Двоє українців мандрують далеким і загадковим Непалом. Кожен день подорожі переповнений відкриттями, що викликають дитячий захват, – настільки все яскраве й різноманітне. Рисові тераси й овечі отари на вузьких гірських стежках. Залиті сонцем восьмитисячники і легіт водоспадів. Підвісні мости над урвищами та вервечки кольорових буддійських прапорців. Бананові сади та курява на запилених дорогах. І це лише мала частина побаченого автором і його супутником Миколою. Така вона, Азія – не залишить байдужим нікого. Запрошуємо читачів у цьому переконатись.
⠀ Подорожні нотатки "Непальська масала" мають всі шанси закохати вас у цю країну. Борисов зумів передати колорит далекого Непалу, з повагою розповів про культурні і соціальні відмінності. У тексті - любов до подорожей, намагання зрозуміти інших і побачити красу у всьому. ⠀ "Непальська масала" - щоденник про коротку, менше двох тижнів, мандрівку автора і його шваґра Миколи непальськими містами і горами. Катманду, Покхара, давні храми і древні автобуси, і неймовірної краси гори. Краса природи і щирість місцевих жителів переважають недоліки: шалений трафік, смог, бюрократію і антисанітарію. ⠀ Читаєш Борисова - і немов слухаєш друга про його мандрівку. Є корисні поради, є помилки, які варто було врахувати. Так, він одразу попереджає, що якщо вас дуже турбує чистота і санітарія, то вам може бути некомфортно. Але якщо готові закрити на дещо очі і носити з собою воду, то маєте всі шанси отримати незабутні враження. ⠀ Герої не шукають пригод на свою голову, не порушують законів і звичаїв, навіть вуличну їжу не пробують ;) Для читачів, які люблять карколомні сюжети, може бути трохи нудно, але я задоволена розумним підходом. ⠀ Автор через діалоги з місцевими дізнається про Непал більше - і передає інформацію читачам. А, і Тарас Шевченко у Гімалаях це чудово. ⠀ Ще одна думка, що невідступно переслідувала у процесі читання - треба вчити англійську. ⠀ Гори диктують свої правила, і варто прислухатися до порад досвідчених людей. Атмосфера у горах подібна по всьому світу: там всі привітні, вітаються на маршруті, знайомляться і знаходять друзів, бо ти серед однодумців. ⠀ "Непальська масала" сильно мотивує. Хочеться у гори. Якщо не у Гімалаї, то хоча б у Карпати. ⠀
Приємно, що з’являються тревел-ноти від українських авторів про Непал - це свіже й потрібне явище для нашої літератури. Автор відкриває цікаву тему східної країни, але текст читається важко через надлишок діалогів, які часто не просувають сюжет і не розкривають ідею. Іноді бракує займенників, через що фрази звучать штучно. Є також зайві деталі (наприклад, про швагра, який не володіє англійською), що розсіюють увагу. Загалом книжка мала б значно виграти від редакторського скорочення. Але сам факт появи такого українського тревел-наративу вартий уваги.
Мені доволі сподобалася книжка, але не надто сподобався стиль письма автора.
Таке враження, що автор боявся постійно вживати займенники «я» та «ми» на позначення себе та свого шваґра Миколи й часто замінював їх на «герої тексту», «автор», «автор зі швагром», «українські мандрівники», etc. Маю думку, що цей задум щоб урізноманітнити текст, та позбутися повторів вищезгаданих займенників, проте, на ділі, ось такі стрибки між першою та третьою особами в рамках двох сусідніх речень дуже вже впадають у вічі. І ще, книга більше схожа на розповідь «Непал навколо мене» (головний – автор), а не «я у Непалі» (головний – Непал), занадто вона вже автороцентрична. (Що насправді цілком ок, так як це буквально є розповідь автора про подорож у Непал, але, все ж, маючи досвід читання подібної літератури, стиль викладення ходу подій таки відрізняється.)
Але. Попри вищенаписане, книжка читається доволі легко й швидко. Я її прочитав протягом тригодинного відключення світла ("дякую" їбаній русні, і слава ЗСУ та українським комунальникам!)
Вона не така "рок-н-рольна" як умовні Перехожі. Південно-Східна Азія: Юрій подорожує зі своїм шваґром Миколою, усе чітко розплановане наперед, ночують у заздалегідь домовлених із місцевими готелях, ходять виключно із гідами, вуличну їжу не купують, воду з річки не п'ють. Проте, це не заважає їм насолодитися колоритом Непалу, роззнайомитися із місцевими та підвернути коліно.
Вкрай бракувало (ну тобто їх нема взагалі) фотографій. Хай навіть не кольорових вставок, а хоча б чорно-білих десь між текстом.
«Непальська масала» Борисова - захоплива подорож, яка переносить просто в серце Непалу. Багата синонімічно мова Борисова створює vivid картини, які оживають на сторінках. Читаючи, я наче сам здійснив мандрівку Непалом, відчуваючи кожен запах, смак і звук цієї загадкової країни. Був у компанії хлопців, їв нескінченну кількість рису з куркою.
Особливо розчулив момент, коли автор збирав листя дерев для гербарію своєї дружини — такі дрібниці роблять розповідь дуже особистою.
Єдине, чого мені не вистачило — фотографій до важливих моментів оповіді. Вони б додали книзі ще більшої глибини та візуального контексту.
Авторський стиль Юрія дещо незвичний: часте вживання «автор», «герої», «мандрівники» замість «я» і «ми» спочатку ріже око, але звикаєш і це додає оповіді шарму.
Після прочитання «Масали» мене охопило нестримне бажання негайно прочитати книжку про наступну подорож Юрія. Це напевно найкраща рекомендація, яку я можу дати. Книжка затягує і залишає приємний післясмак, як і справжня масала.