Terror from the Air

by Peter Sloterdijk, Amy Patton (Translator), Steve Corcoran (Translator)

According to Peter Sloterdijk, the twentieth century started on a specific day and place: April 22, 1915, at Ypres in West Flanders. That day, the German army used a chlorine gas meant to exterminate indiscriminately. Until then, war, as described by Clausewitz and practiced by Napoleon, involved attacking the adversary’s vital function first. Using poison gas signaled the passage from classical war to terrorism. This terror from the air inaugurated an era in which the main idea was no longer to target the enemy’s body, but their environment. From then on, what would be attacked in wartime as well as in peacetime would be the very conditions necessary for life.

This kind of terrorism became the matrix of modern and postmodern war, from World War I’s toxic gas to the Nazi Zyklon B used in Auschwitz, from the bombing of Dresden to the attack on the World Trade Center. Sloterdijk goes on to describe the offensive of modern aesthetics, aesthetic terrorism from Surrealism to Malevich--an “atmo-terrorism” in the arts that parallels the assault on environment that had originated in warfare.

Genres: Philosophy, Nonfiction, War, Theory, History, Urbanism

112 pages, Paperback

First published January 1, 2001

About the author

Peter Sloterdijk is a German philosopher, cultural theorist, television host and columnist. He is a professor of philosophy and media theory at the University of Art and Design Karlsruhe.

Peter Sloterdijk studied philosophy, Germanistics and history at the University of Munich. In 1975 he received his Ph.D. from the University of Hamburg. Since 1980 he has published many philosophical works, including the Critique of Cynical Reason. In 2001 he was named president of the State Academy of Design, part of the Center for Art and Media in Karlsruhe. In 2002 he began to co-host Das Philosophische Quartett, a show on the German ZDF television channel devoted to discussing key issues affecting present-day society.

The Kritik der Zynischen Vernunft (Critique of Cynical Reason), published by Suhrkamp in 1983, became the best-selling philosophical book in the German language since the Second World War and launched Sloterdijk's career as an author.

The trilogy Spheres is the philosopher's magnum opus. The first volume was published in 1998, the second in 1999, and the last in 2004.

Reviews

[sepagraf]

Out-dated. Багато звинувачень американців і британців, тоді як німці - просто нещасні люди, отруєні тоталітарним кліматом власної держави. А Гітлер труїв євреїв газом, бо в Першу світову ледь сам не загинув від газової атаки, а не тому що був йобнутим нацистом. Майстерно підібрані факти, що будують в голові читача неадекватні причинно-наслідкові зв'язки, й замовчування деталей в наведених прикладах з метою емотивної маніпуляції.

Більше про книгу тут

[Ярослава]

Які три особливості вирізняють цивілізацію ХХ століття на тлі інших епох? Слотердайк стверджує, що це: практики тероризму, промисловий дизайн, турбота про довкілля. І всі вони взаємопов'язані. Наприклад, ти починаєш усвідомлювати, що дихаєш повітрям, коли ця можливість опиняється під загрозою, і твоє дихання, яке підтримує твоє життя, починає тебе вбивати, ти сам стаєш співучасником свого знищення - скажімо, коли в повітрі розпиляють отруйний газ. Так чином людство відкриває для себе довкілля і контроль за кліматом (а також теракти, націлені не на тіло жертви, а на її довкілля) в окопах Першої світової війни, під час великих газових атак. Теза провокативна, а тому спокуслива (хоча Слотердайк сам визнає, що подібні атаки - отруєння криниць абощо - практикувалися і в домодерну епоху, просто були менш масштабними в силу іншого рівню технічного розвитку, а тому менш визначальними). На жаль, виконання мені здається мегапроблематичним, тому що дуже простий і реальний факт смертей реальних людей перетворюється на принагідну метафору великих інтелектуальних зсувів. Ну, щось там діялося, хтось там помирав, але це не так важливо, провина не так важлива, як оці всі інтелектуальні надбудови.

І от уже простий факт "якщо людей підпалити, то люди горять і помирають" перетворюється на атаку не на конкретне тіло, а на системи знання: "Тут відбулася до кінця продумана масова атака на межові термічні умови життя. Вона здійснила найекспліцитнішу негацію найімпліцитнішого з усіх очікувань: що людське буття-у-світі за жодних обставин не може означати буття-у-вогні".

І от уже ядерна бомба не просто спопеляє тисячі людей на місці, а ще якійсь кількості дає повільне помирання від хвороб, а "відкрила для свідомості постраждализ і свідків радикально новий латентний вимір. [...] Лише після опромінення ворог розуміє, що існував не лише у повітряному, а й у невідчутному радіаційному середовищі".

І от уже теракт - це не просто вбивства людей, а "ворог ескплікується як об'єкт у довкіллі ... Тероризм - це максимальна експлікація іншого з погляду його можливої екстермінації [...] Терорист - це той, хто розробляє експлікаційну перевагу щодо імпліцитних життєвих умов ворога".

І от уже страта в газовій камері - це не вбивство людини, а "певна онтологічна диференціація: смертельний клімат всередині чітко визначеної, ретельно ізольованої камери, і вітальний - всередині зони для екзекуторів і спостерігачів, що належить до життєсвіту; зовні буття і змога бути, всередині суще й незмога бути".

І терор з повітря - це вже, розумієте, не просто терор, а позбавлення наївності: "Повітротрус: експлікація повітряних, кліматичних і атмосферних відношень зачіпає праупередження щодо первинного екзистенційного медіуму й позбавляє наївності того, хто екзистує".

Здається, саме таку практику, за якої реальне страждання перетворюється лише на привід до філософствування, вимивання реальності з досить простих фактів життя і смерті, Зонтаг називала гнітючою інтелектуальною провінційністю і абсолютизацією досвіду малесенької когорти людей на благополучному заході, які бачать насильство лише по телевізору й певні, що їх це не заторкне. (І чомусь мене не дивує, що таке от усе може нести німець: злочин при цій перспективі перетворюється на цікаву інтелектуальну конструкцію.)

Є там і явні натяжки: в якийсь момент Сальвадор Далі виходить поговорити про сюрреалізм у костюмі водолаза, мовляв, він з глибин несвідомого - але хто про шо, а вошивий про воші, Слотердайк і тут бачить атмосферні міркування: "Те, що митець для свого виступу в ролі посланця з глибин знайшов саме костюм, обладнаний системою штучного постачання повітря, непомильно вказує на зв'язок із розгортанням атмосферної свідомості, котра, як ми намагаємося тут показати, стоїть у центрі самоексплікації культури в ХХ столітті". Мені це ні на що таке не вказує, але ладно.

Коротше, Слотердайк, звісно, один із головних інтелектуалів нашого часу, а я чмо немите, органічно непристосоване до філософських розмислів, але для мене це читання не було продуктивним. Зате звідси дізнаємося, що Циклон-Б в нацистські табори смерті возив Червоний хрест - дбав, щоб в'язнів утримували чистенько, без паразитів, і не цікавився, кого ж у тих таборах визнали паразитами. З такою історією я б радше дивувалася, коли Червоний хрест не робить хуйні, ніж коли він її робить.

[Anna Boklys · Rating 2 out of 5]

Автор дуже старався здатися розумним, тому використав усі складні слова, що могли знадобитися у темі, та усі можливі конструкції для подовження та прикрашання речень. Але це не допомогло.

Бо це текст людини, яка лише говорить, а не діє. Він не змінює світ, він лише теоретизує та озвучує свої думки.

І буває так, що хороші промови змінюють світ. Але не ці есе, бо вони написані "для своїх", мовою настільки ускладненою, що вона не доступна для повного розуміння приблизно 90% читачам.

А чи є за цим ускладненням істина? Маю сумніви, бо автор так щедро та талановито плутав поняття "клімат", "повітря", "атмосфера", "метеорологія" та "екологія" у різних формах - від іменників до прикметників та дієслів, - що я особисто обираю ігнорувати цей опус. Бо щоб виправити написане та підібрати правильні терміни, щоб зберегти гожі для сенсів конотації, треба перекреслити останнє есе "Повітря" повністю, а всі інше - добре вичитати.

Але я на таке не наймалася🤷🏼‍♀️

2⭐ за те, що мене повеселила складність конструкцій.

[Sam Law · Rating 3 out of 5]

Sloterdijk looks at how the atmosphere is utilized and politicized in modern times, beginning with its weaponization with the use of nerve gas by the germans in WW1. He connects this attack on the atmosphere of the person with terrorism, which he conceives of as the expanded arena of warfare where distinctions between combatant and civilian deteriorate and the person must always be ready to be under attack. This use of "atmo-terrorism" is what sloterdijk uses to mark the beginning of (post)modernity. The book follows this line of thought into the arts- demonstrating how the avant guarde seems to utilize the same techniques simultaneously being created by the powers that be.


I found the book interesting in its discussion of the modern "total war". However, his argument to me seemed bogged down in attempts to be trendy- his extensive ironic invocation of Heidegger ("being-in-the-world can never be being-on-fire") and his over the top, mildly conspiratorial assertions (the US government is building a weather machine). I also found that he was bad at defining his terms (terrorism/atmosphere/atmo-terrorism), that he lacked a historical perspective (where are the discussions of previous eras, certainly terrorism, total war, and attack on people's environment have historical precursors) and that for someone with such a phenomenological bent, he focused solely on air (ignoring the weaponization of soundscapes for example).

[Unwieldypaws · Rating 4 out of 5]

like being reminded there’s a tongue in your mouth.

[Marta Mokhnatska · Rating 4 out of 5]

Довго йшла до цього тексту і пошкодувала, що не прийшла раніше.

Як і Зебальд в іншій книжці цієї ж серії, Слотердайк теоретизує з приводу історичних подій. Однак оптика Зебальда все ж дещо опосередковано (на одне покоління), але містить майже особистий емпіричний аналіз. Слотердайк же – куди чужіший до предмета власних досліджень, що дозволяє йому більш стримано оперувати фактами, використовуючи сухий науковий підхід. Моя емпатія та вразливість до описів методів війни не давали мені зосередитися на Слотердайковому тексті. Звісно, із Зебальдом теж бувало складно, але під час читання мене не покидало відчуття, що й Зебальд – людина. А от Слотердайк викликає враження, ніби він займається патанатомією без усвідомлення, що він чи його близькі смертні. І я боюся, що такий підхід віддаляє Слоттердайка від реальності.

Слотердайк визначає стрибок від неопосередкованого бою між суперниками до бою із застосуванням отруйних речовин як перехід від нападу на тіло ворога до нападу на середовище ворога, в якому максимально швидко проявляється експліцитність повітря. Також Слотердайк теоретизує щодо інших видів терору, які проявляються в повітрі або ж (як цікаво було відзначено у передмові Бориса Філоненка) виникають нізвідки/на-порожньому-місці. В контексті цих двох ключових для цього тексту тез мені захотілося продовжити думати про методи війни з повітря, які використовує росія.

17 березня зʼявилася новина про роботу систем РЕБ у Калінграді, які протягом двох днів перед тим чинили вплив на навігаційне обладнання щонайменш 873 пасажирських літаків у повітряному просторі Європи. Есей Слотердайка не дав мені пройти повз цю новину та допоміг осмислити її. росія робить експліцитним (оприявлює) ще один загрозливий вимір повітря – терор полягає у нападі на орієнтацію ворога у середовищі. Хоча?.. Чому ворога? Це напад на орієнтацію у середовищі людей, підпорядкованих союзнику ворога. Ця «вишукана» віддаленість від первісної суті контактного бою добре ілюструє, наскільки хворим у своїй ненависті та старанним у веденні гібридної війни є наш ворог.

Крім цих думок, цінним для мене було відкриття про вторинний парниковий ефект, якому ми завдячуємо життям. Взагалі у Слотердайка складний у своїх вимірах погляд на екологію, який дозволяє трішки позбутися екологічної тривожності (яка мені дуже притаманна) і бачити по-новому – цілісніше та охопніше.

Переклад рясніє англіцизмами. Можливо, українська мова перекладу філософських понять з німецької ще не уніфікована, можливо, оригінал теж щедрий на англіцизми, можливо, перекладачка й так очистила переклад від компромісних англіцизмів – не знаю. Але мені точно було б цікаво стежити за віднайденням відповідників Слотердайкової лексики в українській. Я б точно втішилася «оприявленому» замість «експліцитного». Також здивувала невідповідність приміток, яка виказує використання різних джерел для різних есеїв – в одному місці використовується англійське скорочення Ibid., а в іншому – німецьке a.a.O.. Це змусило мене повернутися і переглянути попередні примітки й пересвідчитися, що я їх правильно розуміла.

У підсумку все ж хочу висловити подяку всім, хто працював над цією книжкою! Я дуже чекатиму на розростання серії, а поки що з нездоланним відчуттям допитливості й передчуттям, що легко не буде, йду читати Зонтаґ.

[Olga Maltseva · Rating 4 out of 5]

Є цікаві факти з життя людства, про які я не знала. Є моменти, які хочеться, якщо не оспорити, то вказати на подвійний вміст: і хороше можливе, правда і погане не виключене. Приємно, що Брох таки був цілком серйозним і підтвердив це у своїй праці "Психологія мас". Багато про дизайн повітря, про негативні наслідки. Трохи про ізольовані атмосферні об'єкти і ні слова про позитив чи бодай якусь на нього надію. Це щоб не зурочити, щоб збільшити кількість " ізолянтів", чи то реальний песимізм і слідування пророцтвам, так ніби в них є сенс, якщо їм слідувати?

[Josiah Miller · Rating 4 out of 5]

The use of chemical weapons has created a terror in a less violent form then the most recognizable fear that is inherent today. It is the terror of our environment in which we interact with on a daily basis and sustains or life, health and well-being. Our background has become distilled with a surreal terror that can be found in the artists and aesthetics of which have molded our thought. When you change that environment, you can control humans from life, death, birth, fear, sustainability and moods. Wars, hate, argumentation and Love between each other can be controlled by weapons the manipulate out environment and have been controlling climate and the air we breathe. We have created or own personal space which thrives on recycled air and the fear creates the danger in which we feel needs to further control the safety of this reused and pending artificial sustainability. This fear and control supports a capitalism that should be controlled by human desire and community to live off of the purity of Earth instead of the endangerment to ourselves by ourselves.

[Serhii Savelii · Rating 3 out of 5]

Короткий есей, з дуже непростою лексикою та неочевидною головною ідеєю - справжній тероризм почався, коли людина почала впливати на середовище інших, зокрема шляхом використання хімічної зброї. Такий тероризм абсолютно не шляхетний, але надзвичайно ефективний. Власне, через цю загрозу забруднення повітря і почалася сучасна кліматологія і турбота про навколишнє середовище.

Не з усім можна погодитися, звісно, але коли читав есей, то постійно згадував «блекаути» на більшості території України наприкінці 2022-го - і зрозумів, що напевно Слотердайку вдалося вловити, що справжній страх - це коли не відчуваєш загрози, коли щось на що і не звертав уваги стає тим, що може призвести до твоєї загибелі. Інша справа, що написано, все-таки заскладно навіть для людей, які мають досвід читання гуманітаристики.

[Matt · Rating 4 out of 5]

A truly thought provoking meditation on the role of atmosphere and how it has shaped our being in the 19th and 20th centuries. This short book is taken from the 'introduction' to Foams, the final book in his epic Spheres triology. Releasing it as it's own book is a great entrypoint to this side of Sloterdijk's thinking. There is a strong environmental message lurking in here too. Fascinating stuff all round.

[Caroline · Rating 5 out of 5]

Does it count, in Anne Fadiman’s game of reading things where they have taken place, to have read this in Berlin? Sloterdijk is such a beautiful writer that it’s easy for me to sink into his argument, to forget any objection or even opinion. I promise to go back to the NYer profile that digs on his less humane positions.

[Tin · Rating 4 out of 5]

topical given my convo w john ehrman about the panopticon n current state of the world. also topical given my constant consciousness of things
strong arguments but did find myself getting confused as we transitioned from wartime environment to the current cultural setting. might just be getting tired of rdg by end tho
overall good foundation for understanding current climate politics

[Jane Rukas]

якщо коротко - не рекомендую

[Nick121235 · Rating 3 out of 5]

He got so close to understanding capitalism.

[Héctor · Rating 5 out of 5]

INICIO DEL TERROR MODERNO

...cabe asegurar que todo terror, a tenor de su principio de actuación, se entiende en términos atmoterroristas. Toma la forma del golpe atentatorio contra las intensas condiciones de vida medioambientales enemigas, empezando con el ataque tóxico a los recursos más inmediatos del entorno de un organismo humano, esto es, su aire para respirar. Se ha admitido en este sentido que lo que denominamos desde 1789 terreur o terror, y, con más razón, desde 1915, pudo ser anticipado con toda su ingenua brutalidad y malvada astucia en el empleo de la violencia contra las condiciones medioambientales de la existencia humana. Piénsese por ejemplo en los envenenamientos del agua, del que ya se brindaron ejemplos en la Antigüedad, en las acciones de infestación de fortalezas protegidas, en incendios y fumigaciones de ciudades y refugios, en la propagación de rumores infundados de horror y actos de igual parangón. Estas comparaciones, no obstante, cojean en lo esencial. Si abrazamos este planteamiento, el terrorismo sigue sin ser identificado como una criatura de la Modernidad; éste sólo puede acceder a una definición exacta de su identidad una vez que el precepto de ataque al medioambiente y la concepción inmunitoria de un organismo o de una forma de vida son expuestos a la luz de una completa explicitud técnica. Esto sucedió por vez primera, en los sucesos acaecidos el 22 de abril de 1915, cuando las nubes tóxicas de cloro procedentes de 5700 botellas de gas vaciadas para tal ocasión se cernieron, acompañadas por un viento favorable, partiendo de las posiciones alemanas, sobre las trincheras francesas entre las zonas de Bixschoote y Langemarck. Fue a la caída de la tarde de ese mismo día, entre las 18 y las 19 horas, cuando la aguja del reloj epocal de la fase vitalista y tardoromántica de la Modernidad pasó a marcar la hora de la objetividad atmoterrorista. Una cesura de igual calado no ha existido en este terreno desde entonces. Los grandes desastres del siglo XX, como los del apenas iniciado XXI, pertenecen todos sin excepción, como puede mostrarse, a esa historia de la explicación inaugurada esa tarde de abril en el frente occidental, cuando las sorprendidas unidades francocanadienses, a causa del shock de las nubes tóxicas de color blanco amarillento que se aproximaban hacia sus posiciones procedentes del nordeste, retrocedieron, presas de un pánico terrorífico, mientras no dejaban de toser y lanzar alaridos.

PETER SLOTERDIJK, Temblores de aire. En las fuentes del terror. Ed. Siruela, 2003.

[Lu · Rating 4 out of 5]

Starting with the WW I gas attacks in 1915, through the use of gas chambers, nuclear bombs and (future?) manipulations on the ionosphere for military purposes, air (what has been perceived in the past as mere background, a given - “life is a side effect of having been climatically spoiled.” p. 91) comes forth (is explicated) as an objective thing, in a close-up, as the ( potentially treacherous) environment that can be manipulated to exterminate or subjugate us (hence the title). This “explication” of air, and its metaphoric parallel in the social / political - that social air we live in – that is similarly intruded into, defines “the originality of an era”, our era.

While going through the little more than hundred pages of this work, an uneasy feeling was lingering about to be given voice by the author by the end:

“When everything is latently able to be contaminated and poisoned, when everything is potentially deceptive and suspect, neither totality nor the possibility of being a Whole can any longer be inferred from external circumstances. No longer can integrity be thought of as something that is obtained through devotion to the benevolent surroundings, but instead only as the individual effort of an organism's concern with demarcating itself out from its environment. This paves the way for a new motif of thought without which the modern economy of ideas would be inchoate: namely, the idea according to which life insists less in its being-there, by its participation in the whole, but instead by its stabilization through self-closure and the selective refusal of participation.” (p. 110)

PS: I still wonder, why didn't the author (PS) mention passive smoking(PS)at all?

[Steven Felicelli · Rating 5 out of 5]

In WWI our species came to realize that we lived IN something that made us incredibly vulnerable. Air. Militaristic threats would eventually give way to environmental ones, but eventually the 'terror' would loom on all fronts. This is a disturbing, penetrating meditation on our frailties as homo sapiens on earth, in air.

[Angharad Closs]

Has changed how I look at the world.
Can only compare to the feeling I had after reading Judith Butler's Gender Trouble, ten years ago.
Brilliant.