What do you think?
Rate this book
Григорій Сковорода. Літературні твори
Унікальність видання в тому, що тут чи не вперше зібрано в одній книзі художні твори видатного філософа в повному їхньому обсязі з додачею вибраних упорядником з різних текстів (і художніх, і філософських) афоризмів, які сягають вершин афористики. Книга містить ґрунтовну розвідку В. Шевчука про письменницьку спадщину Г. Сковороди та біографію, написану учнем філософа М. Ковалинським. Всі тексти подаємо в перекладі сучасною літературною мовою. Система ілюстрацій відбиває образотворче бачення світу XVIII століття.
352 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
9 people are currently reading
34 people want to read
About the author
Gregory Skovoroda
35 books27 followersGregory Skovoroda also known as Grigory Skovoroda (Russian: Григорий Сковорода) and Hryhory Skovoroda (Ukrainian: Григорій Сковорода) was a Ukranian philosopher of Cossack origin who lived and worked in the Russian Empire. He was also a poet, teacher and composer of liturgical music. His significant influence on his contemporaries and succeeding generations and his way of life were universally regarded as Socratic, and he was often called a "Socrates." Skovoroda's work contributed to the cultural heritage of both modern-day Ukraine and Russia.
Skovoroda wrote his texts in a mixture of three languages: Church Slavic, Ukrainian and Russian, with a large number of Western-Europeanisms, and quotations in Latin and Greek. Most of his preserved letters were written in Latin or Greek, but a small fraction used the variety of Russian of the educated class in Sloboda Ukraine, a result of long Russification but with many Ukrainianisms still evident.
He received his education at the Kyiv Mohyla Academy in Kyiv (Ukraine). Haunted by worldly and spiritual powers, the philosopher led a life of an itinerant thinker-beggar. In his tracts and dialogs, biblical problems overlap with those examined earlier by Plato and the Stoics. Skovoroda's first book was issued after his death in 1798 in Saint Petersburg. Skovoroda's complete works were published for the first time in Saint Petersburg in 1861. Before this edition many of his works existed only in manuscript form.
His literary work include a collection of 30 verses-songs composed from 1753 to 1785 and titled Sad bozhestvennykh pesnei (eng. Garden of Divine Songs), his collection of 30 fables composed between 1760 and 1770 and titled Basni Khar’kovskiia (eng. Kharkiv Fables), his dozen or so other verses-songs, his letters to friends written mostly in Latin, and his translations from Latin and Greek of Cicero (106 BC – 43 BC) Plutarch (46–119) and Sidronius De Hossche (1596 - 1653). His philosophical works consist of a treatise on Christian morality and 12 dialogues.
His Ukrainian language profile can be found here Григорій Сковорода
His Russian language profile can be found here Григорий Сковорода
Skovoroda wrote his texts in a mixture of three languages: Church Slavic, Ukrainian and Russian, with a large number of Western-Europeanisms, and quotations in Latin and Greek. Most of his preserved letters were written in Latin or Greek, but a small fraction used the variety of Russian of the educated class in Sloboda Ukraine, a result of long Russification but with many Ukrainianisms still evident.
He received his education at the Kyiv Mohyla Academy in Kyiv (Ukraine). Haunted by worldly and spiritual powers, the philosopher led a life of an itinerant thinker-beggar. In his tracts and dialogs, biblical problems overlap with those examined earlier by Plato and the Stoics. Skovoroda's first book was issued after his death in 1798 in Saint Petersburg. Skovoroda's complete works were published for the first time in Saint Petersburg in 1861. Before this edition many of his works existed only in manuscript form.
His literary work include a collection of 30 verses-songs composed from 1753 to 1785 and titled Sad bozhestvennykh pesnei (eng. Garden of Divine Songs), his collection of 30 fables composed between 1760 and 1770 and titled Basni Khar’kovskiia (eng. Kharkiv Fables), his dozen or so other verses-songs, his letters to friends written mostly in Latin, and his translations from Latin and Greek of Cicero (106 BC – 43 BC) Plutarch (46–119) and Sidronius De Hossche (1596 - 1653). His philosophical works consist of a treatise on Christian morality and 12 dialogues.
His Ukrainian language profile can be found here Григорій Сковорода
His Russian language profile can be found here Григорий Сковорода
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
May 11, 2025
сродна праця для багатих
January 5, 2024
Поки що з усього прочитаного в Сковороди, мені найбільше сподобалася "Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті". В цій праці дуже багато таємниць, посилань та алхімічної символіки. Тема вічна : пізнання самого себе і здобуття внутрішнього спокою.
"То чому ж іменем, що вміщує всі створіння, тобто натурою, не назвати того, у кому весь світ зі своїми народженнями, як прекрасне, квітуче дерево, ховається у своєму зерні й звідти ж з'являється? Крім того, це слово - натура означає не тільки всяку народжувану й минущу сутність, а й таємну економію тієї вічної сили, котра всюди має свій центр або середню найголовнішу точку, а кола свого не має ніде, наче куля, якою живописці зображають оту силу: хто як Бог? Вона називається натурою тому, що все, що виходить назовні або народжується із її потаємних необмежених надр, наче із черева всезагальної матері, має своє часове начало. А оскільки ця мати, народжуючи, ні від кого не приймає, а Народжує сама собою, то називається і батьком, і началом, що не має ні початку, ні кінця, не залежить ні від місця, ні від часу. Зображають же її художники кільцем, перснем або змієм, що звитий у коло, і тримає свій хвіст своїми ж зубами.
Дія цієї всюдисущої, всемогутньої й премудрої сили називається таємним законом, правлінням або царством, яке безконечно й позачасово розлите по всьому матеріалу, тобто не можна про неї запитати, коли вона почалася - вона завжди була, або доки вона буде - вона буде завжди, або до якого місця простягається - вона завжди є скрізь. "Навіщо ти, - говорить Бог Мойсеєві, - запитуєш про ім'я моє, якщо можеш через матеріальний морок прозріти те, що завжди всюди було, буде і є - ось моє ім'я і єство". Ім'я у єстві, а воно в імені; одне не відрізняється від другого; те ж одне і друге - обидва вічні. "Хто через морок бачить мене оком віри, той і ім'я моє знає, а хто намагається пізнати моє ім'я, той, звичайно, не знає мене і мого імені - то все одно; ім'я моє і я - одне". "Я той, що є. Я є сущий"."
"То чому ж іменем, що вміщує всі створіння, тобто натурою, не назвати того, у кому весь світ зі своїми народженнями, як прекрасне, квітуче дерево, ховається у своєму зерні й звідти ж з'являється? Крім того, це слово - натура означає не тільки всяку народжувану й минущу сутність, а й таємну економію тієї вічної сили, котра всюди має свій центр або середню найголовнішу точку, а кола свого не має ніде, наче куля, якою живописці зображають оту силу: хто як Бог? Вона називається натурою тому, що все, що виходить назовні або народжується із її потаємних необмежених надр, наче із черева всезагальної матері, має своє часове начало. А оскільки ця мати, народжуючи, ні від кого не приймає, а Народжує сама собою, то називається і батьком, і началом, що не має ні початку, ні кінця, не залежить ні від місця, ні від часу. Зображають же її художники кільцем, перснем або змієм, що звитий у коло, і тримає свій хвіст своїми ж зубами.
Дія цієї всюдисущої, всемогутньої й премудрої сили називається таємним законом, правлінням або царством, яке безконечно й позачасово розлите по всьому матеріалу, тобто не можна про неї запитати, коли вона почалася - вона завжди була, або доки вона буде - вона буде завжди, або до якого місця простягається - вона завжди є скрізь. "Навіщо ти, - говорить Бог Мойсеєві, - запитуєш про ім'я моє, якщо можеш через матеріальний морок прозріти те, що завжди всюди було, буде і є - ось моє ім'я і єство". Ім'я у єстві, а воно в імені; одне не відрізняється від другого; те ж одне і друге - обидва вічні. "Хто через морок бачить мене оком віри, той і ім'я моє знає, а хто намагається пізнати моє ім'я, той, звичайно, не знає мене і мого імені - то все одно; ім'я моє і я - одне". "Я той, що є. Я є сущий"."
Displaying 1 - 2 of 2 reviews