What do you think?
Rate this book
Книга змін #1
Медальйон трьох змій
Дія роману відбувається в Австро-Угорській імперії 1908 року. Місто Лемберґ у хаосі, вбито цісарського намісника. Австро-Угорщина на межі війни. Головний герой роману - чотирнадцятирічний жебрак Віктор, який займається крадіжками книжок. Перша книга з циклу пригод музейної команди у пошуках секрету давнього товариства та боротьби трьох рівнів за панування під палаючим сонцем.
У цьому місті усі крали — гроші, їжу, свободу, життя, дехто навіть правду.
Деякі книги хлопець крав із книгарень, інші з бібліотек. Бували іноземні, які вдавалося поцупити в зівак разом із валізами неподалік залізничного двірця. Дорогі ілюстровані видання, книги англійською та латинською він ховав подалі: під наметом у виритій ямці, накритій соломою та кількома шарами розірваної тканини.
Однієї ночі в книгарні йому вдасться поцупити кілька книжок одразу, але окрім нього там був ще хтось.
Хтось, але не людина.
Хтось, хто вбив його друга.
Хтось, у якого замість обличчя зяяла сіра полотняна наскрізна дірка.
У цьому місті усі крали — гроші, їжу, свободу, життя, дехто навіть правду.
Деякі книги хлопець крав із книгарень, інші з бібліотек. Бували іноземні, які вдавалося поцупити в зівак разом із валізами неподалік залізничного двірця. Дорогі ілюстровані видання, книги англійською та латинською він ховав подалі: під наметом у виритій ямці, накритій соломою та кількома шарами розірваної тканини.
Однієї ночі в книгарні йому вдасться поцупити кілька книжок одразу, але окрім нього там був ще хтось.
Хтось, але не людина.
Хтось, хто вбив його друга.
Хтось, у якого замість обличчя зяяла сіра полотняна наскрізна дірка.
680 pages, ebook
Published April 19, 2022
40 people are currently reading
666 people want to read
About the author
Андрій Новік
6 books190 followersАндрій Новіков (псевдонім Андрій Новік) - український письменник у жанрах пригодницьке фентезі, темне фентезі, наукова фантастика, екшн-трилер.
У лютому 2019 року вийшов його дебутний роман "Останній спадок". На початку 2020 року світ побачив другу книгу "Аномалія". Романи написані в жанрі пригодницького екшн-трилеру й започаткували у авторові звичку використовувати у своїх творах загадки, засновані на реальних фактах. Обидві книги плануються до перевидання у 2024 році.
У 2022 році вийшла друком перша частина тетралогії "Книга змін" під назвою "Медальйон трьох змій". Саме з цього роману автор вирішує працювати у новому, але улюбленому для себе жанрі - фентезі, а точніше суміші міського та темного ретро-фентезі. Книга здобула популярність та є у форматах друкованому, електронному та авдіо.
Першочергово друга частина "Закон третьої крові" планувалася одним великим томом, але згодом ідея розрослася, а кількість персонажів та їхніх пригод зібльшилася, тому книга перетворилася на дві окремі - "Закон" та "Місто третього бога", яка планується на 2024 рік. Останньою частиною тетралогії буде епічний фінал "Війна трьох світів".
У лютому 2019 року вийшов його дебутний роман "Останній спадок". На початку 2020 року світ побачив другу книгу "Аномалія". Романи написані в жанрі пригодницького екшн-трилеру й започаткували у авторові звичку використовувати у своїх творах загадки, засновані на реальних фактах. Обидві книги плануються до перевидання у 2024 році.
У 2022 році вийшла друком перша частина тетралогії "Книга змін" під назвою "Медальйон трьох змій". Саме з цього роману автор вирішує працювати у новому, але улюбленому для себе жанрі - фентезі, а точніше суміші міського та темного ретро-фентезі. Книга здобула популярність та є у форматах друкованому, електронному та авдіо.
Першочергово друга частина "Закон третьої крові" планувалася одним великим томом, але згодом ідея розрослася, а кількість персонажів та їхніх пригод зібльшилася, тому книга перетворилася на дві окремі - "Закон" та "Місто третього бога", яка планується на 2024 рік. Останньою частиною тетралогії буде епічний фінал "Війна трьох світів".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 83 reviews
November 26, 2022
Не бійтеся довіряти молодим письменникам. Вони можуть дивувати. Офігезно дивувати, як це зробив Андрій Новік. Для мене кожна сторінка читалась з насолодою. Сюжет, таємниці, загадки, їх розкриття, персонажі-музейники, відсилки на Ґете, Гофмана, Аліг'єрі, масонські товариства, магія, потойбічні істоти, пригоди і все це в антуражі Лемберґа Австро-Угорської імперії 1908 року. Трясця, як я могла забути! Ще підводні човни та дережаблі! Як на мене, ця історія новий, якісний рівень українського фентезі та висока планка для інших авторів. З нетерпінням чекаю продовження!
October 7, 2023
Рада, що наші автори пишуть пригодницьке фентезі в контексті України. Дякую Андрію Новіку за цю історію. Чекаю продовження!
April 4, 2023
Два рази я відкладав цю книгу, не можу багато читати про політику. Але після першої третини сюжет різко почав набирати обертів і було важко відірватися від книги. Дуже захопливо! Дуже чекаю продовження!
January 27, 2025
2.75
Що я очікувала від книги:
- Українська культура
- Персонажі які стали сім'єю один одному
- Львів
Що я отримала:
- Гете & Гофмен (мені достатньо було університету, і не потрібно було декількох розділів про кожного з них в книзі)
- Персонажі які дуже багато вживають слово "сім'я" але відверто ледве можуть бути командою
- Прага... Дрезден... майже ніц про Львів
Це звісно можна було звести до того що я мала інші уявлення про те про що ця книга буде, але навіть загадка на основі якої одна сюжетна лінія рухається була абсолютно нелогічною.
На цьому перейдемо до теми персонажів. Сказати, що вони були прописані гарно я не можу чисто тому що не раз самі перечили своїм же "характеристикам".
З цим розібравшись, я навряд чи продовжу цю серію, але скоріше за все таки спробую інші майбутні книжки автора, адже саме його письмо читається доволі легко.
P.S. Також книга жахливо відредагована, але від Небо це очікувано, нажаль.
Що я очікувала від книги:
- Українська культура
- Персонажі які стали сім'єю один одному
- Львів
Що я отримала:
- Гете & Гофмен (мені достатньо було університету, і не потрібно було декількох розділів про кожного з них в книзі)
- Персонажі які дуже багато вживають слово "сім'я" але відверто ледве можуть бути командою
- Прага... Дрезден... майже ніц про Львів
Це звісно можна було звести до того що я мала інші уявлення про те про що ця книга буде, але навіть загадка на основі якої одна сюжетна лінія рухається була абсолютно нелогічною.
На цьому перейдемо до теми персонажів. Сказати, що вони були прописані гарно я не можу чисто тому що не раз самі перечили своїм же "характеристикам".
З цим розібравшись, я навряд чи продовжу цю серію, але скоріше за все таки спробую інші майбутні книжки автора, адже саме його письмо читається доволі легко.
P.S. Також книга жахливо відредагована, але від Небо це очікувано, нажаль.
May 21, 2023
Буду відвертою, книга читалась дуже повільно і важко, зазвичай читала по 1 год в день, бо голова кипіла, бо написано гарно, але місцями складно.
Умовно книгу можна поділити на 2 лінії: 1 - пригодницька, 2 - політична. І щодо другої - то нелегко було скласти картину і довелось виписувати собі структуру влади. Щодо пригодницької - питань нема, розділи про музейників - дуже чекала, а як на зло, їх було десь половина, а хотілось більшого.
Дуже мені сподобались описи міст, особливо Львову, відчуваєш себе ніби трішки причетним, бо впізнаєш місця - це дуже круто.
До героїв по трішки прив'язуєшся, сподобались, кожен зі своєю історією, характером, гумором. Більше хочеться дізнатись про Влада, але я думаю, то вже буде у наступних частинах.
І десь перші 2/3 я гадала, що поставлю 4 і продовжувати серію не буду, але наступні 1/3 - перевернули все, бо були неочікувані повороти і я тепер заінтригована і читати далі точно буду.
Поставила б 5, але читалось мені справді важко (і розпитавши інших людей, я така не одна) - тому 4,5/5. Цілком ймовірно, що 0,5 бали я докинула, бо дуже подобається автор, але менше 4 я б цій книзі точно не поставила б.
І дуже не вистачає цій книзі ілюстрацій, прям дуже, але обкладинка просто топ.
Умовно книгу можна поділити на 2 лінії: 1 - пригодницька, 2 - політична. І щодо другої - то нелегко було скласти картину і довелось виписувати собі структуру влади. Щодо пригодницької - питань нема, розділи про музейників - дуже чекала, а як на зло, їх було десь половина, а хотілось більшого.
Дуже мені сподобались описи міст, особливо Львову, відчуваєш себе ніби трішки причетним, бо впізнаєш місця - це дуже круто.
До героїв по трішки прив'язуєшся, сподобались, кожен зі своєю історією, характером, гумором. Більше хочеться дізнатись про Влада, але я думаю, то вже буде у наступних частинах.
І десь перші 2/3 я гадала, що поставлю 4 і продовжувати серію не буду, але наступні 1/3 - перевернули все, бо були неочікувані повороти і я тепер заінтригована і читати далі точно буду.
Поставила б 5, але читалось мені справді важко (і розпитавши інших людей, я така не одна) - тому 4,5/5. Цілком ймовірно, що 0,5 бали я докинула, бо дуже подобається автор, але менше 4 я б цій книзі точно не поставила б.
І дуже не вистачає цій книзі ілюстрацій, прям дуже, але обкладинка просто топ.
January 24, 2023
Класне фентезі. Було б можна ставити 4,5, я б поставила. Трішки довго втягувалась в історію на початку, тому ось ці 0,5 відняла. Але історія просто шикарно написана. Цікаві герої, класний світ, захоплююча пригода. Гордість за молодого автора!
May 15, 2022
Рецепт хорошого пригодницького фентезі такий: потрібно взяти один довгий та динамічний квест з розгадуванням загадок та головоломок. До нього додати кілька відомих міських легенд, в рівних частинах міфологічних істот та моторошної незрозумілої магії (рівень моторошності останньої добирайте до смаку). Збалансуйте магічні нотки таємничим орденом, який контролює цю магію та потойбічних істот.
Обов'язковим компонентом має бути головний герой (тут можливі варіації: він може бути підлітком чи молодим хлопцем (дівчиною), мати або не мати магічні здібності, орієнтуватись або не орієнтуватись в ситуації, мати або не мати складний характер та особисту душевну драму). Сюжету також не зашкодять кілька харизматичних другорядних персонажів, які міцніше прив'яжуть читача до історії.
До смаку можна додати дрібку стімпанку, кіберпанку чи іншого більш вузького напрямку фентезі.
Всі отримані складові поміщаємо в колоритну локацію, наприклад, європейські міста часів Австро-Угорщини (важливе уточнення: потрібно добре орієнтуватись в обраній епосі, інакше загальне враження зіпсується неточностями).
Ну і останнє хороший темп оповіді. Надто повільна знудить читача надміром непотрібних деталей та описів, надто швидка - не дозволить зорієнтуватись в історії та зріднитись з її героями.
Якщо ви все зробили правильно - у вас має вийти Медальйон трьох змій. Приємного читання-смакування.
Обов'язковим компонентом має бути головний герой (тут можливі варіації: він може бути підлітком чи молодим хлопцем (дівчиною), мати або не мати магічні здібності, орієнтуватись або не орієнтуватись в ситуації, мати або не мати складний характер та особисту душевну драму). Сюжету також не зашкодять кілька харизматичних другорядних персонажів, які міцніше прив'яжуть читача до історії.
До смаку можна додати дрібку стімпанку, кіберпанку чи іншого більш вузького напрямку фентезі.
Всі отримані складові поміщаємо в колоритну локацію, наприклад, європейські міста часів Австро-Угорщини (важливе уточнення: потрібно добре орієнтуватись в обраній епосі, інакше загальне враження зіпсується неточностями).
Ну і останнє хороший темп оповіді. Надто повільна знудить читача надміром непотрібних деталей та описів, надто швидка - не дозволить зорієнтуватись в історії та зріднитись з її героями.
Якщо ви все зробили правильно - у вас має вийти Медальйон трьох змій. Приємного читання-смакування.
August 12, 2023
4,5*
0,5 зняла чисто через те, що початок трошки тяжко йшов через велику кількість опису всього,але, в цілому, мені дуже сподобалося!
персонажі неймовірно крутезні і я вже скучила за ними, тому чекаю 2 частину дуже!!!!
мечислав то моя любов🫶🏻
0,5 зняла чисто через те, що початок трошки тяжко йшов через велику кількість опису всього,але, в цілому, мені дуже сподобалося!
персонажі неймовірно крутезні і я вже скучила за ними, тому чекаю 2 частину дуже!!!!
мечислав то моя любов🫶🏻
October 30, 2023
Книга сподобалася, але є свої недоліки, особисто для мене.
Плюси:
+ цікавий світ, з незвичними фантастичними персонажами, істотами (трьохрівневі). Відсутні затаскані всіма водяники, упирі, лісовики, мавки та інші. І це не могло не радувати. Окремий великий плюс за латетхаїв та пророків.
+ політична лінія сюжету, з її закулісними інтригами. Обожнюю таке. Ці розділи мені було найцікавіше читати.
+ обраний історичний період для сюжету та локації пригод головних персонажів.
+ незважаючи на об’єм книги мені читалося дуже легко.
+ було 2 сюжетних повороти від яких у мене відвисла щелепа. Такого точно не очікував.
+ окрема подяка за саундтреки, написані спеціально для книги. Прослухав 100500 разів на повторі.
Мінуси:
- не розкриті персонажі головних героїв. Здалися трохи картонними. Особливо Анна. Вона була щоб бути, не більше. При цьому дуже велика кількість другорядних персонажів з якими постійно плутався.
- сама ідея з таємними організаціями чудова, але не до кінця продумана і розкрита. У повній мірі не зрозумів роль того Товариства, хто туди входив і який взагалі вплив і на що вони мали? Заплутані взаємозв’язки між Товариством, Музеєм, Міжрівневим судом і керівною (політичною) верхівкою. Хто кому підпорядковується? Хто кому кум, брат, сват і так далі.
- хитромудрі загадки з якими зіштовхнулися головні персонажі і шляхи їх розгадування. Це біль. Це було головним жирним мінусом для мене і в першій книзі автора (щось там про якийсь куб). Місцями думками промовляв «Господи Боже, Андрію схаменися! Що ти витворяєш?». Ні нормальної логіки ні якогось захвату від «розгадування».
- основний мінус книги! Дуже багато помилок. Книгу не вичитували. Або дуже поспішали видати і просто забили на цей процес.
Висновок: читати далі буду. Ось вже на підході друга книга. Це хороший читацький продукт, не дивлячись на недоліки (виключно суб’єктивні). І я сподіваюся, що перечитавши більшість відгуків, автор попрацює над помилками і зробить ще краще.
Плюси:
+ цікавий світ, з незвичними фантастичними персонажами, істотами (трьохрівневі). Відсутні затаскані всіма водяники, упирі, лісовики, мавки та інші. І це не могло не радувати. Окремий великий плюс за латетхаїв та пророків.
+ політична лінія сюжету, з її закулісними інтригами. Обожнюю таке. Ці розділи мені було найцікавіше читати.
+ обраний історичний період для сюжету та локації пригод головних персонажів.
+ незважаючи на об’єм книги мені читалося дуже легко.
+ було 2 сюжетних повороти від яких у мене відвисла щелепа. Такого точно не очікував.
+ окрема подяка за саундтреки, написані спеціально для книги. Прослухав 100500 разів на повторі.
Мінуси:
- не розкриті персонажі головних героїв. Здалися трохи картонними. Особливо Анна. Вона була щоб бути, не більше. При цьому дуже велика кількість другорядних персонажів з якими постійно плутався.
- сама ідея з таємними організаціями чудова, але не до кінця продумана і розкрита. У повній мірі не зрозумів роль того Товариства, хто туди входив і який взагалі вплив і на що вони мали? Заплутані взаємозв’язки між Товариством, Музеєм, Міжрівневим судом і керівною (політичною) верхівкою. Хто кому підпорядковується? Хто кому кум, брат, сват і так далі.
- хитромудрі загадки з якими зіштовхнулися головні персонажі і шляхи їх розгадування. Це біль. Це було головним жирним мінусом для мене і в першій книзі автора (щось там про якийсь куб). Місцями думками промовляв «Господи Боже, Андрію схаменися! Що ти витворяєш?». Ні нормальної логіки ні якогось захвату від «розгадування».
- основний мінус книги! Дуже багато помилок. Книгу не вичитували. Або дуже поспішали видати і просто забили на цей процес.
Висновок: читати далі буду. Ось вже на підході друга книга. Це хороший читацький продукт, не дивлячись на недоліки (виключно суб’єктивні). І я сподіваюся, що перечитавши більшість відгуків, автор попрацює над помилками і зробить ще краще.
March 19, 2024
В цій книжці є все: загадки, міфічні істоти, політичні інтриги, пригодницька складова в стилі Індіани Джонса, історичне підґрунтя, расова дискримінація, магія і ще багато-багато всього. Текст дуже насичений.
Але мені найбільше запала в душу саме команда музейників, адже це мене переносило в якісь дитячі спогади. Є група друзів, що бореться зі злом, шукає розгадки, переживає один за одного. Ти якось автоматично приєднуєшся до всіх пригод, бо хочеш бути частиною цієї сімʼї. І відчуття ніби тобі знову 13 і ти шукаєш горокракси.
Але мені найбільше запала в душу саме команда музейників, адже це мене переносило в якісь дитячі спогади. Є група друзів, що бореться зі злом, шукає розгадки, переживає один за одного. Ти якось автоматично приєднуєшся до всіх пригод, бо хочеш бути частиною цієї сімʼї. І відчуття ніби тобі знову 13 і ти шукаєш горокракси.
June 6, 2022
Книга дуже насичена подіями. Паралельно йде дві лінії - пригодницька частина і політична. Обидві круті, тримають в напрузі до останньої сторінки книжки. В кінці я дещо заплуталася щодо мотивації латетхаїв (один з видів істот, навколо яких розгортаються події) і їхнього функціонування як виду, але попереду ще дві частини трилогії)) В романі багато відсилок до історії, до літератури, до реально існуючих місць, до алхімії і масонів, загадки, головоломки, непередбачувані повороти сюжету і оце все)))) Цим він нагадує ромни Дена Брауна. Але фентезійний світ додав такому стилю щось зовсім нове, що мене захопило. Та і загалом світ дуже атмосерний. Початок ХХ століття, тогочасний Львів і Європа, а також купа небанальних персонажів.
Присутня сіра мораль з самого початку історії - все здається хитким, неоднозначним.
Головні персонажі, їх характери і історії - цікаві. Вони з одного боку герої, які рятують світ, з іншого боку живі, з своїми переживаннями, страхами і надіями. Хоча до деяких з них в мене були питаннячка. Анна - головний жіночий герой, адвокат істот, з першої появи представляється як сильна цікава особистість для того, щоб в другій половині розклеїться. Нуойвсьо. Чекала від неї більшого. Фердинанд, очільник группи, теж місцями мене підбішував, але без спойлєрів (хто читав, кого теж?)
Любовна лінія дивна. Стосунки здалися мені штучними, як і сама пара. Анні пасував би Ґерберт))
Крута книжка, я з головою поринула в світ і пригоди. Однозначно чекаю продовження і можливості купити друкований варіант. І бестіарій.
Присутня сіра мораль з самого початку історії - все здається хитким, неоднозначним.
Головні персонажі, їх характери і історії - цікаві. Вони з одного боку герої, які рятують світ, з іншого боку живі, з своїми переживаннями, страхами і надіями. Хоча до деяких з них в мене були питаннячка. Анна - головний жіночий герой, адвокат істот, з першої появи представляється як сильна цікава особистість для того, щоб в другій половині розклеїться. Нуойвсьо. Чекала від неї більшого. Фердинанд, очільник группи, теж місцями мене підбішував, але без спойлєрів (хто читав, кого теж?)
Любовна лінія дивна. Стосунки здалися мені штучними, як і сама пара. Анні пасував би Ґерберт))
Крута книжка, я з головою поринула в світ і пригоди. Однозначно чекаю продовження і можливості купити друкований варіант. І бестіарій.
May 7, 2023
Дуже багато очікувала від цієї книги, бо задумка звучить дуже чудово: Австро-Угорська імперія початку ХХ століття, гарні локації, міфічні істоти, команда відчайдушних людей з сумними передісторіями, трошки алхімії та битва за соціальну та політичну рівність. В теорії має бути захопливо, особливо як для сучасного українського фентезі. Але на жаль теорії недостатньо. Вирішила що позначу усі (які пригадаю) pros та cons пунктами:
- Основна біль це стиль написання. Після прочитання десь 200 сторінок, я зрозуміла що мені важко концентруватися на написаному, і що мене не затягує, хоча якийсь екшн та розгадки вже почалися. Діалоги якісь не дуже природні, і перенасичені дуже пафосними виразами про сенс життя, соціальну нерівність, політику, та відносини. Ці діалоги важко сприймати як справжні. Я зовсім нічого не підкреслювала, а це багато про що каже 😅 Місцями я думала, що маю справу з графоманством, наприклад коли тому як Пророк встає з ліжка, присвячено величезний абзац.
- Головний герой Едмунд (Віктор) ну ніяк не походить на 13-річного. Ми неодноразово чуємо від нього дуже пафосні роздуми стосовно сенсу життя та віри в людей. Я би більше дала йому 16. Здається це не дуже важливо, але разом з дивними діалогами, це ще більше викликає недовіри до тексту.
- Found Family trope. Це одна з найулюбленіших троп у фентезі. Але було дуже важко сприймати "сімʼю" яка хоч і називає себе такою, готова відкусити голову новоприбулому Едмунду за те що він наляканий втік від команди щоб сховатися від латетхаїв. Це той самий Едмунд якому 13 років, який щойно втратив усе, і який тільки декілька днів знає про світ у якому присутні нелюдські істоти, і якому майже ніхто не хоче відповідати на його питання, досить важливі якщо ви вже берете його на місії. Я думала що побачу більше "сімейних" відносин далі по сюжету, але на жаль це все ще не дотягувало до такої назви.
- Начебто присутня любовна лінія, але їй приділяється досить мало уваги. Це для мене норма, бо це тільки перша книга у трилогії. Але... порівнюючи з багатьма іншими улюбленими фентезі книжками де присутній slow-burn, навіть маленький драматичний твіст міг би зацікавити читача та змусити чекати наступну книгу з нетерпінням, а також додав би більше глибини та смаку історії. Натомість ми вже знаємо що персонажі закохані, і просто з часом переходимо до +- зізнання, без якоїсь суперечливої складової яка би зацікавила і змусила би дуже переживати за героїв. Для мене це як втрачена можливість, а десь і втрачена частина авдиторії, iywim.
- Всі глави які були не про команду музейників, а про урядовців або людей з товариства, я просто змушувала себе читати. Я тільки під кінець почала запамʼятовувати їх імена. Я би з радістю прочитала про це скорочено, щоб бути в курсі політичного контексту у сюжеті, але не більше. Натомість я хотіла би більше звикнути до команди музейників і не читати їх передісторію як скорочений переказ, як наприклад про минуле Ґерберта, а емоційно пережити їх минуле і ближче познайомитися. Але на жаль текст вважає начебто ми вже їх добре знаємо.
+ Локації та обраний період на 5+. Я особливо не думала над тим як саме автор описував оточення, бо просто згадавши у тексті вже відому Львівську або Празьку локацію, уявлення вже робить решту. Ці локації описані в українському контексті - ідеально.
+ Візуал присутній у тексті нагадує якесь ретро з елементами стимпанку. Підводні човни, механічні ґолеми, дирижаблі, алхімія та самі загадки залишають саме таке враження. Вважаю що деякі описані сцени могли би бути чудовим джерелом для гарного фан арту.
+ Латетхаї, і взагалі наявність третьорівневих. Самі ці створіння дуже цікаво продумані, і саме це в сюжеті захоплювало. Мені дуже хотілося дізнатися про природу латетхаїв і думаю що ця частина не розчарувала, так само як і їх звʼязок з Едмундом. Ідея боротьби за права третьорівневих також цікава тема для розгляду.
+ Єврейський контекст. Мене завжди розчулює коли сучасні роботи що зображують початок ХХ століття в Україні, не забувають про наявність багатьох великих етносів на нашій території до другої світової. Який це був великий внесок у нашу культуру та історичне підґрунтя. Те, що частина загадок була вказана на івриті, згадуються синагоги, відсилки до Біблії, і т. д. - мені особисто було приємно читати.
+ Якість видання. Артвидавництво "Небо" зробили дуже гарну роботу. Не дивлячись на дуже суттєвий розмір книги та мʼяку обкладинку, корінець без проблем витримує та не заломлюється. Ілюстрація неймовірно гарна, а ідея з саундтреком до книги по qr-коду - один з найкращих прикладів використання переваг діджиталізації.
Сама по собі книга цікава, незвичайна та нішова для сучасного українського фентезі. Сам жанр фентезі вже винайшов усі можливі тропи у авторів по всьому світу, тому у багатьох вже викарбувані якісь стандарти та очікування. І хоч я дуже вдячна що така література зʼявляється саме в українському контексті, хотілося би щоб ця книга позмагалася за авдиторію на світовому рівні. Але деяких моментів просто не вистачало щоб історія та персонажі запали у серце.
- Основна біль це стиль написання. Після прочитання десь 200 сторінок, я зрозуміла що мені важко концентруватися на написаному, і що мене не затягує, хоча якийсь екшн та розгадки вже почалися. Діалоги якісь не дуже природні, і перенасичені дуже пафосними виразами про сенс життя, соціальну нерівність, політику, та відносини. Ці діалоги важко сприймати як справжні. Я зовсім нічого не підкреслювала, а це багато про що каже 😅 Місцями я думала, що маю справу з графоманством, наприклад коли тому як Пророк встає з ліжка, присвячено величезний абзац.
- Головний герой Едмунд (Віктор) ну ніяк не походить на 13-річного. Ми неодноразово чуємо від нього дуже пафосні роздуми стосовно сенсу життя та віри в людей. Я би більше дала йому 16. Здається це не дуже важливо, але разом з дивними діалогами, це ще більше викликає недовіри до тексту.
- Found Family trope. Це одна з найулюбленіших троп у фентезі. Але було дуже важко сприймати "сімʼю" яка хоч і називає себе такою, готова відкусити голову новоприбулому Едмунду за те що він наляканий втік від команди щоб сховатися від латетхаїв. Це той самий Едмунд якому 13 років, який щойно втратив усе, і який тільки декілька днів знає про світ у якому присутні нелюдські істоти, і якому майже ніхто не хоче відповідати на його питання, досить важливі якщо ви вже берете його на місії. Я думала що побачу більше "сімейних" відносин далі по сюжету, але на жаль це все ще не дотягувало до такої назви.
- Начебто присутня любовна лінія, але їй приділяється досить мало уваги. Це для мене норма, бо це тільки перша книга у трилогії. Але... порівнюючи з багатьма іншими улюбленими фентезі книжками де присутній slow-burn, навіть маленький драматичний твіст міг би зацікавити читача та змусити чекати наступну книгу з нетерпінням, а також додав би більше глибини та смаку історії. Натомість ми вже знаємо що персонажі закохані, і просто з часом переходимо до +- зізнання, без якоїсь суперечливої складової яка би зацікавила і змусила би дуже переживати за героїв. Для мене це як втрачена можливість, а десь і втрачена частина авдиторії, iywim.
- Всі глави які були не про команду музейників, а про урядовців або людей з товариства, я просто змушувала себе читати. Я тільки під кінець почала запамʼятовувати їх імена. Я би з радістю прочитала про це скорочено, щоб бути в курсі політичного контексту у сюжеті, але не більше. Натомість я хотіла би більше звикнути до команди музейників і не читати їх передісторію як скорочений переказ, як наприклад про минуле Ґерберта, а емоційно пережити їх минуле і ближче познайомитися. Але на жаль текст вважає начебто ми вже їх добре знаємо.
+ Локації та обраний період на 5+. Я особливо не думала над тим як саме автор описував оточення, бо просто згадавши у тексті вже відому Львівську або Празьку локацію, уявлення вже робить решту. Ці локації описані в українському контексті - ідеально.
+ Візуал присутній у тексті нагадує якесь ретро з елементами стимпанку. Підводні човни, механічні ґолеми, дирижаблі, алхімія та самі загадки залишають саме таке враження. Вважаю що деякі описані сцени могли би бути чудовим джерелом для гарного фан арту.
+ Латетхаї, і взагалі наявність третьорівневих. Самі ці створіння дуже цікаво продумані, і саме це в сюжеті захоплювало. Мені дуже хотілося дізнатися про природу латетхаїв і думаю що ця частина не розчарувала, так само як і їх звʼязок з Едмундом. Ідея боротьби за права третьорівневих також цікава тема для розгляду.
+ Єврейський контекст. Мене завжди розчулює коли сучасні роботи що зображують початок ХХ століття в Україні, не забувають про наявність багатьох великих етносів на нашій території до другої світової. Який це був великий внесок у нашу культуру та історичне підґрунтя. Те, що частина загадок була вказана на івриті, згадуються синагоги, відсилки до Біблії, і т. д. - мені особисто було приємно читати.
+ Якість видання. Артвидавництво "Небо" зробили дуже гарну роботу. Не дивлячись на дуже суттєвий розмір книги та мʼяку обкладинку, корінець без проблем витримує та не заломлюється. Ілюстрація неймовірно гарна, а ідея з саундтреком до книги по qr-коду - один з найкращих прикладів використання переваг діджиталізації.
Сама по собі книга цікава, незвичайна та нішова для сучасного українського фентезі. Сам жанр фентезі вже винайшов усі можливі тропи у авторів по всьому світу, тому у багатьох вже викарбувані якісь стандарти та очікування. І хоч я дуже вдячна що така література зʼявляється саме в українському контексті, хотілося би щоб ця книга позмагалася за авдиторію на світовому рівні. Але деяких моментів просто не вистачало щоб історія та персонажі запали у серце.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 15, 2022
Не ідеально, але на досить високому рівні. Як тільки почав читати, занурився, то зрадів, що в Україні є такі автори. Автори, які писатимуть такі книги - не тільки філософські глиби-думи-передуми, а легкі фантастичні історії для релаксу, ескапізму, відпочинку. А тут ще й українське ретро фентезі, де історія поєднана із фантазіями автора на цікаві йому теми.
Щодо самої книги, то це початок серії, тому я й не очікував отримати усі крапки над "і". Навпаки, хотів хардкорну зав'язку. Так і сталось. Сюжет доволі цікавий. Щоб без спойлерів, то його можна порівняти з міксом "Гаррі Поттер-Індіана Джонс-твори Дена Брауна". Фаном останнього я не є, тому всілякі загадки мені не аж так зайшли, особливо, коли герої їх як білки горіхи тріскають. Камон, невже все так просто. Інтелектуали неабиякі, я вам скажу. А з першого погляду про тімку такого не скажеш.
Найкраще, чим автор порадував, то це атмосфера команди. Ця лінія сюжету. Усі герої різношерсті, ідентифікуються в голові дуже чітко (окрім Мечислава, це біла пляма для мене), різні характером, досвідом, віком, скілами. Кохання - чудове. Саме стільки, щоб було досить. Емоції, переживання, історії з минулого, побут - все чудово. Євротур - шикарно. Монструарій - класно.
Засмутила інша сюжетна лінія - львівська. І не вся, а кінцівка. Якось не по мені все пройшло. Диявол в деталях, тому:
1. Померло 35 людей, якщо не помиляюсь. Це ж має бути неабияка подія. Я не бачу реакцію людей. Їх взагалі мало в книзі. Саме маси, простих спостерігачів. Це ж скільки родичів загиблих має бути, і що там має творитись. Це міні-хаос! Але щось не пройшло.
2. Втеча в'язнів дуже легка. Але їх потім переловили половину. Якось то не серйозно. Які підвали? Де в'язниці нормальні. Якщо вже такі події. Охорона, слідчі. А не всього один! Де військо, кінець кінцем. Хоча я не в глибокій темі як тоді було, тому можу помилятися.
3. Імператор. Та це якось несерйозно. Джезаль би не зацінив. Де охорона? Як можна пропустити до нього двох людей з мішками на головах? Єпископ то таке, хай буде. Хоча ще недавно ходити не міг, а тут такий шустрий. Він мене здивував. Я так і не в'їхав за кого він.
4. Намісник. Супер! Оце було круто.
Загалом, трохи є дизгармонія, але це напевно тому, що історія велика. І тримати то все в голові і щоб було ідеально - важко. Тому попри мої невдоволення, які мають право бути, ми ж читачі, автору сил і натхнення. Дорогу пройде той, хто йде. Респект, що є сили писати, і писати під час Війни.
Чекаю на продовження. Всім ☮️
Щодо самої книги, то це початок серії, тому я й не очікував отримати усі крапки над "і". Навпаки, хотів хардкорну зав'язку. Так і сталось. Сюжет доволі цікавий. Щоб без спойлерів, то його можна порівняти з міксом "Гаррі Поттер-Індіана Джонс-твори Дена Брауна". Фаном останнього я не є, тому всілякі загадки мені не аж так зайшли, особливо, коли герої їх як білки горіхи тріскають. Камон, невже все так просто. Інтелектуали неабиякі, я вам скажу. А з першого погляду про тімку такого не скажеш.
Найкраще, чим автор порадував, то це атмосфера команди. Ця лінія сюжету. Усі герої різношерсті, ідентифікуються в голові дуже чітко (окрім Мечислава, це біла пляма для мене), різні характером, досвідом, віком, скілами. Кохання - чудове. Саме стільки, щоб було досить. Емоції, переживання, історії з минулого, побут - все чудово. Євротур - шикарно. Монструарій - класно.
Засмутила інша сюжетна лінія - львівська. І не вся, а кінцівка. Якось не по мені все пройшло. Диявол в деталях, тому:
1. Померло 35 людей, якщо не помиляюсь. Це ж має бути неабияка подія. Я не бачу реакцію людей. Їх взагалі мало в книзі. Саме маси, простих спостерігачів. Це ж скільки родичів загиблих має бути, і що там має творитись. Це міні-хаос! Але щось не пройшло.
2. Втеча в'язнів дуже легка. Але їх потім переловили половину. Якось то не серйозно. Які підвали? Де в'язниці нормальні. Якщо вже такі події. Охорона, слідчі. А не всього один! Де військо, кінець кінцем. Хоча я не в глибокій темі як тоді було, тому можу помилятися.
3. Імператор. Та це якось несерйозно. Джезаль би не зацінив. Де охорона? Як можна пропустити до нього двох людей з мішками на головах? Єпископ то таке, хай буде. Хоча ще недавно ходити не міг, а тут такий шустрий. Він мене здивував. Я так і не в'їхав за кого він.
4. Намісник. Супер! Оце було круто.
Загалом, трохи є дизгармонія, але це напевно тому, що історія велика. І тримати то все в голові і щоб було ідеально - важко. Тому попри мої невдоволення, які мають право бути, ми ж читачі, автору сил і натхнення. Дорогу пройде той, хто йде. Респект, що є сили писати, і писати під час Війни.
Чекаю на продовження. Всім ☮️
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 30, 2023
Це було важко, але цікаво і дуже насичено. Десь так я можу висловити своє враження, якщо коротко.
Почнемо з плюсів:
+ книга дуже пропрацьована до усіх дрібниць. Описи міст, загадки, таємні істоти, відсилки до інакших творів мистецтва та історії. Це було дійсно цікаво читати і відкривати для себе щось нове. Видно, що автор проробив неймовірну роботу в підготовці й написанні книги
+ оригінальний сюжет. Загалом він ділиться на дві частини: політичний і пригодницький, як і більшості мені до душі більше припав другий. Уся ця лінія з музейниками дуже круто прописана, й дійсно хочется ще й ще. Ти не встигаєш оговтатись від одного випробування, як вже чекає щось нове і так по колу
+ дуже різні головні герої. Я навіть не можу їх між собою порівняти, бо вони дійсно зовсім різні. Вони виділяються, кожного с них легко уявити й запам’ятати. Та кожен з них доповнює один одного і саме це круто відчувається
+ фінал. Кінець книги був динамічним, неочікуванним і загалом таким, що дійсно викликало бажання продовжити читання цієї історії
І тепер до мінусів:
- книга трохи перевантажена. Саме через це її ставало так важко читати і хоч іноді й хотілося в один присіст прочитати 100+ сторінок, фізично це зробити було важко. Я швидко втомлювалась від кількості персонажів, загадок та різних ліній розвитку подій. Особливо це стосується політичної гілки, її читати було дуже складно. Усі ці політичні інтриги, перевороти та заколоти свісно були цікавими та додавали твору різнобарвності, та мені було забагато
- не до кінця вірила героям. Цьому було дві причини: 1 - мені здалося, що от вони прям постійно приймали те саме правильне рішення, яке повинні. Тобто я не відчула помилок, їх пропрацювання, пошуку нового шляху. Наче вони йдуть вже протоптаною доріжкою. 2 - я не до кінця їх розуміла, тобто характер так, але якісь мотиви, минуле. Я не відчувала, не співчувала, не раділа з ними. Так, я трошки прив‘язалась до них і можливо в наступних книжках це проявиться яскравіше та наразі це мене засмутило, враховуючи розмір книги.
Отже, не дивлячись на мінуси, моя оцінка 4.5/5⭐️ Так, вона важка, але для мене вона вартувала приділеного часу. Це дуже якісний твір і я вірю в автора, що далі буде ще краще.
Почнемо з плюсів:
+ книга дуже пропрацьована до усіх дрібниць. Описи міст, загадки, таємні істоти, відсилки до інакших творів мистецтва та історії. Це було дійсно цікаво читати і відкривати для себе щось нове. Видно, що автор проробив неймовірну роботу в підготовці й написанні книги
+ оригінальний сюжет. Загалом він ділиться на дві частини: політичний і пригодницький, як і більшості мені до душі більше припав другий. Уся ця лінія з музейниками дуже круто прописана, й дійсно хочется ще й ще. Ти не встигаєш оговтатись від одного випробування, як вже чекає щось нове і так по колу
+ дуже різні головні герої. Я навіть не можу їх між собою порівняти, бо вони дійсно зовсім різні. Вони виділяються, кожного с них легко уявити й запам’ятати. Та кожен з них доповнює один одного і саме це круто відчувається
+ фінал. Кінець книги був динамічним, неочікуванним і загалом таким, що дійсно викликало бажання продовжити читання цієї історії
І тепер до мінусів:
- книга трохи перевантажена. Саме через це її ставало так важко читати і хоч іноді й хотілося в один присіст прочитати 100+ сторінок, фізично це зробити було важко. Я швидко втомлювалась від кількості персонажів, загадок та різних ліній розвитку подій. Особливо це стосується політичної гілки, її читати було дуже складно. Усі ці політичні інтриги, перевороти та заколоти свісно були цікавими та додавали твору різнобарвності, та мені було забагато
- не до кінця вірила героям. Цьому було дві причини: 1 - мені здалося, що от вони прям постійно приймали те саме правильне рішення, яке повинні. Тобто я не відчула помилок, їх пропрацювання, пошуку нового шляху. Наче вони йдуть вже протоптаною доріжкою. 2 - я не до кінця їх розуміла, тобто характер так, але якісь мотиви, минуле. Я не відчувала, не співчувала, не раділа з ними. Так, я трошки прив‘язалась до них і можливо в наступних книжках це проявиться яскравіше та наразі це мене засмутило, враховуючи розмір книги.
Отже, не дивлячись на мінуси, моя оцінка 4.5/5⭐️ Так, вона важка, але для мене вона вартувала приділеного часу. Це дуже якісний твір і я вірю в автора, що далі буде ще краще.
March 21, 2023
Дуже багато очікувань, але таке велике розчарування. Герої дуже пласкі, діють нелогічно, від неясної любовної лінії постійно закочувала очі. Історична база взагалі «по нулях» - дуже розмито і мало відчувалось, що це 1908 рік… Іноді здавалось, що це таки сучасні дні. Сюжет напічканий усім підряд, а діалоги наче здерли з марвел - дуже епічно, але аж надто клішовано. Дуже мало Львову і дуже багато технологічних «дичин», на які усі реагували аж надто спокійно. Тут і магія і механіка, а Едмунду взагалі норм. До слова, про Еда - він постійно у книзі скаче від «дурне 13-річне дитя» до «40-річний геній, потяганий життям».
А Мечислав!!! В юнака відірвана рука, він якось виплив з-під печери в озері, сам себе «зашив», не втративши свідомість від больового шоку і в тих умовах не звалившись у марення від можливе зараження крові і… пішов писати телеграму! Я щось дуууууже сумніваюсь у реалістичності такої події. Може тоді краще треба було зробити його третьорівневим, а не Герберта?
Крім того текст потребує величезної редактури, бо купа помилок кидається в очі.
Звісно, є чим і похвалити - політичні міжусобиці описано непогано, а текст моментами вражає хорошими абзацами. Сама ідея просто чудова - хіба тільки трошки зменшити оцей розбіг з намаганням захопити абсолютно усе: і масонів, і тамплієрів, і бога і що тільки не хочеш. Але попрацювати є над чим!
Не певна що прорвусь крізь цю серію, але чекатиму наступних книг автора! Талант видно неозброєним оком, але не вистачає гарного порадника і редактора - а то й кількох:)
А Мечислав!!! В юнака відірвана рука, він якось виплив з-під печери в озері, сам себе «зашив», не втративши свідомість від больового шоку і в тих умовах не звалившись у марення від можливе зараження крові і… пішов писати телеграму! Я щось дуууууже сумніваюсь у реалістичності такої події. Може тоді краще треба було зробити його третьорівневим, а не Герберта?
Крім того текст потребує величезної редактури, бо купа помилок кидається в очі.
Звісно, є чим і похвалити - політичні міжусобиці описано непогано, а текст моментами вражає хорошими абзацами. Сама ідея просто чудова - хіба тільки трошки зменшити оцей розбіг з намаганням захопити абсолютно усе: і масонів, і тамплієрів, і бога і що тільки не хочеш. Але попрацювати є над чим!
Не певна що прорвусь крізь цю серію, але чекатиму наступних книг автора! Талант видно неозброєним оком, але не вистачає гарного порадника і редактора - а то й кількох:)
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 25, 2023
Якби я знала, що мене чекає, то ця книга ніколи б не опинилась у моїх руках
Загалом вона йшла мені до біса повільно. І коли я зайшла поставити на цьому сайті рейтинг, то була вражена кількістю позитивних відгуків на неї
Мені важко поставити оцінку вище 2х зірочок з ряду причин:
1. У книзі автор просто впав у крайність крайності описувати все. Від деталіз��ваних описів всього на світі почало аж тошнити. Поки дочитаєш до кінця речення стараєшся згадати, про що взагалі йшлось на початку.
2. Діалоги вертають до реальності дуже швидко своїм фальшем. «Сподобалось» як герої просто егоїстично затикають один одного, не зважаючи на думку інших, але при цьому називають себе «сім’єю»
3. Інколи було відчуття, що книгу не вичитували. Приходилось деякі речення читати по декілька разів аби виставити слова у правильному порядку, щоб врешті догадатись, що це речення старається донести. Я розумію, що кн��га велика, але було відчуття, що деякі розділи писались не на якість, а на швидкість
Приклад (стр. 125):
— (Фердинанд) То ти на ліках? — спитав Фердинанд, але Вітольд залишив питання без відповіді.
*Залишив чи ні? Бо наступна фраза від Вітольда у книзі така:
— (Вітольд) Так, віднедавна. Не хочу я до могили, розумієш?
4. Моментів з кульмінацією (як на мене) було замало. Тож, інколи просто жувала сторінкою за сторінкою
p.s. Помітно, що автор читав книги Богдала Коломійчука
Загалом вона йшла мені до біса повільно. І коли я зайшла поставити на цьому сайті рейтинг, то була вражена кількістю позитивних відгуків на неї
Мені важко поставити оцінку вище 2х зірочок з ряду причин:
1. У книзі автор просто впав у крайність крайності описувати все. Від деталіз��ваних описів всього на світі почало аж тошнити. Поки дочитаєш до кінця речення стараєшся згадати, про що взагалі йшлось на початку.
2. Діалоги вертають до реальності дуже швидко своїм фальшем. «Сподобалось» як герої просто егоїстично затикають один одного, не зважаючи на думку інших, але при цьому називають себе «сім’єю»
3. Інколи було відчуття, що книгу не вичитували. Приходилось деякі речення читати по декілька разів аби виставити слова у правильному порядку, щоб врешті догадатись, що це речення старається донести. Я розумію, що кн��га велика, але було відчуття, що деякі розділи писались не на якість, а на швидкість
Приклад (стр. 125):
— (Фердинанд) То ти на ліках? — спитав Фердинанд, але Вітольд залишив питання без відповіді.
*Залишив чи ні? Бо наступна фраза від Вітольда у книзі така:
— (Вітольд) Так, віднедавна. Не хочу я до могили, розумієш?
4. Моментів з кульмінацією (як на мене) було замало. Тож, інколи просто жувала сторінкою за сторінкою
p.s. Помітно, що автор читав книги Богдала Коломійчука
February 23, 2023
Дочитала цю крихітку 💃
Спочатку дооовго читала, поки знайомилась із героями та обставинами, але після суду посередині (трясця!), відбулось повне занурення і я швидко поглинула другу половину. Дуже цікаво, що буде далі!
Спочатку дооовго читала, поки знайомилась із героями та обставинами, але після суду посередині (трясця!), відбулось повне занурення і я швидко поглинула другу половину. Дуже цікаво, що буде далі!
November 28, 2022
«Медальйон трьох змій»
Андрій Новік
Видавництво Nebo BookLab Publishing, 2022
⠀
«Едмунд. Фердинанд. Анна. Влад. Мечислав. Ґерберт. Зграя трохи звихнутих, трохи скажених, але безперечно кмітливих та люблячих музейників…»
⠀
Товариство, Музей… чи сім‘я?
Що пліч-о-пліч рятує світ від апокаліпсиса.
⠀
«Панство. Чорти б їх позабирали!»
⠀
Політики, люди та потвори, що прагнуть влади та збагачення за будь-яку ціну.
⠀
Інтриги, загадки, зради та любов.
⠀
Латетхаї, центавриди, големи та дивні магічні істоти, що прагнуть свободи та рівності.
⠀
«До біса! Я сила, що робить лиш добро, бажаючи добра!»
⠀
Детальні описи фентезійного світу та персонажів роману, на вуличках Австро-Угорської імперії.
⠀
Цитата:
⠀
«Хіба ще є чому дивуватися у світі, де люди не бажають розплющувати очі? Під містами існують інші міста. Серед простих людей снують центаври та арімаспи. Води розсікають металеві човни, схожі на стріли, а в повітрі поряд із птахами повзуть грубі повільні дирижаблі. Люди із потворними - точніше, узагалі без - обличчями висмоктують езотеричні частки у ворогів. Брехня настільки в‘їлася у повсякденність, що стала правдивішою за саму правду. Але іноді й цього недостатньо, аби люди збагнули, в яке лайно вони вляпалися.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Львів 1908 року. Кілька днів після вбивства імператорського намісника Анджея Потоцького. Місто охоплюють протести, заворушення та заколоти. Тринадцятирічний жебрак Віктор одного вечора вирішує продертися в улюблену книгарню та викрасти книгу. Та знаходить там мертвого книгаря і випадково бачить убивць-потвор. Повертається до свого наметового жебрацького містечка і виявляє, що всіх убито – потвори першими пробралися туди і тепер вимагають у хлопця медальйон, який він украв у книгарні.
Пригодницьке темне ретро-фентезі «Медальйон трьох змій» дає альтеративну версію подій того часу. Любов і пристрасть, щира дружба і підступність. Це історія про створення нової людини. Та чи витримає жебрак Віктор усі тягарі, що випали на його долю?»
⠀
#примхливачитака
Андрій Новік
Видавництво Nebo BookLab Publishing, 2022
⠀
«Едмунд. Фердинанд. Анна. Влад. Мечислав. Ґерберт. Зграя трохи звихнутих, трохи скажених, але безперечно кмітливих та люблячих музейників…»
⠀
Товариство, Музей… чи сім‘я?
Що пліч-о-пліч рятує світ від апокаліпсиса.
⠀
«Панство. Чорти б їх позабирали!»
⠀
Політики, люди та потвори, що прагнуть влади та збагачення за будь-яку ціну.
⠀
Інтриги, загадки, зради та любов.
⠀
Латетхаї, центавриди, големи та дивні магічні істоти, що прагнуть свободи та рівності.
⠀
«До біса! Я сила, що робить лиш добро, бажаючи добра!»
⠀
Детальні описи фентезійного світу та персонажів роману, на вуличках Австро-Угорської імперії.
⠀
Цитата:
⠀
«Хіба ще є чому дивуватися у світі, де люди не бажають розплющувати очі? Під містами існують інші міста. Серед простих людей снують центаври та арімаспи. Води розсікають металеві човни, схожі на стріли, а в повітрі поряд із птахами повзуть грубі повільні дирижаблі. Люди із потворними - точніше, узагалі без - обличчями висмоктують езотеричні частки у ворогів. Брехня настільки в‘їлася у повсякденність, що стала правдивішою за саму правду. Але іноді й цього недостатньо, аби люди збагнули, в яке лайно вони вляпалися.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Львів 1908 року. Кілька днів після вбивства імператорського намісника Анджея Потоцького. Місто охоплюють протести, заворушення та заколоти. Тринадцятирічний жебрак Віктор одного вечора вирішує продертися в улюблену книгарню та викрасти книгу. Та знаходить там мертвого книгаря і випадково бачить убивць-потвор. Повертається до свого наметового жебрацького містечка і виявляє, що всіх убито – потвори першими пробралися туди і тепер вимагають у хлопця медальйон, який він украв у книгарні.
Пригодницьке темне ретро-фентезі «Медальйон трьох змій» дає альтеративну версію подій того часу. Любов і пристрасть, щира дружба і підступність. Це історія про створення нової людини. Та чи витримає жебрак Віктор усі тягарі, що випали на його долю?»
⠀
#примхливачитака
January 21, 2024
Абсолютно чудова книга! Прекрасний сетинг, цікаві та неоднозначні персонажі, карколомний сюжет і добре витриманий темп розповіді, який ні на секунду ані гальмує, ані поспішає. У книги є трохи вайби Дена Брауна, але без псевдоісторичної претензійності. А ще тут є підводні човни, дирижаблі і ВЕЛИЧЕЗНИЙ КУЛЕМЕТ. Немає жодної книги, яку не покращить кулемет, тому ця книга — тверда п'ятірка. Дуже очікуватиму продовження!
October 31, 2023
Мені дуже сподобалося, були моменти де хотілося б більшої глибини, але історія мені відгукнулася, тому най буде 5)
May 30, 2023
" Медальйон трьох змій" це книга яка спочатку далася мені дуже складно, мені було важко зрозуміти що взагалі відбувається.
Але потім книга мені пішла рівно.
Латетхаї, пригоди, таємниці та різні відсилки до інших творів та подій, спонукало читати далі, бо було цікаво що ж ховається за таємницями та загадками.
Головні герої прописані більш менш нормально, вони протягом історії змінюються, проходять внутрішню трансформацію.
В кожного з команди є своя трагедія в минулому, кожен з них унікальний і доповнює один одного.
Юний жебрак який втратив свою родину через медальйон, знаходить нову родину в обличчі музейників і дуже хоче стати частиною цієї сім'ї.
І через це мені було його шкода, як до нього відносились інші музейники.
Влад сліпий хлопчина, який може бачити те що не бачать інші.
Анна була для мене взагалі ніяка, іноді я взагалі її не розуміла.
Мечислав такий собі розумник.
Найбільш мене, місцями дратував Фердинанд та його зухвалість, бо через його самовпевненість Мечислав втратив руку.
Найбільше зло книги для мене це не трьохрівневі, а першорівневі, те як вони відносяться до тих хто не такий як вони це просто жахає.
Але все-таки є багато питань які я сподіваюсь автор розкриє в наступних книгах.
Але потім книга мені пішла рівно.
Латетхаї, пригоди, таємниці та різні відсилки до інших творів та подій, спонукало читати далі, бо було цікаво що ж ховається за таємницями та загадками.
Головні герої прописані більш менш нормально, вони протягом історії змінюються, проходять внутрішню трансформацію.
В кожного з команди є своя трагедія в минулому, кожен з них унікальний і доповнює один одного.
Юний жебрак який втратив свою родину через медальйон, знаходить нову родину в обличчі музейників і дуже хоче стати частиною цієї сім'ї.
І через це мені було його шкода, як до нього відносились інші музейники.
Влад сліпий хлопчина, який може бачити те що не бачать інші.
Анна була для мене взагалі ніяка, іноді я взагалі її не розуміла.
Мечислав такий собі розумник.
Найбільш мене, місцями дратував Фердинанд та його зухвалість, бо через його самовпевненість Мечислав втратив руку.
Найбільше зло книги для мене це не трьохрівневі, а першорівневі, те як вони відносяться до тих хто не такий як вони це просто жахає.
Але все-таки є багато питань які я сподіваюсь автор розкриє в наступних книгах.
November 15, 2023
Все почалось з обкладинки. Серед купи однотонних видань на полицях книгарні, вона просто змусила взяти "Медальйон" в руки та почати фантазувати про його історію, роглядаючи дрібні (та не зовсім) деталі ілюстрації.
Дуже сподобався сюжет, особливо останні дві третини, що є більш динамічними, насиченими подіями та від того, тримаючими у постійній напрузі. Так швидко 700 сторінок я давно не проковтував майже на одному диханні.
Тут і містичні істоти, і загадки, пов'язані з історичними місцями, містами та легендами; і декілька паралельно існуючих всесвітів; таємні організації та "сірі кардинали"; пригоди та мандрівки, що надихнуть вас відвідати згадані місця.
Я тішуся, що саме "Медальйон Трьох Змій" Андрія Новіка став таким собі провідником у світ сучасного (чи ретро?) фентезі від українських авторів.
Окреме дякую за цікавезну локацію, описану наприкінці, що потрапила в особистий список бажаних мандрівок після війни!
З захватом чекаю на другу частину трилогії!
P.S. Сподіваюсь колись побачити ілюстроване видання (може друга книга?) з роботами Яна Сонячного та Марії Колосової, що, на жаль, окрім обкладинки від Марії, не потрапили в перший наклад.
Дуже сподобався сюжет, особливо останні дві третини, що є більш динамічними, насиченими подіями та від того, тримаючими у постійній напрузі. Так швидко 700 сторінок я давно не проковтував майже на одному диханні.
Тут і містичні істоти, і загадки, пов'язані з історичними місцями, містами та легендами; і декілька паралельно існуючих всесвітів; таємні організації та "сірі кардинали"; пригоди та мандрівки, що надихнуть вас відвідати згадані місця.
Я тішуся, що саме "Медальйон Трьох Змій" Андрія Новіка став таким собі провідником у світ сучасного (чи ретро?) фентезі від українських авторів.
Окреме дякую за цікавезну локацію, описану наприкінці, що потрапила в особистий список бажаних мандрівок після війни!
З захватом чекаю на другу частину трилогії!
P.S. Сподіваюсь колись побачити ілюстроване видання (може друга книга?) з роботами Яна Сонячного та Марії Колосової, що, на жаль, окрім обкладинки від Марії, не потрапили в перший наклад.
May 13, 2023
Я довго відкладала книгу, а варто було б з нею покінчити швидко. Очікування лише виросли, але зовсім не виправдались.
Перші кілька глав я прочитала ще з пів року тому, але я книгу купувала електронну, а тоді мене на папір перемкнуло, тож відклала виключно через форм фактор.
І ті глави мені сподобалися, я ходила і розказувала всім, в якому я захваті від стилю викладення та від передчуття цікавих світу і сюжету.
Повернулась до книги з тиждень тому і мене не покидає відчуття, що книга була такою собі курсовою роботою: перші глави вичитані і впорядковані, а далі часу бракувало.
В основу книги правда покладено цікавий світоустрій і гру чи є добро добром, а зло злом: модна зараз тема, яка певну нотку актуальності ніколи не втратить.
Сюжет розгортається серед любовної прописаних вуличок. Анотація нам бреше, обіцяючи події у Львові, оскільки герої швидко втечуть зі Львову до Праги і далі, але це не так суттєво. Автор намагається викласти перед читачем детальний маршрут книги, наповнити її ароматами, шурхотінням бруківок, спалахами вивісок. Не те, що люблю я, але досить довго це вдається добре.
На описаних вуличках буквально відбувається 1908 рік, реальні історичні події вписуються в розповідь. Бунти, передчуття війни, конфлікти народів і класів.
Але вся ця уважність до деталей географічних і історичних ламається об дрібнички, на яких авторові та редактору вже не вистачило снаги і часу. Думаю, кожен читач знайшов для себе якісь гостр�� моменти, в залежності від власного життєвого досвіду. Для мене це був випадок, де директор поліції зверхньо відмахнувся, що він не знає моделі ролс ройса, що стоїть перед ним. В тому патріархальному і проведеному на маскулінності світі визнання чоловіком своєї некомпетентності в одній із питомо чоловічих сфер (і досить важливій професійно) -- насторожує. Особливо з тим, що в ролсів того часу була лінійка із всього 6 моделей, а підходила під опис одна єдина. Але ладно, на цьому місці я ще думала, що то я досіпуюсь. Сподівалась.
Десь біля того місця герої історії починають стрімко втрачати логіку поведінки.
Єдина жінка історії, яка позиціонується як інтелігентна і вольова, втрачає контроль над собою раз по разу. Перетворюється на панянку, яка здатна не істерити, тільки нюхаючи речі справжнього чоловіка.
Справжній чоловік, очільник нашого гурту героїв, діє як емоційно нестабільний підліток. Не здатний впоратись із власним травматичним минулим він кидається між крайнощами: то називає родиною перших ліпших людей і вирішує, що за них відповідальний, то ладен всіх кинути на смерть.
Один із двох підлітків, головний герой, хлопець 13 років, теж ніяк не може визначитись хто він. Він то звичайний жебрак, що все життя прожив із безхатьками на Замковій горі, дивом навчився читати, втратив родину в страшній різанині; то він рембо, який розбирається в будуванні големів, показує себе вправним пілотом меха, вміє плавати та орієнтуватись під водою не гірше за навчених підводників; а часом він налякане дитя, що, порівнюючи себе із Мефистофелем, не забуває довіряти всім підряд.
Чорношкірий персонаж герої намагається уособлювати собою скелю принципів. Він то біситься за те, що наляканий жебрак під час комбату відокремлюється від гурту (і самотужки вбиває потусторонню почвару), то сам кидає напризволяще команду. Не один раз, до речі, тільки під кінець книги він намагається виправдати власну неспроможність жити жертовністю.
Фанатик механік, маючий неабияке підгрунтя алхімічне.
Сліпий хлопчак, експеримент організації.
Собака.
Це по одній, динамічній частині історії.
По другій, політичний, ситуація дещо краща. Втім, коли поважні люди, досвідчені керівники, починають покладати надії на виключно свій попередній досвід, та керуватись самою вірою в людське єство під час розслідування -- то теж якось підозріло звучить.
Все це загорнуто в дещо архаїчну мову, давно вишедші із вжитку слова. В цілому, цікаво повертати їх до буденності, поки над небом Праги не починають літати самі лише мартини - і нам кількадесять сторінок наголошують на звук крил мартинів, на кружляння в небі мартинів, на присутність мартинів. А чоловіки книги носять маринарки. Ми читаємо як маринарки під плащами, маринарки на білу сорочку, маринарки нові і потерті, як з кишень маринарок щось дістається і в кишені маринарок щось вкладається -- через багаторазову повторюваність певних слів починає здаватись, що книга написана для того, щоб було де вжити ці слова. Особливо коли очільник музейник раптово досить таки сучасно топлес виходить на палубу. Чому не пів оголений? Чому саме "топлес"? Це дуже ріже око посеред маринарок.
Політична гілка здається несе в собі менше протиріч, вона виваженіша. Але не може собою врівноважити гімн психологічного насилля другої, динамічної, гілки.
Коли на хлопчика, головного героя книги, нападає керівник команди, із звинуваченнями в зраді (а пройшло три дні як він побачив свою родину нутрощами по кущах розкинуту, це трошки травматична історія в усі часи була) -- єдина нібито емпатична людина команди пропонує вихід: перестати бути захнюпленим хлопчиськом і стати справжнім музейником, тоді його, можливо, будуть поважати і перестануть кпинити! Що таке музейники йому пояснюють досить поверхнево і всю книгу переважно ігнорують запитання. Але наполягають на визнанні сімейних стосунків.
Любовна лінія книги крутиться навколо того, що одна людина каже гучно ротом, що зараз до стосунків не готова, бо все ще оплакує не так давно загиблу дружину і дитину. А друга наполягає, силоміць цілує і дражнить типу ашотакого.
Детективна лінія. Спотикається і кульгає об власні загадки та ключі. Підказки на предметах датуються людьми, що жили сильно після людей, які створили ці предмети. Книги, потрібні для вирішення загадок, магічно і зручно з'являються посеред ніде в каютах. Помічники провідники радо відкривають двері приватних будинків, а потім вчасно тікають, щоб не обтяжувати команду порятунком своєї персони.
За підсумком маємо:
Опис світу і занурення в атмосферу 9/10
Ідея світоладу і стосунків істот в ньому 8/10
Мова історії від 10/10 до 4/10
Персонажі 3/10
Загадки 4/10
Сюжет 3/10
Оформлення паперової книги 12/10
Це книга для дуже невибагливого читача, який ще не знає хороших образчиків жанру.
Можливо, продовження історії краще розкриє нам персонажів, коли автор краще відчуватиме таймлайн своєї історії.
Але наразі особисто в мене нема бажання ні чекати продовження, ні знайомитись з іншими творами автора.
Перші кілька глав я прочитала ще з пів року тому, але я книгу купувала електронну, а тоді мене на папір перемкнуло, тож відклала виключно через форм фактор.
І ті глави мені сподобалися, я ходила і розказувала всім, в якому я захваті від стилю викладення та від передчуття цікавих світу і сюжету.
Повернулась до книги з тиждень тому і мене не покидає відчуття, що книга була такою собі курсовою роботою: перші глави вичитані і впорядковані, а далі часу бракувало.
В основу книги правда покладено цікавий світоустрій і гру чи є добро добром, а зло злом: модна зараз тема, яка певну нотку актуальності ніколи не втратить.
Сюжет розгортається серед любовної прописаних вуличок. Анотація нам бреше, обіцяючи події у Львові, оскільки герої швидко втечуть зі Львову до Праги і далі, але це не так суттєво. Автор намагається викласти перед читачем детальний маршрут книги, наповнити її ароматами, шурхотінням бруківок, спалахами вивісок. Не те, що люблю я, але досить довго це вдається добре.
На описаних вуличках буквально відбувається 1908 рік, реальні історичні події вписуються в розповідь. Бунти, передчуття війни, конфлікти народів і класів.
Але вся ця уважність до деталей географічних і історичних ламається об дрібнички, на яких авторові та редактору вже не вистачило снаги і часу. Думаю, кожен читач знайшов для себе якісь гостр�� моменти, в залежності від власного життєвого досвіду. Для мене це був випадок, де директор поліції зверхньо відмахнувся, що він не знає моделі ролс ройса, що стоїть перед ним. В тому патріархальному і проведеному на маскулінності світі визнання чоловіком своєї некомпетентності в одній із питомо чоловічих сфер (і досить важливій професійно) -- насторожує. Особливо з тим, що в ролсів того часу була лінійка із всього 6 моделей, а підходила під опис одна єдина. Але ладно, на цьому місці я ще думала, що то я досіпуюсь. Сподівалась.
Десь біля того місця герої історії починають стрімко втрачати логіку поведінки.
Єдина жінка історії, яка позиціонується як інтелігентна і вольова, втрачає контроль над собою раз по разу. Перетворюється на панянку, яка здатна не істерити, тільки нюхаючи речі справжнього чоловіка.
Справжній чоловік, очільник нашого гурту героїв, діє як емоційно нестабільний підліток. Не здатний впоратись із власним травматичним минулим він кидається між крайнощами: то називає родиною перших ліпших людей і вирішує, що за них відповідальний, то ладен всіх кинути на смерть.
Один із двох підлітків, головний герой, хлопець 13 років, теж ніяк не може визначитись хто він. Він то звичайний жебрак, що все життя прожив із безхатьками на Замковій горі, дивом навчився читати, втратив родину в страшній різанині; то він рембо, який розбирається в будуванні големів, показує себе вправним пілотом меха, вміє плавати та орієнтуватись під водою не гірше за навчених підводників; а часом він налякане дитя, що, порівнюючи себе із Мефистофелем, не забуває довіряти всім підряд.
Чорношкірий персонаж герої намагається уособлювати собою скелю принципів. Він то біситься за те, що наляканий жебрак під час комбату відокремлюється від гурту (і самотужки вбиває потусторонню почвару), то сам кидає напризволяще команду. Не один раз, до речі, тільки під кінець книги він намагається виправдати власну неспроможність жити жертовністю.
Фанатик механік, маючий неабияке підгрунтя алхімічне.
Сліпий хлопчак, експеримент організації.
Собака.
Це по одній, динамічній частині історії.
По другій, політичний, ситуація дещо краща. Втім, коли поважні люди, досвідчені керівники, починають покладати надії на виключно свій попередній досвід, та керуватись самою вірою в людське єство під час розслідування -- то теж якось підозріло звучить.
Все це загорнуто в дещо архаїчну мову, давно вишедші із вжитку слова. В цілому, цікаво повертати їх до буденності, поки над небом Праги не починають літати самі лише мартини - і нам кількадесять сторінок наголошують на звук крил мартинів, на кружляння в небі мартинів, на присутність мартинів. А чоловіки книги носять маринарки. Ми читаємо як маринарки під плащами, маринарки на білу сорочку, маринарки нові і потерті, як з кишень маринарок щось дістається і в кишені маринарок щось вкладається -- через багаторазову повторюваність певних слів починає здаватись, що книга написана для того, щоб було де вжити ці слова. Особливо коли очільник музейник раптово досить таки сучасно топлес виходить на палубу. Чому не пів оголений? Чому саме "топлес"? Це дуже ріже око посеред маринарок.
Політична гілка здається несе в собі менше протиріч, вона виваженіша. Але не може собою врівноважити гімн психологічного насилля другої, динамічної, гілки.
Коли на хлопчика, головного героя книги, нападає керівник команди, із звинуваченнями в зраді (а пройшло три дні як він побачив свою родину нутрощами по кущах розкинуту, це трошки травматична історія в усі часи була) -- єдина нібито емпатична людина команди пропонує вихід: перестати бути захнюпленим хлопчиськом і стати справжнім музейником, тоді його, можливо, будуть поважати і перестануть кпинити! Що таке музейники йому пояснюють досить поверхнево і всю книгу переважно ігнорують запитання. Але наполягають на визнанні сімейних стосунків.
Любовна лінія книги крутиться навколо того, що одна людина каже гучно ротом, що зараз до стосунків не готова, бо все ще оплакує не так давно загиблу дружину і дитину. А друга наполягає, силоміць цілує і дражнить типу ашотакого.
Детективна лінія. Спотикається і кульгає об власні загадки та ключі. Підказки на предметах датуються людьми, що жили сильно після людей, які створили ці предмети. Книги, потрібні для вирішення загадок, магічно і зручно з'являються посеред ніде в каютах. Помічники провідники радо відкривають двері приватних будинків, а потім вчасно тікають, щоб не обтяжувати команду порятунком своєї персони.
За підсумком маємо:
Опис світу і занурення в атмосферу 9/10
Ідея світоладу і стосунків істот в ньому 8/10
Мова історії від 10/10 до 4/10
Персонажі 3/10
Загадки 4/10
Сюжет 3/10
Оформлення паперової книги 12/10
Це книга для дуже невибагливого читача, який ще не знає хороших образчиків жанру.
Можливо, продовження історії краще розкриє нам персонажів, коли автор краще відчуватиме таймлайн своєї історії.
Але наразі особисто в мене нема бажання ні чекати продовження, ні знайомитись з іншими творами автора.
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 6, 2023
радісно, що сучасна українська література поповнилася цією книжкою. коли побачила її на полиці в книгарні, одразу подумала: треба брати. і книжка не розчарувала, але натякнула на наступні роздуми.
фрагментарні описи персів, через які важко їх собі уявити. пан Ф і пані А ледь клішовані, як і стосунки між ними. нагадують стосунки жертви й рятівника.
уривки з поясненням (про устрій світу, загадки й розгадки, битви) інколи доводиться перечитувати по декілька разів, щоб зрозуміти, що малося на увазі.
подобається поділ розділів на пригодницькі (музейники) та більш спокійні (лемберг, суд, урядовці, і ці сподобалися більше). завдяки цьому тримається напруга — здається, отот розгадаємо таємницю , а нас переносять у залу суду чи парк.
інколи не зрозуміло, хто яку репліку говорить. у деяких персонажів, як от Механік, є особливості мовлення, але в решти таких не прослідковується. коли це діалог, то ще гаразд, але коли більше — губишся.
у другій частині є помилки, пропущені слова — не дуже добре вичитано.
фердинанд і едмунд— наче молодша і старша версія однієї людини, цікаво, як вони розвиватимуться надалі.
любовної лінії якраз досить.
на рахунок обкладинки— якщо я вірно зрозуміла, і це едмунд, то він геть не схожий на хлопця 10-13 років.
фрагментарні описи персів, через які важко їх собі уявити. пан Ф і пані А ледь клішовані, як і стосунки між ними. нагадують стосунки жертви й рятівника.
уривки з поясненням (про устрій світу, загадки й розгадки, битви) інколи доводиться перечитувати по декілька разів, щоб зрозуміти, що малося на увазі.
подобається поділ розділів на пригодницькі (музейники) та більш спокійні (лемберг, суд, урядовці, і ці сподобалися більше). завдяки цьому тримається напруга — здається, отот розгадаємо таємницю , а нас переносять у залу суду чи парк.
інколи не зрозуміло, хто яку репліку говорить. у деяких персонажів, як от Механік, є особливості мовлення, але в решти таких не прослідковується. коли це діалог, то ще гаразд, але коли більше — губишся.
у другій частині є помилки, пропущені слова — не дуже добре вичитано.
фердинанд і едмунд— наче молодша і старша версія однієї людини, цікаво, як вони розвиватимуться надалі.
любовної лінії якраз досить.
на рахунок обкладинки— якщо я вірно зрозуміла, і це едмунд, то він геть не схожий на хлопця 10-13 років.
February 2, 2023
На жаль, мої очікування від цієї книги зовсім не виправдалися. Персонажі здались нецікавими, і, незважаючи на розмір книги, я не встигла до них прив'язатися.
Те ж саме з загадками, що розгадували герої по сюжету. Час від часу виникало відчуття, що автор прочитав чимало книг/статей з вікіпедії і пічкає цим рандомним знанням мене.
І впродовж всієї книги було стільки фраз не в тему, що здавалось, автор вписує їх лише для того, щоб їх рознесли на цитати в інтернеті.
Тож нажаль, 3/5, хоча очікувала від книги набагато більшого
Те ж саме з загадками, що розгадували герої по сюжету. Час від часу виникало відчуття, що автор прочитав чимало книг/статей з вікіпедії і пічкає цим рандомним знанням мене.
І впродовж всієї книги було стільки фраз не в тему, що здавалось, автор вписує їх лише для того, щоб їх рознесли на цитати в інтернеті.
Тож нажаль, 3/5, хоча очікувала від книги набагато більшого
July 15, 2022
Андрій Новік неймовірно росте, як автор!
Читала його "Аномалію", а тут ще й про Україну, ух!
Вірю в нашу українську фантастику!
Читала його "Аномалію", а тут ще й про Україну, ух!
Вірю в нашу українську фантастику!
April 9, 2023
Уххх, це було цікаво. Коли я побачила, що видавництво «Небо» видало цю книжку і прочитала її опис я зрозуміла, що, імовірно, мені сподобається. Втім, книжка радше перевершила мої очікування, бо вони були не дуже чіткими. Сюжет дуже захоплюючий, мені сподобалися майже всі сюжетні повороти і кінець. Саундтреки, які розроблені українським композитором у співпраці з автором мені дуже атмосферні, тому що їх можна слухати незалежно від цієї книжки. Автору добре вдалося передати атмосферу, хоча в деяких моментах це було більше, а в деяких - менше. Незважаючи на велику кількість персонажів і розвитку кількох сюжетних ліній, книга дуже легко читається. Також короткий опис ключових персонажів на початку особливо допомагав на початку прочитання.
Тепер про те, що не дуже сподобалось. Деякі сцени видалися занадто розтягнуті. Деякі діалоги здалися доволі банальними і занадто розлогими. Сама поведінка персонажів місцями доволі банальна, протирічлива і трохи бісяча. Мені також з��алося, що історії персонажів нерівномірно розкриті - про Едмунда, Герберта і Фердинанда у мене залишилось набагато більше розуміння, ніж про Анну та Мечислава, але може то так треба або я просто щось упустила.
Історія коханням, як на мене, часто виринала в сюжеті не дуже в тему і, умовно, якщо б її не було, сюжет і розкриття героїв від цього нічого б не втратили.
Мені також хотілося б бачити більше ключових жіночих персонажок. Втім, я чекатиму продовження і буде дуже цікаво дізнатися, що з героями трапиться далі.
Тепер про те, що не дуже сподобалось. Деякі сцени видалися занадто розтягнуті. Деякі діалоги здалися доволі банальними і занадто розлогими. Сама поведінка персонажів місцями доволі банальна, протирічлива і трохи бісяча. Мені також з��алося, що історії персонажів нерівномірно розкриті - про Едмунда, Герберта і Фердинанда у мене залишилось набагато більше розуміння, ніж про Анну та Мечислава, але може то так треба або я просто щось упустила.
Історія коханням, як на мене, часто виринала в сюжеті не дуже в тему і, умовно, якщо б її не було, сюжет і розкриття героїв від цього нічого б не втратили.
Мені також хотілося б бачити більше ключових жіночих персонажок. Втім, я чекатиму продовження і буде дуже цікаво дізнатися, що з героями трапиться далі.
August 14, 2023
насправді коли я сідала читати цю книгу я думала що мені не сподобається бо вона доволі об'ємна але АЛЕ світоустрій сюжет персонажі які дійсно стали сім'єю.мені здається я в перший раз плакала через те що не хотіла розлучатись з персонажами.
February 13, 2025
Це гарно прописана та дуже якісна книга, тому я й поставила 4 зірки.
Проте мені не зайшла, і це точно не вина книги чи автора. Адже видно всю ту титанічну роботу, що проробив Андрій Новік.
Це явно не так книга, до якої я буду бігти купувати продовження, хоча дочитати було цікаво. І ось декілька причин.
1. Я не змогла емоційно прив'язатись до героїв. Особливо до Фердинанда та Анни, попри те, що вони (напевне) є ведучими персонажами. Часто й густо мене бісили їхня поведінка та вчинки. Фердинанд мені здавався надто твердолобим та трохи зарозумілим і своєму головуванні, і я насправді не відчула тієї любові до команди, про яку так багато говорили. Анна ж була надто м'яка в деяких ситуаціях, коли в інших була аж надто байдужа до всього і всіх, щось типу : довбіться зі всим цим самі, я тут ні до чого. Едмунд був доволі зрозумілим персонажем, проте я не повірила в його швидку трансформацію з егоїстичного жебрака в *я-віддам-все-заради-команди* хлопця. Розкриття Влада мені дуже не вистачало, іноді навіть забувала, що він є, так само з розкриттям Мечислава та Механіка.
2. Стрибки між оповідачами були надто хаотичними: тут три сторінки від одного персонажу, тут раптом абзац від другого, а потім речення від третього. Іноді просто було складно розуміти, через чиї очі ми це все бачимо.
3. Мене дратувало ставлення команди до Едмунда першу половину книги: спочатку вони використовть його як наживку двічі, потім перевертають його світ догори дригом та запихають у сформовану команду, очікуючи, що він одразу буде як добре змащена деталька в механізмі. І постійно вивалюють всі ці очікування та розчарування на нього, хоча можна було проявити хоч трохи терпіння та розуміння
Через це, було трохи важко продовжувати читати, хоча сюжет цікавий і напружений, політичні інтриги справді інтригуючі, а соціальна напруга реальна.
Тому можу рекомендувати цю книгу, адже вона точно варта уваги✨️
Проте мені не зайшла, і це точно не вина книги чи автора. Адже видно всю ту титанічну роботу, що проробив Андрій Новік.
Це явно не так книга, до якої я буду бігти купувати продовження, хоча дочитати було цікаво. І ось декілька причин.
1. Я не змогла емоційно прив'язатись до героїв. Особливо до Фердинанда та Анни, попри те, що вони (напевне) є ведучими персонажами. Часто й густо мене бісили їхня поведінка та вчинки. Фердинанд мені здавався надто твердолобим та трохи зарозумілим і своєму головуванні, і я насправді не відчула тієї любові до команди, про яку так багато говорили. Анна ж була надто м'яка в деяких ситуаціях, коли в інших була аж надто байдужа до всього і всіх, щось типу : довбіться зі всим цим самі, я тут ні до чого. Едмунд був доволі зрозумілим персонажем, проте я не повірила в його швидку трансформацію з егоїстичного жебрака в *я-віддам-все-заради-команди* хлопця. Розкриття Влада мені дуже не вистачало, іноді навіть забувала, що він є, так само з розкриттям Мечислава та Механіка.
2. Стрибки між оповідачами були надто хаотичними: тут три сторінки від одного персонажу, тут раптом абзац від другого, а потім речення від третього. Іноді просто було складно розуміти, через чиї очі ми це все бачимо.
3. Мене дратувало ставлення команди до Едмунда першу половину книги: спочатку вони використовть його як наживку двічі, потім перевертають його світ догори дригом та запихають у сформовану команду, очікуючи, що він одразу буде як добре змащена деталька в механізмі. І постійно вивалюють всі ці очікування та розчарування на нього, хоча можна було проявити хоч трохи терпіння та розуміння
Через це, було трохи важко продовжувати читати, хоча сюжет цікавий і напружений, політичні інтриги справді інтригуючі, а соціальна напруга реальна.
Тому можу рекомендувати цю книгу, адже вона точно варта уваги✨️
March 16, 2024
Це топ сучукрліту. Пригодницьке фентезі з нотками загадок, історії, філософії, алхімії та любові.
Погоджуюся з попередніми коментарями, що читалася книга трохи важко і довго. Але це не «Пляжне чтиво», тут є сенс, є зміст, є хороша історія. Тут треба думати і вникнути, опинитися серед головних героїв і влитися в сімʼю музейників. Автор все це дозволяє зробити, варто лиш дозволити йому провести нас у цей неймовірний світ. Тож, як на мене, продирання крізь текст немає, але й за два дні її прочитати не можна, бо треба смакувати текст)
Неймовірно сподобалося насамперед те, що події відбуваються у старому Львові, де знаєш кожну описану вуличку і будівлю. Також автор описує й інші країни, гарно дослідивши потрібні локації та їх історію. Настільки, що тепер хочеться там побувати особисто (особливо у Португалії)
З перших сторінок зрозуміло, що стікерів тут буде багато, бо стільки ж є неймовірних цитат, які хочеться собі виписати і повертатися. Червоною ниткою автор показує нам, як людина може сама обрати, ким їй бути. Незважаючи на історію та негативний досвід, ти все одно можеш стати хорошою людиною не «завдяки», а «всупереч».
Спойлерити історію не буду, читайте самі, бо вона неймовірно захоплива і точно цього варта, а я пішла замовляти другу частину:)
Погоджуюся з попередніми коментарями, що читалася книга трохи важко і довго. Але це не «Пляжне чтиво», тут є сенс, є зміст, є хороша історія. Тут треба думати і вникнути, опинитися серед головних героїв і влитися в сімʼю музейників. Автор все це дозволяє зробити, варто лиш дозволити йому провести нас у цей неймовірний світ. Тож, як на мене, продирання крізь текст немає, але й за два дні її прочитати не можна, бо треба смакувати текст)
Неймовірно сподобалося насамперед те, що події відбуваються у старому Львові, де знаєш кожну описану вуличку і будівлю. Також автор описує й інші країни, гарно дослідивши потрібні локації та їх історію. Настільки, що тепер хочеться там побувати особисто (особливо у Португалії)
З перших сторінок зрозуміло, що стікерів тут буде багато, бо стільки ж є неймовірних цитат, які хочеться собі виписати і повертатися. Червоною ниткою автор показує нам, як людина може сама обрати, ким їй бути. Незважаючи на історію та негативний досвід, ти все одно можеш стати хорошою людиною не «завдяки», а «всупереч».
Спойлерити історію не буду, читайте самі, бо вона неймовірно захоплива і точно цього варта, а я пішла замовляти другу частину:)
Displaying 1 - 30 of 83 reviews