Вашій увазі колекція статей Оксани Ковацької, викладачки краківського Ягеллонського університету, представниці тих україністів, для яких Україна стала не лише предметом дослідження, але і опікування, – бажання діяти задля спільного добра та об’єднувати людей задля досягнення цієї мети. Формою забезпечення такої цілі для Авторки стало зацікавлення різними напрямками літературознавчих студій, насамперед постколоніальною критикою та імагологією, вивчення питань травми та історичної пам’яті, мілітарного дискурсу, категорії покоління, питання ідентичностей.
У виданні представлені дослідження творів Василя Шкляра, Євгена Пашковського, Ліни Костенко, Тараса Прохаська, Леоніда Кононовича, Олексія Чупи та Оксани Забужко.
Важливо взяти до уваги, що це дійсно збірка статей, хоч і на спільну тематику, а не цільна художня книга.
Тому й «цікавість» кожної статті можна розглядати окремо. Наприклад, «НепрОсті» Прохасьска я читав, тому й аналіз цієї книги мені був цікавим. «Ностальгія» Шкляра – ні, тому стаття виглядала для мене як сферичний аналіз книги у вакуумі.
Та відчутно, що авторка проробила колосальну роботу над кожною із статей: подані уривки книги, посилання на статті та додаткові аналізи від третіх осіб.
Книга показує наскільки ж в таких, нібито буденних, описах побуту, природи чи будинків закладене «я» автора: його досвід, місце проживання чи світогляд.