Народні думи

by Unknown, Петро Панчук (Narrator)

У сиву давнину, коли не існувало ще ні радіо, ні телебачення, ні Інтернету, українці – для того, щоб переповідати новини та історії – винайшли думи. Мандрівні співці – кобзарі, бандуристи чи лірники – ходили від села до села, від міста до міста й розносили серед людей перекази про Козака Голоту, й Марусю Богуславку, й про Самійла Кішку, й про смерть Богдана Хмельницького, й про козацьке життя, й про бурю на Чорному морі, й про втечу трьох братів з Азова. Ці «живі літописи» століттями передавалися з вуст в уста, щоб дійти до наших днів унікальними пам‘ятками про героїчні та драматичні події в історії українського народу.

До збірки увійшли такі думи:

- Козак Голота; - Смерть Корецького; - Отаман Матяш старий; - Смерть Федора безродного; - Смерть братів самарських; - Смерть козака на Кодині - долині; - Невільники; - Плач невольника; - Невольники на каторзі; - Маруся Богуславка; - Сокіл і соколя; - Коваленко; - Самійло Кішка; - Олексій Попович; - Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі; - Івась Удовиченко, Коновченко; - Розмова Дніпра з Дунаєм; - Смерть козака бандуриста; - Проводи козака до війська; - Козацьке життя; - Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер; - Сестра і брат; - Повернення сина; - Сон удовиченка; - Бідна вдова і три сини; - Іван Богуславець; - Хмельницький та Барабаш; - Повстання проти польських панів; - Дума про смерть Богдана Хмельницького; - Вдова Івана Сірка і Сірченки; - Про Сорочинські події 1905 року

Audiobook

About the author

Books can be attributed to "Unknown" when the author or editor (as applicable) is not known and cannot be discovered. If at all possible, list at least one actual author or editor for a book instead of using "Unknown".

Books whose authorship is purposefully withheld should be attributed instead to Anonymous.

Reviews

[Andriy · Rating 4 out of 5]

Дуже мені сподобалось -

окрім відомих (з дитинства) дум: Втеча трьох братів із города Азова з турецької неволі, Козак Голота та Маруся Богуславка, відкрив для себе цілу низку правдивих геройських сюжетів та (нових) звитяжців - тут тобі і дотепний зух Корецький, і вірний сміливець отаман Матяш-старий, що ніколи не покине товаришів у біді, і мудрий Самійло Кішка (*про останнього зацитую довідку, з іншого збірника: історична постать, походив з брацлавського роду Кішок або Кошичів. Кішка - запорозький кошовий, козацький гетьман (1600-1602), брав участь у походах проти султанської Туреччини. Є відомості в козацьких літописах, що Кішка був кошовим перед 1575 р.; близько 25 років перебував у полоні; 1599 р. організував повстання і повернувся в Україну, де був обраний гетьманом; у період гетьманування домігся визнання козацтва як суспільного стану. 1601-1602 - брав участь у польсько-шведській війні в Лівонії й загинув у битві під Феліном. Нібито похований у Каневі)... словом, цілий пантеон народних героїв.

Навіть ті думи де герої змальовуються в момент смерті (Смерть Федора безродного, Смерть братів самарських (**від назви річки Савранки (за народною вимовою - Самарка), що впадає в Південний Буг), Смерть козака на Кодині-долині), або - думи про невільників, яким так і не судилося бути визволеними (Невільники, Плач невольника, Невольники на каторзі) показують нам щирих достойних людей, вольової вдачі.

Мова дум також викликає особливий інтерес: загалом зустрічається чимало діалектизмів та неунормованих форм ("плін" вживається поряд з "полоном", "міч" замість "меч"...), в деяких думах чимало полонізмів (бардзо (дуже), кошуля (сорочка)...), є й московські слова... Особливо незвично чути, що замість того, щоб просто назвати героя, співець майже кожного разу повторює цілу його характеристику (Лях Бутурлак, ключник галерський, сотник переяславський, недовірок християнський каже), або - іще такий приклад повторів:

"У городі Килиї татарин сидить бородатий,
По гірницях походжає,
До татарки словами промовляє:
"Татарко, татарко!
Ой, чи ти думаєш те, що я думаю?
Ой, чи ти бачиш те, що я бачу?"
Каже: "Татарине, ой, сідий, бородатий!
Я тільки бачу, що ти передо мною по гірницях походжаєш,
А не знаю, що ти думаєш та гадаєш".

(Це робилось мабуть тому, що можна було не розчути короткого імені і не зрозумівши хто там і кому що сказав, перебивати співця та перепитувати).

Окрім такого перла, як "словами промовляє", що зустрічається чи не в кожній думі, мене особливо потішила "хвилечна хвиля" ("злосупротивна хвилечна хвиля (на морі) насуває").

Ну і так, задля сміху, можна додати гріх зі списку Олексія Поповича, коли він надумав публічно в усьому, що нагрішив каятися:
"...що мимо сорока церков пробігав - шляпи не знімав і хреста на себе не клав".

Якщо не слухали, не читали, рекомендую ознайомитися. Досить пізнавально.
Класика народної творчості. Наша козацька старовина.