Мові байдуже хто ви: святий чи грішник, благодійник або ж вбивця. Якщо за життя вам вдалося зробити щось достатньо незвичне чи екстравагантне, мова з радістю покладе вас у шафку і дбайливо збереже для нащадків.
У книжці мовознавця Рустама Гаджієва ви знайдете лінгвістичні історії з усього світу — від Нікарагуа, де місцеві діти самі створили для себе жестову мову, й до Великої Британії з її Пороховою змовою, катами і започаткованими ними словами.
Чому сучасний ісландець запросто може прочитати древні тексти без допомоги, і чому у нас так не вийде? Як навахо шифрували послання американців під час Другої світової війни та чим така страшна валлійська (яка насправді не така вже й валлійська)?
Рустам розкаже не лише про усе це, а й про об’єднання та поширення німецької мови, пояснить, як мовне питання стало причиною зіткнення потягів у Бельгії, розтлумачить картину Брейгеля, на якій зашифровано понад сотню ідіом з нідерландського фольклору. Мовознавець познайомить вас із лінгвокриміналістами, говіркою британських геїв, горилою Коко та навіть китайськими ієрогліфами. І заодно розповість, як з мовознавчої точки зору пов’язані легендарна «паляниця» і сумнозвісний «поребрик».
Пам’ятаєте, вчительки у школі часто казали, що не треба списувати на контрольних, бо можна ненароком списати чужі помилки? Так от (принаймні деякі) глави цієї книжки — наочне тому підтвердження. Так вийшло, що по роду діяльності (антропологія), я часто стикаюся з науковою та популярною літературою про мови. І ще я неймовірно люблю конланги. Тому, відповідно, часто читаю дослідження мови та наближену літературу.
Почну з хорошого. Мені неймовірно приємно, що зʼявляються популярні книжки про лінгвістику та соціальні аспекти мовознавства українською мовою. Що вивчення мов популяризують. Серце з грудей вискакувало, коли я замовляла цю книжку, бо нарешті! І дійсно, спектр оглянутих у книзі тем вражає.
На жаль, ця широта тем часто обертається проти автора. Й інформація, що подається у деяких главах (з моєї точки зору), виходить сумнівною. Чому так? Бо книга не базується на дослідженнях, які робив сам автор. Ця книга, радше, переказ інших, англомовних книг, які автор прочитав. А, відповідно, переказані й помилки цих інших авторів.
Для мене купа неточностей вилізла у главі про гіпотезу Сапіра-Уорфа. Я навіть схильна сказати, що автор, кхм, дуже сильно оббрехав і самого Уорфа, і викривив частково, про що ж сама гіпотеза. Та й оминув багато мовознавчих досліджень, які вона надихнула та які свідчать на її користь. Якщо ж не полінуватися та взяти до рук працю самого Уорфа Language, Thought, Reality, в одному з есеїв якої і сформульована ця гіпотеза, то побачимо, що 1) сам Уорф насправді непогано володів уто-ацтекськими мовами (хопі туди не входить, до слова) та 2) неймовірно обачний у формулюванні самої гіпотези.
Інші глави, які дотичні до моєї області роботи, теж не дуже порадували. Глава про горилу Коко, наприклад, оминає багато важливих і цікавих досліджень жестової мови серед тварин (Коко не перша та й не остання), які виявили в тому числі здатність шимпанзе, горил і подібних приматів до новотвору (творення нових слів), що опосередковано свідчить про наявність образного мислення (ну а ще нормально так опонує Хомському з його людиноцентричною універсальною граматикою. Так само цьому опонують дослідження feral children, але таких, звісно, мало. Але це теж інша тема).
Глави про лінгвокриміналістику також справляють трохи хибне враження про ніби-то легкість встановлення автентичності листів, повідомлень, маніфестів і тд за допомогою лінгвістичної експертизи. Насправді, верифікація стилю, підписів, та й навіть записів розмови – неймовірно кропіткий і складний процес. Адже стилі, які ми використовуємо на письмі та усній мові, дуже різняться. І на ці стилі також впливає контекст ситуації. Тому подані автором кейси – радше щасливі винятки, коли лінгвістам вдалося.
Хоча я багато читала про та й викладала лінгвістичну антропологію—в тому числі про американську жестову мову (ASL)— вперше почула, що її називають амсленом. Більш поширене скорочення, яке вживають у розмові, — це «аесель,» за англійською абревіатурою. У жодному середовищі, у тому числі ані серед студентів і викладачів цієї мови, ніколи не чула про «амслен». Тільки про «аесель».
Ну і наостанок, не дуже приємно вражає стиль книжки. Можна писати захопливо без дурацьких жартів щоабзаца (і більшість жартів, чесно кажучи, виглядають трохи вимушено. Dad jokes, if you know what I mean). Ну і всілякі «індіанські мови» та «гомосексуалісти» не порадували. Немає гомосексуалістів, є геї. Або ж гомосексуали, але і це теж уже дивно звучить. Ну і які «індіанські мови»? Є мови корінного населення Північної Америки. У Штатах взагалі за «індіанців» можна (справедливо) по морді отримати.
Щоб не закінчувати на поганій ноті, додам знову, що сам факт появи книги на таку тематику українською мовою — це дуже хороші новини. Але давайте ставити вищі планки і прагнути кращого. Більше перекладати популярної літератури про мовознавство, і більше писати самим. Щоб потім було не соромно дарувати українські книжки друзям-науковцям з-за кордону.
Книжка страждає від тієї ж проблеми, що й деякі інші видання серії - забагато спроб пожартувати на квадратний сантиментр паперу. Тут це ще більш помітно, бо, схоже, всі розділи раніше були постами в соцмережах і зберегли стиль, типовий для фейсбучних простирадел від популярних блогерів. Утім, книжка все ж цікава й пізнавальна, тому читати варто.
Мені сподобався набір фактів, викладений у книзі, хоч під кінець вони почали повторюватись. На жаль, мені не зайшов сам стиль написання. - На початку книги автор десь 10 разів ніби виправдовується в стилі "от, ви думали, що лінгвістика це хуйня з під коня, а я вам зараз доведу що це справжня наука". Але ні, ми так не думали, бо купили зі своєї зп книжку про це, ну от чесно. І те, наскільки часто автор про це каже, наводить на думку, що він сам не надто впевнений в тому що це справжня наука, і це така його захисна реакція. - ДУЖЕ багато жартів і смішних порівнянь, немає майже жодного речення, написаного без цього. І якщо в одному пості в блозі це було б окей, однак на дистанції в 370 сторінок це дуже втомлює. Сам автор десь в кінці каже, що в нього "ідіотські метафори", і в мене в ту ж секунду клацнуло "да, це саме те, що я думаю". - Книга, ймовірно, пішла у друк до війни (якщо буває "до" для війни, яка йде вже 9й рік), однак для мене зараз це не виправдовує частих дивних посилань на русняві артефакти: еллочка-людоєдка, оренбурзький пуховий платок і тд.
Той випадок, коли мені як негуманітарію було цікаво по змісту, і я б радила її прочитати (але бачила відгуки від лінгвістів, що в них є питання - але тут в мене нема компетенції оцінити). Але якщо ви дід інсайд, то готуйтесь важко продиратись через кущі жартів. Це якийсь загальний прикол видавництва Віхола, книги Дубчак (головна редакторка) такі самі, мені лише в Горобця дуже зайшов стиль.
Добірка доволі цікавих і дотепно написаних розповідей (це слово видається тут точнішим, ніж "нариси" чи "есеї") на різні навколомовні теми. У вступі автор урочисто декларує, що книжка покликана змінити легковажне ставлення загалу до лінгвістики, but I'm not so sure about that. Зрештою, нема нічого поганого у просто цікавих розповідях на різні навколомовні теми.
Майже певен, що книжку перекладено з російської: надто вже стирчать із тексту її лексичні й фразеологічні вуха, та й сам автор згадував, що раніше вів свій блог (?) про мови російською. Це трішки гнітить. Живемо в часи, коли елементи російського дискурсу а-ля "арєнбуржскіє платочкі" в українських книжках зустрічати геть не хочеться.
блін, ну це жесть. мені до останнього хотілося вірити, що в автора просто крінжове почуття гумору в дусі батіних анекдотів. але те, що починається з виправдовувального «я не хочу розбиратися в нюансах словника інклюзивності, тому пишу «глухий» (це ж буквально книжка про важливість мови, камон) – закінчується гомофобією та расизмом.
і я розумію, що не всі відстрілюють реальність, але те, що це пропустили на редактурі й випустили в друк – дикість. я не закликаю кенселити «Віхолу», поважаю й люблю це видавництво, але хотілося би, щоби подібних випадків байдужості й неуважності не було. ми ж не в печері останні 100 років сиділи.
Я обожнюю детективи і загадки, тому не могла пройти повз книжки, на чиїй обкладинці пише "непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах". Хоча, зізнаюсь, у мене були великі сумніви щодо правдивості цієї анотації. Маркетинг, знаєте, така штука, я��а деколи вводить в оману. Але, на диво, криміналу та інтриг в книжці більш, ніж достатньо. Тут і про змову англійців проти королеви, і про шпигунські пристрасті 2ї світової, і про холоднокровні вбивства у мебльованих кімнатах, і про розслідування авіакатастроф. А ще - про бджолині танці у вулику, горилу, яка вміла говорити мовою жестів, і картину Брейгеля. Якщо у вас раптом виникло раціональне питання: яким боком бджоли до тої лінгвістики, не кажучи вже про Брейгеля? То моя відповідь проста: беріть і читайте! Бо мови - то страшна сила, і деколи від одного невинного слова залежить життя сотень людей (навіть якщо це слово бджолиною мовою😄).
Коротше, книжка неймовірна. Ніколи не думала, що нонфікшен про мови може бути настільки сексі) Відтепер лінгвістика - то мій краш, так і знайте!😄
Повне занурення у світ лінгвістики гарантовано, і ви будете здивовані, наскільки захопливою може бути така мандрівка. Автор, звісно, таки переборщив із насиченістю жартів в стилі dad jokes, і це впливає не дуже позитивно на загальне враження від тексту. Однак, книга виконує свою функцію і дарує читачеві солідну порцію не дуже практичних, але цікавих знань.
3 причини, чому ця книга для мене на 5 зірочок: 1) хоча книга написана до повномасштабного вторгнення, вона мимоволі (а, може, й по волі) перегукується з нашим сьогоденням. Та й узагалі з темою захисту і відвоювання своєї мови, що актуально для українців століттями. 2) хочеться дізнатися більше. Знаєте, буває, що дочитаєш книгу і така «фух, ну дай тобі Боже здоров‘я, але вже досить». Тут такого відчуття нема, і я залюбки прочитаю ще кілька книг про лінгвокриміналістику чи бджіл. До речі, знала я б про лінгвокриміналістику в університеті, може, мій професійний шлях склався б інакше. Так що щиро сподіваюсь, що більше студентів з лінгвістичних прочитають цю книгу. 3) написано легко. Так, можливо, десь жартів і забагато, але мені це майже очей не муляло. Навпаки, звикла до строгих підручників з мовознавства і досить закорсеченого наук попу лінгвістичного, це було ковтком світового повітря.
три зірки - тому що мені так і не вдалося позбавитися відчуття, що це не книга, а збірка фейсбук постів. хоча багато нон-фікшен книг мають схожу клаптикову структуру, але зв’язності реально не вистачало.
тим не менш, книга справді пізнавальна, цікава і написана з гумором (з фейсбучним, звичайно)). місцями трохи не вистачало більш широкого контексту - все-таки розділи доволі короткі. мабуть, найбільш цікавою була остання частина, про спілкування бджіл, свистячі мови і все таке. анекдот про кучму також порадував))
До війни я читала дуже багато різних книг. Але науково-популярна література завжди була моїм фаворитом 💛💙
З 24 лютого мені "зайшло" всього кілька книжок, бо тривожність не дозволяє сконцентруватись. Давайте чесно, книжки нам всім замінили Telegram-канали, де збирають донати або постять новини.
Але деякі перлини просто неможливо пропустити! Саме такою я вважаю книгу Рустам Гаджиев "Лінгвістика на карті світу". Помітила, що посміхаюся на кожній сторінці, бо такого міксу сарказму, саспенсу та цікавих фактів не зустрічала вже давно. Конан Дойл би плакав, якби прочитав усі ці детективні лінії. А ще я впевнилася на 100%, що Віхола – моє улюблене видавництво 😎
Якщо маєте сили на читання, купуйте книгу про мову. Мова завжди на часі! 📖
Вдалося! Авторові вдалося провести надзвичайно цікаву несподівану кумедну екскурсію історіями та особливостями різноманітних мов, виразів, слів і способів спілкування, людей та комах, змовників і злочинців. Збагачує.
Я довго вагалася 4 чи 5, бо було безперечно цікаво, але кількість жартів (доречних і не зовсім) на квадратний сантиметр тексту просто зашкалювала. Та все ж я бігала з книгою до чоловіка, щоб поділитись цікавими відкриттями, а значить автор чесно заробив п'ятірку. Хоч я і вважаю, що при меншому об'ємі жартів виграли б всі.
Читала довго, але й не шкодую того часу. Вважаю, що така подача матеріалу не зовсім моя, хоча на початку подобався цей майже діалог із читачем. Загалом, я б, мабуть, радила цей текст майбутнім студентам або тим, хто лише починає занурюватися в тему: виклад легкий, та й ідеї олівчиком десь записати для подальшого дослідження знайдете.
До речі, коли читала про Лютера, саме на парі його згадували, тож змогла й свої п’ять копійок додати завдяки свіжим знанням. Карта на с. 41 була якраз доречною. Дякую!
Це цікава але мега хаотична книга для всіх лінгвістичних задротів зокрема, і просто любителів цікавих історій. В книзі шість частин. Зараз коротенько опишу їх, щоб ви зрозуміли наскільки різноманітний цей суп. Зірочками позначу ну супер цікаві теми які б радила почитати вам (і собі поглибити).
Перша частина: Життєписи мов. Чому ісландська саме така, як навахо використовувалась в шпигуванні, як зароджувалась німецька, особливості валлійської, жестові мови ***, штучні мови у кіно ***.
Друга частина: про лінгвокриміналістику*** дууууже цікаві моторошні історії, де лінгвістика дозволяла знаходити вбивць
Третя частина: протистояння людей і мов: бельгійські мовні війни, обсценна лексика в англії, авіакатастрофа спричинена мовою, походження африкаанс від нідерландської, сленг англійських геїв поларі *** (ну ми і так про це знали, але рада, що автор вирішив розказати всім), синдром іноземного акценту ***
Четверта частина: фразеологізми. картина Брейгеля з купою зашитих нідерландських прислівʼїв, етимологія "guy", "steal my thunder", "шаброль", англійські образливі прислівʼя з dutch ***, корейська "Leeds times"**
Шоста частина: Персоналії, тут найцікавіше про Чжоу Юґуана і піньїнь, а також мову свисту. А інші імхо притягнуті за вуха історій, де лінгвістика не є тим, що робить історію цікавою, але все одно варто почитати. Горилла Коко і всі діла.
Найбільші мінуси книги хаотичність і надмірне метафорування-панібратство-бажаннясподобатись автора. Суто субʼєктивно для мене, як для лінгвістичної задротки, хотілось закочувати очі, коли якийсь давно відомий мені факт подавався як вау сенсація, але це чисто моє сприйняття, і сподіваюсь на вас це не повпливає.
Щось було дуже цікаво, щось здавалося трохи занадто задротським для мене (але це вже мої проблеми), але згодна з іншими коментаторами, що стиль написання гарно підійшов би для фб постів, але не є зовсім комфортним для формату книги. Читала б від автора ще книги, але якщо автор обіцяє попрацювати над стилем письма. Як юрист, дуже хочу книгу про лінгвокриміналістику :)
Прочитав дану книгу й також деякі коментарі. Сам я є кандидатом філологічних наук, поліглотом та пошановувачам різних мов. Читаю час від часу іноз��мний нон-фік на лігвістичну тему, тому це видання відразу запало в очі. Автор сформулював для себе три цілі: просвітницьку, міфоруйнівну та сторітелінгову. Загалом автор ці цілі досягнув. Так, є за що цю книжку критикувати, але в українському сегменті її є мало з чим порівняти. Такі праці потрібні й так вони потрібні бути якіснішими. Та й серед англомовної літератури на подібну тему також трапляються нон-фіки значно гіршої якості. Поставив 5 зірок для підтримки україномовної науково-популярної літератури.
Твір дуже сподобався. Я - перекладачка, до війни писала для мовознавчого ресурсу, і "Лінгвістика на карті світу" мені зайшла просто 100 зі 100))) До речі, цикл автора про лінгвокриміналістику, опублікований на ПіМ, надихнув мене свого часу на пошуки в цьому напрямку. Я навіть зробила дві власні статті з прикладами, з описом труднощей та проблем нової дисципліни. Цікаво, що вона розвивається переважно в англомовному просторі. Звісно, лінгвокриміналістика - дуже кропіткий і не завжди однозначний інструмент судового провадження, але позитивні приклади є! І це надихає! Отже, дякую! Дуже вдала книжка!
Я все ж схиляюсь до оцінки 4,5. З одного боку було цікаво і я багато для себе дізналась нового, книга написана легкою мовою і приправлена жартами. З іншого боку- жартів все ж було забагато, і коли читаєш книжку довго - від них втомлюєшся (хоч я і не вірю, що таке пишу - як то втомитись від жартів). Тож, спершу це було швидке і легке читання, а далі більше 1-2 глав в день не читалось... І мені бракувало посилань: на важливі публкації згадані в тексті в форматі зноски і на відео, про які згадуються - дуже дивувало, що автор просить самостійно погуглити той чи інший ролик - але чому не дати лінк кьюаркодом?
Судячи з коментарів, і я з ними погоджуюся, значним мінусом є така велика присутність автора в тексті, що аж не лізе. Це науково-популярна книжуля про мови, про те, де хто в історії щось не те сказав і не те почув, про те, як різні мови знаходять шляхи виживання. Багато цікавих фактів. І сухий текст правда був би недоречним, але. Автор дає, наприклад, історичну довідку для розуміння процесів, але так пересипає її жартиками, що я йду читати нормальні статті щодо історичних процесів, щоб бути впевненою, де там правда, а де хі-хі-ха-ха автора. Проте повторюся, самі факти зі світу мов цікавезні.
Як на мене, подібні книжки із серії "дізнатись всього по трошку" мають на меті зацікавити в предметі читачів. А читач чи то зупиниться на цьому, чи піде по літературі далі. Мені дуже сподобалися теми, які обрав автор, та, власне мова з усіма ціми жартами та відсилками. Книжка доволі дегко читається (дякуючи коротким главам в тому числі) і залишає після себе приємне відчуття. З нетерпінням буду чекати на нові книги автора :)
В цілому, в книзі зібрано багато цікавих фактів, проте дочитати я її не змогла. В першу чергу через стиль написання книги. Вимучені жарти нарядчи когось порадують чи спростять сприйняття інформації, й простоти мови досягти нелегко. Все ж книга не має бути набором постів з соціальних мереж. Але спроба гарна, є ще над чим попрацювати.
Іноді автор захоплюється метафорами та грайливим тоном (навіть не іноді), але в цілому цікава та захоплююча книга, яка спонукає розширити свої знання про мови. Ідеальний наукпоп, легка та не обтяжлива. При цьому багато згадок, які хочеться вивчити детальніше — книги, історичні постаті та події.
Грубо кажучи, ця книжка - набор статей або набор постів з Фейсбуку. Але не просто рандомні пости, ні. Це висококласні, якісні статті, які мають посилання на різні джерела і тут кожен знайди щось для себе цікаве. Саме приємне те, що якщо вам не подобається якась глава, то це не проблема. Від пропуску глави, сенс книжки не втрачається, глави майже ніяк між собою не повʼязані. В цьому і є унікальність цієї книжки: читай що хочеш, дізнавайся про що хочеш.
One of the most exciting books for me. Especially given that I'm not advanced in this topic and just wanted to expand my knowledge. So I did it with a great pleasure) thanks to author for its hard work, for humor and contribution into our self-development!
Я не профі, а зачарований мовами аматор-лінгвофанат. Це єдина книга, яку я купила за півроку війни попри те, що для себе вирішила не витрачати грошей на те, що неможливо забрати з собою в евако-наплічнику. І не пошкодувала. Легко, захопливо, пізнавально, з гумором. Автор з таким кайфом розбирає морфологію та фонетику, що вони набувають чи не еротичного відтінку. З таким смаком розмірковує про походження крилатих висловів у різних мовах, що їх хочеться з'їсти. З таким гумором розповідає про історичні події, які відобразилися на кінчиках наших язиків, що я весь час спамлю всіх друзів цитуванням цього тексту. PS Доречі, тут є цілий розділ про "паляницю" в різних мовах, у різних народів у різні епохи. Неочікувано начасі.
У передпередмові до книги автор написав, що сподівається, що цій книжці вдасться хоч трохи відволікти нас від страхів війни та повернути відчуття нормальності. Так і сталося. А ще цій книзі вдалося трохи висмикнути мене зі стану нечитуна. Щоправда, я все одно читала її повільно, але лише тому, що розтягувала задоволення. Взагалі, в моєму ідеальному світі ця книжка мала би бути нескінченною — щоб я могла в будь-який момент взяти її до рук і прочитати ще_один цікавий факт зі світу лінгвістики. :)
Мені настільки ж лінь писати відгук як і автору перевіряти факти і працювати з текстом. Це мішанина із випадкових фактів, без жодної структури і логіки подачі. Окремий біль то стиль письма, що рясніє сумнівними жартами там де не треба (так дуже смішно згадувати Apple і Айфони у контексті самогубства Алана Тьюрінга і Італійського Відродження, ні). Дочитала лише через впертість.
Очень неплохой научпоп на тему того, что иногда ты смеешься над филологами за кассами МакДака и не слышишь сколько всего интересного они могут рассказать тебе когда не кричат "Будь ласка, замовляйте!".
Рустам Гаджиев с самого начала задаёт приятный, неформальный тон книги, хотя говорит о весьма серьезных и интересных темах. И о лингвистике, как инструменте геноцида и о том, как она решает в уголовных расследованиях, и как много говорит о носителе определенного языка. И многое, многое другое интересное.
Все это с неплохими шутками, живыми примерами. Правда, чет украинский новый словарь вообще не затронут. Глаз искал хотя бы "титушек", но был безуспешен и от того безутешен.
Единственная возможная претензия к книге - видно что автор свой предмет любит, разбирается в нем отлично и готов говорить о нем часами. И это создает эффект того что книга сильно скачет - по темам, идеям и примерам. Иногда получается довольно обрывисто. Рустаму нужен либо больший запас листов в книге либо пробовать раскрыть меньше тем в том же объеме.
А так, прекрасно. Лучшее объяснение сюжетов на картинах Брейгеля, которое я когда-либо читал.