Jump to ratings and reviews
Rate this book

Для домашнього огнища

Rate this book
Повість Івана Яковича Франка «Для домашнього огнища» спершу побачила світ польською мовою в 1892 році, і лише через кілька років – українською. Описані у ній події відбуваються в Галичині і пов'язані з сім'єю капітана Антося Ангаровича, котрий, повернувшись із Боснії додому, пізнає жахливу істину про діяльність його коханої дружини. Автор майстерно будує сюжет, зберігаючи інтригу до кінця. Для широкого кола читачів.

192 pages, Hardcover

First published January 1, 1897

Loading...
Loading...

About the author

Іван Франко

219 books73 followers
Іван Якович Франко — видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862–64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864–1867 рр. – у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867–1875 рр. – у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.

По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881—1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883—1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883—1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.

Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилось четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці — став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898—1901; 1903—1912) та етнографічну комісію (1898—1900; 1908—1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898—1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
172 (60%)
4 stars
89 (31%)
3 stars
17 (6%)
2 stars
4 (1%)
1 star
0 (0%)
Displaying 1 - 30 of 43 reviews
Profile Image for Ярослава.
1,016 reviews1,073 followers
Read
July 21, 2024
Накупила всякої класики на абуку, щоб заповнювати прогалини в освіті й поповнювати словниковий запас, і тепер перевідкриваю для себе класику. Скажімо, зі шкільних років (чи коли я там читала прозу Франка востаннє - здається, на аспірантурі читала вже тільки поезію, а не прозу?) я геть забула, що Франко вміє хвацько закрутити сюжет, створити клаустрофобну атмосферу параної і здорово намалювати брудне і погрязле в розпусті місто з натуралістичного хронотопу! Жив би зараз - був би як не в жанрі Френка Міллера, то в жанрі Ліенн Моріарті, я вам кажу)))

Капітан Антін Ангарович хороший, порядний і доброзичливий хлопець, лабрадор у людській подобі - любить дружину і дітей, нехай навіть неуважно й на відстані, має добрих друзів і моральні приниципи - бере участь в окупації й пацифікації Боснії в лавах австро-угорської армії. Після п'яти років служби повертається додому у Львів, і тут постають питаннячка, що ж діялося з його родиною, доки він пригноблював місцевих мешканців деінде. Чому з ним не вітаються колеги по службі? Чому дружина, яка спершу скаржилася, що копійок з його зарплати їй не вистачає, аби прогодувати їхніх двох дітей, тепер живе в значно кращих умовах - вона справді навчилася заощаджувати й помирилася із заможним дідом, як вона каже, чи є й інші чинники? Що це за недобрі чутки ходять містом? Доки він воює з ворогом на чужині, щось страшне і вороже пускає коріння в нього вдома, тож порада: спробуйте по змозі не служити в окупаційній адміністрації.

Що ще сподобалося, крім нагнітання саспенсу і параноїдальної атмосфери:

* Це дуже феміністичний текст! Дістається всім вимірам патріархату - і домашньому, коли чоловіку дозволено цікавитися своїми дітьми лише абстрактно, а всі складні прагматичні аспекти їхнього вирощування покласти на дружину і слуг, і це подано не як норма, а як все-таки проблемка (оповідач підсміюється над тим, що герой, повернувшись після п'ятирічної відсутності, очікує побачити дітей досі немовлятами - і підсміюється над тим, що з немовлятами той, власне, теж не давав собі ради: Від'їжджаючи, він покинув їх майже немовлятами, крикливими, що часто плакали і причинювали родичам багато клопотів та невигод. Він тямить, що тоді в глибині душі навіть рад був подекуди, що може вирватися з тої "дитинярні", як звав своє помешкання. І в мріях його діти не грали видної ролі, блукали десь мов бліді тіні; він думав про них більше розумом, теоретично, та не любив їх так, як любиться живі, близькі серцю істоти). Дістається і, так би мовити, подвійним моральним стандартам - якщо чоловік ходить у бордель, то це норма, але проституйованих жінок всіляко засуджують, хоча цього ремесла не існувало б, якби на нього не було попиту, котрий не викликає великого осуду. Дістається і тому, як звужуються можливості жінки за патріархату - звичайно, ці жінки можуть бути менш моральними, менш освіченими, менш зарадними, але в них не було можливостей розвивати всі найкращі риси:
"Вихована в достатку і розкошах, в тісних середньовікових поглядах, здалека від дійсного життя і його боротьби, здалека від терплячих і упосліджених людей, відки ж могла навчитися співчуття до них? Не привикла до ніякої пожиточної праці, в часі своєї молодості на те тілько була приготовувана, щоби бути куклою, ідеалом, надземною істотою, божеством і забавкою мужчини, але не людиною, не горожанкою. Їй дали виховання релігійне, то значить, її вивчили катехізму, молитов, релігійних практик, але цілим вихованням, цілим життям, укладом, домашньою і шкільною традицією на-завсігди попсовано її етичні основи. А потім сталося те, що мусило статися!"


* Тепер я хочу цілий цикл детективів про поліцейського ревізора Гірша, бо Гірш шикарний, це теж прекрасна історія про те, як людина з упослідженого прошарку користається упередженнями проти неї собі на користь. Він грає роль, яку від нього очікують - ось він улесливий, ось він вдає, що для нього велика честь, що до нього заговорила БілаЛюдина(ТМ), а тоді, коли всі втратять пильність, "проклятий напівп'яний жид з покірного і заклопотаного жидка починає переходити в роль небезпечного противника, перед котрим треба матися на осторозі". І розкриває справу, яку розслідує. Це такий прекрасний, неоднозначний і ефективний персонаж, покручений, як деревце бонсаї, ксенофобним суспільством - хочу про нього більше.

* Я, звичайно, киянка й не дуже добре знаю Львів, але мені здається, що там дуже об'ємне й колоритне місто - я б пройшлася екскурсією за сюжетом роману, може, треба буде повиписувати назви вулиць і погуляти колись у наступний приїзд.
Profile Image for Svieta.
29 reviews6 followers
February 21, 2023
Я проковтнула її за вечір. І ще довго не зможу читати нічого іншого.

Як майстерно Франко нарощує динаміку. Як поступово змушує нас хвилюватися.

Як грається з нашими емоціями. Спочатку підозри, а потім співчуття до героїв.

А яка атмосфера старого Львова.

Я не хочу нічого розповідати, просто повірте, що вам потрібно це прочитати!!!
Profile Image for Lada Moskalets.
441 reviews76 followers
June 24, 2021
Франко майстерно грає на страхах галицького суспільства, дуже схожих на вікторіанське - невинна жінка, що виявляється причетною до організації жахливого бізнесу. Замість невинності - обізнаність у сексуальності, замість економності - вміння самій заробляти гроші. Публічний осуд, дуелі і посипання голови попелом. Але це все перевертається догори ногами, коли дочитуєш книжку до кінця і вона виявляється цілим емансипаційним маніфестом і звинуваченням галицького/вікторіанського соціуму у лицемірності.
Profile Image for Anna.
20 reviews3 followers
August 11, 2020
Настільки про феміністичний твір наскільки він міг бути у 1892 році. Відкрила заново для себе Франка, що тут ще скажеш
Profile Image for Julia Yepifanova.
335 reviews24 followers
March 8, 2026
слухала аудіокнигу, читала Лілія Мироненко.
ще один неймовірний твір зі стрімкими подіями і моральними питаннями, які по сей день нікуди не зникли.
мрію, що в школі вчителі будуть обговорювати з дітьми, чи насправді онлі-фанс про свободу дорослих людей робити все, що заманеться, а його власники - це просто бізнесмени. чи все таки продавати себе - це продавати себе і сюжет фільму "Красотка" - це небезпечна брехня, яка дозволяє і далі нормалізувати купівлю чужого тіла.
і проводити паралелі з "Для домашнього вогнища".
або дискутувати як пов'язані доля Анелі та доля Virginia Giuffre (мати троїх дітей, жертва мережі сексуальной експлуатайії Епштайна, авторка мемуарів "Billionaire's Playboy Club: My Story.")
і екранізації треба хоча б раз на десять років з сучасними акторами.
Profile Image for an_na_v_i.
310 reviews5 followers
January 9, 2025
Для мене ця книга могла б бути бестселером як і багато сьогодні популярних книжок.
Що сподобалось? Та мабуть все по трохи, але найбільше тинятися вулицями Львова. Гарно прописані головні персонажі. Дуже багато різних обставин, дрібничок, що створюють особливий шарм історії. Як то кажуть Усе тут неоднозначно.
Під кінець вражає розв'язка. Якось не могла припустити, що Франко підніме цю важку тему.
Раджу почитати, бо читається швидко і легко. У свій час міг би бути оповіданням з розкладки на вокзалі для подорожі, щоб зайняти час в дорозі ;)
Profile Image for Anna-Liliya Kokora.
198 reviews10 followers
May 23, 2026
Книжка викликала в мене неймовірні емоції.

Я до кінця виправдовувала головну героїню, яка в дуже огидний спосіб намагалась не просто вижити, а покращити своє фінансове становище. І до кінця кляла чоловіка, який переслідуючи власні, не надто високі амбіції, кинув її напризволяще, та ще й посмів її засуджувати.

P.S. Як би не було, торгівля людьми - це жахливо.
Profile Image for Ilona Leonova.
165 reviews7 followers
May 12, 2026
Це повість від нашого класика, яка дуже здивувала. Так майстерно написано - спершу незрозуміло і дещо нудно, але з'являються якісь натяки, тіні, напів тони, тоді косі погляди, плітки, звинувачення... інтрига наростає і вибухає неочікуваним фіналом (останні 2 розділи я читала з відкритим ротом).
А ще Іван Франко нам дарує атмосферні прогулянки вулицями Львову.😍
45 reviews1 follower
September 18, 2026
Мабуть, найсильніше в цій повісті вражає психологічна проникливість Франка. Він із дивовижною точністю показує, як людина може довго жити в самообмані, не помічаючи того, що відбувається поруч, а коли правда стає очевидною – все одно не бути готовою її прийняти. Після прочитання цієї повісті ще раз переконуєшся: Іван Франко, без перебільшення, – геніальний психолог.

Письменник майстерно розкриває внутрішню драму шлюбу Антося й Анелі. Капітан Антін Ангарович не просто слабкий чоловік, яким його дружина Анеля може крутити як хоче. Він – людина честі, але водночас настільки психологічно залежний від дружини, що його найкращі почуття – любов, довіра, готовність поступитися – стають знаряддям його саморуйнування. Він поступається їй знову і знову, бо сприймає поступливість як любов і благородство. Поступово Антось віддає дружині право визначати навіть те, яким він сам має бути, і тому його трагедія починається задовго до того, як відкривається правда про дружину.

Дуже тонко показано й руйнування довіри між подружжям. Антось дізнається про те, чим займалася дружина в період його служби у Боснії, але його свідомість не здатна одразу прийняти ці факти як реальність: для цього йому довелося б переглянути все своє подружнє життя. Антось намагається врятувати не Анелю, а своє колишнє уявлення про неї.

Важлива у повісті й лінія чоловічої дружби. Редліх, із яким Антось через Анелю доходить до смертельного конфлікту, зрештою залишається одним із найближчих людей у його житті.

Фінал повісті надзвичайно сильний. Анеля зруйнувала Антосеву довіру до людей, але її жертви, яких вона вербувала для подальшого заняття проституцією, коли поліція просить їх упізнати Анелю, роблять вигляд, що це не вона. Цим вони не лише зберігають її добре ім’я й не дають ганьбі впасти на Антося та їхніх дітей, а й фактично повертають йому віру в людей. Мені ця сцена близька професійно: я не один рік вивчав судову практику у справах про торгівлю людьми й бачив, що у реальних провадженнях потерпілі далеко не завжди прагнуть суворого покарання своїх кривдників, нерідко просять суд не карати їх або карати якомога м’якше. Тому поведінка жертв у фіналі сприймається як досить точне спостереження над людською психологією навіть там, де, здавалося б, усе мало зводитися до ненависті.

Франко писав про часи, коли «честь» і «гідність» були не порожніми словами, а реальними орієнтирами, які визначали поведінку людини, зокрема офіцера. Сьогодні ми живемо в іншій системі моральних координат, і це неминуче позначається на тому, як сприймаємо поведінку Антося.
Profile Image for Olia Tersina.
139 reviews4 followers
October 26, 2024
Я наскільки впевнена в творчості Франка, що не сумнівалася, що ця історія буде цікавою та гарно написаною.

Дізналася про цю повість, коли була на спектаклі в театрі Лесі Українки, основою для якого була ця історія. До речі, спектакль цікавий, гарна постановка та чудово відтворює книжку.

А от і дійшли руки до книжки нарешті, і так, вона не така популярна як інші повісті Франка, думаю через основну тему історії, яка більше для розуміння дорослого читача. Але ця тема дуже актуальна в будь-який час.

Є багато незнайомих українських слів (характерні для того часу) як читаєш, але загалом сенс зрозумілий, і це не проблема читати цю книжку. Сподобалися роздуми головного героя, описи ставлення суспільства до людей, які вчиняють неприйнятні речі, автор гарно передає цю гнітючу атмосферу; фінал був логічним, і навіть є якийсь оптимізм у ньому для деяких персонажів.

Висновок: історія варта для прочитання та розуміння ідей та поглядів тогочасного суспільства.
Profile Image for Olga Zakharchyk.
249 reviews7 followers
August 28, 2024
Цю повість-детектив Іван Франко написав у 1982 році і навіть зараз вона є дуже актуальною!
Крім неперевершеного стилю написання, цей твір має цікавий сюжет і несподіване закінчення...
Було дуже цікаво спостерігати за розвитком сюжету!
Я рідко читаю українську класику... А дарма! Рада, що ця книга потрапила мені до рук👍 Щиро рекомендую!
Profile Image for Yulia Solonets.
155 reviews
December 10, 2025
Завжди думала, що за 200 сторінок не напишеш драму, а Франко зміг! і так все закрутив, і так навалив сірої моралі, що ці 200 сторінок ще й непогано обговорити можна. Досі повертаюся думками до морально-етичних питань цього твору.
Profile Image for Monair.
142 reviews8 followers
October 15, 2026
Leído como parte de esta edición: https://www.goodreads.com/book/show/5...

“[...] a person can never be that confident! There are times when even the smallest detail, a chance happening, can spoil the best laid plans.” (Pág. 14)


For the home hearth («Для домашнього огнища»), un clásico adaptado 2 veces al cine y puesto en escena en muchas ocasiones, me ha resultado tremendamente decepcionante y con un amplio margen de mejora.

- Antes de mencionar mis impresiones de la novela, quisiera comentar que la edición en inglés que leí fue publicada por una pequeña editorial canadiense cerrada hace tiempo, Language Lanterns Publications, pero disponible (al igual que los demás títulos editados por dicha editorial) en la biblioteca digital de la TULA (Toronto Ukrainian Library Association), una asociación sin ánimo de lucro con un variado catálogo de obras tanto en ucraniano como en inglés.

NOTA. Hago la observación ya que recientemente se publicó de manera «independiente» una edición en inglés hecha totalmente con IA, cuyo título es simplemente For the hearth. Y no. No voy a entrar en detalles con el tema de la IA: queda claro que prefiero traducciones hechas por seres humanos, y de la novela en cuestión sí existe una traducción hecha hace varios años, contenida en el tomo Behind Decorum's Veil (ISBN: 9780968389997).

NOTA #2. No. Al igual que muchas obras escritas originalmente en ucraniano, esta novela no cuenta con ninguna traducción al español (y aunque en este caso la odiosa excusa de «pues será que mucha calidad no tiene» podría aplicar hasta cierto punto, sigue siendo el pretexto más simple y el ejemplo claro de que muchas obras literarias han pasado desapercibidas para muchos lectores; y mientras tanto, el mundo sigue reeditando los mismos libros comerciales en menos de 1 año, y descatalogando a muchos otros, sin mencionar, claro, los que ni siquiera se traducen. Pero en fin...).

- Ahora bien, en cuanto a la novela como tal, escrita por el famoso autor ucraniano Iván Frankó (Іва́н Франко́), debo decir que su lectura, pese a no ser demasiado larga, se me hizo cuesta arriba en varios momentos, sobre todo por 3 motivos: 1. el estilo es muy desigual (prosaico en varios momentos); 2. el trasfondo y desarrollo psicológico de los personajes evidenciado, entre otras cosas, en sus diálogos y comportamientos, se pudo pulir y matizar muchísimo más, evitando caer en situaciones cliché; 3. la trama es muy telenovelesca (algo que se podría haber evitado mejorando el punto anterior, por ejemplo).

- En cuanto al estilo, citaré algunos ejemplos de por qué me parece mejorable (y aunque no son la norma, tampoco son la excepción):

“What was happening to him now was similar, in a way, to the refraction of light through a prism.” (Pág. 122)


“[...] felt as if he were being tortured. Every sentence was a nail pounded into his flesh. Every groan the old man emitted twisted his joints like a rack. Every fit of coughing scorched him like a torch.” (Pág. 135)


“He felt that if he stayed another minute, [...] he would lose his mind, go mad.” (Pág. 136)


NOTA. Pues es algo bastante obvio en el momento en que se dice.

“What kind of a nature is this? What kind of a heart?” (Pág. 136)


NOTA. En este último caso, renglones después aparece una deducción bastante generalizada y ambigua, en mi opinión. Demasiado simplista. No especifico cuál porque destriparía parte importante de la trama.

“[...] he saw on the inspector’s face a flash of brutish joy, the joy of a wolf that, seeing a herd of sheep thronging in an enclosure, knows full well that he can choke them, tear them to pieces, and gnaw on them.” (Pág. 145)



- También aparecen algunos momentos que me hicieron arquear una ceja, como ciertos comentarios antisemitas cuya razón no acabé de entender. Cito algunos:

“The man with the Semitic cast of face.” (Pág. 139)


“Such a business can be ventured upon only by a Jew.” (Pág. 144)


NOTA. El business en cuestión es algo bastante grave, cabe aclarar.

“[He] smiled half good-naturedly, half maliciously, with that distinctive Jewish smile that, worse than the harshest insult, is so capable of cutting to the quick.” (Pág. 149)


¿¿??

- En cuanto a caracterizaciones o descripciones de índole psicológica que pudieron estar mucho mejor trabajadas:

“ “Oh, I hate him! I hate all of them!” Anelya whispered through clenched teeth.” (Pág. 99)


“Oh, poverty, privation—for her these were life’s most terrible Furies.” (Pág. 100)


¿¿??

“For truly, could I have acted otherwise?” (Pág. 121)


NOTA. En ese momento de la novela, yo como lector pensé: «¡Pues claro que sí!».

“You know that there are times in a person’s life when a misadventure can cast a foul shadow on a man, even though it is possible that he himself has not abetted the misadventure by his actions, or, what is more, even by his thought.” (Pág. 85)


NOTA. Este ejemplo en particular no tiene nada de malo per se. Mi problema es que toma muy literalmente lo de «hombre», y sirve para remarcar (como suele pasar varias veces) lo buena persona que es el protagonista (que vendría a desempeñar el papel de víctima. Y no es que no lo sea; la cosa es que pasajes como este no me dejaban desmentir cierto tono machista: todo en favor del «pobre hombre». No digo que fuese algo tan descarado, pero reitero: no pude desmentirlo tampoco).

- En cuanto a los personajes: El protagonista, Antos, es el típico personaje sustentado en el arquetipo del hombre honorable y justo: un militar condecorado, fiel hasta la médula, que ama con fervor a su esposa y sus hijos.

“A good, dear, honest, man with a heart of gold!.” (Pág. 102)


“I know, I know you are a good, honest man!” (Pp. 133-134)


- Y su esposa, Anelya, que es el otro personaje importante, cae en varios clichés, siendo el mayor de todos el de ser una calculadora y una traidora (no diré más, para evitar spoilers). Sí, es el típico personaje femenino que engaña a su marido, pero no de la forma esperada, y no tiene que ver con nada de índole amoroso. De hecho se trata de algo igual de grave, pero que claramente no puedo desvelar.

NOTA. Ah, y no sé si el autor era machista o no, pero la caracterización de los personajes femeninos era muy... básica (y no lo digo con pedantería); es que, no sé, es una sensación. ¿Por qué, por ejemplo, la esposa y una conocida suya tenían que estar descritas como muy hermosas, voluptuosas, de rasgos juveniles, etc.? ¿Y por qué parecían unas meras histéricas en momentos puntuales? Quiero decir, no están pésimamente escritas, pero creo que la psicología, que es un rasgo por el que se elogia esta novela según he visto, no es, en mi opinión, realmente su punto fuerte. Todo lo contrario: hay intentos, sí, pero pocos resultados completamente creíbles y bien logrados.

NOTA #2. Es precisamente el asunto misterioso alrededor del cual gira la novela el que está velado de una manera demasiado efectista y pretenciosa para mi gusto, que a partir de cierto punto, más que interesarme, me desesperaba. Cito un pasaje en relación a esto:

“[...] much longer, and there is so much I have to tell you.” (Pág. 133)


NOTA #3. Soy perfectamente consciente de que el autor se inspiró en un caso de la vida real. Pero eso no es pretexto de las diferentes cosas mejorables con las que me encontré. Al final, un tema delicado o relevante no hace una buena novela. Una buena premisa no significa una buena ejecución.

- Las interacciones entre personajes se me hacían demasiado teatrales (y no tengo nada en contra del teatro; es solo que esto es una novela, y los personajes solían actuar de un modo demasiado histriónico o impulsivo, restándoles credibilidad para mí).

- Los personajes secundarios me parecieron muy de adorno o solo para cumplir una tarea o propósitos muy específicos, nada más (e.g. el personaje de Hrytsko, o el de cierto inspector).

- Aun así, hay pasajes que me parecieron bien logrados e inclinaron un poco la balanza; por ejemplo, varios del último capítulo. Cito un ejemplo:

“You fear only the condemnation of the mob, the spectre of having to bear responsibility for your acts. A vileness that is well-hidden stops being vile, a secret crime is only proof of daring and cleverness!” (Pág. 158)


NOTA. Así que no, no es que todo me haya parecido malo: hay varios elementos rescatables. Pero la distancia entre lo que pudo ser y lo que fue me parece bastante grande.

En conclusión, una novela clásica que parte de una premisa con potencial, pero que posee una ejecución, un estilo y un perfil psicológico de los personajes bastante mejorables.
Profile Image for Nataliya Demchenko.
249 reviews4 followers
April 12, 2023
Так дивно читати автора зі шкільної програми,якого я памятаю погано і лише як щось страшенно нудне.Так от,виявляється,що є цікаві твори,просто дітям таке читати зарано.Спочатку про те,що сподобалося.Цікавий сюжет,так без детективної інтриги,але присутня драма, коливання, спокута головного героя.Піднята важлива тема людського трафіку,та як чоловік може поводити себе дізнавшись про те,чим займалася його жінка і чи можна простити її,знаючи,що її спонукало на це. Мені здається,що по цьому твору вийшла б доволі непогана екранізація.Що не сподобалося-це мова, дуже складний діалект,дуже важко читати,навіть знання польської не завжди допомагають.Якась маніакальна зосередженність на всіх тих вулицях,по яких ходив головний герой,наче читач знає де це (нажаль сучасний не знає).Слабкість головного героя-на мою думку,хоча Анеля і займалася протизаконною работоргівлею і так мала знайти інший спосіб прогодувати себе і дітей,але вона робила щось,не закривала очі і не стогнала,вона просто ридала в подушку вночі,а вдень заробляла.В той же час чоловік воював,не надсилав гроші,навіть не думав як там без нього виживає жінка, ну і в перший же день по поверненню пішов к клуб до офіцерів.А те що він пів повісті страждав і вагався,то про це я взагалі мовчу.
This entire review has been hidden because of spoilers.
8 reviews1 follower
June 30, 2025
Прослухала в поїзді на одному диханні прямо.
Цікава мова, цікава драма. За три дні перевернулось життя у подружжя.
Їй не вистачило грошей, він не допоміг, ніхто не допоміг. Далі був кримінал.
Колись в школі ми читали цей твір і клас поділився на дві групи: одна наводила аргументи на захист Анелі, інша аргументи, що вона вчинила погано.
Я не перестаю думати, чи можна було вчинити по-іншому, який ще вихід.
Не виходить з голови, що її чоловік мав більше турбуватися про родину і брати участь у вихованні та утриманні дітей.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Profile Image for Valentyna Merzhyievska.
212 reviews41 followers
November 6, 2025
Іван Франко чудово пише, майстерно закручує сюжет, передає внутрішні переживання персонажів.

Обговорюючи цей текст у подкасті ПереФарбований лис ми говорили про суспільну етику і подвійні стандарти, про свободу волі і безвихідь, про перекладання відповідальності та стосунки на відстані.
Послухайте https://youtu.be/B0m7QLPBUp0
Profile Image for Hanna Lysenko.
52 reviews2 followers
April 4, 2024
4.5 з 5
Роман дуже чуттєвий, майстерно описано емоційні переживання героїв. Не можливо відірватися при читанні! Надзвичайно захопливо!
З точки зору сучасності, було складно зрозуміти деякі вчинки героїв. Проте, о боже, як то все захопливо описано! Раджу прочитати. Давно вже не знаходила класичного твору який викликав би у мене стільки емоцій!
Profile Image for anna bobrovitska.
61 reviews4 followers
August 27, 2025
Українська класика просто найкраща. Мені важко повірити, що ці теми, такий темп оповіді і динаміка писалися в 19 столітті. Вам це треба!
Profile Image for Dmytro Shyian.
130 reviews2 followers
January 28, 2026
На цю річ я наштовхнувся у зовсім несподіваному місці. Оповідаючи про борделі старого Львова, гостя цього подкасту згадала про те, що знаменитий Каменяр також не оминув дражливої теми, а навіть освітив її у невеличкій за обсягом повісті «Для домашнього огнища». Для тих, хто як і я пам’ятає заняття з української літератури, цього було достатньо аби зацікавитись, адже чогось подібного у рамках шкільної програми годі було й уявити. За давньою, іще мабуть від царських часів усталеною традицією поет для нас був більше ніж поет і скоріше походив на небожителя, пророка, який на хвилю зійшов до своїх необізнаних земляків аби відкрити їм світло істини, а потім знову розчинитися у небесній блакиті. Особливо такий підхід відчувався щодо загальновизнаної трійці українських класиків, Франка, Шевченка, Українки, які вже самим своїм положенням – на убраних рушниками портретах - надавалися на святих у храмі української літератури. Пророк не міг цікавитись нічим окрім блага рідного народу, а тим більше зображувати пропащу жінку, ще й викликаючи до неї співчуття. Ось чому цей текст важливо прочитати всім тим, хто зводить будь-якого митця на п’єдестал, уявляючи собі замість живої людини забронзовілий монумент.
За сюжетом капітан австрійської армії Антін Ангарович «по «п’ятилітній неприсутності» повертається «на лоно своєї сім’ї» до Львова. Протягом кількох днів, із тих, що вартують цілого життя, йому доведеться дізнатися про свою дружину те, що цілковито зруйнує його плани, поставить під загрозу його честь та змарнує надії на спокійне, поствійськове життя. Ця, на позір проста історія насправді є такою, про яку мріяв би кожен майстер. За оманливою простотою криється неоднозначність відповідей та багатство нашарувань. Недарма книга витримала декілька екранізацій, що відрізнялися широтою авторської інтерпретації, та все одно не втратила свого кінематографічного потенціалу. Пильне око знайде тут торгівлю людьми, подвійну мораль лицемірного суспільства, таємні дуелі, побутовий антисемітизм, соціальну критику і ще безліч всього, укупі зі справжніми почуттями, без яких життя за будь-яких часів є неможливим. Ниточки сюжетних ліній вільно розходяться у різні сторони, для того щоб згодом зав’язатися у потужний, нерозривний вузол. І за кращими законами драматургії, справедливими від еллінів до Пола Томаса Андерсона, розв’язати його можливо лише кров’ю.
Profile Image for христя.
23 reviews1 follower
August 3, 2024
Що ж… Це було емоційно, меланхолійно мальовничо та реально. Починаючи читати заглиблюєшся в цей чудовий колорит мови. Обожнюю. Іван Франко настільки влучно використовує епітети, що описана картина на папері з легкістю вимальовується в уяві читача. Досконало відпечатані емоції та глибокі почуття героїв. Це не реально, буквально відчувається як відтінки та тони тієї чи іншиї сцени змінюються. Як світло то теплішає, то холоднішає набуваючи біло-синіх кольорів. Це трагічна історія. Історія сімї, виборів та рішень, дій, оправдань та думок, купи думок, які ширяють в головах багатьох із нас. Чи перемагає любов усе? Зраду та наклеп на родину? Чи перекреслює огидний вчинок усю ніжність та відданість, що ви відчували до олин одного? А якщо, це «виправдано»?

“Що мала я чинити? Не хотячи викликати скандалу, як потопаючий бритви, я вхопилася того способу, який піддала мені Юлія. Я подала вид, буцімто склонююся до його бажань, запросила його, щоби бував у мене, та рівночасно я запрошувала завсігди кілька резолютних панночок з Юльциного пансіону.”

Що як людина була на роздоріжжі?
В цій короткій повісті, відкрито чимало проблем. Стосунки в сімї: відкритість і таємниці, щирість та приховування бридких суджень та вчинків які скоїв. Соціальних стан: статус важливіший за найближчих? Чи сожливо гроші стоять понад усе?
Страждання на самоті у власних думках: чи я сходжу з розуму, чи мені ввижається?

«Відки воно взялося? Вже сама о ся думка була скорпіоном.»
«…Капітан ішов не зупиняючись, судорожо стискаючи в долоні холодну рукоять шаблі. Боявся станути, зупинитися на хвилину, немов там за ним гналася якась марюка, що, аби тільки він зупинився, зараз його догонить і розшарпає.»
«Перша його думка була: «А може, се знов якась ілюзія?» Може, знов творю собі привид і опісля сам лякаюся витвору своєї
уяви?»

Сім’я. Заради сімейного воогнгища готові на багато. А може це всього лише гордість і людське «Я», яке знайде чимало доказів та виправдань аби досягнути свого комфорту. Аби бути на вершині, або хоча б старатися залізти туди. Насправді дужк багато думок щодо цієї повісті, мені сподобалось.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Profile Image for Roman Trukhin.
160 reviews11 followers
August 23, 2025
Яку першу емоцію викликає Франко? Безперечно безпросвітну нудьгу. Але в реальності, крім своєї інтелектуальної соціально-політичної снобістської літературної спадщини, він свідомо наклепав багато творів, щоб полоскотати нерви пуританської Галичини. Ну, бо якщо ти хочеш бути справді відомим письменником, то на високій літературі багато грошей не заробиш, а Франко із юності прагнув заробляти і жити виключно з літератури.

“Для домашнього огнища” саме така повість. Ну, дивіться: львівська порядна пані, поки чоловік воює з повстанцями в далекій Боснії, організовує із своєю спільницею в центрі Львова бордель, в який набирає бідних дівчат з галицьких околиць. А далі тих дівчат, що здібніші, переправляє правдами і неправдами в гареми і борделі Туреччини та Північної Африки. Чернівці, Румунія, Болгарія – перевалочні пункти. Дівчата не те, щоб пручаються, але навіть дуже “за”. Ну, бо за тих умов і обставин, для них – це такий собі виграшний лотерейний квиток. Все йде непогано до моменту, поки не повертається чоловік.

Якщо чесно, то це готовий сценарій для детективного психологічного міні-серіалу на Нетфліксі. Франко настільки живо і сучасно це описав, що впродовж сюжету не покидає відчуття, що “нічого в цьому світі не змінюється”. Я собі, наприклад, цілком реально можу уявити, що схожі речі можуть відбуватися сьогодні в будь якому місті України і не викликатиме здивування. Принаймні із сучасними ресурсами і моральним зсувом суспільства, організувати це набагато легше, ніж сто років тому в закритому традиційному суспільстві, де “всі наглядають за всіма”. Моралі не буде, буде захоплення талантом іншої сторони Франка – Франка, який вміє в популярне легке чтиво бульварних романів з патиною соціально-психологічної драми.
2 reviews
November 5, 2026
на хвилі захвату від психологічної літератури франка, прочитав на одному подиху. справжній міський (нарешті) роман.

мені дуже імпонує як пише франко. дуже багато колоритних слів, які придають твору справжньої атмосфери галичини. що в цьому, що в попередньому творі, франко дуже обережно, але від цього не менш детально, із хірургічною скрупульозністю описує почуття і емоції героїв. настільки переконливо, ніби пиши про себе. але ж так і є, сюжет написаний на основі реальних судових справ, розповідей знайомих і досвіду самого франка.

хоч і тем роману багато, провідною для мене стала тема суспільства. тогочасного суспільства! цікаво спостерігати, як воно фактично керує капітаном, лякаючи його своїм "смертельним" осудом. лише сама думка про нерозуміння і неприйняття із боку товариського життя охоплює жахом все капітанове нутро.

очевидно, тодішнє суспільство мало значно більше впливу на людину, адже формувало металеві рамки, вихід за які відразу карався гризючою ганьбою. і нехай зараз цей вплив значно менший, сучасне суспільство все ще страждає від лицемірства і підлості, образом яких в романі є військові офіцери. вдень вони жваво засуджують те, чим ще жвавіше користуються вночі. всі їх чесноти зводяться до формальної показовості. це, на жаль, за більше ніж 100 років зовсім не змінилося, і наврядчи колись зміниться.

анеля - символ зрушення в суспільстві, символ боротьби, хоч і не ідейної, а скоріше вимушеної. її емоційна промова в кінці твору про подвійні стандарти "еліти", певно і є головною думкою твору.

капітан став заручником фальшивого товариського життя, і фактично разом з ним вбиває анелю. він виявився неспроможним докласти зусиль для підтримання їх домашнього огнища
Profile Image for Adelais.
628 reviews19 followers
March 30, 2024
Людина вміла писати гостросюжетні повісті, протягуючи туди все вагоме і важливе, про що хотілося сказати. Це якщо коротко. А так - роман, заснований на реальному випадку того часу: ніжна дама і господарка домашнього вогнища, залишившись сама з дітьми, поки чоловік-офіцер поїхав далеко воювати і грошей не те щоб присилав, поплакавши, подумала та й організувала трафік сільських дівчат у закордонні борделі. Чоловік повернувся, взнав, не зрозумів, тут і почалася драма.
Не те щоб я тут бачу позитивних героїв, та й сама ситуація з тих, про яку радянські критики (прастітє) сказали б, що "автор займається нищівною критикою гнилих підвалин капіталістичного суспільства". А однак це все читається страшенно захопливо і з якоюсь загальною значущістю того, як написано і про що написано, і тому співчуваєш всім втягнутим поза власне головними героями. Класика, погоджуюсь.
30 reviews
March 20, 2024
Спочатку дуже весела і привітна книга, яка до фіналу не залишить нікого байдужим. За сюжетом цікаво спостерігати, бо є деякі елементи детективу. Тому мене захопила ця книга. Естетикою вона нагадує твори 18-19 сторіччя європейських письменників. Це опис всіляких дрібничок, одягу… У цьому можна побачити, що Західна Україна сильно різнилася з іншою частиною України, вона жила багатше. Ще одна причина прочитати даний твір - це вишукана українська мова. Я дійсно отримав насолоду від неї.
Також це перша книга, яку я обговорював у книжковому клубі. Гарний варіант для відкриття нових сенсів книги.
15 reviews
September 20, 2024
Чому така підприємлива жінка як Анеля, що здраво мислила і наскрізь бачила вчинки і мотиви, лицемірність інших людей, не мала іншого виходу, крім як застрелити себе?
Здається мені, що так себе жінка не поводила б, яка зуміла вибралася із нужди самотужки.
Чи її так вразила категоричність і осуд чоловіка? Чоловіка, якого вона не перестала кохати, хоч він був відсутній п"ять років, і фінансово майже не допомагав?
Чи може материнське серце пожаліло дітей, що ганьба матері буде переслідувати їх у суспільстві, і їм буде краще як її не буде?
This entire review has been hidden because of spoilers.
Profile Image for Данило Депутат.
372 reviews15 followers
October 26, 2024
Чомусь розраховував, що читатиму цю повість довше, проте прочитав швидше, бо вона неймовірна.

Чоловіка не було вдома п’ять років — воював у Боснії. Повернувшись додому, побачив, що ніби все як завжди. Але щось змінилося, наприклад, поведінка дружини.

Не очікував, що книжка буде саме такою: і детектив, і соціально-психологічна драма.

Ще напишу: є такі прекрасні книжки, що не знаєш, що про них іще написати. Ця — з таких. Тому коротенький відгук вимучував із себе кілька днів.
7 reviews
May 21, 2025
Почала читати, то думала буде якась класика, де пара перестала комунікувати через відстань, бо чоловік далеко. І що всі негаразди будуть від цього.
Прочитавши до кінця спочатку не зрозуміла, а ж потім завдяки коментарям я скалала 2 до 2. І зрозуміла, в які роки та про які роки була написана ця повість.
Подобається, що скрізь весь твір тримається інтрига, і лише в кінці все виясняється. Натрагічніше, те що дії в книгах таки мають наслідки і трапляється неповоротне та немає хеппі-енду.
Profile Image for Marina Kolomiets.
281 reviews31 followers
November 21, 2025
В цій збірці: «Для домашнього огнища», «Украдене щастя», «Терен у нозі», «Сойчине крило»

Майстерно написано, передані емоції та переживання головних героїв всіх творів.

Читалось мені важкувато, хоча сюжети цікаві з глибокими сенсами.

Серед українських класиків Франко не зовсім “мій” автор, і я ніби пробиралась через текст. Але я все одно рада, що прочитала.
Profile Image for Viktoriia Shapovalova.
84 reviews1 follower
August 24, 2024
Ця історія написана 1982 року. І стільки тем піднято! І війна, і військові, і як жили жінки, і яким ще доводилось самостійно виховувати дітей, і про батьківство є, і про проблему торгівлі людьми є. Усе помістилось у таку досить коротку історію. Я в захваті!
Displaying 1 - 30 of 43 reviews