Повість «Життя іншої людини» повертається до призабутої в світовій літературі теми вічного мандрівника, і дає цій темі нову та змінену трактовку. Запорожець Марко, герой повісти Тиса, це не покутник за тяжкий злочин, не Стороженків Марко Проклятий, ані не Агасфер. Марко не чинить ніякого злочину. Він покараний лише за буйність і непогамованість своєї степової вдачі — отже за одну з типових хиб нашого національного характеру. Карою є життя без смерти і без старіння серед щораз то нових поколінь, з якими Марко почуває себе чужим та непотрібним. Особисті пригоди Марка починаються з козацьких походів, з боїв Хмельничан і перебігають повз життя тих середовищ, які мали вплив на формування історичного чи культурного минулого окремих поколінь. Кирило-методіївці, Шевченко, Куліш, Франко, драгоманівці, Грушевський, початок І світової війни, підпілля УВО, Чупринка, Броди, УПА — ось конфронтація поколінь, ідей та подій. Вона показує тяглість другої великої мандрівки, мандрівки нації, якої Марко є дрібкою частинкою...
Містить два твори. Про Марка - ідея цікава безперечно, проте могла би бути краще розвинена. 'Щоденник..' - це по суті наш 'Швейк'. Але відчувається що автор балансував між гумором (що видно на початку твору) і більш серйозною оповіддю наприкінці. Постать автора дуже цікава. Твори заслуговують на увагу.
Саме це видання - жахіття і не витримує жодної критики. Купа помилок, сторінки вилазять.