Кожна людина бодай раз зазнавала дежавю — стану, за якого ми почуваємося так, начебто вже опинялися в певній ситуації або ж добре знаємо особу, хоча в цьому житті не могли з нею перетинатися. Примарно впізнавані запахи, звуки, предмети й обставини часом поєднують нас із далекими епохами і людьми, долі яких невловно переплітаються з нашою теперішністю, немов чудернацькі квіти на дерев’яних кубиках геніального майстра, що їх хоч яким боком поверни, а вони однак утворять цілісний і довершений візерунок.
Цей неймовірно поетичний текст пронизує візія кульбаби — як образ різних етапів земного життя і тієї пам’яті, яку зберігає кожна душа.
Дуже люблю "Кульбабове вино" Рея Бредбері і оцей образ кульбаби як символу швидкоплинності життя і її мистецтво перевтілення - з жовтої квіточки, як курчатко, ставати парашутиками, які розносять насіннячко повсюди. І скільки ти її не викорчовуй, кульбаба все одно виросте, бо вона, як пам'ять, проростає, незважаючи ні на що. Тож мене дуже зацікавила книжка Квітки Налади "Кульбаба". Це світла філософська історія, не називала б її романом чи повістю, як про це заявляє видавництво, бо там немає виразного цілісного сюжету, радше збіркою малої прози - мініатюр, сценок, своєрідних пазлів, з яких кожен складе свою картину. Бо авторка не дає увесь набір пазлів, деякі доведеться самим доуявляти, допридумувати. Як на отих квіткових кубиках з тексту, які складаєш по-різному і виходить щоразу новий візерунок. Щось є впізнаване, а щось зовсім нове. А ще я б назвала цей текст гербарієм - на це мене наштовхнула обкладинка зі скотчем і структура викладу історій. Пам'ятаєте, як у дитинстві любили засушувати листочки чи квіточки поміж сторінок книжок? От і я таке любила. І цей текст справді є своєрідним гербарієм - кожна мініатюра є маленькою історією про якогось героя, і ми вловлюємо ледь видимі зв'язки між цими героями, як ото парашутики кульбаби розлітаються у різні боки. А ще у книжці дуже багато філософських думок, висловів на різні теми, які можна цитувати. Тож книжка мені здалася схожою на цикл "Теплих історій" - зрештою метою тексту є зігріти і наповнити любов'ю, переконати, що потрібно вірити у свої мрії, які неодмінно здійсняться. Для когось вона може здатися навіть солодкуватою, тож раджу читати її порціями, як улюблене морозиво, і замислитися над філософськими істинами, які у ній зазначені. Чудова книжка для відпочинку і медитативного настрою. Бо кульбаба - то ще й квітка сонця і світла.
світлі історії та образи. трохи забагато мерехтіння, деякі персонажі з'являються та зникають невідомо для чого. об'єднує всіх образ кульбаби. милої світлої квітки Спочатку це Іван Кульбаба, невинний та екзальтований юнак, що пішов у монастир. А потім виринає образ фатальної жінки N з довгими чорними косами-зміями, яка прагне звабити ченця. Згодом авторка переносить у сучасний світ і ця пані десь зникає. або я не відчитала її продовження. positive vibes. інколи занадто позитивно, але зараз така книжка не нашкодить, а радше допоможе. Книжка-подорожник, приємно до ранки. Хоча світ — це не лише або хороші, або лихі люди. Не лише чорне чи ніжне. Не лише святенники та егоїстки. Все переплетено у кожному. Хочеться побажати авторці писати ще, бо це тільки початок. І він чудовий.
Ідея циклічності була хороша, форма також. Та десь на середині книжки вже сильно втомлювало постійне повторювання слів (бог, світло, сяйво, світло, бог, душа, віра, світло — і так по колу). Мені було мало кульбаб та забагато релігійного контексту, але це моя особиста думка. Від кожної міні-історії хотілося трохи більшого: чогось складнішого, різнобарвного, емоційного, справжнього.
Обкладинка чарівна, вона вкрала моє сердечко. Проте за змістом книга трохи скидалася мені на якусь подобу церковного буклету, на жаль.
Одна зірочка за роботу художниці, бо дуже красива обкладинка. Текст стилістично бідний, хаотичний і не дуже добре вичитаний. Про сюжет чи зміст в принципі не дуже йдеться. Мені рідко шкода витрачених на книгу грошей, але це саме той випадок.
“І не було жодного каменя в цій світлій ріці часу" Обрала книжку за обкладинкою, вона чарівна. Сама книжка за нею легко читається, як казочка, де всі герої світлі чєловєчкі і гарні дівчатка. Інколи здавалось, що читаю щось релігійне, бог на кожній сторінці
Легка літня книга, з уривками історій та життів, з яскравими характерами, що розкриваються за пару стрічок. В книзі не розкрита яка-небудь проблематика й не вибудуваний повноцінний сюжет, але автор того і не прагне. Як на мене, у книги є присмак «Кульбабкового вина» та «Спитайте Мієчку». Легка приємна книга для теплого літнього вечора.
довго ходила і дивилась на цю книжку. приємна палітурка, доволі цікава анотація. проте все одно, щось не те.
- вже на третині книги історії та персонажі починають плутатись між собою. - я так і не дійшла до якоїсь основної думки (чит. як моралі) книжки. і тут або «мені не дано», або «сприйняття не таке», або тут і немає таких глибинних сенсів на які, я чомусь сподівалась. - книжка відносно легка у читанні. думаю, десь 2-3 години всього знадобиться.
проте чи коштувала ця книжка свого часу і грошей? можливо так, а й можливо, що ні. радше так, але лише через те, що думати під час читання особливо не було потрібно
Така проста, а така змістовна. Сподобалось. Читається швидко і легко, але є глибокі думки. Та і дло кульбаби тепер буде інше відношення. Любила її і раніше, а тепер буду любити ще більше цю квітку радості.
"Кульбаба" Квітки Налади - дуже тепла і мила робота, яка однак не дуже мені зігріла серце, бо під час війни якось таке сяйво сприймається інакше. Треба перечитати після Перемоги
Однак сюжетно мені сподобалась ідея циклічності (я ще сьогодні закінчила аніме під назвою The Great Passage, де цей концепт також розкривається доволі приземлено та близько до серця). Боліло на трагічних моментах, які ніби не вписувались в загальну картину, та все ж - таке воно життя.
Забагато бога (як для невіруючої), і релігійності в кульбабах. А також сонця загалом. Ці трагічні вкраплення в сюжеті скорше відчувались як грім серед ясного неба, аніж як неодмінна частина нашого існування як такого.
Загалом, рекомендую як легеньке чтиво на день влітку, або коли не хочеться дуже думати.
“Без розуміння, підтримки, любові сім’я не розквітне. Не буде сили спільного польоту, дотиків душі, обміну енергією. Тільки соки одне з одного питимуть - аж поки зав’януть. А чи може бути щось гірше, ніж дозволити в’янути поруч із собою живій душі?”
Цю книгу до прочитання я взяла дуже випадково. “Кульбаба” читається швидко і легко, у самому сюжеті книги закладена ідея реінкарнації й на сторінках твору можна знайти значну кількість релігійни�� підтекстів та змістів. Через це - не моя книга, особливо враховуючи деяку хаотичність її написання.
Сподобалася ідея кульбаби, яка вплітається у контекст історій на сторінках усієї книги, - символа сонця, світла, щастя та вірності.
Легка книжка, рекомендую взяти з собою в дорогу, читається швидко.
Книжка створює загалом атмосферу спокою і любові, занурення в повільний світ. Не між всіма мініатюрами помітила зв'язок, хотілось, щоб була якась загальна нитка між всіма оповіданнями, більш видима, ніж кульбаби. Також інколи виникало відчуття, що автор стрибає з думки на думку, з історії на історію, було б цікавіше розкривати персонажів глибше. Але книжка закінчується словами "далі буде", тому сподіваюсь, що в наступній частині ці недоліки будуть виправлені.
Світла книга з теплими історіями, але мені було занадто багато неповʼязаних між собою сюжетів, героїв, які несподівано зʼявляються і так само несподівано зникають - трохи забагато відволікаючих епізодів, які не повʼязуються в один сюжет. Єдине, що обʼєднує- кульбаба (але і це не завжди).
Дуже легка і приємна, але не до кінця розгадана мною книга
3.5 мені сподобалось, хоча це були дивні історії без початку, без кінця, проте я зазнала цей ефект "дежавю" про який говорилося у анотації. все зводилось до кульбаб, усюди згадувався бог. рекомендую, якщо хочете повиділяти багато цитаток і цікавих думок)
Класно подана ідея Книга – ніби збірка коротких відео, які в процесі складаються в одну стрічку. Такі й відчуття – наче фільм подивилася і мені подобається його відлуння в думках.
Ця книга була для мене як шоколадка. Першу третину було приємно солодко. А потім було приторно і засолодко, але я не змогла спинитися.
Історії дуже приємні і світлі, все красиво. Настрої мені чимось нагадали тексти ʼФелікс Австріїʼ Софії Андрухович і ʼІсторії життяʼ Богдана Лепкого. Мала схожі почуття, коли їх читала.
Я можу зрозуміти постійні згадки кульбаб, хоча вони теж трохи втомлювали. Але мої очі втомились закочуватись від слів ʼбог, світло, душаʼ через сторінку🙄
З такою милою обкладинкою та назвою заховалася книга-розчарування. Я дуже хоьіда прочитати легкі,сонячні,пртємні історії. Ця книга містить безліч історій, вони не мають початку,кінця і логіки і єдиний звязок між ними це згадування кульбабки.Це не короткі історії,як наприклад в "Я працюю на цвинтарі", це просто замальовки.В мене було враження,що автор просто видала друком свої чорнетки.