What do you think?
Rate this book
Острів Джа
Брутальна і швидка книжка. Стрімка, як та сліпа куля з приблудного обрізу, що вражає двох героїв цієї курортної історії: одного на смерть, іншого — важким психічним шоком в його безглуздо ревниву голову. Ватага давніх, але молодих віком друзів приїздить на острів Джарилгач на щорічний «сплав» (так вони називають свій приватний фестиваль пиятики, помірного закидання наркотиками, спортивного залицяння до випадкових дівчат та головне — безборонного спілкування). У розповідях про самих себе, один про одного та в контактах з іншими відпочивальниками проявляється… що? Напевне, це собі зможе сказати той, хто спершу нагло, як півгранчака спирту, ковтне цю шпарку книжку, а потім перечитає повільніше знову; особливо кілька прикінцевих оповідань.
228 pages, Hardcover
Published January 1, 2022
23 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
June 30, 2022
“Острів Джа” дуже дивний предмет. Хитає від “Навіщо я це читаю?” до “Га, непогано”. І справа в індивідуальному досвіді, бо, мабуть, й сама книга про це.
Я не буду переказувати сюжетну фабулу, бо той сюжет… Ну, він “для галочки”. Головне, що дає ця книга — можливість зануритися у давно забуті спогади. Не глобальні якісь, а дріб’язкові, що не були позбавлені шарму ідіотизму. Таке зазвичай намагаєшся забути (“свят-свят-свят”), а потім читаєш “Острів Джа” й вона така: “А пам’ятаєш як ти був дебілом у дебільній ситуації?”. І ти іржеш як коняка у голосину. У пустій квартирі, в парку, в кав’ярні.
І це основа фішка автора — буду щирим та відвертим. Таке не підробити та не загорнути у літературні техніки (ну можна трішки причесати, але то як парфум, якого не треба забагато). І це підкуповує. Віриш у персонажів, їх дурні історії, які насправді трапляються з кожним другим…
Ну й все. Після прочитання навіть не хочеться шукати потаємні шари, мовляв “Джарилгач — це місце, що об’єднує різних людей та переплітає долі”. Це як надати більшого сенсу старому фотоальбому. Є світлини, які будять в тобі щось давно забуте. І це твоя особиста проблема, що кавоварка не робить апельсиновий фреш. Розслабся та почиль з “Острів Джа”.
Я не буду переказувати сюжетну фабулу, бо той сюжет… Ну, він “для галочки”. Головне, що дає ця книга — можливість зануритися у давно забуті спогади. Не глобальні якісь, а дріб’язкові, що не були позбавлені шарму ідіотизму. Таке зазвичай намагаєшся забути (“свят-свят-свят”), а потім читаєш “Острів Джа” й вона така: “А пам’ятаєш як ти був дебілом у дебільній ситуації?”. І ти іржеш як коняка у голосину. У пустій квартирі, в парку, в кав’ярні.
І це основа фішка автора — буду щирим та відвертим. Таке не підробити та не загорнути у літературні техніки (ну можна трішки причесати, але то як парфум, якого не треба забагато). І це підкуповує. Віриш у персонажів, їх дурні історії, які насправді трапляються з кожним другим…
Ну й все. Після прочитання навіть не хочеться шукати потаємні шари, мовляв “Джарилгач — це місце, що об’єднує різних людей та переплітає долі”. Це як надати більшого сенсу старому фотоальбому. Є світлини, які будять в тобі щось давно забуте. І це твоя особиста проблема, що кавоварка не робить апельсиновий фреш. Розслабся та почиль з “Острів Джа”.
July 28, 2022
З 80-ї сторінки «Острову Джа» з'являються Ерос і Танатос. Ерос – це 550 маршрутка на Троєщину, а Танатос – це Дебальцеве. Фройдівські категорії в буденній і щемливій дійсності України.
Книжка була написана до повномасштабного вторгнення росії в Україну, передчуття великої війни є у різних деталях – пожежа на Джарилгачі? Ні, це не наступ росіян, а всього лише пожежа. Приїхав додому, подивився у поштовий ящик - не було ні реклами, ні квитанцій, ні повістки.
До 80-ї сторінки – відпустка молодих чоловіків на острові Джа. Такою, якою може бути відпустка у відносно мирний час – море, пляж, пиво. Ще є наркотичні речовини. Тобто це не зовсім звичайна відпустка. Один з героїв в якийсь момент застигає надовго, за словами, автора, як давньогрецька статуя. Траплявся сюжет у Донни Тартт, коли студенти вирішили зануритися у давньогрецьке несвідоме – містерію, знаємо, чим там усе закінчилося.
Як знання про те, що таке ринок у Хмельницькому, може перемогти "понятія"; як виглядають будні в ще не зруйнованому росіянами Маріуполі, а також Слов'янську та Краматорську; один із українських фанатів на виїзді в Загребі робить пробіжку ввечері. Ось що можна прочитати в «Острові Джа».
Книжка була написана до повномасштабного вторгнення росії в Україну, передчуття великої війни є у різних деталях – пожежа на Джарилгачі? Ні, це не наступ росіян, а всього лише пожежа. Приїхав додому, подивився у поштовий ящик - не було ні реклами, ні квитанцій, ні повістки.
До 80-ї сторінки – відпустка молодих чоловіків на острові Джа. Такою, якою може бути відпустка у відносно мирний час – море, пляж, пиво. Ще є наркотичні речовини. Тобто це не зовсім звичайна відпустка. Один з героїв в якийсь момент застигає надовго, за словами, автора, як давньогрецька статуя. Траплявся сюжет у Донни Тартт, коли студенти вирішили зануритися у давньогрецьке несвідоме – містерію, знаємо, чим там усе закінчилося.
Як знання про те, що таке ринок у Хмельницькому, може перемогти "понятія"; як виглядають будні в ще не зруйнованому росіянами Маріуполі, а також Слов'янську та Краматорську; один із українських фанатів на виїзді в Загребі робить пробіжку ввечері. Ось що можна прочитати в «Острові Джа».
May 22, 2023
Книга в цілому сподобалась. Джа описан з людного боку, правдиво, без прикрас. Трохи не вистачило об'єму, я б почитала більше і про героїв і про острів. Сама історія цікава, цілком реалістична, в "сплаві", мисленні, поведінці впізнаються знайомі, в острові - свій досвід.
June 21, 2022
Чудова книга, яка читається дійсно швидко. Легка, приємна та з непоганим сюжетом. Герої досить добре описані, хоча інформації про них небагато, але такі відчуття, ніби і так знаєш про них достатньо інформації.
Чітко показано, до чого може призвести зловживання алкоголем та наркотиками. Інколи здавалося, що деякі моменти з книги були присутні і в моєму житті.
І після прочитання захотілося поїхати на Джарилгач та загалом південь України, побачити цю красоту на власні очі. Обов’язково це зроблю після звільнення території від клятих росіян (орків).
Слава ЗСУ🇺🇦
Чітко показано, до чого може призвести зловживання алкоголем та наркотиками. Інколи здавалося, що деякі моменти з книги були присутні і в моєму житті.
І після прочитання захотілося поїхати на Джарилгач та загалом південь України, побачити цю красоту на власні очі. Обов’язково це зроблю після звільнення території від клятих росіян (орків).
Слава ЗСУ🇺🇦
September 12, 2022
Все що відбувається в книжці - просякнуто тестостероном, алкоголем і трохи фаталізмом, отже, всі пригоди так чи інакше все одно приведуть до точки неповернення. У small talks персонажів - уся українська тривожність останніх восьми років. За легкістю читання ховаються події, які тягарем несе наше суспільство і нести ще буде…
Можливо свою роль у сприйнятті тексту зіграла призма війни.
Херсонщина - ❤️
Можливо свою роль у сприйнятті тексту зіграла призма війни.
Херсонщина - ❤️
August 18, 2022
Найкраще місце для читання «Острову Джа» - купе потягу Запоріжжя-Ужгород.
Кондиціонер то не працює, то підморожує тобі ноги. Сусіди нарізають ковбасу, в їхніх рюкзаках підозріло блищить якась пляшечка. Що ж, в тебе є ці шість годин до відбою для подорожі на острів Джарилгач. І ти вирушаєш...
Головна риса прози Сергія Демчука – ідеальний контроль ритму. Можливо автору слідувало почати грати на ударній установці, адже кожна глава закінчується тоді, коли потрібно, кожен діалог на своєму місці, а описи персонажів лаконічні та відповідні їхній ролі в сюжеті. Навіть загалом проста форма «подія-передісторія-фінал» працює на ідею. В кожної частини пазла (який складеться в кінці, не сумнівайтесь) є своя роль і своє місце в тілі книги.
Звісно, це світ чоловіків. (бо ми читаємо автора роману «12 унцій любові» ви пам’ятаєте?) Тому і чоловічій природі тут приділяється найбільше часу.
Жінки, алкоголь, наркотики, війна і знову жінки.
В якийсь момент здається, що цього не вистачить для того, щоб втримати уваги читача. Але тоді з’являється кримінальна історія, і все знову на своєму місці.
З того, що не сподобалося – все доволі стиснуто. Я б почитав ще сторінок 100, і мені здається, що там було б що розповісти.
Чотири оповідання які додані після закінчення «Острову» мені до вподоби, але не видаються чимось обов’язковим. Хоча історія про подорож до Маріуполя сьогодні відгукується дуже сильно.
Почитали б кримінальний роман від Демчука? Щось між Тарантіно та Гаєм Річі? Ось і я цього чекаю. Точніше чекаю, коли герой повернеться з острову на материк.
Рекомендую.
Кондиціонер то не працює, то підморожує тобі ноги. Сусіди нарізають ковбасу, в їхніх рюкзаках підозріло блищить якась пляшечка. Що ж, в тебе є ці шість годин до відбою для подорожі на острів Джарилгач. І ти вирушаєш...
Головна риса прози Сергія Демчука – ідеальний контроль ритму. Можливо автору слідувало почати грати на ударній установці, адже кожна глава закінчується тоді, коли потрібно, кожен діалог на своєму місці, а описи персонажів лаконічні та відповідні їхній ролі в сюжеті. Навіть загалом проста форма «подія-передісторія-фінал» працює на ідею. В кожної частини пазла (який складеться в кінці, не сумнівайтесь) є своя роль і своє місце в тілі книги.
Звісно, це світ чоловіків. (бо ми читаємо автора роману «12 унцій любові» ви пам’ятаєте?) Тому і чоловічій природі тут приділяється найбільше часу.
Жінки, алкоголь, наркотики, війна і знову жінки.
В якийсь момент здається, що цього не вистачить для того, щоб втримати уваги читача. Але тоді з’являється кримінальна історія, і все знову на своєму місці.
З того, що не сподобалося – все доволі стиснуто. Я б почитав ще сторінок 100, і мені здається, що там було б що розповісти.
Чотири оповідання які додані після закінчення «Острову» мені до вподоби, але не видаються чимось обов’язковим. Хоча історія про подорож до Маріуполя сьогодні відгукується дуже сильно.
Почитали б кримінальний роман від Демчука? Щось між Тарантіно та Гаєм Річі? Ось і я цього чекаю. Точніше чекаю, коли герой повернеться з острову на материк.
Рекомендую.
March 22, 2024
«Острів Джа» Сергія Демчука й справді брутальна і швидка книга. Події відбуваються на сонячних українських Мальдівах, де ватага давніх друзів проводять свій щорічний «сплав». З перших сторінок зловила вайб сонячного безтурботного літа, де немає ніяких обовʼязків, лише друзів, алкоголь, дівчата та море.
Читалася книга легко. Попри те, що тут фігурують часто одразу багато персонажів, кожен з них був добре прописаний, мав своє минуле, теперішнє, свої цінності, думки та характер.
Також автор зачепив важливу на сьогодення (та й продовж багато років) тему української мови, «какая разніца» та теми політики, де не просто йдеться як роздуми автора, а самі персонажі фігурують як носії тих чи інших думок на цю тему і між ними завʼязуються діалоги та суперечки. Дуже подобається такий формат подачі.
Це світ в якому немає романтизації, де люди це є люди зі своїми «тарганами». Де через ці «таргани» можна отримати кулю в голову. «Острів Джа» однозначно має шанс сподобатись кожному.
Читалася книга легко. Попри те, що тут фігурують часто одразу багато персонажів, кожен з них був добре прописаний, мав своє минуле, теперішнє, свої цінності, думки та характер.
Також автор зачепив важливу на сьогодення (та й продовж багато років) тему української мови, «какая разніца» та теми політики, де не просто йдеться як роздуми автора, а самі персонажі фігурують як носії тих чи інших думок на цю тему і між ними завʼязуються діалоги та суперечки. Дуже подобається такий формат подачі.
Це світ в якому немає романтизації, де люди це є люди зі своїми «тарганами». Де через ці «таргани» можна отримати кулю в голову. «Острів Джа» однозначно має шанс сподобатись кожному.
June 29, 2025
Ну ви ж знаєте цю магію? Відкладаєш одну книжку на «потім», натрапляєш на іншу, потім ще на іншу…
Купила «острів Джа» я давно, і з великою цікавістю. Але щось тоді пішло не так чи то настрій на читання зник, і книжка загубилася між іншими, більш яскравими чи «актуальними» на той момент… не знаю 🤷♀️
І ось тепер, коли я знову перебирала полицю, вона буквально вигулькнула з-під шару новинок і імпульсивних покупок.
Перед тим як почати читати, вирішила пошукати в інтернеті, як там сам Сергій Демчук? І натрапила на інтерв’ю в Chytomo (раджу прочитати!):
«У нас ніколи не було часу на розслаблення. Усі покоління мали свою війну — збройну, культурну чи внутрішню».
І ось ця думка стала для мене ключем до «Острова Джа». Це не просто історія про відпочинок і, не просто хаос, секс і політичні суперечки на пляжі.
Якщо дуже коротко то це історія подорожі.
Велика, гучна, різнобарвна компанія з понад тридцяти чоловіків вирушає на Джарилгач, дикий, вітряний, піщаний острів біля Скадовська. Я там ніколи не була, але друзі безліч разів показували фото й відео, і мушу визнати, опис природи і самого вайба острова у книжці влучає дуже точно.
Втім, це не пляжна ідилія. Це балаган. Політичні суперечки під зорями, сварки, ностальгія, нові знайомства, алкоголь, наркотики, флірт, зради, образи, пісні, посттравматичні шрами… І раптом посеред цього драма, ревнощі, розбірки і навіть перестрілки 🫣
Особливо мене вразив розділ «Дебальцеве врятувало Україну» документальний фрагмент, заснований на інтерв’ю з бійцем Нацгвардії Віталієм Лазебником.
Тут вже зовсім інший тон, інша реальність. Як не дивно, цей шматок дуже органічно дивився в тексті. Не було відчуття що його сюди випадково вставили.
А тепер кілька ложок дьогтю
– Зміст у книжці живе окремим життям, нумерація сторінок абсолютно випадкова.
– Кінцівка видається трохи поспішною, ніби автор втомився й захотів швидше звести всіх героїв до фіналу. Начебто і білих плям не було, але якось швидко все скінчилось.
– Оповідання наприкінці книжки цілком пристойні, але вже не викликають тієї емоційної глибини, яка є в основному тексті.
Тепер трохи про самого автора
Сергій Демчук це - письменник, публіцист, журналіст. Його тексти про звичайних людей, втомлених, зламаних, з психологічними травмами, саркастичними, романтичними…
Сьогодні він у лавах ЗСУ, служить у пресгрупі Інтернаціонального легіону. І водночас не полишає літературної діяльності.
У 2023 році вийшов його роман «Зима, яка назавжди з тобою», а в 2024 «Ціль припинила існування».
Вони, як і «Острів Джа», про сучасну Україну, про вибір, памʼять і ціну свободи.
Це не та книжка, яку легко порадити всім. Ні! Цю книжку я раджу всім.
Може, це і не взірець літератури, і відгуки, на тому ж Goodreads неоднозначні… Але вона жива, чесна, своя.
Відмотуєш стрічку назад і розумієш, що багато чого тоді не сприймалось серйозно. Багато чого було втрачено... тож читайте
Руда стерлядь про книжки (тг-канал)
Купила «острів Джа» я давно, і з великою цікавістю. Але щось тоді пішло не так чи то настрій на читання зник, і книжка загубилася між іншими, більш яскравими чи «актуальними» на той момент… не знаю 🤷♀️
І ось тепер, коли я знову перебирала полицю, вона буквально вигулькнула з-під шару новинок і імпульсивних покупок.
Перед тим як почати читати, вирішила пошукати в інтернеті, як там сам Сергій Демчук? І натрапила на інтерв’ю в Chytomo (раджу прочитати!):
«У нас ніколи не було часу на розслаблення. Усі покоління мали свою війну — збройну, культурну чи внутрішню».
І ось ця думка стала для мене ключем до «Острова Джа». Це не просто історія про відпочинок і, не просто хаос, секс і політичні суперечки на пляжі.
Якщо дуже коротко то це історія подорожі.
Велика, гучна, різнобарвна компанія з понад тридцяти чоловіків вирушає на Джарилгач, дикий, вітряний, піщаний острів біля Скадовська. Я там ніколи не була, але друзі безліч разів показували фото й відео, і мушу визнати, опис природи і самого вайба острова у книжці влучає дуже точно.
Втім, це не пляжна ідилія. Це балаган. Політичні суперечки під зорями, сварки, ностальгія, нові знайомства, алкоголь, наркотики, флірт, зради, образи, пісні, посттравматичні шрами… І раптом посеред цього драма, ревнощі, розбірки і навіть перестрілки 🫣
Особливо мене вразив розділ «Дебальцеве врятувало Україну» документальний фрагмент, заснований на інтерв’ю з бійцем Нацгвардії Віталієм Лазебником.
Тут вже зовсім інший тон, інша реальність. Як не дивно, цей шматок дуже органічно дивився в тексті. Не було відчуття що його сюди випадково вставили.
А тепер кілька ложок дьогтю
– Зміст у книжці живе окремим життям, нумерація сторінок абсолютно випадкова.
– Кінцівка видається трохи поспішною, ніби автор втомився й захотів швидше звести всіх героїв до фіналу. Начебто і білих плям не було, але якось швидко все скінчилось.
– Оповідання наприкінці книжки цілком пристойні, але вже не викликають тієї емоційної глибини, яка є в основному тексті.
Тепер трохи про самого автора
Сергій Демчук це - письменник, публіцист, журналіст. Його тексти про звичайних людей, втомлених, зламаних, з психологічними травмами, саркастичними, романтичними…
Сьогодні він у лавах ЗСУ, служить у пресгрупі Інтернаціонального легіону. І водночас не полишає літературної діяльності.
У 2023 році вийшов його роман «Зима, яка назавжди з тобою», а в 2024 «Ціль припинила існування».
Вони, як і «Острів Джа», про сучасну Україну, про вибір, памʼять і ціну свободи.
Це не та книжка, яку легко порадити всім. Ні! Цю книжку я раджу всім.
Може, це і не взірець літератури, і відгуки, на тому ж Goodreads неоднозначні… Але вона жива, чесна, своя.
Відмотуєш стрічку назад і розумієш, що багато чого тоді не сприймалось серйозно. Багато чого було втрачено... тож читайте
Руда стерлядь про книжки (тг-канал)
April 8, 2024
Ніколи не була на Джарилгачі і в цьому житті навряд чи вже побуваю, на жаль (а все через йр - хай вони згорять у пеклі). Але відчуйте цей вайб літнього алковідпочинку компанією давніх друзів і нових знайомих на острові, який називають українськими Мальдівами: "На пляжі в барі замовляю фірмовий коктейль "Залий сливу" й виловлюю зі склянки проспиртовану ягідку, пережовую з неймовірною насолодою й запиваю солодким аж терпким трунком. За мить відчуваю ніжний доторк алкоголю до свого єства". Дуже класно написана, легко читається і дарує відчуття, наче тобі знову трохи більше 20 рочків))
Displaying 1 - 10 of 10 reviews