Події детективного роману відбуваються в Німеччині, у місті Берлін. Головна героїня- Герда Фішер, старший детектив агентства «Штайн» веде розслідування, щодо вбивства керівника юридичної компанії «Маккалаген та партнери» Роберта Маккалагена. Розслідування також відбувається у Лондоні. У романі висвітлені не лише етапи слідства, але і характери та взаємодія між собою головних героїв. Філософські роздуми автора про життя та його цінність переплітаються з гумором та легким ставленням до різних ситуацій та виходу з них.
цей текст — це такий літературний еквівалент «кімнати» томмі вайзо, тільки ще менш змістовний і самосвідомий.
було би пів біди, якби авторка просто не вміла писати; не кожному дане мистецтво кличних відмінків і базового синтаксису. але в неї навіть історії немає. «за вітром» — це самозваний детектив, і я чесно сподівалася, що за цими катастрофічними описами, відступами і замилуваннями всіляким шікарним рано чи пізно проступить мінімальна інтрига і, наприклад, убивцею виявиться бойфренд головної героїні. але ні, бойфренд тут був просто для додаткової шікарності, а детективний сюжет розв'язується на останніх дванадцяти сторінках появою абсолютно нового персонажа, основний мотив якого полягає в тому, що він мексиканський мафіозі і, цитую, «якщо щось пішло не по його плану- він використовував силу».
звісно, авторка має повне право фантазувати про красиве богемне життя, п'ятизіркові готелі, стильних чоловіків із довгим волоссям, які забезпечують героїні чудовий секс, і сенсовну роботу, за яку героїню цінують. ба більше, вона має повне право записати ці фантазії і продавати їх на якабу в електронці — із прев'ю одразу видно, що чекатиме на сміливу читачку. (про етичність друку отакого на папері розмова інша, сподіваюся, типографія бодай попросила потрійну ціну). і якби цей текст сам на мене не напав, я б і не подумала назвати його злочином проти букв. але варіанту покинути його на другій сторінці в мене не було, то принаймні скористаюся своїм повним правом на публічне висловлення бентеги.