Так казав Заратустра. Жадання влади

by Friedrich Nietzsche, Фрідріх Ніцше, Анатолій Онишко (Translator)

«Так казав Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого» – це філософський роман-трактат Фрідріха Ніцше, написаний у 1883-1885 роках, зміст якого обертається навколо ідей вічного повторення, «смерті Бога» та пророцтва про надлюдину. Головний персонаж – переосмислений Ніцше пророк зороастризму Заратустра, що повертається з проповіддю до людства після тривалого усамітнення в горах.

«Жадання влади» – останній твір філософа, палка апологія людини, протест проти будь-яких форм духовного рабства, зокрема релігійного.

Це одна з небагатьох книг, яку можна перечитувати багато разів і навіть розібрати на цитати, вона вплинула на багатьох відомих філософів і письменників 20 століття та досі залишається актуальною.

Genres: Philosophy

352 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Friedrich Wilhelm Nietzsche was a German classical scholar, philosopher, and critic of culture, who became one of the most influential of all modern thinkers. He began his career as a classical philologist before turning to philosophy. He became the youngest person to hold the Chair of Classical Philology at the University of Basel in 1869 at the age of 24, but resigned in 1879 due to health problems that plagued him most of his life; he completed much of his core writing in the following decade. In 1889, at age 44, he suffered a collapse and afterward a complete loss of his mental faculties, with paralysis and probably vascular dementia. He lived his remaining years in the care of his mother until her death in 1897 and then with his sister Elisabeth Förster-Nietzsche. Nietzsche died in 1900, after experiencing pneumonia and multiple strokes.
Nietzsche's work spans philosophical polemics, poetry, cultural criticism, and fiction while displaying a fondness for aphorism and irony. Prominent elements of his philosophy include his radical critique of truth in favour of perspectivism; a genealogical critique of religion and Christian morality and a related theory of master–slave morality; the aesthetic affirmation of life in response to both the "death of God" and the profound crisis of nihilism; the notion of Apollonian and Dionysian forces; and a characterisation of the human subject as the expression of competing wills, collectively understood as the will to power. He also developed influential concepts such as the Übermensch and his doctrine of eternal return. In his later work, he became increasingly preoccupied with the creative powers of the individual to overcome cultural and moral mores in pursuit of new values and aesthetic health. His body of work touched a wide range of topics, including art, philology, history, music, religion, tragedy, culture, and science, and drew inspiration from Greek tragedy as well as figures such as Zoroaster, Arthur Schopenhauer, Ralph Waldo Emerson, Richard Wagner, Fyodor Dostoevsky, and Johann Wolfgang von Goethe.
After his death, Nietzsche's sister Elisabeth became the curator and editor of his manuscripts. She edited his unpublished writings to fit her German ultranationalist ideology, often contradicting or obfuscating Nietzsche's stated opinions, which were explicitly opposed to antisemitism and nationalism. Through her published editions, Nietzsche's work became associated with fascism and Nazism. 20th-century scholars such as Walter Kaufmann, R.J. Hollingdale, and Georges Bataille defended Nietzsche against this interpretation, and corrected editions of his writings were soon made available. Nietzsche's thought enjoyed renewed popularity in the 1960s and his ideas have since had a profound impact on 20th- and early 21st-century thinkers across philosophy—especially in schools of continental philosophy such as existentialism, postmodernism, and post-structuralism—as well as art, literature, music, poetry, politics, and popular culture.

Reviews

[Bones Green]

Перший твір подібний вкритим непрохідними лісами горам, через які варто продиратися аби споглядати неймовірні нові краєвиди, змінюватися й зростати внутрішньо та знаходити цікаві скарби.
Другий же твір є послідовною критикою найбільш популярної на планеті семітської релігії, описом передумов її виникнення та зумовлених нею негативних наслідків для розвитку народів.

[Serg Borovkov]

Приблизно 20 років тому вже прочитав цей твір (але здається, що тільки першу частину) і був впевнений, що я все зрозумів і, головне, зробив досягнення, челендж)

Нині мені так не здається, навіть після другого і більш вдумливого прочитання, хоча в цілому було цікаво.

[Ivan]

Не сподобався Ніцше.
Для початку скажу, що сподобалося: три стадії перетворення духу (верблюд, лев, дитина) і фрагмент про кафедри сну — хоча, на мою думку, ця книжка сама така ж кафедра. Також Ніцше дуже пафосний, і безліч його цитат можна безсоромно викрасти — який-не-який, а талант до писемництва в нього був. Шкода, що з аргументами та фактами — не дуже.

Якщо говорити про Так казав Заратустра, то мені не подобається тон Ніцше — як для людини, яка за життя нічого особливого не досягла. Він висловлюється з багатьох питань, у яких він — ну, повний ідіот.
Я, про всяк випадок, проясню: Заратустра — це Ніцше.
Його роздуми про жінок і сексуальність іноді виглядають як записки вусатого інцела з XIX століття, а не філософа — і це, чесно, навіть смішно.
А тепер поговорімо про мінуси.
Філософія як така мені не дуже зрозуміла й не дуже цікава. Почуєш іноді від когось, хто в ній розбирається — і думаєш: було б непогано самому ознайомитися. А як доходить до читання — завжди виходить якась фігня. І Ніцше — не виняток.
Коли чуєш окремі цитати, здається чимось пафосним і мотивуючим. А в самій книжці він виглядає як пафосний, пристаркуватий підліток, який усіх, хто з ним не згоден, вважає ідіотами, що нічого не тямлять у цьому житті.

Чи то на щастя, чи ні, але філософія, напевно, не моє.