_ Надзвичайно красивий опис будівництва в "Квартирі"

_ Абсолютно цинічні й егоцентричні брат із сестрою, які додумались викрутити зі звичайної ситуації катастрофу планетарного масштабу "Мама Люба"

_ Неймовірні взаємини "Лунохода й Квазімодо"💛

_ Щире захоплення каменями в "Кримінальній історії"

_ Непересічна волелюбність Юрка й обставини, які приземлюють всі його прагнення. Ну й неймовірна палітурка змальована з цієї ж історії "Крила"💙

_ Чи не найсмішніша історія яку я коли небудь читав і "вічні"😂 прагнення написати "Роман"🧡

_ Сродна праця кожного майстра й книжкова любов Васі "Жизнь є жизнь"💚

_ Любов, в даному випадку "До сина", яка завжди додає неймовірної сили й енергії

_ Аналогічна ситуація з першим оповіданням, де через особисті упередження й хибні здогадки люди псують життя іншим, тільки тут значно трагічніші наслідки. Той випадок, коли яскравими прикладами показано як НЕ ПОТРІБНО РОБИТИ. "Дітям до шістнадцяти"🖤

_ Надзвичайно мила історія про"Симона-різника"😅, як би це дивно не звучало й трагічна жорстокість фіналу ніяк її не псує - ГЕНІЙ. (Ну й унікальна для мене ситуація, перечитування тієї ж історії з одної серії того ж видавництва...)🖤

_ Надзвичайно жорстока історія про людей без відчуття будь-якої відповідальності і до яких наслідків це, врешті решт, приведе..."Банани"

_ Непогано описані бойові дії, з храмаючою історичною підосновою в "Медалях"

_ "Білі троявди, червоні троянди" Чудова історія про наполегливу людину й її прагнення робити хороші справи і про те, як заздрісні роблять все абсолютно навпаки;

_ От вже вдруге повторення, цього разу це "Попіл Клааса", в якому очікування й реальність повертаються на 180 градусів;

_ "Дзвони" - це ностальгічні спогади старої дружби й запізнілі намагання виправити щось, десь, колись, але тільки не сьогодні;

_ "Боги на продаж" трішки дивна історія, напевно єдина яка не спрацювала (намагання виправдати ідейного комуніста й зрадника, який навіть своїх батьків здав НКВД-истам). Але можливо я просто ще не зрозумів.

_ Я колись думав що не люблю воду в книжках, бо надто ціную свій час. Наскільки ж я помилявся... Просто не всім дано писати так, щоб справді хотілось читати... Як же він пише🤤

[Nazar · Rating 5 out of 5]

Обожнюю Дімарова

[Sophia Kiba · Rating 5 out of 5]

Одна з моїх перших та улюблених книг української літератури, дізналась про неї від мами. Вважаю Дімарова дуже недооціненим письменником, тут всього два відгуки та нині мало розмов та обізнаности про нього. Читається легко, швидко, при тому що історії здебільшого трагічні, викликають багато почуттів. Якщо вам цікаво прочитати щось про міську людину минулого століття в різних проявах- це чудова можливість, адже це збірка оповідань.