Як писати про війну

by Ron Capps, Рон Кеппс, Ольга Погинайко (Translator)

"Як писати про війну" — не просто посібник з художнього письма. Його автор Рон Кеппс служив у Армії США, Армійському резерві й Національній гвардії упродовж 25 років. Він — ветеран бойових дій в Афганістані, учасник місій в Дарфурі, Чаді й у Центрально- африканській республіці.

Книжка розрахована передусім на військових, чинних і колишніх, і торкається не лише універсальних питань художнього письма, як час і простір, персонаж, тема, точка зору, побудова діалогу та епізоду, зачин і кінцівка, але й таких особливостей як виписування воєнного досвіду та робота з травмою. Окремо автор зупиняється на перегляді й редагуванні тексту, дає корисні поради щодо видання і просування книги.

Ця книжка для тих, хто, як і автор, пройшов горнило війни, бачив піт, кров і смерть, знає, що таке побратимство і самопожертва. А також для всіх, хто просто хоче писати краще.

Genres: Writing, Nonfiction

160 pages, Hardcover

First published October 10, 2011

About the author

The founder and director of the VWP, Ron served 25 years in the Army and Army Reserve and is a combat veteran of Afghanistan. He has been a contributor to Time Magazine’s Battleland blog, The American Interest, and to Foreign Policy; his literary writing has been featured in JMWW, The New York Times, The Delmarva Review, The Little Patuxent Review, Prime Number, and Riverlit. The Washington Post called his 2009 essay Back From the Brink, “stunningly good.” His essay The French Lieutenant’s iPod won first prize for creative non-fiction in Press 53′s 2011 Open Awards competition, and his 2011 essay Yellow was listed as a Notable in Best American Essays of 2012. He has been a featured speaker on National Public Radio’s All Things Considered, PRI’s The World, Pacifica Radio, the BBC World Service and has been a consultant to Time, Rolling Stone, and PBS Frontline. His book, Writing War: A Guide to Telling Your Own Story serves as the curriculum for VWP seminars and workshops. His memoir, Seriously Not All Right: Five Wars in Ten Years, is published by Schaffner Press.

Source: Veterans Writing Project - About Us.

Reviews

[Cherniakhivska · Rating 3 out of 5]

"Інколи ми робимо це лише тому, що мусимо позбутися історії, розповісти її й покінчити з цим."

[Андрій Кривцун · Rating 4 out of 5]

В книзі стисло подані всі основні моменти, які треба знати писменникам-початковцям. Існує багато більш детальніших підручників з цього, але книгу відрізняє те, що вона орієнтована на колишніх військових та ветеранів.

Тому всі літературні приклади опираються на військові тексти (новели, романи тощо) від авторів, що пройшли військові дії. Окрема глава є унікальною: вона говорить про те, як писати про травмуючи спогади і про так зване терапевтичне письмо.

Нажаль, остання глава про видання свого твору не є релевантною для українських читачів (і письменників): посилання на корисні ресурси, та літературні агенції ведуть до американських інституцій.

[Eric Chandler · Rating 5 out of 5]

The section on theme saved my bacon. Chock full of good advice throughout but being forced to answer the theme question was vital.

[Ірина Грабовська · Rating 4 out of 5]

Корисна книга для військових, що починають шлях в літературі.

[Bam]

Цей відгук, імовірно, більше буде про видання і переклад, ніж про саму оригінальну книгу, але тим не менш.

Рон Кеппс - ветеран Армії США, брав участь у бойових діях в Афганістані, місіях у Дарфурі, Чаді та Центрально-африканській республіці, загалом стаж служби 25 років. Дана книга є підручником до його Проєкту ветеранського письма, заснованого 2011 року для навчання ветеранів навичок письма.

Ця книга одночасно і підручник, і книга з самодопомоги чи мотивації, бо автор кожного разу підтримує читача і запевнює, що колись, але все обов'язково буде так, як мріється. Послідовно у окремих розділах на прикладі уривків з творів ветеранів різних воєн Рон Кеппс розглядає необхідні для майбутніх авторів теми: хронотоп, персонажів, структури текстів, сюжети, тематику, діалоги, і так далі. Є окремі теми, які унікальні для ветеранського письма, такі як "як писати про травму" та "пишучи про воєнний досвід". Кожен розділ закінчується списком вправ для тренування навичок за темою, яка була розглянута.

Загалом, докопатися можна хіба що до того, що автор цитує урапатріотичні уривки з Толстого, і описує ці уривки як використання прийому "всевідного наратора". Це не "всевідний наратор", це упереджений наратор-пропагандон, який радше ненадійний оповідач...

Далі про те, чому мені палає від цього видання і перекладу.

Не хочеться завжди і у всьому звинувачувати перекладача - всі помиляються, але ну даний випадок це вже якось занадто, тому here we go again...

Книга, можливо, і нічого так, але переклад і редактура жахливі. Як можна так з книжкою на 150 сторінок?

Наприклад:
- один раз то "фараони з півдня", інший то "полісмен із півдня".. "фараон" це навколотюремний сленг, не всі знають його значення, тим більше якщо вживати один раз так, інший інакше всього через сторінку;
- постійні одруківки тут і там, особливо мені сподобалася "быльша частина" на ст.14 і роки життя Ісака Бабеля - 1984-1940 в Додатку А (це дурні помилки, часто присутні в текстах, але тут їх стільки, що все ригає, і найіронічніше в цьому всьому те, що автор книги неодноразово наголошує на необхідності редактури і виправленні будь-яких помилок в тексті...);
- немає узгодженості в термінології, тут одночасно і "всевідний наратор", і "ненадійний оповідач", не використовується усталена термінологія, наприклад, inciting moment - тут переклали як "момент поштовху", коли типово і загальноприйнято називати це "спонукальним інцидентом";

Інша річ, від якої можна легко при*уїти, і яку неможливо не згадати, це те, що автор обрав для цитування вірш Сассуна "Примирення" і пише,

"Він нагадує нам про жахи війни, про чоловіків, що б'ються, наче звірі, і роблять огидні речі. І як наслідок ті, хто вижив, плекають сліпу й жорстоку ненависть. Але на тій Голгофі (...) ви можете зустріти когось такого самого, як ви самі, іншого вцілілого, матір солдата, який убив вашого сина."

Посмерджує прикінцевими сентенціями у "Війна всюди однакова" Дракуліч, але очевидно, що претензії у мене не до автора. Важко зрозуміти, як можна натягувати на наше сьогодення оці порівняння воєн та тогочасних трагедій. У ті часи військові часто дійсно не знали за що воюють, в ті часи і у тих випадках, можливо, для матерів і для військових ситуація була відносно та сама з обох сторін барикад, і можливо, що дійсно ворогів могли ховати у могилах поряд, але це взагалі ні в які ворота не всувається сьогодні.

Села на нашій землі ЖОДНЕ не є безйменним, це не старі війни де люди пхалися невідомо куди, наші військові захищають власні домівки, втрачати найменші клаптики землі неймовірно боляче, бо кожен такий клаптик повниться спогадами, і імена тих сіл відомі і викарбувані в мозку кісток усіх небайдужих, а військових і поготів.

Така от писанина є аморальною для українців сьогодні, її висловлювати українським ветеранам, які у війні проти виключного зла втрачали своїх побратимів і своє здоров'я, які зібралися написати свою книгу (адже саме такі люди є найімовірніше цільовою аудиторією цього перекладу) це плювати їм в обличчя. Можна було зробити хоч якесь би мінімальне попередження. А тим більше, с*ка, матерям українських військових якусь таку х*йню висловлювати, sns, але люди, яку видавали цю книгу трохи не з цієї планети, очевидно, інакше пояснення такому відношенню видавництва мені складно знайти.

Всім по*уй були кацапи "відважними і відданими", як в порівнянні Сассуна щодо німців, чи ні. Абсолютно по*уй, це може викликати повагу до ворога на полі бою, але це ніколи не зможе бути їм виправданням чи можливою аргументацією до того, що трагедії матерів полеглих з обох боків є однаковими. Можливо, через сто років нащадки і забудуть цей біль, але зараз публікувати таке без найменшого дисклеймера еквівалентно тому, щоб дуже і дуже погано виконувати свою роботу, а також бути моральними виродками.

Сассун служив під час Першої світової, це зовсім інша історія, ніж Друга світова чи тим більше наша теперішня війна. Якщо до того часу подібні порівняння мали сенс - чи вони мають сенс для американських військових, яких відправляють невідомо куди воювати невідомо з ким і для чого, - то до нашої сучасної реальності це все не прикладається взагалі.

Так звісно, можливо, варто читати цю книгу відсторонено, не натягуючи на власний досвід (як, власне, говорила, Ганна Улюра, в лекції якої я і почула про цю книгу), але, вибачте, якщо ви видаєте книгу, то ви маєте хоч трохи в голові мати розуміння про те, що відбувається і коли ви видаєте таку книгу, і що з цього слідує.

Я не погоджуюсь, що ця книга замаленька для когось, хто вперше стикається з потребою писати, - вона досить докладна, містить вправи і відповіді на більшість питань, які можуть виникнути на початку, але таке відношення до видання і перекладу це просто позорище. Від "Смолоскипа" якось вкрай неприємно таке отримувати.

Загалом, як можна зрозуміти, я не рекомендую цю книгу (а точніше переклад, тому що оригінал не писався виключно для українців, і загалом є чудовим підручником для тих, хто хоче писати про свій досвід, найперше американців), особливо ветеранам. Краще б вже видали збірку перекладів поезій того ж Сассуна, показавши еволюцію від романтично-ідеалістичних до трагічних, розчарованих (disillusioned) настроїв. Радує, що попри 1000-ий тираж цієї книги в 2021, він досі не розпроданий, і досі пахне фарбою після друку, а отже погано продається, а отже палати буде меншій кількості людей. Це чудово.

[Maryna · Rating 4 out of 5]

Рон Кеппс - ветеран бойових дій в Афганістані, місій в Дафурі, Чаді та ЦАР, військовослужбовець Армії США протягом 25 років. Ця книга - частина неприбуткового проєкту ветеранського письма, започаткованого у США для реабілітації ветеранів та військовослужбовців. Ну а книга - навчальний посібник, за допомогою якого проводит��ся цей курс.

"Як писати про війну. Як розказати власну історію" - це дуже практична книга, справжня знахідка для починаючих авторів, які тільки розбираються в тому, як створюється текст, а також військових, цивільних, які відчувають потребу поділитися своїм досвідом, історією, зафіксувати свідчення або написати художній текст про війну. Я - не авторка і не військова, однак мені було дуже цікаво розбиратися в тому, як створюється історія, фіксується час і простір, будуються персонажі, діалоги, структура епізодів, структура сюжету. Ці знання дозволяють дещо по-іншому оцінювати та розуміти художні тексти.

Про що ця книга? Вона про письмо як спосіб рефлексії, психотерапії, навіть якщо той, хто пише, не ставить перед собою задачу створити саме книгу. Письмо саме по собі здатне лікувати, безпечно переживати травмуючі спогади. Ну а якщо є потреба/бажання перетворити власну історію на книгу - "Як писати про війну. Як розказати власну історію" покроково допоможе втілити задум.

Це нон-фікшн, але настільки захопливий, що неможливо відірватися. Велика кількість прикладів, цитат, пояснень, що працює, а що ні, робить книгу якісним підручником з письма. Єдине, рускультура і сюди пролізла, адже в книзі є цитати кількох її представників (доволі відразливі).

[Наталія Толмачова · Rating 4 out of 5]

Хороша книжечка, хоча після її читання я дійшла висновку, що про війну пишуть так само як про все інше. Єдина відмінність цього підручника від інших підручників з письма в тому, що як приклади використані лише тексти про війну. Одну зірочку я зняла за те, що книжечка дуже коротенька. Як на мене, матеріал, який розрахований на початківців, поданий надто стисло. Але книжку всім раджу.

[Naomi North · Rating 5 out of 5]

Basically a BA in creative writing in about 100 pages, especially with the exercises and reading list. All quoted passages are written by veterans. Very helpful and encouraging to read as a writer.

[Tetiana D · Rating 5 out of 5]

Чудова книга. Зміст відповідає заявленій темі. Все чітко, без води, структуровано. Є розбори прикладів з літератури і класні практичні вправи.

[Amanda Webster · Rating 3 out of 5]

This is a solid writing guide that includes the same basic writing lessons you would find in most writing guides. The main distinction is that the author uses excerpts from works written by veterans for the majority of his examples. The only thing new that I got out of this book was in the chapter on writing about trauma. Otherwise, the rest of the book was pretty basic. It is also pretty obvious from the book formatting that this is a self-published text.