Тіні забутих предків. Intermezzo

by Mykhailo Kotsiubynsky, Михайло Коцюбинський

До видання увійшли одні з найкращих творів талановитого українського письменника, чудового новеліста, послідовника І. Франка, майстра слова Михайла Коцюбинського — повість «Тіні забутих предків» та новела «Intermezzo». Невеликі за обсягом, проте психологічно напружені твори, в яких письменник зобразив живі й правдиві образи, належать до найвищих досягнень української класичної прози.

Genres: Classics, Ukrainian Literature, Fiction

96 pages, Hardcover

Published January 1, 2022

About the author

Mykhailo Mykhailovych Kotsiubynsky (Ukrainian: Михайло Михайлович Коцюбинський), (September 17, 1864 – April 25, 1913) was a Ukrainian author whose writings described typical Ukrainian life at the start of the 20th century. Kotsiubynsky's early stories were described as examples of ethnographic realism; in the years to come, with his style of writing becoming more and more sophisticated, he evolved into one of the most talented Ukrainian impressionist and modernist writers.
During the Soviet period, Kotsiubynsky was honoured as a realist and a revolutionary democrat. A literary-memorial museum was opened in Vinnytsia in 1927 in the house where he was born.

About twenty novels were published during Kotsiubynsky's life. Several of them have been translated to other European languages.

Reviews

[Kvitoslava Svitlytska]

Шедевр української прози!
Кожне слово пронизане колоритом Криворівні та Гуцульщини. Історія Ромео та Джульєтти на український манер.

[Nataliya Kutso]

*коли переїхала на вулицю Михайла Коцюбинського

[Mila Kolisnyk]

Класика української літератури яку хоч раз в житті має прочитати кожен.

Повість «Тіні забутих предків» спонукає задуматись над цінністю самого життя. Яка цінність твого життя для інших людей (рідних, коханих, друзів і просто знайомих)? І що для тебе твоє життя? Ким тобі важливо бути? В кожного знайдуться свої відповіді на ці питання.

Коцюбинський просто і красиво описує кохання Івана до Марічки і приправляє це містичною природою Гуцульщини. Читаючи деякі описи, ніби відчуваєш запах дощу, лісу, дому.

Новела «Intermezzo“ торкнеться серця всіх тих, хто стомився від шаленого життя сьогодення. Людська душа не матеріальна але її втому і біль ми відчуваємо. Хіба природа не є хорошими ліками?

[SvitlanaA]

Ось тут вийшло дуже цікаво з книгою, бо в процесі читання Тіні забутих предків була впевнена, що загальна оцінка буде не більше 3/5. Так, мені дуже сподобалося опис гуцулів, традиції, природи, мальовничі Карпати, полонини. Читала і насолоджувалась цим. Але сама історія не дуже зачепила мене.
Проте мала проза мені сподобалося набагато більше.
Інтермецо. Саме так я себе почуваю вже доволі довгий час. Описи внутрішнього стану героя дуже зачіпив, розумію на 100%. І допомогло зменшити відчуття утоми моя відпустка в Карпатах, возз'єднання з природою, тиша та гори. Точно буду це оповідання перечитувати і не один раз.
Оповідання Сміх та Коні не винні мені здалися трохи іронічним, і блін прикольно, мені дуже сподобалося)

Дякуючи малій прозі оцінка стала трошки вище 😄

[Ольга Пидченко]

Повість «Тіні забутих предків»
Сюжет твору: серед розкішної карпатської природи зростають головні персонажі повісті: Іванко та Марічка 🧒👦- діти ворогуючих родів Палійчуків і Гуменюків. Вони кохають один одного. І їхнє кохання було більшим і сильнішим за життя. 💕
Навколишній світ їхнього дитинства привабливий, але й небезпечний. У величних Карпатах живуть нявки, щезники, чугайстри, мольфари. З ними головний герой стикався впродовж усього життя.
В повісті український майстер доводить нам, що сувора дика гірська природа підстерігає нас на кожному кроці. Це показано і у віруваннях гуцулів, і в умовах їхнього життя. Гармонія людини і природи, гармонія почуттів і дій- це та особливість, яку бачив Коцюбинський у цьому «первісному « житті гуцулів.
Малюючи непереборну силу кохання, Коцюбинський шукає його джерела в таїнстві природи, таїнстві життя, таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід аж до вірувань далеких предків.
Повість "Тіні забутих предків" стала духовним заповітом Коцюбинського- людські душі єднаються не тільки у любові, але й у смерті.

«Інтермеццо» - емоційна новела, в якій кожне слово наповнене почуттями, пронизане щирістю. Автор дуже майстерно зображує світ краси людської душі, а також захоплення чарівним світом природи. Саме природа дає сили письменникові жити, радіти життю, після того, як дуже втомився від міського життя, постійної метушні, від людей, проблем, яким, здається немає вирішення… Саме природа дозволяє побороти відчуття душевного виснаження і вдихнути на повні груди, оновитися, знайти натхнення.
Описи полів, сонця, неба й співу птахів створюють атмосферу гармонії та спокою.
Але в той же час автор хоче сказати, що як би нам не хотілося відгородитися від світу, це лише тимчасовий стан і знову треба повернутися до людей …🥰

[Yuliya New]

Неймовірно красиво написано❤️

[Lina Miller]

5 ⭐️ Intermezzo

[Ulya]

улюблені твори зі шкільної літератури, вау

[Оксана]

Класна книга з неймовірними описами українських полонин.

[The Mad Reader]

Це трагічна й дуже красива історія про кохання, яке не змогло перемогти традиції та долю.

[Viktoria Neborikina]

Неймовірно цікаво було прочитати 3 оповідання від Коцюбиснького про кримських татар. Вони невеликі, але автор так влучно передав настрої, традиції та бажання свободи. Звісно відношення до жінки мусульманів для мене - це жах. Нижче цитата
"Вона бідна невільниця, замкнена в тісних лапах свого подвір'я, в загратованій, пильно стереженій від мужського ока жіночій половині.."
Природу описано так, що уява малює, нажаль я ніколи не була у Криму, однак одеське море дозволяє мати трохи розуміння цієї величної краси.

Дорогою ціною - про нестримне бажання українця мати свободу попри все. На тлі сучасних подій відчуваєш атмосферу і розуміння на максимум. Завжди дивуюсь, як у такі маленькі розповіді вкладають стільки сенсів

Тіні забутих предків наче затесались у цю збірку випадково. Карпатська атмосфера з гуцульським настроєм та віруваннями, показує єднання людини з природою та худібкою. Трагічна історія, від якої віє сумом. Але ж як гарно цей сум передано, ох краса природи! Я наче повернулась у 2015й. Післясмак спонукає до роздумів, а книги Коцюбинського хочеться читати й надалі.

[morus alba]

Intermezzo трохи поліпшило загальну оцінку книги, бо фільм "Тіні забутих предків" сподобався набагато більше, аніж твір-оригінал, який, хоч і невеличкий, але максимально темно-містичний.