Вальдшнепи

by Mykola Khvylovy, Микола Хвильовий

Микола Хвильовий (справжнє ім'я Микола Фітільов; 1893–1933) — один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму.«Вальдшнепи» — незакінчений роман Миколи Хвильового, у якому письменник осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження. Персонажі твору розчаровані в комуністичній партії та нещодавній революції, прагнуть нових ідеалів. Вони постійно полемізують, дошукуються відповідей на найгостріші суспільно-політичні питання доби в «заштатному городку» на дачі. Головний герой роману без докорів сумління «виконував свої обов'язки перед революцією», а тепер намагається позбутися колишньої «великої ідеї». До збірки також увійшли новели «Ревізор», «Злочин», сатирична повість «Іван Іванович», у якій висвітлюються патологічні процеси, що сталися із суспільством у збільшовиченій Україні в часи непу, й порушується питання щодо оманливості особистостей, які претендували на звання господарів нового життя, та інші твори.У серії «Рідне» також вийшли друком збірки творів М. Хвильового «Сині етюди», «Я (Романтика)» тощо.

348 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Mykola Khvylovy (Ukrainian: Микола Хвильовий, Khvyl’ovyy) (December 13 [O.S. December 1] 1893 – May 13, 1933) was a Ukrainian writer and poet of the early Communist era Ukrainian Renaissance (1920–1930).

Born as Mykola Fitilyov in Trostyanets, Kharkov Governorate to a Russian laborer father and Ukrainian schoolteacher mother, Khvylovy joined the Communist Party in 1919. In the same year he became the chief of local Cheka in Bohodukhiv povit. He moved to Kharkiv in 1921 and involved himself with writers connected to Vasyl Blakytny and the paper Visti VUTsVK (news from All-Ukrainian Central Executive Committee). In 1921, he also published his first poetry collection.

In 1922, he began to focus more on prose writing. His initial collections Syni etiudy (Blue Etudes, 1923) and Osin’ (Autumn, 1924) generated approval from critics like Serhiy Yefremov, Oleksander Biletsky, Volodymyr Koriak, Yevhen Malaniuk and Dmytro Dontsov. His impressions of the work as a CheKa officer are reflected in his 1924 novel "I (Romance)", the hero of which - the head of the local Cheka - sentenced his mother to death in the name of the ideals of the revolution.

A brief member of the literary organization Hart, Khvylovy later became critical of it and the organization Pluh and became a key leader of the VAPLITE organization of Ukrainian "proleteriat" writers. Because of Stalin's repressions against his friends in the pro-Ukrainian Communist movement, Khvylovy committed suicide on 13 May 1933 in front of his friends in his apartment in Kharkiv. His suicide note said: "Arrest of Yalovy - this is the murder of an entire generation ... For what? Because we were the most sincere Communists? I don't understand. The responsibility for the actions of Yalovy's generation lies with me, Khvylovy. Today is a beautiful sunny day. I love life - you can't even imagine how much. Today is the 13th. Remember I was in love with this number? Terribly painful. Long live communism. Long live the socialist construction. Long live the Communist Party."[1]

After his death, his works were banned in the Soviet Union and because of his symbolic potency were mostly not permitted until near the end or after the collapse of the Soviet Union.

Reviews

[Yaroslav · Rating 4 out of 5]

Знайомство відбулось. Стиль подобається, якось ближче до сучасного у порівнянні з іншими авторами початку ХХ ст.
Розумію чому затравили совєти.
Оскільки це збірка, щось сподобалось більше, щось менше.
Але в цілому тематика творів не зачепила.
Саме в цій книзі зібрані твори, які показали розчарування у радянському ладі, а також "людське обличчя" "будівельників комунізму".
що будь-який "будівничий" завжди залишається в першу чергу звичайною людиною, з усіма недоліками і душевними трагедіями.

[Malecha · Rating 2 out of 5]

Я знала, що Хвильовий пише специфічно і дещо важко, ця книга теж не стала винятком.

Попри бажання більше читати саме української класики, з Хвильовим я поки ставлю крапку.

Надто багато комунізму та внутрішніх нерозв’язаних конфліктів майже усіх героїв.

[Viktoria Neborikina · Rating 4 out of 5]

Перша книга у якій зустріла слово бережки, у значенні поля сторінки. Згадування Харкова та переселення крають душу

Вальдшнепи- це дивне оповідання про моральні устрої тогочасної людини. Чоловіки тут - червоні прпорці. А від Дімітра мене аж верне. Ганну шкода, бо вписалась в оце все у складний період життя та ще й отримавши таку травму. Хоча вони там все тейво на голову хворі. Карамазову явно десь трохи відшибло клепки.
Мова автора надзвичайно мелодійна і всі ті описи радують голос у голові, що читає мені текст

Оповідання Іван Іванович відкриває перед нами життя сталих комуністів, які налаштовуються до початку соціалізму. Їх не бентежить, що багато людей на вулиці, а те, що "квартирне питання" досі не можуть вирішити. Брати чужі речі? Норм, наші ж десь поділись. Але раптом починаються "чистки" і жопця у вищого суспільства зжимається, вирізають переживання та страхи

Ревізор показує людську сутність, не дуже приємну. Розповідає про те, як людині стає поперек горла те життя, яке вона живе та бажання стрімголов кинутись у вир нового, невіданого. А от чи вистачить їй розуму повернутись на свій шлях, читайте

Мисливські оповідання - описи природи, над якими хочеться зачудовано сидіти і слухати, як їх хтось читає

У З лябораторії так майстерно та гидко прописаний персонаж Ліди, що ти кожні 2 хвилини думаєш, нє, ну вона псих, не зв'язуйся, біжи

У Злочині хотілося такої неприємної розв'язки але оповідання передало у деталях глибини людської психології

Збірка сподобалась. Кожне оповідання від якогось нового героя - письменника, психологічно хворої, мисливця, дружини, чоловіка

[Vitalii · Rating 4 out of 5]

В прозі Хвильового приваблює (само)іронічність, з якою він описує персонажів. Загалом для мене це досить свіжий погляд на той злам епох і суспільства, що послідував за захопленням більшовиками України в 20-му сторіччі. На відміну від романтизаторів "совєтскава чєловєка" і страждальців за "бєлой гвардієй", Хвильовий описує побут саме українців і ті метаморфози, які відбувались саме з нашим суспільством. Найбільше відрізняються саме дійові особи, адже у більшості "мейнстрімних" авторів цього періоду ставлення персонажів до нової реальності вже є сформованим: вони або переконані відщепенці, або ж ідейні будівельникі світлого майбутнього. Персонажі ж Хвильового лише намагаються усвідомити себе в "радянському" світі і його реаліях.

Я усвідомив це не одразу, але відчуття незвершенності залишають не тільки "Вальдшнепи", а й решта, наче б то завершених, творів. Ніби Хвильовий в якійсь момент втрачав інтерес до персонажів і відтак поспішав завершити їх історії навіть попри те, що герої ще не пройшли увесь шлях розвитку. "З лябораторії" є такою собі рефлексією Миколи на цю тему (я ж вже згадував самоіронію?), через що виглядає найбільш цілісним твором з усієї збірки (якщо вважати головним героєм саме письменника).

P.S. Саме видання від Фоліо досить неякісне - папір надто тонкий і нещільний, через що просвічується.

[Marharyta Mykytyn · Rating 2 out of 5]

не мій тип оповіді.
ще й оці філософствування довкола ідеологій. круто, що їх в той час хтось наважувався ставити під сумнів. діставуче, що йдеться про той комунізм, після якого доводиться розгрібати ще й досі.