What do you think?
Rate this book
Нарис історії України: Формування модерної української нації
Unknown Binding
20 people are currently reading
69 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 17, 2024
Цю книгу мені подарував знайомий, характеризуючи працю як «обʼєктивну історію України». Оскільки це вже є запереченням у визначенні, то я читала цю книгу також для того, щоб переконатися у беззаперечній субʼєктивності автора та сподівалася на субʼєктивність «про-українську».
У цій праці використано безліч покликів на дослідження американських, польських, німецьких, московських та інших істориків, які звісно мають своє трактування тих чи тих історичних подій, тому нема жодного сумніву, що акцент є не на українській оптиці висвітлення історії. Ніхто не заперечує важливість вивчення іноземної історії, але не під заголовком «Історія України». Як писав наш видатний Кобзар «Як німець покаже, та до того й історію Нашу нам розкаже..»
Автор нівелює і зневажає чин і героїзм учасників визвольних змагань, зокрема націоналістів, провідників ОУН УПА, начебто беручи до уваги трактування польської сторони; порівнює націоналізм з фашизмом/ нацизмом.. замість того, щоб пояснювати кардинальну різницю між цими поняттями.
Велика частина присвячена детальному опису подій комуністичної доби, наприклад, які рішення приймалися на яких зʼїздах партій.. водночас обмаль інформації про героїчні битви і змагання підпілля з червоним терором.
Багаторазове вживання принизливого терміну «малоросійський» для означення поняття «український» є для мене незрозумілим. Автор навіть висловлює теорію про те, що росіяни, які проживають на території України розмовляють російською з «своєрідним українським акцентом».. замість того, щоб називати все московське і в першу чергу московський язик, - ознакою окупанта. Яку свідомість формує ця книга? Чому не може праця з історії України бути написана у національному, українському стилі? Лексика рясніє русизмами, будова багатьох речень є прикладом «совєцького» синтаксису.
Вважаю, що особливо в часі великої війни проти московії варто популяризувати авторів і фінансувати видавництво праць, які дають силу вистояти, які доносять до читача правду про героїчні постаті нашої давньої та недавньої історії.
Рекомендую свідомим українцям читати праці Посівнича, Крипякевича, Липинського, Хоми, Липи..
У цій праці використано безліч покликів на дослідження американських, польських, німецьких, московських та інших істориків, які звісно мають своє трактування тих чи тих історичних подій, тому нема жодного сумніву, що акцент є не на українській оптиці висвітлення історії. Ніхто не заперечує важливість вивчення іноземної історії, але не під заголовком «Історія України». Як писав наш видатний Кобзар «Як німець покаже, та до того й історію Нашу нам розкаже..»
Автор нівелює і зневажає чин і героїзм учасників визвольних змагань, зокрема націоналістів, провідників ОУН УПА, начебто беручи до уваги трактування польської сторони; порівнює націоналізм з фашизмом/ нацизмом.. замість того, щоб пояснювати кардинальну різницю між цими поняттями.
Велика частина присвячена детальному опису подій комуністичної доби, наприклад, які рішення приймалися на яких зʼїздах партій.. водночас обмаль інформації про героїчні битви і змагання підпілля з червоним терором.
Багаторазове вживання принизливого терміну «малоросійський» для означення поняття «український» є для мене незрозумілим. Автор навіть висловлює теорію про те, що росіяни, які проживають на території України розмовляють російською з «своєрідним українським акцентом».. замість того, щоб називати все московське і в першу чергу московський язик, - ознакою окупанта. Яку свідомість формує ця книга? Чому не може праця з історії України бути написана у національному, українському стилі? Лексика рясніє русизмами, будова багатьох речень є прикладом «совєцького» синтаксису.
Вважаю, що особливо в часі великої війни проти московії варто популяризувати авторів і фінансувати видавництво праць, які дають силу вистояти, які доносять до читача правду про героїчні постаті нашої давньої та недавньої історії.
Рекомендую свідомим українцям читати праці Посівнича, Крипякевича, Липинського, Хоми, Липи..
January 17, 2024
Останній раз я читав щось настільки ґрунтовне по історії Укнаїни ще в школі. Пан Грицак пробудив бажання пізнавати нашу історію глибше і глибше, тому іду далі.
April 9, 2025
Я люблю історію, але з цією книгою у нас не склалося. Я намагалася її читати протягом 4-х років 🙈. Прочитала десь 75% і більше не можу.
Основною проблемою для мене виявилася побудова книги: велетенські розділи, довжелезні абзаци (при чому наступний абзац може не продовжувати думку попереднього, а розповідати про щось інше🤯), мінімум карт, фотографій і т.і.
На мою думку, інформація в книзі викладена максимально сухо, без душі. Я розумію, що це історія, а не пригодницький роман, проте хотілося б, щоб написане в книзі було легше сприймати.
Основною проблемою для мене виявилася побудова книги: велетенські розділи, довжелезні абзаци (при чому наступний абзац може не продовжувати думку попереднього, а розповідати про щось інше🤯), мінімум карт, фотографій і т.і.
На мою думку, інформація в книзі викладена максимально сухо, без душі. Я розумію, що це історія, а не пригодницький роман, проте хотілося б, щоб написане в книзі було легше сприймати.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews