Розмови про архітектуру

by Богдан Волинський, Олег Дроздов, Borys Filonenko (передмова)

Архітектура потребує розмірених і тривалих розмов: вона розкривається тоді, коли куниця прокладає щоденний маршрут через подвір'я приватного будинку, коли процеси старіння матеріалів стають частиною задуму архітектора, коли виникає питання про відповідальність архітектора та його співучасть у суспільних інтересах. Книжка "Розмови про архітектуру" написана архітектором Богданом Волинським протягом циклу зустрічей з архітектором Олегом Дроздовим, які відбулися кілька років тому в Харкові. Під жовтою обкладинкою, яка окреслює світловий контур вікна, Дроздов говорить про будинок із садом та міський простір, рельєф і світло, сакральне і профанне, плоть і погоду, ринок, політику і архітектурні конкурси, професійну спільноту і освіту. Питання, що їх обговорюють архітектори, підсумовують перші двадцять років архітектурної практики Дроздова, а також стають спробою поговорити про теми, які далі набувають ваги - у їхніх практиках та архітектурі сьогоднішьного дня.

Genres: Architecture, Nonfiction

136 pages, Paperback

Published January 1, 2022

Reviews

[Iryna Chernyshova · Rating 5 out of 5]

Звісно, що книга, видана на початку 2022 року, вже трохи морально застаріла. Згадки Пітера і Москви зараз читати - ну таке. Але базові істини як настроєна тонка музика міста не застарівають. Цікавий і особистий досвід. Автор добре пройшовся по причинах автомобілізації. «За останні 30 років не зʼявилося нової ідеї міста, у якому ми хотіли б жити, тому поки до радянського міста просто додали автомобілі з парковками і ще якісь дрібниці. Наразі всі задоволені». Взагалі книгу хочеться розтаскувати на цитати, які треба вкидувати до офісів містобудівників і управлінців.

Також не можу не думати як, коли і ким будуть відбудовуватися понівечені українські міста; чи відбудуться зміни на краще для людей чи знову повернемось до порочного кола швидкої наживи. Але маємо надію - Лондону ж вдалося.

І окреме дякую за Театр на Подолі - на даху таки зʼявляється патина, просто треба було довше почекати.

[Inna Zolotar · Rating 5 out of 5]

Ця книга - про ідентичність, модернізацію та відповідальність архітектури. Звичайно, спектр тем тут і ширший, і глибший, але це тільки початок розмов навколо простору та тих, хто не байдужий до нього. Попри те, що книга вийшла до повномасштабного втогрнення, це хороший старт для дискусій щодо локальної та глобальної відбудови країни. Рекомендую!

[Anna · Rating 5 out of 5]

Гірка криниця про архітектуру, містобудування і психологію українських містян, для яких паркінг під вікнами - це вершина ідеальних умов життя.

[Yaroslav Tykhonchuk · Rating 4 out of 5]

Приємна і цікава розмова. Допомогло ще краще сформувати свою власну думку про місто, його вплив на людину, оточення. Що ми тягнемо за собою після совка - це бажання просто мати чисту цегляну коробку з пластиковими вікнами, але втратити будь-яке спілкування з сусідами, оточення, кав’ярню поруч, живий ринок, пішохідну вулицю де дідусі шось обговорюють вже 40 років, а молодь п’є пиво в барі, все те шо робить місто живим.

[Ілля Смоленко · Rating 4 out of 5]

Дивно що таких книг у нас мало, хоча формат доволі легкий до написання, і звичайно кожному архітектору є що сказати. Тому це доволі парадоксально, що у нас мало “мемуарів архітекторів”. Книга осягнула багато тем, про кожну яку можна писати книги і робити конференції. Для мене це було перше знайомство з Олегом Дроздовим. Мислить він концептуально, доволі свіжо, хоча все таки він зростав і вчився за час радянського союзу, і це має деякий відклик на його роздумах. Багато ідей перегукуються з ідеями Джейн Джекобс. Мені це стало додатковим підтвердженням правильності цих ідей. Основні моменти, на які я звернув моменти: сонячне світло в архітектурі та вернакулярна архітектура. Книга дала поштовх до подальшого дослідження цих тем. Звичайно цю книгу варто почитати студенту архітектору не тільки тому що вона корисна, але й тому що таких книг мало і обирати не доводиться.

[Denis Sikorsky · Rating 3 out of 5]

Книга не в моєму стилі, але загалом є доволі цікаві думки.

Наприклад, про те, що місто втрачає себе, якщо в ньому забагато індивідуальності. Адже місто — це про спільноту. І якщо люди постійно закриті в своїх анклавах, як от в закритих ЖК, то місту та спільноті дуже важко розвиватися, адже спільноті потрібне спілкування. Тому надзвичайно важливо робити міста такими, щоб люди могли зустрічатися, спілкуватися, пересікатися, щоб були місця для обговорень, і саме в таких випадках спільнота і місто, а далі — держава можуть розвиватися якісно. Також була цікава думка про те, що нам варто не забувати про наше минуле, не відмовлятися від нього, а навпаки — вкраплювати його, оновлене, в сучасний стиль, як це робили із Собором Паризької Богоматері, де кожна епоха приносила щось своє.

[Oleksandr · Rating 5 out of 5]

Гарно, книга перевершила очікування.