Соціальна історія татуювань

by Castellani Alessandra, Алессандра Кастеллані, Ганна Залевська (Translator)

Колись татуювання не були ані популярними, ані прийнятними як форма модифікації тіла. Згідно з Книгою Буття, першою татуйованою людиною, а якщо точніше – першою поміченою людиною в історії був Каїн, голова проклятого роду. Серед характерних рис татуювання слід згадати те, що воно сприймалося осудним знаком, який часто асоціювався зі світом проституток та маргіналів. Заходу була незнайома широка практика малюнків на шкірі, і вперше татуювання потрапили до нашого світу через щоденники Джеймса Кука, який використав термін «тату» після повернення зі своєї першої подорожі до південних морів. Саме з дивовижних звітів мандрівників вісімнадцятого століття виникає екзотичне уявлення про далекі етноси, і татуювання в цьому контексті відіграють основну роль у визначенні іншості незнайомих народів.

Завдяки «проклятій» аурі татуювання набуває неабиякої популярності у середині сімдесятих років минулого століття, коли на сцену виходять панки зі своїм баченням татуювання як форми протесту. На ту пору, позначену глибокою економічною кризою та високим рівнем безробіття серед молоді, панківська театралізація хиткості буття втілюється у татуюваннях і селфгармі, які підкреслюють дикунське та маргінальне становище. Починаючи з дев’яностих років, татуювання раптом перетворюються на поширений серед молоді, ба більше «нормалізований» знак, нанесення якого вже не викликає відторгнення чи остракізму. Тепер татуювання – частина моди, і знаки на шкірі сприймаються суб’єктивним проявом власного стиля. Чарівність протесту та модифікації тіла набувають наразі форм гібридного співіснування з квір-спільнотами, де перетинаються нові пошуки ідентичності та уявлення про себе.

Алессандра Кастеллані аналізує витоки і сьогодення татуювань, запрошуючи нас до цікавої подорожі у часі та просторі: від Біблії до Лондону сімдесятих років, від нового світу, відкритого мандрівниками вісімнадцятого століття, до сучасних міст. Захоплююча, написана на нашій шкірі історія, з якою варто ознайомитися!

Genres: Nonfiction, History

184 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

Reviews

[соля · Rating 1 out of 5]

багато про все, мало про татуювання. та й наявне не дуже

[гейлінка (тгк: книжкова буря) · Rating 1 out of 5]

очікувала цікавих фактів та крутої подачі з ілюстраціями, а отримала сухий текст з лекцій історії

вирішила навіть не дочитувати (а я таке роблю вкрай рідко)

добре, що придбала електронку в Анетти Антоненко лише за 1 грн (у них якраз акція була) і не витратила гроші на паперовий екземпляр

[rybkaponi · Rating 2 out of 5]

Закалом цілком можна скіпати цю працю, хоч місцями трапляються і цікаві речі.
Але пройдемося по розділам книжки:
1. Татуювання за давніх часів - цікаво тільки про те, як більш розвинуті народності сприймали більш дикунські народності, штибу "дивись, у них малюнки на тілі, капець вони страшні"
2. Географічні експедиції, 18 століття - ясна річ люди відкривають нові землі, люди знайомляться з аборигенами з малюнками на тілі. Загалом самі загальні речі, можливо через брак інформації. Власне мені було цікаво лише про японські татуювання.
3. Вистави татуйованих - власне з назви розділу можна здогадатися що річ буде йти про усіляких циркових уродців та подібних народець. Хтось привозить аборигенів на показ простим людям, хтось робить вигляд що був у полоні і показує татуювання, здоблені насильницьким образом. Звісно, за гроші. Теж не дуже цікава глава.
4. Кримінальна антропологія - отут вже стає цікавіше, автор нам розказує про те, як до 19 століття татуювання були ознакою повій, злочинців, та знову ж таки тих, хто виставляє їх напоказ з метою заробляння грошей.
5. Мода серед еліт - власне так, зряряддя нанесення татуювань стають кращими, через те татуювання стають гарнішими і те призводить до того, що еліточка починає себе татуювати, і татуювання самі по собі починають ставати прикрасою тіла, а не якимось символом.
6. Новий погляд - теж доволі цікава глава, розповідає як на початку 20 століття на татуювання звертають увагу молодіжні субкультури, пачуко, байкери, хіппі, панки, скінхеди.
7. Мистецтво страждання - доволі неоднозначна частина, яка охоплює час від 1960-х років. Чого неоднозначна? Бо тут погляд на татуювання зосереджується на лгбт тематиці і фемінізмі, і все. Інколи складається враження, що це, власне, взагалі не про татуювання книжка. А ще для авторки існує тільки стиль - олдскул. І це єдиний правильний стиль татуювання.

[Kate · Rating 4 out of 5]

Доволі цікава робота, попри невеликий об'єм достатньо інформативна. Але одразу попереджаю - вона більше не про, власне, татуювання, а про еволюцію західного суспільства через призму сприйняття татуювань та інших модифікацій тіла. Якщо любите таке - welcome.
Хоча без мінусів не обійшлося. Наприклад мені не надто сподобався переклад частини про Японію, в якій назви та імена транслітерувались за росіянською поліванівкою. Останній розділ був нуднуватий, бо в принципі все, що хотіла в ньому сказати авторка, проговорювалось і в попередньому. Фотографій для такої книги було, на мій погляд, недостатньо.
Але загалом було цікаво та захопливо, можу порекомендувати до прочитання тим, хто цікавиться темою.

[Олена Осіпова · Rating 4 out of 5]

Перші три чверті книга була цікава, але під кінець стало забагато повторень, ніби авторка просто набивала об'єм, а не намагалася дати нових цікавих фактів. Та загалом цікаве чтиво, про розвиток татуювання від остракізму до моди

[Halyna Herasym · Rating 4 out of 5]

Загалом книга дуже цікава, але в прагненні охопити повну історію татуювань в якийсь момент авторка починає губитися і плутатися, стрибати між країнами і часами.
Перша частина книги, де йдеться про знайомство європейців з татуюваннями, як атрибутами чужих, невідомих народів і погляд "білої людини", відверто кажучи, була найбільш захоплива. Було б кльово, якбиавторка написала більше не лише про точку зору європейця, а і про точку зору і соціальне значення татуювань серед цих "інших". Очевидно, у деяких культурах зробити такі розвідки, на жаль, уже неможливо, але щодо інших мали б зберегтись якісь етнографічні і антропологічні матеріали.
До того ж, такий погляд, попри критику європоцентричності, в парадоксальний спосіб залишається європоцентричним: адже ми так і не довідуємося, що думали про свої тіла і татуювання "дикуни".
Але проблеми з уривчастістю оповіді є навіть у цій частині: наприклад, корінні американці згадуються лише мимохідь, і то в першу чергу в стосунку до їхнього місця в уяві білої людини.
Розділи, присвячені двадцятому століттю, на мою думку, значно слабші. Авторка знову перескакує між країнами так, наче історія татуювань розвивалась усюди однаково. А це не дуже виправдано навіть для умовно "західного" світу, а що вже і казати про країни, які перебували за його межами: скажімо, історія татуювань у Радянському Союзі, який, на хвилиночку, був найбільшою країною світу якось в принципі не перебуває в фокусі уваги авторки, двічі згадується Росія, і ще один раз Україна — і то в контексті pussy riot і FEMEN (авторка пускається в довгі роздуми про роль тілесності і ідентичності, які можна було б суттєво скоротити на користь структурованішого тексту, 2023 рік, читати розлого переказану на різні лади Джудіт Батлер вже нема сил, їй-богу).
Словом, попри те, що в тексті є багато цікавого, складається враження, що під кінець авторку трохи понесло :)
Ще дуже іронічно, що хоч левова частина книги і присвячена квір-студіям, питанням "інших тіл", емансипації і жіночого наснаження, перекладачка ніяк не може визначитись, писати гомосексуалізм, чи все ж таки гомосексуальність, і як використовувати фемінітиви.
Словом, книга вартує уваги, але якщо вам ще не набридла Джудіт Батлер :)

[Nataliia Osadcha · Rating 5 out of 5]

Алессандра Кастеллані "Соціальна історія татуювань". Захоплююча, написана на нашій шкірі історія, з якою варто ознайомитися...

Тема татуювання спонукає нас до роздумів над поняттям краси й оголеності, переглянути власні установки і уявлення стосовно тілесності.

Сьогодні тату вже не під забороною, це не знак протесту чи приналежність до групи маргиналів... але чому більшість і досі боїться, засуджує видозміни на тілі...

Згідно з Книгою Буття, першою татуйованою, а точніше, поміченою людиною в історії став Каїн, засновник прóклятого роду. В релігійних уявленнях засуджувалось змінювати тіло, створене за образом та подобою божою, бо це затьмарює душевну чистоту. (А ось і установочка, звідки ростуть страхи..)

Термін «тату» з’являється відносно пізно. Його привозить Джеймс Кук зі своєї першої подорожі південними морями.

Чимало цікавих історій як змінювалось відношення і мода до татуювань в Європі від перших таврувань, історій моряків про дивних розмальованих тубільців, перших показів татуйованих чужинців, "полювань за головами" до "цирку уродів", кримінальних тусовок, панків і сьогоднішніх днів.

Змінювалась також символіка та техніка нанесення фарб. Від різних символів, орнаментів, написів, тварин, ікон до художніх витворів мистецтв із сюжетами, де полотном є шкіра .. від примітивних проколювань та надрізів голкою до автоматичних машинок.

Найбільш красиві і популярні роботи були в японських майстрів, побачити їх роботи була привілегія еліти..

Такі форми модифікації тіла, як пірсинг, брендинг, імпланти (наприклад, ріжки на лобі), протези, підвіски, максимальне розтягування отворів, роздвоєння язика, тайтлес, скарифікація, масштабне татуювання чи тату на обличчі, кидають сьогодні потужний виклик усталеним канонам краси та ідентичності. Загалом, body modification це практики, які змінюють тіло, викликаючи осуд і стурбованість.

Під тонким прошарком моди, бажань і вподобань щодо розпису власного тіла криються найрізноманітніші світоглядні бачення, тому дедалі частіше спадає на думку ритуальне значення татуювань як символу змін і переходу до чогось нового..

Все залежить від внутрішньої мотивації людини..

[Jasmine · Rating 5 out of 5]

«Утративши протестний символізм, колись свідомо обраний для затвердження іншого, чужого панівній нормальності світу, татуювання стає однією з численних модифікацій, мета яких – зробити тіло красивішим, і не обов’язково з радикальним переглядом ідентичності на індивідуальному чи соціальному рівні.»

Прекрасний в міру стислий екскурс у тему. Так, авторку періодично заносить трохи в інший бік (у загальну історію), проте книга навіть у такі моменти читається легко. У мене одна претензія: додаток. Прекрасно, що він є. Там дуже доречні фото та ілюстрації. Справа не в його змісті. У мене претензія до іншого. ЧОМУ НА ПОЧАТКУ КНИГИ НЕ СКАЗАНО ПРО ЙОГО ІСНУВАННЯ? У мене примірник книги електронний, тому випадково на нього я не натрапила, побачивши його лише після читання книги…

[Ігор Антонюк · Rating 4 out of 5]

У книзі «Соціальна історія татуювань» Алессандра Кастеллані, італійської антропологині та експертки з питань молодіжних культур, розглядає загальні особливості використання людством татуювань: від джерел (так званої «печатки Каїна») і до сьогодення (доби масового попиту). Авторка намагається простежити суспільні зміни у ставленні Західного світу (європоцентричного) до татуювань від «осудливого знаку» (який асоціювався з рабами, жінками не вельми шляхетної професії та іншими маргінальними групами), химерних символів екзотичних народів після Великих географічних відкриттів та експедицій і сучасних пошуків нової ідентичності молоді та уявлення про себе. Саме під час морських досліджень XVIII ст. до європейського словника потрапляє слово «тату», яке вперше використовується у щоденниках англійського мореплавця Джеймса Кука....

Більше: https://chytay-ua.com/blog.php?id=134...

[Aliah · Rating 4 out of 5]

З однієї сторони це наукова дисертація -- навіть не тільки про тату, а дійсно про соціальні чинники й історичні події, що вплинули, навіть сформували цей напрямок мистецтва (це все ж моя позиція наразі -- про мистецтво). А з іншої сторони цю "наукову працю" було дууже легко і зрозуміло читати. Звичайно, підійде для поціновувачів тату

[Valeria Marzullo · Rating 4 out of 5]

Molto interessante, scorrevole e ben scritto. Non gli ho dato 5 stelle perché finisce così, senza una conclusione organica.

[Maria]

Дуже європейський погляд, хотілося б інших фокусів. Якось дуже нерівномірно.