What do you think?
Rate this book
1937
«1937» — результат трирічної розслідувальницької роботи Максима Савчука, журналіста телевізійного проєкту «Схеми: корупція в деталях» (Радіо Свобода). «1937» — це книга про пошук, про несподівані й часом шокуючі знахідки, про годинні чатування на броньований мерседес із номером «1937», про відповіді Віктора Медведчука на прямі незручні запитання. А ще це книжка про розслідувальницьку журналістську кухню, про спостережливість, терплячість і наполегливість. І про те, що якщо в темній кімнаті таки ховається чорна кішка, то її можна знайти. Навіть більше — її потрібно знайти.
- GenresNonfiction
224 pages, Paperback
Published January 1, 2022
2 people are currently reading
57 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 18 of 18 reviews
March 2, 2024
шо сказать, медведчук – хуй
і не тільки він
і не тільки він
August 10, 2022
Це було цікаво, читалось ніби детектив якийсь - тільки розслідування реальні. А які там гроші описані 🥲 їх би пустити на розвиток неньки України 🥲
October 5, 2022
Нехай вас не вводить в оману ці чотири цифри: це не рік сталінських репресій, як видається одразу. І ні, це не дата народження письменника Василя Стуса (про нього тут згадано всього два рази). Хоча, точки дотику та асоціації цілком логічні і справедливі. А насправді, мова піде про українську політику, великий бізнес, «брудні угоди», фіктивні податкові декларації, докопування до правди та одіозну постать Віктора Медвечука.
«1937» – це номерний знак чорного мерседеса вищезгаданого діяча (за словами самого автора – антигероя), який став тією червоною ниткою, що з’єднує три роки безперервного розслідування журналіста телевізійної програми «Схеми: корупція в деталях» (проект Радіо Свободи) – Максима Савчука.
Автор книги, так би мовити, три роки «ганявся за автомобілем» Медвечука та його власником. Вишукував малопомітні зв’язки між українським політикумом та великим російським бізнесом, які після подій 2014 р. ще більше посилили свої зв’язки у тіньовому секторі. Білоруський бізнес теж напрочуд добре себе почував в Україні, хоча в Європі давно перебував під санкціями.
«… Медвечук у якомусь сенсі – комфортний антигерой. Він у спілкуванні з пресою завжди був передбачуваним, стриманим і ніколи не переходив на особистості»
У книзі «1937» ви не знайдете чіткої хронології подій та докладної біографії Віктора Медвечука. Автор також оминає юридичну, громадську та політичну діяльність кума Путіна до 2014 р. Все це побіжно згадано у кількох абзацах, і не більше.
«Все почалося у серпні 2018 р. Взагалі до того часу я мало був обізнаний з тим, хто такий Віктор Медвечук» – зазначає М. Савчук.
Головне у книзі – це справжні історії з життя про роботу журналіста-розслідувача, який шукає істину, копирсаючись в океані бруду та брехні. Ставить незручні питання за ті мізерні шість-сім секунд, доки політик проходив від дверей Верховної Ради до свого авто. Хоча й, майже завжди, отримує стандартні та завчені коментарі: «щодо бізнесу жодних коментарів нікому не даю» або «я до цього не маю жодного стосунку».
Намарно просиджує в «засідці» по декілька годин, а іноді (про це в книзі не згадано) випадково знаходить неофіційний офіс тепер чинного президента України (пам’ятаєте славнозвісний вираз: «Я вам нічєго нє должен!». Так, це питання від Максима Савчука).
Буває, можна потрапити, як у народі кажуть: «під весілля» сина Оксани Марченко та годинами проглядати відео гостей в «Instagram», щоб ідентифікувати того чи іншого політика. Тижнями зіставляти стоси даних повітряних перельотів і, еврика!, знайти позашлюбну дитину Тараса Козака (друга та бізнес-партнера Медвечука), «законспіровані» відносини та ще одну «незаповнену декларацію» на мільйони гривень.
Книга «1937» підкупляє щирістю викладу та показує іншу сторону «журналістської кухні», куди переважно не пускають пересічного читача. Книга «1937» вражає правдою про ницість і лицемірство «брудного» бізнесу і великої політики, яким плювати на те що, країну давно шматують та збувають, як товар ще з 2014 р., а то й раніше. Однак, рано чи пізно, все приховане стає явним, а за правдиву справу потрібно боротися. Не випадково книга «1937» розпочинається з епіграфу Василя Стуса:
«Один лиш час і має совість»
«1937» – це номерний знак чорного мерседеса вищезгаданого діяча (за словами самого автора – антигероя), який став тією червоною ниткою, що з’єднує три роки безперервного розслідування журналіста телевізійної програми «Схеми: корупція в деталях» (проект Радіо Свободи) – Максима Савчука.
Автор книги, так би мовити, три роки «ганявся за автомобілем» Медвечука та його власником. Вишукував малопомітні зв’язки між українським політикумом та великим російським бізнесом, які після подій 2014 р. ще більше посилили свої зв’язки у тіньовому секторі. Білоруський бізнес теж напрочуд добре себе почував в Україні, хоча в Європі давно перебував під санкціями.
«… Медвечук у якомусь сенсі – комфортний антигерой. Він у спілкуванні з пресою завжди був передбачуваним, стриманим і ніколи не переходив на особистості»
У книзі «1937» ви не знайдете чіткої хронології подій та докладної біографії Віктора Медвечука. Автор також оминає юридичну, громадську та політичну діяльність кума Путіна до 2014 р. Все це побіжно згадано у кількох абзацах, і не більше.
«Все почалося у серпні 2018 р. Взагалі до того часу я мало був обізнаний з тим, хто такий Віктор Медвечук» – зазначає М. Савчук.
Головне у книзі – це справжні історії з життя про роботу журналіста-розслідувача, який шукає істину, копирсаючись в океані бруду та брехні. Ставить незручні питання за ті мізерні шість-сім секунд, доки політик проходив від дверей Верховної Ради до свого авто. Хоча й, майже завжди, отримує стандартні та завчені коментарі: «щодо бізнесу жодних коментарів нікому не даю» або «я до цього не маю жодного стосунку».
Намарно просиджує в «засідці» по декілька годин, а іноді (про це в книзі не згадано) випадково знаходить неофіційний офіс тепер чинного президента України (пам’ятаєте славнозвісний вираз: «Я вам нічєго нє должен!». Так, це питання від Максима Савчука).
Буває, можна потрапити, як у народі кажуть: «під весілля» сина Оксани Марченко та годинами проглядати відео гостей в «Instagram», щоб ідентифікувати того чи іншого політика. Тижнями зіставляти стоси даних повітряних перельотів і, еврика!, знайти позашлюбну дитину Тараса Козака (друга та бізнес-партнера Медвечука), «законспіровані» відносини та ще одну «незаповнену декларацію» на мільйони гривень.
Книга «1937» підкупляє щирістю викладу та показує іншу сторону «журналістської кухні», куди переважно не пускають пересічного читача. Книга «1937» вражає правдою про ницість і лицемірство «брудного» бізнесу і великої політики, яким плювати на те що, країну давно шматують та збувають, як товар ще з 2014 р., а то й раніше. Однак, рано чи пізно, все приховане стає явним, а за правдиву справу потрібно боротися. Не випадково книга «1937» розпочинається з епіграфу Василя Стуса:
«Один лиш час і має совість»
February 15, 2023
1937 цифри номерного знаку броньованого мерседесу Медведчука і книга містить в собі історію журналістських розслідувань щодо одіозного проросійського кума путина. Але книга не тільки про Медведчука, тут багато схем його бізнесу, які переплілися з іншими фігурантами
August 22, 2022
Детективна історія, яка на превеликий жаль є саме історією, а не вигаданим детективом.
February 9, 2023
журналіст-розслідувач «Схем» написав книжку про Медведчука, що читається, наче жвавий детектив. мутні схеми з нафтою, незадекларовані дружини й діти, дні народження за участі Винника, полювання на коментар, щоби почути «ніяких коментарів». паскудно тіки, що це наша реальність, а не вигадка. Максиму Савчуку вдалося показати сучасний рісьорч (а це здебільшого порпання в гуглі) захопливим заняттям, для якого треба мати залізну хватку й нерви. читати, щоби зрозуміти, як працює мозок журналіст_ок і чому ми так раділи, що Медведведчук в Україні – всьо.
June 18, 2022
4/5, тому що очікування були трохи інші. Можливо для тих хто активно спостерігав за персоною Медведчука і до прочитання, то буде не так багато чогось нового, але для структуризації всіх фактів дуже корисна. Читається легко, рекомендую.
May 8, 2024
Спершу я думала, що це книжка про медведчука і його юридичну дільність, і що там буде про Стуса, але ніт-ніт. Тут все набагато глибше й чорніше…
Це короткі розповіді про довгі місяці, ба навіть роки роботи, стеження за діяльністю і професійним життям політика та його родини.
Причетність до москалів, білорусів й китайців. Торгівлю нафтою. Викриття офшорів і аналіз декларацій. Як медведчук і його посіпаки всі бізнеси вели через дружин і коханок.
Тут усе, що журналіст «Схем» Максим Савчук разом із колегами змогли знайти про медведчука і його похідних. Це книжка про життя викривальної й розслідувальної журналістики, яка буває шкідливої та небезпечна для особистого життя, однак журналісти, які хочуть дізнатися правду й показати її іншим — страху не мають (нуу, може трішки 😅).
До речі, про цифри. 1937 - це номер броньованого мерседеса медведчука, тут також є його короткі інтерв'ю, коментарі, деколи це навіть довше 3-7 секунд 🤣😅.
Це короткі розповіді про довгі місяці, ба навіть роки роботи, стеження за діяльністю і професійним життям політика та його родини.
Причетність до москалів, білорусів й китайців. Торгівлю нафтою. Викриття офшорів і аналіз декларацій. Як медведчук і його посіпаки всі бізнеси вели через дружин і коханок.
Тут усе, що журналіст «Схем» Максим Савчук разом із колегами змогли знайти про медведчука і його похідних. Це книжка про життя викривальної й розслідувальної журналістики, яка буває шкідливої та небезпечна для особистого життя, однак журналісти, які хочуть дізнатися правду й показати її іншим — страху не мають (нуу, може трішки 😅).
До речі, про цифри. 1937 - це номер броньованого мерседеса медведчука, тут також є його короткі інтерв'ю, коментарі, деколи це навіть довше 3-7 секунд 🤣😅.
December 19, 2022
As I expected, the book was published and successfully sold (for a shamelessly high price) due to the understandable hype associated with Віктор Медведчук in recent months. What I did not expect is how low-quality the book itself is and the work it describes.
Nuances of open-source journalism is a fascinating topic per se. Максим Савчук is an investigative journalist from the Ukrainian office of “Радіо Свобода” and he already received a lot of important journalistic awards for his work. Naturally, I was excited to read something interesting about the insides of it.
Alas, reading this book leaves a quite contradictory impression not only about this particular journalist but also about open-source journalism in general. I hope that everything is much more coherent and thorough in reality, but the book is a haphazard collection of some random and very unprofessional attempts to find something “interesting” about Віктор Медведчук. The journalist does not care about this person in general and his role in our recent history and contemporary events. Nope, he did not study his biography and wasn’t especially interested in Віктор Медведчук at all; he basically did not know anything about him. He also did not try to dig out the available information about Віктор Медведчук consistently just because ANY information about this person would definitely be of huge public interest. No, his work is represented here as very random and accidental findings driven mostly by a desire to gain popularity, to achieve high view rates, to find something before someone else found it. Again and again, he demonstrates that the does not care and does not understand half of what he is doing. (And all this is obvious even from a book that he himself wrote, where the author surely does anything to show himself in the best light.) Trying to retrieve data from a database to which he forgot his password and cannot create a new account? — check. Trying to find EVERYTHING valuable about Віктор Медведчук in the Chinese Internet resources not knowing the Chinese language and having no idea how the Internet in China works at all? — check. And so on.
I don’t know, maybe investigative journalism is just such kind of work by default. People in general do not know what they are doing, but their work is still worth the effort, as even the most stupid and superficial activities of every little ant eventually contribute to all those cool megastructures of the complex ant society. However, I honestly expected something much more professional and conscientious — both regarding the attitude to this work per se and regarding the subjects of investigation. In a book dedicated to investigative journalism, I expected to see some story of consistent studies and findings that would add gradually a lot of valuable information to our understanding of the “Віктор Медведчук phenomenon” and the roots of his huge influence. I expected some book that would combine information about the Soviet period of life of Віктор Медведчук with his today’s life, and show us something bigger behind all this. And it would be great to know (using the example of Віктор Медведчук) which resources (databases, registers, etc.) investigative journalists use and how exactly.
Instead, we have a very thin book where a very young person describes with fascination how he found a couple of cool things about Віктор Медведчук and what a smart guy he was doing this, because he obviously did not care about Віктор Медведчук and his dirty life at all; he just wanted to find some awesome subjects that would give him a lot of attention, before somebody else also finds out about this info…
Oh well, and the book is also surprisingly boring. Just not interesting.
Nuances of open-source journalism is a fascinating topic per se. Максим Савчук is an investigative journalist from the Ukrainian office of “Радіо Свобода” and he already received a lot of important journalistic awards for his work. Naturally, I was excited to read something interesting about the insides of it.
Alas, reading this book leaves a quite contradictory impression not only about this particular journalist but also about open-source journalism in general. I hope that everything is much more coherent and thorough in reality, but the book is a haphazard collection of some random and very unprofessional attempts to find something “interesting” about Віктор Медведчук. The journalist does not care about this person in general and his role in our recent history and contemporary events. Nope, he did not study his biography and wasn’t especially interested in Віктор Медведчук at all; he basically did not know anything about him. He also did not try to dig out the available information about Віктор Медведчук consistently just because ANY information about this person would definitely be of huge public interest. No, his work is represented here as very random and accidental findings driven mostly by a desire to gain popularity, to achieve high view rates, to find something before someone else found it. Again and again, he demonstrates that the does not care and does not understand half of what he is doing. (And all this is obvious even from a book that he himself wrote, where the author surely does anything to show himself in the best light.) Trying to retrieve data from a database to which he forgot his password and cannot create a new account? — check. Trying to find EVERYTHING valuable about Віктор Медведчук in the Chinese Internet resources not knowing the Chinese language and having no idea how the Internet in China works at all? — check. And so on.
I don’t know, maybe investigative journalism is just such kind of work by default. People in general do not know what they are doing, but their work is still worth the effort, as even the most stupid and superficial activities of every little ant eventually contribute to all those cool megastructures of the complex ant society. However, I honestly expected something much more professional and conscientious — both regarding the attitude to this work per se and regarding the subjects of investigation. In a book dedicated to investigative journalism, I expected to see some story of consistent studies and findings that would add gradually a lot of valuable information to our understanding of the “Віктор Медведчук phenomenon” and the roots of his huge influence. I expected some book that would combine information about the Soviet period of life of Віктор Медведчук with his today’s life, and show us something bigger behind all this. And it would be great to know (using the example of Віктор Медведчук) which resources (databases, registers, etc.) investigative journalists use and how exactly.
Instead, we have a very thin book where a very young person describes with fascination how he found a couple of cool things about Віктор Медведчук and what a smart guy he was doing this, because he obviously did not care about Віктор Медведчук and his dirty life at all; he just wanted to find some awesome subjects that would give him a lot of attention, before somebody else also finds out about this info…
Oh well, and the book is also surprisingly boring. Just not interesting.
January 8, 2023
1937 - номер, який обрав Медведчук задля свого чорного броньованого мерседесу. Оскільки Медведчук - робітник КДБ, вважаю, що цей номер багато про що говорить. Скільки потрібно часу, яких зусиль і чиїх життів задля того, щоб уся сволота на кшталт Медведчука опинилася за гратами - питання для мене поки що надто важке. Після 2014, моя відповідь на нього була невтішною: Нескінченність. А от у Вбивчий загін я ще вірю))) Шлях закону надто довгий та м'який для таких людей, як Медведчук, Марченко, Козак, Суркіси, Воробйі і інша мафія "олігархів й бізнесменів"
Книга - великий журналістський репортаж не задля задоволення від читання. Максим Савчук робить свою роботу на 12 з 10.
Книга - великий журналістський репортаж не задля задоволення від читання. Максим Савчук робить свою роботу на 12 з 10.
October 27, 2024
Через те, що слідкую за Схемами (які роблять фантастично якісну роботу), було цікаво прочитати про внутрішню кухню та щось нове про формат розслідувань.
В більшості це переказ розслідувань (якщо їх всі дивились – то тут дуже мало нового знайдете) з невеликими додатковими моментами про розслідування. Я чомусь очікував більше інформації про життя Медведчука.
В більшості це переказ розслідувань (якщо їх всі дивились – то тут дуже мало нового знайдете) з невеликими додатковими моментами про розслідування. Я чомусь очікував більше інформації про життя Медведчука.
July 26, 2023
У цій книзі хронологічно викладено, проаналізовано та підсумовано окремі епізоди, які стали частиною великого розслідування.
Мені було цікаво читати цю книжку з точки зору можливості зазирнути у журналістську кухню, зрозуміти, з чого складається її рутина і не дуже.
Так, я стала свідком підбору теми, невпинних пошуків необхідної інформації по реєстрам, чатування біля входу до Верховної Ради, аби записати коментар на 4 секунди, і навіть переслідування автомобіля. Книга дає можливість відчути себе учасником процесу.
Ще один аспект, який я зрозуміла для себе, це важливість командної роботи у таких проєктах. І нетворкінгу. Грамотний розподіл зон відповідальності з брейнштормами і колективними обговореннями значно підвищують шанси на успіх.
Тут про спроби Медведчука та дотичних до нього осіб приховати якомога більше інформації про свої бізнеси, способи заробітку та політичні зв’язки, і невідступні та успішні спроби українського журналіста встановлення істини для того, щоб винні понесли відповідальність.
Фінал історії зараз всім відомий, а у книзі можна простежити шлях до нього.
Мені було цікаво читати цю книжку з точки зору можливості зазирнути у журналістську кухню, зрозуміти, з чого складається її рутина і не дуже.
Так, я стала свідком підбору теми, невпинних пошуків необхідної інформації по реєстрам, чатування біля входу до Верховної Ради, аби записати коментар на 4 секунди, і навіть переслідування автомобіля. Книга дає можливість відчути себе учасником процесу.
Ще один аспект, який я зрозуміла для себе, це важливість командної роботи у таких проєктах. І нетворкінгу. Грамотний розподіл зон відповідальності з брейнштормами і колективними обговореннями значно підвищують шанси на успіх.
Тут про спроби Медведчука та дотичних до нього осіб приховати якомога більше інформації про свої бізнеси, способи заробітку та політичні зв’язки, і невідступні та успішні спроби українського журналіста встановлення істини для того, щоб винні понесли відповідальність.
Фінал історії зараз всім відомий, а у книзі можна простежити шлях до нього.
June 30, 2024
Дуже цікава книжка про відповідальність народу та держави. Усі ці роки такі події відбувалися під носом, а більшість з нас просто їх ігнорували. Було цікаво дізнатися як працюють журналісти, які розслідують корупційні схеми.
August 9, 2022
Well written account of one investigative on Ukrainian oligarch VIktor Medvedchuk, main Putin´s asset in Kyiv.
March 25, 2024
Неймовірна книга, легко читається при своєму доволі серйозному вмісті. Протягом прочитання відчула азарт автора до теми, на сторінці 50 перейняла його й собі. Дякую за вашу плідну працю, пане Максим
April 10, 2025
Книга сподобалася наскіки може сподобатися книга про такого гидкого персонажа. Легка мова, концентрат інформації.
November 17, 2024
я не знала, що очікувати від книги, та й взагалі вона опинилась в мене в руках майже випадково. але захопила з перших сторінок, прочитала за один підхід (хоча, вона невелика, тож це не було складно). сказала б, що варто звідти всі імена виписати, щоб скласти список п*дорасів, але цей список вже давно складений.
November 5, 2025
Дякую за цю книгу! Прочитав на одному подиху. Я обожнюю жанр гонзо-журналістики, але рідко трапляється настільки чесний і живий приклад. Це був неймовірний досвід — спостерігати за реальними подіями, за тим, як крок за кроком розкриваються справжні оборудки. Відчуття, ніби сам стаєш учасником розслідування.
Displaying 1 - 18 of 18 reviews