Мило намальована аквалеллю дитяча книжка про брата і сестру, що переживають втрату мами. Тато і бабуся, які дбають про малих, теж горюють, тому стосунки в родині непрості. Одного разу діти знаходять поранене оленятко і допомагають йому одужати. Проте дорослі чомусь не пояснюють їм, що дикій тварині рано чи пізно потрібно буде повернутися до лісу і жити своє вільне тваринне життя, і коли цей момент настає, всі бігають, страждають, влаштовують істерики, звинувачують себе в усіх смертних гріхах і взагалі поводяться вкрай недоречно.
Мені здалося, що книжка недостатньо реалістично показує життя із дикою твариною на подвір'ї. Діти сплять разом із оленем, іноді годують його зі свого стола, а молодшу дитину (яка ще не ходить до школи) залишають із ним наодинці на цілий день. Хлопчик вдягає тварину в людській одяг і туфлі, миє в ванні, активно грається зі оленятком, незважаючи на те, що в того ще загоюються рани після аварії. Ця ситуація подається як комедійна, хоча нічого смішного тут немає - дитина могла зашкодити і собі, і тварині.
Книга не може донести до маленьких читачів, наскільки велика відповідальність лежить на людях, які дбають про диких тварин, бо самі персонажі не відчувають цієї відповідальності.