Одного разу вночі адвоката Мікаеля Бренне розбудив телефонний дзвінок. Це клієнтка, Ніна Сюнде, і вона налякана. Хтось увірвався в її будинок. Мікаель кидається в машину, але коли він приїжджає, вже пізно: у вітальні на підлозі колишній чоловік Ніни, застрелений. Це схоже на очевидний випадок самооборони, і Мікаель впевнений, що Ніну виправдають, та згодом виявляється, що вона каже неправду, і за цією брехнею вимальовується інша історія, настільки жорстока, що в неї неможливо повірити. Ця справа наражає на велику небезпеку як самого Мікаеля, так і людей, про яких він дбає.
Jeg er av dem som har lest samtlige bøker Chris Tvedt har skrevet. Alle åtte med Advokat Mikael Brenne i hovedrollen, samt trilogien om Edvard Matre som han skrev sammen med sin kone Elisabeth Guldbrandsen. «Formildende omstendigheter» er en av de beste han har skrevet. Kanskje ikke når det kommer til action og spenning, men definitivt når det kommer til de juridiske dilemmaene som oppstår.
Jeg tror ikke jeg ødelegger for mye for andre lesere når jeg sier at vår kjære advokatvenn blir både lurt og manipulert av sin klient i denne historien. Likevel står det umulige spørsmålet igjen som en påle både hos advokaten, hos politiets etterforskere, hos påtalemakt og dommere, og ikke minst hos oss lesere. Hvor langt strekker egentlig nødvergeretten seg?
Både rettsdramaet, Brennes familieliv, bihistorien om torpedoen, og selve krimgåten inneholder en hel rekke twister som sender leseren gjennom en ny runde i tørketrommelen gang på gang. Om du ikke blir like overrasket over alle U-svingene, så vil du iallfall bli det noen ganger. Tvedt skriver knakende godt. Det har han alltid gjort. Men, denne gangen har han også jobbet iherdig med å skape atypiske og interessante karakterer. Den nye etterforskeren, og Nina som handlingen kretser rundt, er to av personene som skildres glitrende i denne romanen. Dette var rett og slett en spennende advokatkrim til ettertanke for leseren, skrevet av en sprudlende Chris Tvedt.
A solid Brenne-novel once again. But too many unnecessary twists and turns, actually got a bit tired of them, so halfway into the book I figured out the plot and whodidit, and then just waited for the book to end... a bit disappointed...
Поки чекала, коли до мене приїде «Посеред ночі», захотілося чогось детективного, легкого і захопливого. Goodreads якраз підкинув цю книгу. У неї були хороші оцінки, опис звучав багатообіцяюче, ще й електронна версія коштувала недорого, тож я вирішила дати їй шанс.
І вже з перших сторінок стало зрозуміло, що це не найкраща ідея. Я не читала попередні частини серії, а автор явно розраховує на те, що читач уже знайомий із героями, їхньою історією і контекстом. Через це багато речей просто випадають. Ти ніби одразу опиняєшся всередині чужої розмови, де всі все розуміють, окрім тебе.
Сам сюжет досить прямолінійний. Інтрига не тримається довго, і я досить швидко зрозуміла, хто за всім стоїть. Через це зникає головне відчуття, заради якого берешся за детектив, цікавість і напруга. Ти просто рухаєшся за історією, але без особливого залучення.
Окрема проблема це переклад. Місцями читати було реально складно через дивні або діалектні слова, які вибивали з ритму. Замість того щоб зануритися в історію, постійно спотикаєшся об текст.
Персонажів забагато, і багато з них мають схожі імена, тому вони швидко зливаються. У якийсь момент я просто перестала намагатися запам’ятати, хто є хто. Емоційного зв’язку з ними не виникає, тому більшість ліній читаються як щось зайве. Мене цікавило лише основне розслідування, а все інше сприймалося як шум.
Самі герої теж не викликають особливого інтересу. Вони або не розкриті, або поводяться так, що важко зрозуміти їхню логіку. Деякі вчинки виглядають просто дивно, без достатнього пояснення.
У результаті це той випадок, коли книга наче й не провальна, але й нічим не зачіпає. Читаєш без особливого інтересу і так само легко про неї забуваєш. Якщо це ваша перша книга з цієї серії, я б точно не радила починати з неї.