Я розчарований прочитаним, особливо після першої частини, яка була присвячена періоду після другої світової. Хотілось розважливості і відстороненого погляду на події, але натомість автор пустився берега і влаштував емоційний коктейль зі своїх переживань, що для історика неприпустимо.
Наскрізною темою книги є питання мігрантів. Автор не пропонує нічого, лише вважає, що не допускати мігрантів – погано і крапка, не бачачи очевидних наслідків неконтрольованих людських потоків, які не здатна “переварити” Європа.
Дещо некоректно ставити в один ряд біженців Азії і Африки з біженцями з України. Чому ж на думку автора така консервативна Польща і навіть не дуже дружня Угорщина спокійно пропускають усіх охочих з України, але ставлять додаткові огорожі на кордонах в момент, коли прибувають біженці з Сирії і Іраку? Дуже просто сказати, що всі в Європі ісламофоби та расисти, але це маячня. Автор чомусь уникає писати про реальні причини такої різниці в відношенні, хоча й надає цікавий факт того, що левову частку терористичних актів коїли мусульмани, які вже народились в Європі і це вони вже типу інтегровані в суспільство. Але стають вони терористами тому, що на їхню думку інтегровані погано і їм образливо. Їм хочеться більше прав, більшу платню, більше того і отого і взагалі Європа апріорі винна, бо колонізувала їх. Такого не буває і не буде, на жаль світ жорстокий і несправедливий, а Європа не Земля обітована. Еш вважає націоналізм чимось поганим і небезпечним, що може знову переростати в фашистські погляди. Ну нехай так, але ж при цьому не усвідомлює, що націоналізм – наслідок і не розуміє, що причина в тому числі і в неконтрольованій міграції. І чим більше мігранти будуть вимагати нездійсненного, особливо силовими методами, тим частіше до влади будуть приходити праві і популісти, яких автор так не любить. Що в свою чергу ще більше буде підживлювати консолідацію і упевненість у своїй правоті громадян, які привели цих правих політиків до влади. Згоден, країнам потрібно робити набагато більше в питаннях інтеграції, але ілюзій створювати також не потрібно. Не хочуть приймати порядків і законів країни в яку приїхали, тоді до побачення, завжди можна переїхати.
Занадто багато води стосовно виходу Великої Британії з ЄС (брекзит), автор не пише чому це погано і до яких наслідків він призвів. Це погано, бо це погано? (я нагадаю, автор британець і хто як не він міг розкласти по полицях всі за і проти) Натомість ¼ книги розповідає про те, які деякі політики негідники і як вони довели Британію до катастрофи. Але це катастрофа суто особистісного характеру.
Автор ідеалізує Європейський Союз фокусуючись на тому, що це щось неймовірне і всі країни мають в нього вступити, ще й Канаду долучити. Чому? Знову загадка і лише одні емоції автора. Еш наче і підмічає недоліки ЄС, по типу того, як одна людина/країна може легко блокувати будь-яку ініціативу всіх інших країн-членів, бо може, та все одно продовжує гнути свою лінію. В нинішньому стані засади ЄС застарілі, вони в задовільному стані працюють у мирний час, який невпинно закінчується. Їх потрібно змінювати, десь наступаючи самим собі на горлянки в питаннях ліберальних демократій. Якщо не зробити висновків і залишити все як є, то ЄС дуже швидко розвалиться, тому що якщо один Орбан може створювати хаос, то можна лишень уявити коли таких Орбанів стане 5-10. І що тоді планують робити інші? Знову складати лапки і казати, що у нас тут взагалі-то в Європі демократія, ми нічого не можемо вдіяти?
Розділ про війну в Україні поверхневий, якщо так нас бачать іноземці, то це таке собі, якийсь телемарафон на мінімалках, занадто ідеалізовано, але добре, що взагалі бачать і не з'єднують в єдиний організм з росією. Нарешті на 3й рік повномасштабки окремі політики високих чинів дозволяють собі висловлюватись про те, що ця війна є екзистенційною для України і вона не повинна програти. Але їм ще досі не вистачає духу сказати, що програти має росія. Європейці мають нарешті зрозуміти, що досить гратись в демократію і думати про свої кар'єри, досить закуповувати енергоносії у росії, досить удавати, що війна десь далеко і якось воно може розсмокчеться саме по собі. Не розсмокчеться, а в недалекому майбутньому вже самі європейці можуть стати вимушеними мігрантами.