Чудова повість. Враження ще краще, ніж від попереднього читання.
Це чи не перша українська повість про богему, з виразними автобіографічними моментами (герой, наділений рисами самого Шевченка - тому й Кониський, наприклад її так і використовував, як додаток до біографії ТШ). І живі люди, з живим ставленням до них Автора - Брюллов і його учні ("Карла Великого" тут найбільше), Штернберґ (і група інших людей німецького походження, до яких прихильний ТШ. І порявняйте це з ксенофобськими випадами щодо німців фьодр-міхалича-достоєвського, отож бо), Сошенко (від його імені ведеться оповідь), Мокрицький (фанат Шиллера), Айвазовський (нудний в товаристві) і т.д. Багато цікавих соціокультурних і побутових рис тої доби, і "північна Пальміра", при наближенні, виявляється зчаста провінційною (театри, картярські ігри, жебраки...).
Ну і відображення світогляду ТШ, зокрема його ставлення до мистецтва, мистця і жінок (зокрема, чи варто митцю одружуватися), і це трохи прояснює життя самого ТШ.
Традиційно порівнював ориґінал з перекладом Олександра Кониського (він також і біограф ТШ), який намагався перекладати мовою, наближеною до Шевченкової. Український переклад називається "Артист" (цікаво, що є ще зодва переклади з такою ж назвою, один з них належить Б. Лепкому). І це також відбиває формування мови. Кониський вочевидь вважав слово "художник" росіянізмом, але й не переклав як "Маляр" або "Мистець". Пізніші два чи три переклади уже просто "Художник" (Кундзіч, Білецький), але я їх не читав. Додам ще окремо старе видання з перекладом Кониського. До речі, повість "Музика" (Музикант) переклав українською ніхто інший як Микола Міхновський (той самий), як я дізнався з коментарів В. Сімовича.
Раджу всім, і моя оцінка тому доказ.