What do you think?
Rate this book
Алфавіт для андроїда
«Алфавіт для Андроїда» не залишить байдужими любителів класичної наукової та соціальної фантастики. Автор знову експериментує з сумішшю літературних жанрів, поєднуючи НФ з детективом, горором, патріотичними, філософськими та етнографічними притчами. І знову окремі історії розповідають нам про ймовірний розвиток людства. Чи зможе людство співіснувати з іншою формою життя? Чи не замала наша планета для двох розумних видів, які не хочуть ні в чому поступатися один одному?
- GenresScience Fiction
Audiobook
Published January 1, 2019
2 people are currently reading
57 people want to read
About the author
Oleksiy Dekan
19 books57 followersОлексій Декань працює в різних літературних жанрах, таких як трилер, містика, наукова фантастика, фентезі, детектив. Також пише та ілюструє книжки для дітей.
З-під пера автора вийшли романи «Кайдашева сім'я проти зомбі», «Кайдашева сім'я проти Упирів», «Коріння Всесвіту», «Алфавіт для Андроїда», «Силуети — Проект Kinesis», фентезійний цикл «Нурлінсь», та поетична збірка «Уламки кривого дзеркала». Співавтор збірок «ЙБН БЛД РСН», «Притчі XXI століття», таінші
Веде активну роботу над іншими літературними проектами та пише сценарії до кінофільмів.
В 2017 році став Переможцем Літературного конкурсу імені Джона Буньяна[2]. Журі, до складу якого входять українські письменники — Юрій Вавринюк, Надійка Гербіш та Богдан Галюк, визначили Олексія Деканя з його оповіданням «Гіркі сливи» переможцем.[3]
На початку 2018 в видавництві «Брайт Букс» вийшов новий фантастичний роман автора українською мовою «Коріння Всесвіту[6]». Це сучасна українська хроноопера, космічна Одіссея, містичний трилер та історичний детектив.[7]
В 2019 у видавництві Перун було надруковано збірку «Алфавіт для Андроїда»
В 2021 вийшла аудіоверсія книги «Алфавіт для анроїда» для платформи АБУК. Також Видавництвом ТуТ була надрукованна Містична мешап повість за мотивами твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева Сім'я проти зомбі». Книга одразу вийшла в 2х альтернативних обкладинках, у авторському виконанні, та в оформленні художника Андрія Данковича, автора коміксу «МОР». Цей мешап став бестселлером на Comic Con Ukraine, який відбувся в 2021му році в Києві. Перший наклад книги був розпроданий лише за пару місяців після релізу.
B 2022 видавництво ТуТ друкує оновленне вилання книги «Алфавіт для анроїда 2.0 , а на АБУК виходить аудіоверсія книги «Кайдашева Сім'я проти зомбі», текст читає Сергій Левчук, музичний супровід гурт Зграя
З-під пера автора вийшли романи «Кайдашева сім'я проти зомбі», «Кайдашева сім'я проти Упирів», «Коріння Всесвіту», «Алфавіт для Андроїда», «Силуети — Проект Kinesis», фентезійний цикл «Нурлінсь», та поетична збірка «Уламки кривого дзеркала». Співавтор збірок «ЙБН БЛД РСН», «Притчі XXI століття», таінші
Веде активну роботу над іншими літературними проектами та пише сценарії до кінофільмів.
В 2017 році став Переможцем Літературного конкурсу імені Джона Буньяна[2]. Журі, до складу якого входять українські письменники — Юрій Вавринюк, Надійка Гербіш та Богдан Галюк, визначили Олексія Деканя з його оповіданням «Гіркі сливи» переможцем.[3]
На початку 2018 в видавництві «Брайт Букс» вийшов новий фантастичний роман автора українською мовою «Коріння Всесвіту[6]». Це сучасна українська хроноопера, космічна Одіссея, містичний трилер та історичний детектив.[7]
В 2019 у видавництві Перун було надруковано збірку «Алфавіт для Андроїда»
В 2021 вийшла аудіоверсія книги «Алфавіт для анроїда» для платформи АБУК. Також Видавництвом ТуТ була надрукованна Містична мешап повість за мотивами твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева Сім'я проти зомбі». Книга одразу вийшла в 2х альтернативних обкладинках, у авторському виконанні, та в оформленні художника Андрія Данковича, автора коміксу «МОР». Цей мешап став бестселлером на Comic Con Ukraine, який відбувся в 2021му році в Києві. Перший наклад книги був розпроданий лише за пару місяців після релізу.
B 2022 видавництво ТуТ друкує оновленне вилання книги «Алфавіт для анроїда 2.0 , а на АБУК виходить аудіоверсія книги «Кайдашева Сім'я проти зомбі», текст читає Сергій Левчук, музичний супровід гурт Зграя
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
November 29, 2019
Стандартний огляд зі спойлерами. Окремі оповідання я бачив ще до виходу збірки як бета-рідер. Про кожне оповідання окремо і те, що сподобалося в них чи навпаки. І загальне враження від збірки.
“Притча про залізного голєма”. Пригода-бойвик в стилі японської легенди. Мені сподобався і стиль історії, сам сюжет і її фінал. Я не скажу, що сюжет оригінальний, але ця історія читається, і перечитується з задоволенням. Автору вдалося передати атмосферу (хоча я не спец по Японії), і враження після прочитання залишилися самі позитивні. Рекомендую.
“Квітка-нуль”. Дуже коротенька і проста історія, написана зрозуміло і гарно. Мені не сподобалась. Вчергове показано робота, який щось починає думати і відчувати. Таких роботів не буде. Відразу будуть або розумні, які захоплять світ, або прості виконавці, щось на кшталт сучасних програмованих автоматів без права вибору і свободи волі. А от таких, що сумніваються і повільно еволюціонують – не буде. Хіба що автор замаскував під робота іншу істоту? Наприклад, звичайного сучасного біоробота? Тоді інша справа, але тоді і оповідання – точно не з цієї збірки ;)
“Останній кобзар у місті машин”. Гарна оповідка про сільський заповідник роботів. Тут реально цікаво. Сюжет – не хочу і не буду спойлерити. Оповідання дуже людяне насправді. Андроїди зображені класно.
“Блідий місяць”. Це оповідання з довгою передісторією. Я його вперше побачив роки два назад, якщо не більше. Оповідка суперова за сюжетом. Якщо ви фанат наукової фантастики – вам сподобається, але можете передбачити фінал. Екшн і динаміка – на рівні, читати не нудно.
“Родина”. Рекомендую. Сюжет не новий, але проблеми, вірніше – цілий пласт проблем, піднімає просто неосяжний. Тут і етика, і почуття, і майбутнє, і все інше. Фінал – просто цукерочка.
“Компаньони“. Не хочу спойлерити сюжет. Мені сподобалося, рекомендую. Що сказати, щоб теж заохотити вас це прочитати? Людяність не є чимось чужим для всіх нас. Але наслідком людяності є гуманізм. А результатом розвитку теорії гуманізму є толерантність. Все це не полегшує життя людей, насправді, а спричиняє ще більшу нерівність, змушує людей більше вдаватися до брехні, намагаючись бути толерантними чи псевдотолерантними. При цьому люди забувають, що пан бог-отець наш всіх нас створив різними, сучасна економічна модель, система освіти і інші соціальні сервіси, поділяють нас і закріплюють нерівність ще більше, а казки про соціальні ліфти не працюють не тільки в Україні, а і у світі. (упаси вас подумати, що я соціаліст – я за чистий капіталізм). Чи буде головний герой (справжній головний герой цього оповідання) толерантним до інших героїв чи це його чергові хитрощі із захоплення влади і ресурсів у світі – побачимо, як доживемо до того.
“Площа Хуана Прима”. Це не оповідання. Мені більше здалося, що це гарна замальовка. Бо в описі, який не припиняється весь твір, автор довго і вперто підводить до сюжету, який вміщується в декілька речень у фіналі. Не скажу що геть не сподобалось, але це точно не на мій смак. Якщо полюбляєте довгі атмосферні описи (а написано гарно, це в автора не відібрати) – це ваша оповідка. Мені не вистачило динаміки подій. В якомусь більш великому тексті, цей опис “затишшя перед бурею” був би доречним. А щодо окремої оповідки, саме цей текст в мене викликає сумніви.
“Смерть у бронзовій масці”. Назва просто таки навертає на те, що нас знову чекатиме Японія. Я готувався до нового гарного тексту. Але. Автору не вдався опис погоди – не повірив жодному слову. І погано налаштований поганим описом погоди, я читав особливо прискіпливо. Загалом оповідка, як детектив, не вразила. Сюжет – ну дуже банальний: підстава робота із перевдяганням і звинувачення його у вбивстві. Сьогодні ми знаємо про джіпіерес, відслідковуємо авто, автобуси у місті (навіть в моєму Запоріжжі, я заходжу в інтернет і знаю, де знаходиться потрібний мені автобус і чи встигну я на нього за 3-5 хвилин). То чому у роботів в майбутньому немає такої опції, як відслідковування місцезнаходження? Якщо її немає (наприклад, заборонена тією самою згаданою в оповідці Будапештською конвенцією), то це треба якось пояснити, щоб відомий детективний сюжет (з перевдяганням вбивці і підставою невинного) був цікавим і відповідав таки темі збірки.
“ДА-14”. Рекомендую, без спойлерів . Оповідка, окрім сюжету, цікава ще і піднятою проблемою: як ми сприймаємо історію.
“Алфавіт”. Прикольне за формою оповідання. Але ні сюжету, ні інтриги не побачив. Але воно цікаве іншими речами. Перше. Назва робота – варта, того щоб її узнати. Друге. Текст, якщо оцінювати з позиції “читати/не читати”, бажано прочитати. Можна взяти на замітку і використовувати ідею тексту як вправу чи гру.
“Геть звідси… і до зірок”. Цікавий початок. Але окремі деталі викликають питання. Загалом це оповідання-підсумок і оповідання-відповідь одночасно всієї збірки. Читати – цікаво, але фінал мені особисто не сподобався – ми все спустили на пси, Юро… Так, такий фінал теж досить ймовірнісний. Рекомендую.
“Євангеліє Емануїла” Цікавезний початок великої історії. Форма оповідання – дуже цікава. Але – абсолютно відкритий фінал. Проглядається явна незавершеність задуму. Тому – читайте далі. Рекомендую.
“Епілог”. Мовчу, бо геть все зайспойлерю. ;)
Загальне враження.
Гарна збірка, що легко читається, є декілька оригінальних за формою оповідань. За змістом і сюжетами – це все дуже різнопланові твори, що не змусять вас нудьгувати. Намагання поєднати оповідання єдиною головною сюжетною лінією, яка має промалюватися у фіналі – автору майже вдалося. (А може мені так здається, бо з частиною оповідань я знайомий дуже давно, саме як з окремими творами). Загалом підняті в текстах проблеми актуальні більше для людини, ніж для андроїдів. Коли андроїди читатимуть цю збірку, то вони її не зрозуміють. І це логічно – написано більше таки про нас. ;)
“Притча про залізного голєма”. Пригода-бойвик в стилі японської легенди. Мені сподобався і стиль історії, сам сюжет і її фінал. Я не скажу, що сюжет оригінальний, але ця історія читається, і перечитується з задоволенням. Автору вдалося передати атмосферу (хоча я не спец по Японії), і враження після прочитання залишилися самі позитивні. Рекомендую.
“Квітка-нуль”. Дуже коротенька і проста історія, написана зрозуміло і гарно. Мені не сподобалась. Вчергове показано робота, який щось починає думати і відчувати. Таких роботів не буде. Відразу будуть або розумні, які захоплять світ, або прості виконавці, щось на кшталт сучасних програмованих автоматів без права вибору і свободи волі. А от таких, що сумніваються і повільно еволюціонують – не буде. Хіба що автор замаскував під робота іншу істоту? Наприклад, звичайного сучасного біоробота? Тоді інша справа, але тоді і оповідання – точно не з цієї збірки ;)
“Останній кобзар у місті машин”. Гарна оповідка про сільський заповідник роботів. Тут реально цікаво. Сюжет – не хочу і не буду спойлерити. Оповідання дуже людяне насправді. Андроїди зображені класно.
“Блідий місяць”. Це оповідання з довгою передісторією. Я його вперше побачив роки два назад, якщо не більше. Оповідка суперова за сюжетом. Якщо ви фанат наукової фантастики – вам сподобається, але можете передбачити фінал. Екшн і динаміка – на рівні, читати не нудно.
“Родина”. Рекомендую. Сюжет не новий, але проблеми, вірніше – цілий пласт проблем, піднімає просто неосяжний. Тут і етика, і почуття, і майбутнє, і все інше. Фінал – просто цукерочка.
“Компаньони“. Не хочу спойлерити сюжет. Мені сподобалося, рекомендую. Що сказати, щоб теж заохотити вас це прочитати? Людяність не є чимось чужим для всіх нас. Але наслідком людяності є гуманізм. А результатом розвитку теорії гуманізму є толерантність. Все це не полегшує життя людей, насправді, а спричиняє ще більшу нерівність, змушує людей більше вдаватися до брехні, намагаючись бути толерантними чи псевдотолерантними. При цьому люди забувають, що пан бог-отець наш всіх нас створив різними, сучасна економічна модель, система освіти і інші соціальні сервіси, поділяють нас і закріплюють нерівність ще більше, а казки про соціальні ліфти не працюють не тільки в Україні, а і у світі. (упаси вас подумати, що я соціаліст – я за чистий капіталізм). Чи буде головний герой (справжній головний герой цього оповідання) толерантним до інших героїв чи це його чергові хитрощі із захоплення влади і ресурсів у світі – побачимо, як доживемо до того.
“Площа Хуана Прима”. Це не оповідання. Мені більше здалося, що це гарна замальовка. Бо в описі, який не припиняється весь твір, автор довго і вперто підводить до сюжету, який вміщується в декілька речень у фіналі. Не скажу що геть не сподобалось, але це точно не на мій смак. Якщо полюбляєте довгі атмосферні описи (а написано гарно, це в автора не відібрати) – це ваша оповідка. Мені не вистачило динаміки подій. В якомусь більш великому тексті, цей опис “затишшя перед бурею” був би доречним. А щодо окремої оповідки, саме цей текст в мене викликає сумніви.
“Смерть у бронзовій масці”. Назва просто таки навертає на те, що нас знову чекатиме Японія. Я готувався до нового гарного тексту. Але. Автору не вдався опис погоди – не повірив жодному слову. І погано налаштований поганим описом погоди, я читав особливо прискіпливо. Загалом оповідка, як детектив, не вразила. Сюжет – ну дуже банальний: підстава робота із перевдяганням і звинувачення його у вбивстві. Сьогодні ми знаємо про джіпіерес, відслідковуємо авто, автобуси у місті (навіть в моєму Запоріжжі, я заходжу в інтернет і знаю, де знаходиться потрібний мені автобус і чи встигну я на нього за 3-5 хвилин). То чому у роботів в майбутньому немає такої опції, як відслідковування місцезнаходження? Якщо її немає (наприклад, заборонена тією самою згаданою в оповідці Будапештською конвенцією), то це треба якось пояснити, щоб відомий детективний сюжет (з перевдяганням вбивці і підставою невинного) був цікавим і відповідав таки темі збірки.
“ДА-14”. Рекомендую, без спойлерів . Оповідка, окрім сюжету, цікава ще і піднятою проблемою: як ми сприймаємо історію.
“Алфавіт”. Прикольне за формою оповідання. Але ні сюжету, ні інтриги не побачив. Але воно цікаве іншими речами. Перше. Назва робота – варта, того щоб її узнати. Друге. Текст, якщо оцінювати з позиції “читати/не читати”, бажано прочитати. Можна взяти на замітку і використовувати ідею тексту як вправу чи гру.
“Геть звідси… і до зірок”. Цікавий початок. Але окремі деталі викликають питання. Загалом це оповідання-підсумок і оповідання-відповідь одночасно всієї збірки. Читати – цікаво, але фінал мені особисто не сподобався – ми все спустили на пси, Юро… Так, такий фінал теж досить ймовірнісний. Рекомендую.
“Євангеліє Емануїла” Цікавезний початок великої історії. Форма оповідання – дуже цікава. Але – абсолютно відкритий фінал. Проглядається явна незавершеність задуму. Тому – читайте далі. Рекомендую.
“Епілог”. Мовчу, бо геть все зайспойлерю. ;)
Загальне враження.
Гарна збірка, що легко читається, є декілька оригінальних за формою оповідань. За змістом і сюжетами – це все дуже різнопланові твори, що не змусять вас нудьгувати. Намагання поєднати оповідання єдиною головною сюжетною лінією, яка має промалюватися у фіналі – автору майже вдалося. (А може мені так здається, бо з частиною оповідань я знайомий дуже давно, саме як з окремими творами). Загалом підняті в текстах проблеми актуальні більше для людини, ніж для андроїдів. Коли андроїди читатимуть цю збірку, то вони її не зрозуміють. І це логічно – написано більше таки про нас. ;)
May 1, 2022
Несподівано-крута книга і автор. Це як відкрити Кідрука.
Спочатку ти думаєш, що це стандартний кавер на тему Чорного Дзеркала, але потім із здивуванням розумієш, що це один неперервний роман, неперервність якого доведеться ще якийсь час прокручувати в голові, щоб поскладати в логічну послідовність. Браво.
Спочатку ти думаєш, що це стандартний кавер на тему Чорного Дзеркала, але потім із здивуванням розумієш, що це один неперервний роман, неперервність якого доведеться ще якийсь час прокручувати в голові, щоб поскладати в логічну послідовність. Браво.
October 18, 2019
Я не є великим прихильником НФ. Усі ці роботи, космічні кораблі та нові технології, сприймаю їх як фішку історії, і не більше. Проте найперше, що ціную в художніх книгах, це сюжет та післясмак. "Алфавіт" в цьому задовольнив мої читацькі очікування. Кожен раз, коли історія підходила до завершення, вкотре дивувався, як автор гарно інтегрував якусь "машину" в канву оповідання, додав фішку. Чудно стає, коли розумієш, що герой книги зовсім не обов'язково має бути людиною! Цей задум здався оригінальним, новим для мене (наслідок малочитання НФ). Подібних речей я ще не читав.
На загал книга читається швидко, а короткі історії дозволяють робити зупинки на щось інше. Місцями сумно, місцями лячно, місцями навіть неочікувано, як от в "Блідому місяці" та "Євангеліє" - мої улюблені історії.
Як бонус - книга ілюстрована чудовим артом від самого автора.
Рекомендую для прочитання.
На загал книга читається швидко, а короткі історії дозволяють робити зупинки на щось інше. Місцями сумно, місцями лячно, місцями навіть неочікувано, як от в "Блідому місяці" та "Євангеліє" - мої улюблені історії.
Як бонус - книга ілюстрована чудовим артом від самого автора.
Рекомендую для прочитання.
February 10, 2024
Перше, що привертає в книзі увагу це її оформлення. Можливості верстки використані на максимум. Крім багатого оформлення в книзі також до кожного оповідання додані qr коди з посиланнями на дотичні статті. Що з одного боку прикольні ще ніж дрібний текст знизу, однак особисто мене радше відволікає від читання та виводить з медетативного фокусу.
Найяскравіше враження залишилося від епілогу, через фінальний твіст, що обʼєднує різні частини цієї антології і дає відчуття закіченості історії.
Оповідання читаються легко, в них поєднані алюзії на Азімова, неочікувані сюжети, екзотичні місця, звичні упередження щодо технологій та український контекст. Я б навіть сказав, що історії схожі на Азімовські, але без 3 правил робототехніки і з натяком на Скайнет.
Роботи щороку стають ближчими для споживачів. Зараз на кухнях крутять дрони-камікадзе, а через 5 років будем збирати Т-800 бажано з металу виробництва Азовсталь.
Найяскравіше враження залишилося від епілогу, через фінальний твіст, що обʼєднує різні частини цієї антології і дає відчуття закіченості історії.
Оповідання читаються легко, в них поєднані алюзії на Азімова, неочікувані сюжети, екзотичні місця, звичні упередження щодо технологій та український контекст. Я б навіть сказав, що історії схожі на Азімовські, але без 3 правил робототехніки і з натяком на Скайнет.
Роботи щороку стають ближчими для споживачів. Зараз на кухнях крутять дрони-камікадзе, а через 5 років будем збирати Т-800 бажано з металу виробництва Азовсталь.
January 28, 2024
"Алфавіт для Андроїда" Олексій Декань
У цю збірку ввійшло 13 оповідань, одне з яких бонусне. Тут немає такого, що весь сенс лежить на поверхні. Якщо не заглиблюватись у текст - це просто цікава історія, та потрібно читати між рядків, там приховане найважливіше.
Я очікував на пригоди і можливо трохи екшену, а натомість отримав глибоку прозу, яка змушує задуматись та відчувати.
Перші декілька оповідань виступають як завершені історії, але далі, вже ближче до кінця збірки одна розповідь переплітається з іншою, створюючи таку собі форсовану історію, в ході якої починаєш пізнавати героїв з попередніх розповідей.
Приємно було зустрічати "знайомих" персонажів: людиноподібний робот Софія, Ілон Маск, кібертраки, червона тесла, яку запустили в космос та інші.
Розповідь "Останній кобзар" розбурхала в мені шквал емоцій. Щось схоже я відчував коли дивився фільм "Двохсотлітня людина" з Робіном Уільямсом у головній ролі. Роботи - це всього лиш металеві працівники запрограмовані на певні дії, та виникає думка що вони все ж можуть відчувати, можливо не так як людина, але в свій особливий спосіб. А повністю полишене селище Шишаки, взагалі наводить сум. Мені доводилось бачити спорожнілі села, полишені будинки й заросле бур'янами подвір'я, дуже сумне видовище. Але фантазія автора домалювала ще покинутих напризволяще роботів-помічників, які служили правдою своїм господарям, та з плином часу стали нікому не потрібними.
Автор згадує страйки роботів які виборювали свої конституційні права. Звучить комічно та лякаючи водночас, але надзвичайно захопливо.
Людську натуру напевно змінити неможливо, щойно створюється щось краще, красивіше та функціональніше - усе що йому передувало має негайно відправитись на смітник. Шкода усіх тих роботів, яких відправляють на інші планети, залишають у покинутих будинках або просто ставляться як до непотребу. Вони звичайно просто запрограмовані виконувати ті чи інші функції, не мають відчуттів, а в середині замість внутрішнього голосу - говорить програмний код. Та інколи здається що під металевою оболонкою, шаром дротів на електронних плат б'ється справжнє серце.
Колись мене вражали химерні та небезпечні світи про які писав Рей Бредбері, зараз же з насолодою читаю українського автора.
У цю збірку ввійшло 13 оповідань, одне з яких бонусне. Тут немає такого, що весь сенс лежить на поверхні. Якщо не заглиблюватись у текст - це просто цікава історія, та потрібно читати між рядків, там приховане найважливіше.
Я очікував на пригоди і можливо трохи екшену, а натомість отримав глибоку прозу, яка змушує задуматись та відчувати.
Перші декілька оповідань виступають як завершені історії, але далі, вже ближче до кінця збірки одна розповідь переплітається з іншою, створюючи таку собі форсовану історію, в ході якої починаєш пізнавати героїв з попередніх розповідей.
Приємно було зустрічати "знайомих" персонажів: людиноподібний робот Софія, Ілон Маск, кібертраки, червона тесла, яку запустили в космос та інші.
Розповідь "Останній кобзар" розбурхала в мені шквал емоцій. Щось схоже я відчував коли дивився фільм "Двохсотлітня людина" з Робіном Уільямсом у головній ролі. Роботи - це всього лиш металеві працівники запрограмовані на певні дії, та виникає думка що вони все ж можуть відчувати, можливо не так як людина, але в свій особливий спосіб. А повністю полишене селище Шишаки, взагалі наводить сум. Мені доводилось бачити спорожнілі села, полишені будинки й заросле бур'янами подвір'я, дуже сумне видовище. Але фантазія автора домалювала ще покинутих напризволяще роботів-помічників, які служили правдою своїм господарям, та з плином часу стали нікому не потрібними.
Автор згадує страйки роботів які виборювали свої конституційні права. Звучить комічно та лякаючи водночас, але надзвичайно захопливо.
Людську натуру напевно змінити неможливо, щойно створюється щось краще, красивіше та функціональніше - усе що йому передувало має негайно відправитись на смітник. Шкода усіх тих роботів, яких відправляють на інші планети, залишають у покинутих будинках або просто ставляться як до непотребу. Вони звичайно просто запрограмовані виконувати ті чи інші функції, не мають відчуттів, а в середині замість внутрішнього голосу - говорить програмний код. Та інколи здається що під металевою оболонкою, шаром дротів на електронних плат б'ється справжнє серце.
Колись мене вражали химерні та небезпечні світи про які писав Рей Бредбері, зараз же з насолодою читаю українського автора.
June 9, 2024
Читаючі коментарі до купівлі книги, здається, що це щось нове та потужне в українській літературі, що терміново тре читать і розповідать всім знайомим.
Після катування цією книгою, в мене складається враження, що коментарі компліментарні та написані друзяшками автора.
"Єдине, на чому справді знаюся, - програмні коди." заявляє автор у книзі. Та автор описує андроїдів на рівні сприйняття дитиною. І всі оповідання виглядають наче компіляція дитячих творів на тему "андроїди та наше майбутнє". Кострубата мова, пласкі світи, пласкі герої, незрозумілі дії. Глибока філософія? Дійсно, наприкінці книги в мене було велике філософське питання - для чого це все було написано )))))
Дві зірочки виключно за якісне оформлення книги, яке робив автор.
Після катування цією книгою, в мене складається враження, що коментарі компліментарні та написані друзяшками автора.
"Єдине, на чому справді знаюся, - програмні коди." заявляє автор у книзі. Та автор описує андроїдів на рівні сприйняття дитиною. І всі оповідання виглядають наче компіляція дитячих творів на тему "андроїди та наше майбутнє". Кострубата мова, пласкі світи, пласкі герої, незрозумілі дії. Глибока філософія? Дійсно, наприкінці книги в мене було велике філософське питання - для чого це все було написано )))))
Дві зірочки виключно за якісне оформлення книги, яке робив автор.
April 29, 2022
Хороші оповідання, які піднімають багато актуальних питань)
December 30, 2022
На цю книжку однозначно варто звернути увагу поціновувачам фантастики, та просто людям, яким сподобались "Чорне дзеркало" і "Любов, смерть, роботи"! Власне, в останній екранізація парочка оповідань звідси вписалася ідеально (тим паче що в 3 сезоні в них взагалі мало не половина серій було фентезі, а не НФ, хоч загалом і гарним фентезі... проте серіал же дещо про інше, ну))).
Так, я кажу про збірку від Олексія Деканя "Алфавіт для андроїда", Видавнивтво ТУТ!
Найперше, що хочеться відзначити - мова автора. Написано дуже яскраво, соковито, живо, динамічно та цікаво. Той випадок, коли не просто читаєш, а саме бачиш перед очима кожен рядок об'ємними картинками. Це той рівень авторської майстерності, якому гріх не поаплодувати. Тож автора в принципі читати далі однозначно буду, мені його стиль дуже навіть зайшов!
Також було цікаво спостерігати за тим, як оповідання перегукуються між собою сюжетно, доповнюючи загальну картину, при цьому залишаючись самодостатніми самі по собі. Люблю я цю тему, та й сама нею трохи бавлюся)
Ну і звісно, автор класно попрацював над вічною темою: "Одного дня штучний інтелект стане настільки повноцінним і самосвідомим, що власне а чим він тоді відрізнятиметься від людської самосвідомості, і чому тоді цінність життя машини має бути менша за цінність життя людини?". Та "то хто ж в такому разі буде більш "людяний" - безпосередньо люди, чи машини?".
Я отримала справжнє задоволення від цієї збірки. Ну а якість видання, як я вже казала, просто бімба - класна обкладинка, кольоровий зріз, щільний і приємний тактильно кремовий папір, закладочка, насичене ілюстративне оформлення блоку... Одразу видно, що видавець, бачачи, що книги таки однаково здорожчуються, йде шляхом: "Ну тоді робитиму кожне видання круто і якісно оформленим, бо просто текст і оф.електронкою можна почитати, а книжка на поличці хай буде крутецькою не тільки за змістом, а й за формою, щоб процес читання з неї дарував особливу насолоду"!
Так, я кажу про збірку від Олексія Деканя "Алфавіт для андроїда", Видавнивтво ТУТ!
Найперше, що хочеться відзначити - мова автора. Написано дуже яскраво, соковито, живо, динамічно та цікаво. Той випадок, коли не просто читаєш, а саме бачиш перед очима кожен рядок об'ємними картинками. Це той рівень авторської майстерності, якому гріх не поаплодувати. Тож автора в принципі читати далі однозначно буду, мені його стиль дуже навіть зайшов!
Також було цікаво спостерігати за тим, як оповідання перегукуються між собою сюжетно, доповнюючи загальну картину, при цьому залишаючись самодостатніми самі по собі. Люблю я цю тему, та й сама нею трохи бавлюся)
Ну і звісно, автор класно попрацював над вічною темою: "Одного дня штучний інтелект стане настільки повноцінним і самосвідомим, що власне а чим він тоді відрізнятиметься від людської самосвідомості, і чому тоді цінність життя машини має бути менша за цінність життя людини?". Та "то хто ж в такому разі буде більш "людяний" - безпосередньо люди, чи машини?".
Я отримала справжнє задоволення від цієї збірки. Ну а якість видання, як я вже казала, просто бімба - класна обкладинка, кольоровий зріз, щільний і приємний тактильно кремовий папір, закладочка, насичене ілюстративне оформлення блоку... Одразу видно, що видавець, бачачи, що книги таки однаково здорожчуються, йде шляхом: "Ну тоді робитиму кожне видання круто і якісно оформленим, бо просто текст і оф.електронкою можна почитати, а книжка на поличці хай буде крутецькою не тільки за змістом, а й за формою, щоб процес читання з неї дарував особливу насолоду"!
July 17, 2024
Cute collection of space stories i enjoyed the mars one the most (picnic on CT)
Read
December 19, 2023Думаю, що варто переслухати деякі тексти з книжки, бо не завше міг достатньо концентруватися, поки слухав. Звісно, відносно порівнянь з "Чорним дзеркалом" - це перебільшення, але місцями було досить цікаво, це правда.
October 28, 2024
Відносно. Мене не дуже зачепило. Є цікаві рішення, ідеї для роздумів, але самі історії, як на мене, досить прості.
Displaying 1 - 11 of 11 reviews