Омар Хайям (1048—1131) — видатний філософ, астроном і математик середньовічного Сходу, який також зажив слави як автор популярних чотиривіршів — рубаї. Його поезія просякнута вірою у безсмертний творчий людський розум. У бездоганних чотиривіршах Хайяма уміщається весь життєвий досвід людини: в них ідеться про сенс буття, про незахищеність людини перед лицем долі й часу, про чарівність швидкоплинних хвилин радості... Кожен читач знайде в його поезії щось своє, потаємне і ще не висловлене. Омар Хайям зробив жанр рубаї широко відомим і залишив нащадкам вічне послання, пронизане рідкісною свободою духу.
Omar Khayyám was a Persian polymath, mathematician, philosopher, astronomer, physician, and poet. He wrote treatises on mechanics, geography, and music. His significance as a philosopher and teacher, and his few remaining philosophical works, have not received the same attention as his scientific and poetic writings. Zamakhshari referred to him as “the philosopher of the world”. Many sources have testified that he taught for decades the philosophy of Ibn Sina in Nishapur where Khayyám was born buried and where his mausoleum remains today a masterpiece of Iranian architecture visited by many people every year.
Outside Iran and Persian speaking countries, Khayyám has had impact on literature and societies through translation and works of scholars. The greatest such impact among several others was in English-speaking countries; the English scholar Thomas Hyde (1636–1703) was the first non-Persian to study him. The most influential of all was Edward FitzGerald (1809–83), who made Khayyám the most famous poet of the East in the West through his celebrated translation and adaptations of Khayyám's rather small number of quatrains (rubaiyaas) in Rubáiyát of Omar Khayyám.'
Люди здатні до ідеалізації того, чого вони не знають. Багато додумавань та припущень. Так власне і сталось з цією книгою. Якщо коротко, то рубаї присвячені декільком темам, здебільшого які про вино, ловіння моменту, питання до бога/небес, тлінність буття та смерть, яка всіх неодмінно чекає.
Не скажу що мені сподобалось прочитане, здебільшого виникала нудьга, хоч і деякі рубаї змушували задуматись. Всі ми неодноразово чули про рубаї Омар Хаяма, та якось повністю всю книну більшості не доводилось читати. Вибірково фраза то там то там. Рекомендую для читання у тому випадку, щоб сформувати свою думку про прочитане та зняти окуляри оромантизовування або ж навпаки.
Вино, жінки і дрібка філософії, якось мілко як на того самого Хайяма. Здивувало те, що вперше Рубаї переклав відомий український орієнталіст Агатангел Кримський в 1890 році, коли в російській імперії ще й не чули про Омара Хайяма. Ці всім відомі чотиривірші сприймались мною, як концентрація східної філософії рівно до того моменту, коли я взяв до рук цю книгу. А вибрав я її в бібліотеці бо помітив цікаві лінійні ілюстрації в які я й не дуже вдивлявся. Вдома придивився і мене здивував еротизм цих малюнків. Але автор якимось чином повʼязує глибоку побожність з любовʼю до вина і жінок. Це дивує, бо суміш неочікувана, особливо для арабського світу. Ці вірші цінні, як культурне явище, бо по формі чи змісту в них складно побачити щось особливе і не притаманне західній культурі. Але можливо це і малось на увазі, людська натура одинакова не залежно вона зросла в античній, арабській чи християнській культурі.
Єдине, що сподобалася і відгукнулось: «Я пʼю лише тоді, коли на серці радість. А нині в серці ти - і я не пʼю вина!»