Іноді випадкові зустрічі ведуть до великих відкриттів. Так трапилося із «Злітом і падінням Триґанської імперії» Майка Баттерворта й Дона Лоуренса. Побачивши збірки цієї британської класики, одразу захотів мати її у себе. Коли взявся за перший том, був упевнений, що прочитаю її швидко й незабаром поділюся враженнями. Та цей шлях виявився набагато довшим.
Річ у тім, що збірка має не лише багато історій, а й багато описового тексту — щедро розкиданого у кадрах на кожній сторінці. Інколи здавалося, що читаєш не комікс, а ілюстрований історичний літопис далекої планети. І якби не перерви, які доводилось робити регулярно, аби не втратити смак до процесу, я б, мабуть, так і залишив усе на середині. Але ця пригода варта зусиль. І тепер час трохи розповісти про неї.
Перша збірка «Триґанської імперії» розповідає про становлення однієї з найграндіозніших вигаданих цивілізацій в історії коміксів. Усе починається з того, як Тріґо — войовничий, амбітний лідер кочового племені ворґів — вирішує покінчити з життям у наметах і створити могутню державу. Згодом виникає місто Триґан, починаються війни із сусідніми землями, сутички з технологічно розвиненими локанами, інтриги, перевороти, мандрівки в джунглі й до підземель.
Ці історії розповідаються у стилі легенди або хроніки, починаючи з передмови про знайдені на Землі інопланетні книги. Але вже після першої історії це забувається, і ми просто слідкуємо за бурхливим життям імперії, в якій усе розвивається з шаленою швидкістю: міста будуються, монархії падають і повертаються, авіація з’являється у кочівників — усе з гіпертрофованою драматичністю.
Попри хиби оповідь захоплює. Передусім масштабністю. Це справжня сага, в якій змішалися Римська імперія, антична міфологія і пригодницький дух 1960-х. Кожна історія — це драма з великими ставками: зрада, експедиція, переворот, порятунок держави.
Навіть шаблонність сюжетів не заважає. Навпаки — вона створює певну ритміку, завдяки якій цей всесвіт відчувається завершеним і впізнаваним. Іноді він викликає подив, іноді сміх, а іноді — щиру насолоду від того, наскільки серйозно все це подано.
Електон — планета, на якій відбуваються події — сцена для безмежної фантазії. Тут є джунглі з зеленошкірими племенами, лазерні гармати, повітряні кораблі, доісторичні монстри. Світопобудова гіпертрофована й часто нелогічна, але саме це додає їй шарму.
Персонажами є імператор-герой Тріґо, мудрець Перик, хоробрий племінник Янно, підступні зрадники, могутні тирани. Їхні вчинки часто алогічні, рішення імпульсивні, але це частина жанру й доби. Тріґо може кілька разів наступити на ті самі граблі й все одно лишається улюбленцем народу. Його племінник може бути безглуздо впертим — і водночас порятунком імперії. Це не психологічний реалізм, це міф. І коли приймаєш це як умову гри, історії починають працювати.
О, цей малюнок! Це головна причина, чому варто читати ці комікси. Дон Лоуренс створює дивовижну, деталізовану, кінематографічну картину кожної сцени. Його персонажі — живі, з виразними обличчями. Його міста — монументальні, з куполами, терасами, арками, схожими на римські форуми у майбутньому. Його техніка неймовірна.
Якщо чесно, подекуди я сміявся з цього коміксу — з його серйозного тону, з надмірних підписів, з того, як імперія що кілька історій — руйнується, а потім знову воскресає. Це міф, з усіма притаманними жанру перебільшеннями, пафосом і наївністю. Але ще — з безмежною фантазією, щирістю і графічною красою.
«Зліт і падіння Триґанської імперії, Том 1» — це історія про імперії, міфи, поразки й перемоги, розказана з розмахом і блиском. Так, тексту тут забагато. Так, герої плоскі. Так, сюжет буває схематичним. Але ці вади бліднуть на тлі того, що дає цей комікс — відчуття масштабного, барвистого, фантастичного світу, яких вже майже не створюють.
Тепер я точно дочитаю всі томи. Хоч би як довго це тривало.