Чому люди так по-різному реагують на ту чи іншу подію? Чому хтось сміється, хтось плаче, хтось бере дистанцію, а комусь навпаки треба близькість? Чому декому вдається перетворювати злість та образу на любов, а хтось застрягає в переживаннях і не здатен рухатися далі?
Книга про способи адаптації до різних життєвих ситуацій та стресу. Про те, як дбати про ментальне здоров’я в умовах криз. Як говорити про складне, як витримувати себе та інших. Зараз це видається доречним.
У цій книжці ви познайомитеся з багатьма способами, якими ми «захищаємося» від обставин, — запереченням, проєкцією, ідеалізацією, відстороненням, контролем тощо. Вони допоможуть ще краще зрозуміти себе і свою поведінку: приміром, як ми реагуємо на втрати, переживаємо через виступ, даємо раду образам чи вибудовуємо межі. Тема складна, але Марк з Іллею подають основні ідеї простою мовою, звертаються до світил від Фройда до Голліса, ілюструють теми історіями із життя і сучасними прикладами. Також до кожного розділу вони додають вправи для пропрацювання й назви фільмів і книжок, що допомагають глибше зрозуміти тему.
Марк Лівін (при народженні — Валерій Катерушин) — сучасний український письменник, журналіст, спікер конференції TEDx. Колишній маркетинг-директор Громадського телебачення. Заступник головного редактора The Village Україна.
Лауреат літературних конкурсів видавництва «Смолоскип» (2012) та «Коронація слова» (2018). У квітні 2019 Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги включила книгу Марка Лівіна «Рікі та дороги» до списку видатних книжок для дітей з інвалідністю.
Окремі твори письменника перекладені польською, німецькою, англійською, угорською, румунською та азербайджанською мовами.
Народився 14 січня 1988 року в Івано-Франківську. Навчався у Надвірнянській ЗОШ № 2, Івано-Франківських ЗОШ № 15 та № 19. У 2009 році закінчив факультет філології та масових комунікацій у ВМУРоЛ «Україна» за спеціальністю «Видавнича справа та редагування».
З 2010 року займається маркетингом та рекламою. Професійний копірайтер та експерт з інтернет-комунікацій. З травня 2013-го по квітень 2015-го року працював контент-директором диджитал-аґенції.
З січня 2016-го року до лютого 2017 був маркетинг-директором Громадського телебачення. З 1 березня 2017 року заступник головного редактора The Village Україна. Разом з психологом, сертифікованим гештальт-терапевтом Іллею Полудьонним став ведучим подкасту «Простими словами» від The Village Україна.
Разом з письменницею Катею Бабкіною заснував проект #bookchallenge_ua — 400 книг за рік. Його мета — популяризація читання українською мовою. До проекту долучилося більше 4000 людей, загальне охоплення проекту — понад 2,5 млн користувачів.
Насправді я навіть не знаю, як почати, і це у мене вперше. Оскільки читачі марафону "15 сторінок щодня" від видавництва Наш Формат обрали цю книжку, то вибір не надто великий. Треба читати. І ця книжка була для мене викликом. Вона ДУЖЕ сильно відрізняється від всього того, що я читаю зазвичай. Вона от прямо геть інша. А оскільки психологія для мене є темою невідомою, то й підкреслень було чимало. Однак, відгук буде більш простяцький, бо я цілком певен, що люди, які кохаються в психології напишуть краще.
Книжка є оглядом до сучасних психологічних практик (принаймні так видалося мені), і розрахована на «чайників» на кшталт мене, які чули слово «гештальт» і що його треба закривати, але що за цим словом ховається… Якось ніколи не цікавило. Ну, «гештальт» та й «гештальт». Тут закрив - там відкрив. Однак, початком книжки є впадання в дитинство, і перше незрозуміле слово «інтроєкт». Таких слів ще буде багато, але кожному окремому поняттю відводиться свій, невеличкий розділ. Автори беруть читача за ручку і водять від одного терміну до іншого. А коли вони кажуть, «а оце ми розглядали у нашій попередній книзі», то починаєш вгадувати, що ж там мало бути (попередню книжку я ж не читав, та й цю б не читав, якби не марафон). Не можу сказати, що все дуже простяцько, або дуже заплутано. Ні, книжка написана для новачків, але так, щоб вони в процесі читання не почували себе дурнями. А в окремих моментах, якщо перевести дух, то можна й замислитися над епізодами власного життя, і, можливо, щось і змінити.
По структурі: 19 розділів, наприкінці майже кожного з них є вправи, а також один фільм і книга, які краще розкривають подану тематику. І, це хороший перелік того, що варто б передивитися, але уже з ухилом на зовсім інші акценти. Читається вона легко, однак, для неофіта, дуже складно оцінити якість. Автори справді виправдовують назву, бо тут і про емоції і просто. Однак, тематика не «моя», хоча книжка вартує уваги. Тому, наразі покладу її на полицю книжок, які треба б перечитати іще раз, але уже не в марафонському режимі.
З цитат, якими варто поділитися: 1. «Ми формуємо уявлення про людей відповідно до того, що вони роблять у соціальних мережах.» 2. «Ми маємо бачити наміри, а не дії». 3. «до появи пеніциліну, шлюб у середньому тривав сім років» 4. «Саморозвиток — це, безперечно, добре, коли він іде поруч із взаєморозвитком.» 5. «…робота психотерапевта високооплачувана, тому що в цій діяльності має бути зворотна вигода, щоб не впадати у профлексивний спосіб задоволення потреб. Важливо, щоб у такого фахівця була власна терапія.»
За діяльністю Іллі та Марка слідкую з минулого року. Я їх патронеса, пройшла їх курс, прослухала подкасти і прочитала попередню книгу. Психотерапія скажемо не нова тема для мене - власна терапія впродовж декількох років та декілька серйозних книг та курсів. І мені так радісно і гордо, що ця книга українська.
Якщо ви як і я захоплюєтеся психотерапією і збираєте знання з різних джерел - то ця книга гарний спосіб систематизувати свої знання з методів психоаналізу, кпт та гештальт-терапії і способів адаптації в цих підходах. Книга дуже легко читається. В після кожного розділу є ілюстрація способів адаптації з особистого життя Іллі та Марка, вправи для внутрішнього дослідження теми та рекомендаціі книг та кіно (окрема подяка ❤️)
Ну і по традиції цитати:
«Ми віримо, що еволюція людства не в тому, щоб винайти машини, які все робитимуть за нас. А в тому, щоб постійно покращувати комунікацію та взаємодію між людьми.»
Гарно про 30-ти річних дітей: «Через те, що батьки потурають примхам, у дитини не з’являється терпимості до того, що не всі її потреби можуть бути задоволеними.»
«Ми називаємо дезадаптивні копінги, щоб дистанціюватися від них: «о, це мій аеропорт «Бориспіль» увімкнувся й хоче бігти та уникати зв’язку», «це мій диктатор увімкнувся», «Це мій Йода».
«Не бійтеся пускати у свій простір щось важливе. Висловте те, що болить, бентежить, мотивує. Нехай страх не визначає вашого життя. Визнайте важливість того чи іншого досвіду. Не ховайтеся в зручну коробочку, через яку на світ можна дивитися крізь вирізане ножицями віконечко. Прийміть свої перемоги, полюбіть свої провали. Познайомтеся зі своєю беззахисність. Не бійтеся вразливості. Не бійтеся зустрічатися з тим, що вас лякає. Певно, після цієї перемоги ви нарешті видихнете й подумаєте: «який же кайф-жити». І, може, так воно насправді і є.»❤️
Я людина емоцій і почуттів. Моя поведінка і реакція на зовнішні чинники повністю залежать від мого настрою. І навпаки. Тому поняття Я і Психологія - абсолютно несумісні. До сфери психології я ставлюсь якщо не скептично, то просто тримаючись від неї на відстані. Тож книга "Простими словами. Як розібратися у своїй поведінці" Марка Лівіна та Іллі Полудьонного теоретично ніяк не мала потрапити в мою бібліотеку. Але учасники марафону #15сторінокщодня від Наш формат вирішили інакше. Скажу чесно, перші частини книги мені взагалі не зайшли. І хоча автори намагаються донести інформацію про нашу поведінку простими словами, багато термінів і понять мені були незрозумілими. Доводилось додатково гуглити, що означає те чи інше слово. Все ніби й просто, але в той же час дуже складно і заплутано. Було навіть виникла думка, що після прочитання книги виставлю її на продаж чи комусь подарую. Але мої плани змінились на останній частині книги. Де в кожному розділі, в кожному абзаці я бачила себе чи когось зі своїх близьких. Чи то тема гештальт-терапії потрапила в ціль, чи я трохи в'їхала в психологію і почала щось петрати в ній під кінець книги. Загалом, хоч і поверхнево, але можу зрозуміти, звідки ростуть ноги в тої чи іншої поведінкової реакції. Тепер можу впевнено сказати, що книга точно лишиться на моїй полиці, займе почесне місце в тематиці саморозвитку. І, не виключено, що я ще не раз її перечитаю, принаймні деякі дуже близькі мені моменти, щоб спробувати копнути глибше і розібратися в своїй поведінці. І не тільки.
Якщо ви нічого не петраєте в психології, але вам цікаво розібратися, чому ви і люди біля вас діють так чи інакше — читайте книжку "Простими словами 2. Як розібратися в своїй поведінці" Іллі Полудьонного та Марка Лівіна.
Якщо ви вже трохи розбираєтесь в психології і розумієте, що ви і люди загалом поводяться так чи інакше через певний свій досвід і часто не усвідомлюють чому саме так і звідки взялися якісь ваші установки і маєте бажання краще в цьому розібратися — читайте "Простими словами 2".
Простими словами 2, так само як і перша книжка Простими словами, яка була про емоції, цілком виправдовують свою назву.
В ній про основні напрямки психотерапії: психоаналіз, когнітивно-поведінкову і гештальт-підхід.
Книжка класно структурована: теорія, діалог авторів у формі подкасту, приклади і вправи, а ще рекомендації фільмів та книг до теми.
В ній купа простих і зрозумілих звичайним людям прикладів з життя, які ілюструють теорію з мудрими словами і читаючи ці приклади, ти така: о, то ось що воно значить!
Під час читання, я робила багато закладок, впізнавала себе і людей поруч і думала про те, що такі книжки дуже потрібні. І круто що це книжка українських авторів.
А ще вона дуже класно оформлена.
Книжка, до якої варто повертатися час від часу, щоб нагадувати собі про важливе, що не все, що ви знаєте правильне і ваше, що життя розмаїте і в ньому є місце для всього.
Чудова книга з психологй і саморозвитку! Особливо сподобалося те, як автори пояснюють складні поняття на прикладах з життя. Книга у форматі: теорія - діалог авторів - практика (вправа) - фільми/книги на цю тему. Мені останнім часом щастить з крутими книжками!
Друга книга така ж корисна, потрібна і важлива як і перша. Автори справді простими словами проводять читача через тонкощі психоаналізу, когнітивно-поведінкової терапії та гештальт-терапії і використовуючи приклади та ілюстрації з власного життя допомогли мені краще зрозуміти власну ситуацію. Дуже тішить, що self-help література розвивається в Україні. Нижче - нотатки:
Частина 1 Психоаналіз
1. Інтроєкція
- інтроєкція - це процес, у якому те, що відбувається зовні, переживається як те, що відбувається всередині. Наприклад, дитина бачить, що тато серйозний - і поводиться так само. Починає сприймати себе саме такою, хоча може бути іншою. - інші «інтери». Це інтерналізація та інтеріоризація?. За першого людина поміщає в себе цілі образи, погляди та структури й надалі дотримується їх -великих, наприклад, культурних або релігійних стандартів, і малих, як-от цінності сімʼї тощо. Друге поняття в широкому значенні передбачає дуже схожий процес, але у психології воно описує саме міжособистісний досвід взаємин, який людина поміщає всередину себе та використовує вже як внутрішньо-особистісний досвід.
- несвідомий процес; потрібний щоб гарантувати безпеку, світ упорядкованіший - Засвоюється несвідомо, розчиняється коли помічаємо - фраза Олівера Беркмана у книж: ці «4000 тижнів»". Він писав, що людина - це сума того, на що вона звернула увагу. Якщо ця увага спрямовується не свідомо й людина «ковтає» купу забобонів про світ, не оп-рацьовуючи їх, то вийти із замкненого кола буде непросто.
2. Проєкція - Проектуючи, людина накладає обмеження на ситуацію чи людину відповідно до внутрішньої картинки світу. - Але без цього механізму ми не зможемо як слід навчатися, спілкуватися, взаємодіяти. - Неможлива без інтроєкціі - спочатку засвоює а потім проектує. - важливий термін, який виводить проєкції з категорії захисту в адаптацію. Це проективний поріг - здатність людини усвідомлювати, що вона живе в проєктив-ному світі та її уявлення обмежують світ, виокремлюють для неї найрелевантніші цінності й сенси. У цьому процесі важливим буде досвід тестування реальності: «Це справді те, що я думаю, чи щось інше?». Тобто людина перевіряє власні судження. - У кожного своя реальність і варто просто спитати, що людина відчуває: «Що ти зараз відчуваєш?» - Проекція свої почуттів на середовища; власна емоція така нестримна і єдиний спосіб впоратися з нею - спрямувати назовні («всі навколо заздрять») - В: знайти спільну реальність з іншою людиною; говорити шоб зрозуміти - Що менше знаєш, то більше проєктуєш
3. Ідеалізація
- Властива нарцисичному етапу - дітям - Завдання І - сформувати безпеку; людина вірить що про неї дбають - Люди приписують ідеальні якості тим, від кого залежить їхнє життя (напр пілоти, лікарі) - Знаєш, чому душа наповнюється позаземним блаженством, коли приходить любов? Знаєш, звідки береться це відчуття великого щастя? Усе це походить від того, що нам здається, ніби закінчилась наша самотність - Гі де Мопассан - Справжні стосунки починаються з розчарування, тобто зі знайомства з реальністю; до того все було ідеальним - Що схильнішою до залежності є людина, то більше впливу на її життя має ідеалізація (напр алкоголіки йдуть у релігію) - Знецінення - неминучий зворотний бік потреби в ідеалізації. Оскільки в людському житті немає нічого досконалого, архаїчні шляхи ідеалізації неминуче призводять до розчарування. - Дорослість у тому, щоб збільшувати власну терплячість до різних «неможливостей»
4. Всемогутній контроль, або я - перша літера абетки
- дорослішання, соціалізація - відбувається через усвідомлення наявності у світі чогось ще окрім Я - За ідеєю всемогутнього контролю насамперед криється страх беззахисності й непідконтрольності. Контролю-ючи все, людина знижує тривожність, пригнічує сором чи провину, ховає страх. - Потрібно тренувати толерантність до непередбачуваного (стрес - негатив на організм) - Боже, дай мені розум і душевний спокій прийняти те, що я не можу змінити, мужність змінити те, що можу, і мудрість відрізнити одне від іншого». - Життя у місті - житті у дуже великій тривозі (бажання постійного контролю)
5. Примітивне відсторонення
- не заперечуємо проблему, а обережно складаємо в сумочку й відкладаємо вбік. Перемикаємо увагу на цікавішу реальність: - Втеча від реальності у сни, серіали,соц мережі, алкоголь ..
6. Регрес або Брю не всемогучий
- Регрес - це захисний механізм психіки, своєрідне відкочування назад до старих способів захисту. Він зу. мовлений хвилеподібним розвитком особистості та вважа-ється захисним механізмом тільки тоді, коли цей процес відбувається несвідомо. - Психіка людини регресує в умовах перевантаження чи навпаки - відсутності ресурсів. Вона запускатиме програму, яка ці ресурси економитиме - потрібно поблажливішими ставитися до себе в і не прискорювати дорослішання - Регрес - це нормально, бо розвиток людини відбувається у хвилях прогрес - регрес - Лише культ прогресу має негативний бік - прямопропорційне виснаження ресурсів
7. Розщеплення его, або жахливий і прекрасний я
- розщеплення его - ще один « примітивний» механізм, який формується в ранньому дитинстві, але часто залишається з нами на все життя. - Потреба ділити життя на добре й погане - одна з найперших пізнавальних функцій дитини. Психіка на цьому етапі ще не здатна переживати протилежні почуття до одніеі людини. - У процесі розщеплення як захисту порушується важливе соціальне питання віктимблеймінгу - повернення постраждалому відповідальності за насильство. - Таке розщеплення спотворює реальність, зміщуючи вчи нок і ставлення. Фокус у цьому випадку зміщується з постраждалої сторони на насильника: «Як багато всього цій людині довелося витримати! - теорії обʼєктних стосунків -Ключовим є якість обʼєкта та якість його присутності. Що більше обʼєкт у доступі, що більше він передбачливий і стабільний, то менше напруження й навантаження на нервову систему. - Припустити, що обʼєкт любові, у якому є велика потреба, зараз поводиться неадекватно, у дитини ще немає ні сил, ні досвіду. …сором суттєво впливає на формування здорової особистості - від народження до виростання. - Внутрішній стан поруч з обʼєктом ділиться на два - хороший і поганий. Тато прийшов додому не в настрої та кричить на мене - я поганий. Тато в хорошому гуморі й похвалив мене - я молодець. При розщепленні немає інтеграції, цілісної картинки. Перемикання між цими двома станами ледь не миттєве. - що культура дорослішає, пропонуючи нам амбівалентні сюжети, у яких немає остаточно добрих та остаточно поганих, а є живі люди з багажем і жорстокості, і любові водночас. - Вівек Мурті,розповідав, що однією з причин поляризації в американському суспільстві є відсутність «дополітичних асоціацій». ..люди перестали обʼєдну. ватися навколо простих життєвих цінностей - виховання дітей, дозвілля, сімʼї. - голосуєш за іншого - виключаю тебе з свого кола. - Стежачи за розвитком історії, ми можемо помітити, що в соціумі простір для розщеплення тільки збільшується: ось тут хороші, а тут - погані
8. Заперечення, або я в нормі, в нормі я!
- Заперечення - це примітивний захисний механізм: за допомогою нього людина намагається впоратися з неприємностями, відмовляючись прийняти їхнє існування. - Заперечення формується в ранньому дитинстві як частина нарцисичного процесу («Якщо я чогось не бачу, цього не існує»). - У разі заперечення до мозку майже не потрапляє формація, повʼязана із тривогою або складними пер живаннями. Її обсяг зменшується до мінімуму, або взагі ця інформація не усвідомлюється. - Поки людина заперечує, вона не може взяти на себе відповідальність і раз у раз повторює деструктивну поведінку. - Як і будь-яка інша адаптація, заперечення важливе й корисне. Воно пристосовує людину до складних переживань іпотрясінь, дає змогу хоч якось жити в періоди сильної кризи чи під час втрати. Це еволюційне знеболювання, яке завжди з нами.
9. Сексуалізація, або ходімо обіймайтися
- людину формує не лише ії сексуальна енергія, тож термін «лібідо» використовують переважно в медицині, маючи на увазі силу сексуального потягу. - Бажаючи уникнути неприємних почуттів - і навіть близькості, - люди можуть сексуалізувати будь-що: книжки, гроші, владу, соціальні контакти, гумор, близь-кість. - реагування батьків і робота з дитячою допитливістю формують модель сексуальної поведінки в майбутньому. - Зростаючи в культурі нечутливості й непрямого способу задоволення своїх потреб, сексуалізація може закривати ве-лику кількість потреб людини. Близькість = секс, цікавість - секс, напруження = секс, небезпека - секс. - Сексуальна об’єктивація - стосунки з людиною - це не лише про секс, а й про потребу в привʼязаності. - Вирішення всіх проблем через секс веде до пустоти.
10. Гумор, або «щоб не плакать, я сміялася»
- допомогою гумору люди демонструють свій інтелект, ерудицію та п��ивабливість як партнера. - Гумор- базовий механізм психіки. - гумор --це розрядка афекту - накопичених складних переживань і почуттів. - прихована краса й витонченість гумору як способу адаптаці. Він зберігає в людині почуття гідності, надію, оптимізм. - Фройд також бачив у гуморі відсторонення, а ще - нарцисизм. - Безумовно, у сліз та гумору схожа потреба - вивільнення почуттів. - бути механізмом заперечення та відсторонення, коли «броню» людини неможливо пробити. - Якщо ти смієшся - втрачаєш змогу плакати. Але насправді сльози - це лише інший спосіб бачити ситуацію.
11. Ізоляція афекту, або в ім’я інтелекту, раціо та моралі
- Афект - надмірне переживання, що проявляється і як реакція психіки на середовище, і як внутрішній процес. Тобто афект можна відреагувати назовні, наприклад, переживши приступ люті, або завернути всередину. - На відміну від відсторонення чи витіснення, ізоляція афектув прибирає лише емоційну компоненту ситуації, але її розуміння залишається. - Щоб нас не поглинули емоції, свідомість ізолює їх в одну з адаптацій: раціоналізацію, моралізацію чи інтелектуалізацію. - Інтелектуалізація - спосіб пережити життя через розум; обʼєм страху, який умить пережила лю дина, неможливо було пережити в моменті. Навколо інш люди, можливо, фактор обмеженого часу, що звузили жах ситуації до кількох слів. - інтелектуалізація часто є вірним супут-ником людей прогресивних. Знання про себе - елітарні. Вони - продукт психотерапії, філософії, науки, медитацій і рефлексій. - Раціоналізація - людина намагається знайти логічні й ви-правдані причини, щоб захистити себе від відчуття прови-ни та сорому за свої потреби й імпульси, а також зберегти самооцінку, ухиляючись від критики. - Стрімкі процеси, не завжди є час на обробку. - «раціонально» і «правдиво» - часто різні поняття. - Моралізація - Людина «мусить» дотримуватися певних уявлень чи шукати в них виправдання вчинків або мотивацій. - Моральні категорії - вкрай широкі, а тому привабливі. Завляки ним можна управляти хаосом, у якому страх, сором і провина, мають привілейоване становище. - моралізація обмежує доступ до ситуації, розділяючи світ на підхожий і неправильний. У цьому процесі втрачається багато відтінків, а з ними - і знань, із якими людина краще розуміє свою природу. - Я безліч разів чув фразу «Будь розумним» і жодного -- «Будь чуйним». Мені здається, вони часто сприймаються як «або-або». - Оскільки ми живемо за культу інтелекту, складається враження, що це правильний напрямок. Інтуїтивно зда-еться, що це прекрасно - бути розумним. Але ми біоло-гічний вид, тож наївно думати, що можемо відмовитися від частини свого функціоналу.
Частина 2. Когнітивно-поведінкова терапія
12. Залізна логіка, або як КПТ пояснює механізми адаптації.
- У КПТ думка і поведінка - ключові поняття. Вони викликають у лю-дини емоції та взаємозалежні одна від одної.
- На рівні когніції реакція на подію залежатиме насампе-ред від того, як людина за допомогою думки інтерпретує цю ситуацію. Тобто думка = надане значення. - Схема - модель, у якій людина засвоїла саме таку інтерпретацію. Досвід у ній може бути негативним, і тоді людина дивитиметься на ситуацію ніби крізь окуляри, що спотворюють реальність. - На рівні поведінки думки визначають наші дії. - Когніції - 3 рівні: - - 1. Схеми, або глибинні переконання, - неусвідомле-не уявлення про те, який світ, який я, які люди. Вони більш загальні, менш доступні до усвідомлення, і їх важко змінити. - 2. Копінги, або «правила життя» - як мені із цим жити.Це стратегії поведінки у відповідь на глибинні переконання. - 3. Автоматичні думки, спровоковані схемами та копін-гами. Вони специфічніші, їх легше «спіймати» в голові й усвідомити, і легше змінити. - й досі автоматично використовує спосіб, який колись був корисним, але зараз заважає. - - копінги - правила життя, за допомогою яких людина навчилася із цим якось жити. три типи: - 1. Капітуляція - здатися перед схемою. - 2. Уникнення - втекти від неї. - 3. Гіперкомпенсація - напасти на схему.
Частина 3. Гештальт терапія
13. Цикл контакту, або як закрити свій гештальт
- основу гештальт-підходу й лягла робота з відкритими, незавершеними ситуаціями. люди кожну одиницю часу прагнуть до задоволення різних потреб, від простіших - почухати ніс, розімнути спину, позіхнути, до складніших - отримати чиюсь любов, відчути себе в безпеці тощо. - хвилеподібність енергії, яка реалізується для задоволення потреби - У гештальт-терапії це називається цикл контакту. - форма такого циклу завжди хвилеподібна (нуль енергії - пік енергії - нуль енергії), а от інтенсивність - обʼєм енергії та довжина цієї хвилі - у мас-штабах часу може бути будь-якою. - Гештальт-терапевта цікавить, на якому етапі циклу контакту відбувається зрив.
Механізми переривання контакту
14. Конфлюєнція, або у нас навіть тахікардія одна на двох
- людина приходить у Світ зі злиття, зі спокою і часто хоче повернутися туди. - У злитті в людини немає меж. Вона не розуміє своїх по-треб, не здатна усвідомити, що переживає провину, сором чи страх. А отже, і задовольнити потреби, про які вони сиг-налізують, також неможливо. - У к. є важлива функція - безпека. , прагнення до безпечного середовища. - Проблема у стосунках, межі свої і партнера.
15. Інтроєкція та проєкція, або привіт, давно не бачились
- Інтроєкція, як ви бачите, супроводжується більшою кількістю енергії, ніж конфлюєнція. Людина вже більш-менш розуміє, чого хоче, але її прагнення обривається через засвоєний на етапі злиття інтроєкт. - Далі йде проєкція - психоаналіз ставить питання що?, то гештальт ди-виться на процес із боку як?. Що -- про подію. Як - про спосіб: яку потребу задовольняє людина і як задовольняє.
16. Ретрофлексія, або я сам собі найкращий друг
- У разі ретрофлексії ми самі собі середовище. Замість відстояти себе в суперечці, а іншим дозволити попіклуватися про себе, вона завертає всі ці імпульси назад і намагається задовольнити їх самостійно. - Межа між внутрішнім і зовнішнім стає жорсткою та не-проникною. Енергія зупиняється на межі контакту й повертається назад. Тож людина одночасно виступає і ав-тором потреби, і способом її задоволення. - Одна з найперших і найважливіших потреб дитини - відчувати себе поміченою. Байдужість - це те, що може серйозно шкодити формуванню ідентичності - - Але ретрофлексія - як основний спосіб поводитися зі своіми потребами - спричинює те, що, з одного боку, людина дуже виснажується, а з іншого - не знає, що робити й пе-реживає безсилля, бо попросити про допомогу чи підтримку - нестерпно. - Із біологічного погляду депресія - це жовтий індикатор на смартфоні, коли вмикається режим енергозбереження. Більшість функцій вимикається, зберігається лише основне.Систему потрібно перезапустити. Часто - медикаментозно. - розраховуючи лише на себе, ти отримуєш лише те, на що сам спроможний, не більше. - Ретрофлексія - як основний спосіб задоволення потреб - обмежений можливостями та якостями конкретної людини.
17. Дефлексія, або я тебе кохаю, будьмо друзями
- акумульована енергія, яка мобілізується для того, щоб задовольнити потребу, спрямовується не туди. Певною мірою дефлексія є похідною від ретрофлексії, але в цьому разі нічого вже не утримується всередині - все переспрямовується в контекст.- прокрастинація і виправдання себе - Важко вийти із цього циклу: завдання - напруження - прокрастинація - перенапру-ження у виконанні - провина й сором - нове завдання - петля. Цікаво те, що цей процес втрачає силу (хоч ніколи не зникає зовсім), щойно його усвідомлюєш.
18. Профлексія, або я врятую всіх, крім себе
- робота профлексії, що є сумішшю проєкції та ретрофлексії. Людина приписує іншим свої почуття, а тоді повертає їх назад. Вона має потребу в лю-бові й наважується зробити перший крок. Але не тому, що хоче сказати ці слова, а тому, що сама їх потребує понад усе. - На рівні соціальних взаємин профлексія - прекрасний регулятор. - пострадянський простір дуже профлексивний. Ми формувалися в середовищі самопожертви, а часом - зайвого побутового героїзму. - Профлексія часто закінчується або вигоранням, або озлобленістю та хронічним невдоволенням, тому що в циклі контакту людина не задовольняє своєї потреби до кінця,
19. Еготизм, або я не дозволю тобі змінити мене
- еготизм, що одночасно є і формою переривання контакту, і способом організаці людини. Ми перебуваємо за міліметр від потреби, але в останній момент чомусь ї минаємо, беручи певну дистанцію від переживання. - Еготизм супроводжується великою кількістю енергії, яка потрібної миті ніби вдаряється об стіну. - еготизм - передостанній у циклі контакту, він також містить усі попередні способи. Людина спершу потрапляє в злиття, тоді знаходить щось конкретне й відчутне серед своїх переживань, не втримуючи, проєктує це назовні, на іншу людину, та за крок від задоволення ніби вимикає електрику. - Такий спосіб часто притаманний нарцисично влаштованим людям: «Я сам погано розумію, що зі мною відбувається. не дозволю нікому іншому бачити мене таким недосконалим. Я покажу лише те, що людині варто побачити - Еготизм блокує спонтанність, радіти тут і зараз
Епілог. Знецінення, або ми знову вчимося прощатися
- Воно автоматично вмикаеться тоді, коли ціна з іншого боку потреби надто висока. - знецінення захищає людину від великої кількості почуттів, які важко витримати. - Знецінення знімає тривогу, роблячи великі почуття маленькими, наче архіватор, який сотні картинок запа-ковує в один невеликий ярлик на робочому столі. 3 одного боку, воно захищає, обриваючи звʼязок із почуттями. Але з іншого - перешкоджає засвоєнню досвіду. - утворюються «незавершені ситуації», або мовою цього розділу - відкриті ге��тальти. Людина механічно применшила те, що мало велике значення. Але психіка цей момент все одно зберігає. Це наче пастка, вибратися з якої можна лише через повернення та проживання. - Оскар Вайльд писав: - «У житті є дві трагедії: перша - не отримати того, про що мрієш, друга - отримати».
В хорошому сенсі легка книга-підкаст, автори (особливо один з них 🧔🏽♂️) дуже старались бути максимально екологічними й описовими й просто дати трішки натхнення до знайомства з собою. Мені найбільше зайшли частини про КПТ й гештальт. Загалом хороша книга для кількох приємних вечорів, й як на мене автори справились втримати той крихкий баланс між гороскопом й відстрононеною теорією.
Проста, ненав'язлива, дуже цікава подача і книга загалом. Відкрила декілька нових для себе моментів. Прекрасне чтиво для тих, хто цікавиться своєю поведінкою та психологією.
Для загального розвитку та дійсно, прочитати простими словами про складні речі, як-от способи переривання контакту в гештальт-терапії - хороший варіант.
Це друга книга Марка і Іллі із серії книг, присвячених психології. Їх можна читати послідовно, можна ні. Перша книга розповідає про те, як виникають емоції, який механізм їх дії. Друга, про яку тут, описує способи адаптації психіки людини через призму трьох терапевтичних підходів: гештальт терапії, психоаналізу та когнітивно-поведінкової терапії. Книгу важливо читати розділ за розділом, оскільки у викладенні способів адаптаціїї є певна логіка. Як і у випадку попередньої книги, мені подобається стиль і манера оповіді авторів: вони легко, доступно і з гумором описують речі, з якими наша психіка стикається щоденно, але яких ми не помічаємо зазвичай. Схеми адаптаці - еволюційна річ, покликана захищати нашу психіку, але це не зажди так. Тож навчитись їх відслідковувати, помічати і, де потрібно, змінювати - може бути дуже помічним :) Ще, що прикольно, це покликання на українських стендап-коміків і реалії життя в Україні.
Про що: Книга про способи адаптації до різних життєвих ситуацій та стресу. Про те, як дбати про ментальне здоров’я в умовах криз. Як говорити про складне, як витримувати себе та інших. ⠀ Для кого: усім, кого цікавить психологія, хто досліджує поведінку оточуючих та власну, тим, хто хоче розуміти себе та свою поведінку.
Книга є продовженням "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях", але з глибшим зануренням у внутрішні процеси. Автори розкриють тему як людина "захищається" від обставин, що виникають у житті (простими словами - як людина дає раду емоціям), тобто про захисні механізми психіки у розрізі різних напрямків психотерапії - гештальті, психоаналізі та когнітивно-поведінковій терапії. ⠀ Розділ за розділом, а їх у книзі 19, автори простими словами, на власних прикладах, пояснюють поняття "інтроєкції", "проєкції", "конфлюєнції" та інших. У кінці розділу вправи на пропрацювання отриманої інформації та книги і кіно - для глибшого обдумування. ⠀ Книга варта уваги та неодноразового повернення до неї, а можливо і до звернення до психотерапевтів.
Це вже друга книжка серії 'Простими словами'. І знову - в саме ❤️🩹
Розібрали психоаналіз, когнітивно-поведінкову терапію і гештальт-підхід.
Купа прикладів з життя, влучного гумору та рекомендації книг та фільмів на тему. Окреме дякую за 'Офіс'🙂
Спочатку злякалася термінам, типу "інтроєкція" і "проєкція", але втягнулась і здається, що навіть розібралась)
За декілька днів читання я в основному "заганялася'' в пригнічений стан, із цим мені ще треба буде попрацювати))
Майже кожна сторінка змушує рефлексувати і фіксувати запит, з яким варто піти до психолога. По суті книга є своєрідними рекламним оголошенням користуватися послугами психологів. Бо шансів прочитати книгу і не знайти "свого запиту" до терапевта - мало😬
Зрозуміло і цікаво, сподобався підхід написання книжки з розподілом на різні типи блоків (тут тобі і науково-популярна, і подкаст, і історії з життя). Раджу всім, хто цікавиться психологією і слухає подкаст «Простими словами» 🤓
Ця книга справила на мене надзвичайно приємне враження. До цього я вже читала щонайменше дві або три книги з психології, однак саме ця вирізняється найбільш легким і доступним стилем викладу. За відчуттями вона нагадує перегляд розважального науково-популярного подкасту, який зовсім не втомлює, але водночас дає велику кількість практичних і справді корисних рекомендацій.
Окремої уваги заслуговує структура книги: майже до кожного розділу автор додає поради, що подивитися або що почитати далі. Це робить книгу особливо цінною для тих, хто постійно вагається з вибором фільмів, серіалів чи літератури на вихідні, адже такі рекомендації фактично стають готовим навігатором.
Мені також дуже імпонували жарти, які органічно вплетені в текст і роблять читання ще приємнішим. Частину ідей я вже знала раніше, проте в книзі було чимало нової, практичної та корисної інформації. Я прочитала її досить швидко, але зізнаюся, що за наявності більшого часу із задоволенням читала б її повільніше, смакуючи кожен розділ і впроваджуючи рекомендації на практиці перед тим, як переходити до наступного.
Я читала книгу разом із записником, фіксуючи думки, вправи й окремі завдання, і хоча не кожен розділ був детально прописаний мною, сам процес став для мене надзвичайно цікавим і цінним досвідом. Окремо хочеться відзначити кілька глибоких і влучних думок та цитат, які свідчать не лише про психологічну якість тексту, а й про його художню цінність та красу мови.
У підсумку можу сказати, що це дуже сильна базова книга, яка не обмежується якоюсь вузькою аудиторією. Вона підійде широкому колу читачів і стане корисною для багатьох. Саме тому я щиро рекомендую цю книгу всім, хто цікавиться психологією або просто хоче краще зрозуміти себе та навколишній світ.
«Простими словами» — це книга, яка справді виправдовує свою назву. Автори доступно пояснюють складні психологічні концепції, допомагаючи краще розуміти свої емоції, поведінку та внутрішні конфлікти. Вони не нав’язують єдиного правильного способу жити, а пропонують інструменти для самоусвідомлення та роботи над собою.
Структура книги зручна: кожен розділ присвячений окремій темі, а наприкінці теми подаються практичні вправи для рефлексії. Мені сподобалась простота викладу — автори використовують метафори, реальні історії та гумор, що робить читання легким і захопливим.
З одного боку, книга чудово підходить для тих, хто лише починає знайомитися з психологією. Вона допоможе зрозуміти свої почуття, а також попрактикуватися, поспостерігати за собою. З іншого боку, більш досвідчені читачі можуть знайти її дещо поверхневою, адже автори здебільшого дають загальні пояснення, а не заглиблюються в наукові деталі.
Загалом, «Простими словами» — це добра відправна точка для саморозвитку, особливо якщо ви хочете краще зрозуміти себе, але не знаєте, з чого почати. Вона нагадує, що всі наші почуття мають сенс, і нагадує, що варто приймати себе такими, якими ми є.
📚 Я прихильниця черпання інформації з паперових носіїв, тому хоч і слухала подкаст «Простими словами», все одно придбала книжку, бо люблю, коли все структуровано, чітко й лаконічно.
У першій книжці «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях» - розповідають як зрозуміти, чому відчуваємо ті чи інші емоції, як вони впливають на нас і людей навколо й тощо.
У цій ж - «Простими словами. Як розібратися у своїй поведінці» - зосередили увагу на людській поведінці, чому люди в однакових ситуаціях можуть поводитися по-різному, чому одні реагують спокійно, а в інших може бути великий стрес і т. д.
🫂 Автори розглядають людську поведінку та її прояви з різних напрямів: психоаналізу, гештальту, когнітивно-поведінкової терапії. Якщо ви боїтеся складних термінів, які й справді тут є, то не варто, адже назва книжки не дарма така — автори й справді пояснюють усе простими словами.
Тут не має глобального занурення у тему психічного здоров'я, адже в кожної людини все може бути по-різному, але тут вичерпно подано базову інформацію, з якої ви можете зрозуміти, чи, наприклад, вам потрібна терапія, і, можливо, навіть обрати напрям (але! ніколи не займайтеся самодіагностуванням, краще зверніться на консультацію до спеціаліста і він скерує вас у правильний напрям).
❤️🩹 Наприклад, я точно не визначила, який напрям потрібен мені, а в терапію планую йти, бо останнім часом вже не вивожу, на жаль, минулі пережиття відбилися травмами, які я лише зараз почала визнавати…
5️⃣⭐ Книжку однозначно рекомендую, мені сподобалося, що тут усе дуже гарно подано, більшість розділів мають таку структуру: теорія + історії авторів + міська тема (себто в якій адаптація трапляється часто) + практична частина (вправи, рекомендації книжок і кіно).
для мене це дуже дивна книга: для людей які знають що таке терапія і загалом як побудований процес людської взаємодії тут нічого нового, для людей які не знають - нічого не зрозуміло. так, написано простими словами, але для кого? той самий графік переривання контакту в гештальті класний і зрозумілий, але що таке "пре-контакт" чи взагалі контакт як явище? в чому різниця проекції та інтроекції, якщо обидва процеси подані через досвід взаємодії з батьками? одним словом, не можу сказати що мені сподобалось, єдине що відзначу - це структурованість розділу про КПТ та історія про виникнення гештальту.
Гідне продовження після «Як розібратись в своїх емоціях». Ця книга цікава та важлива, але мені здається, в кого немає психологічної освіти, її важко буде читати. В ній багато вагомих понять, які впливають на якість життя, але вони розказані без сильного занурення та деталізації. Мені здається погляд з точки зору психоаналізу, КПТ і гештальт-терапії, може заплутати читача в складних речах, які автори хотіли пояснити просто.
Але разом з тим, книга вартує уваги. Радію, що зʼявляються чим більше українських книг на тему психології. Це круто 😎
Мабуть мало яку книгу я очікував так , як цю Першу частину я досі вважаю однією з найцінніших прочитаних мною за останні роки. І продовження відправляється в ту ж когорту улюблених. Знову цікаво, докладно, зі зрозумілими, а головне наочними прикладами та вправами. Книга стане чудовим узагальненим посібником для тих хто намагається розібратися в собі самостійно, або доповненням до роботи з психологом
Перш за все, дякую за досить цікаву та актуальну книгу. Як на мене, вона досить up-to-date. Хоч для мене вона виявилася дещо складнішою для сприйняття, порівнюючи з першою, але з іншого боку, вона може виявитися тим базовим підручником на полиці, до якого можна буде звертатися за необхідністю. Є багато життєвих прикладів, актуальних порівнянь, навіть меми. Багато корисної інформації, та з першого разу трохи важко в ній досконало розібратися і нічого не сплутати.
Книга про такі напрями психотерапії як гештальт-підхід, психоаналіз та когнітивно-поведінкова терапія. В ній описано різницю, базові типи і підходи кожного напряму дуже простою і зрозумілою мовою. Буде особливо цікавою для тих, хто тільки відкриває для себе психотерапію.
Ця книга особисто мені сподобалася більше, ніж «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях», однак разом з тим перша частина все ж є своєрідною базою для другої.
Книжка, під час читання котрої кажеш: «Ааа так ось чому отак!» Хто любить ловити інсайти, то вона для вас.
Хоча, варто зізнатись, читалась важче, ніж перша частина про емоції. Тут значно більше наукових термінів, і студент-заучка всередині мене панікував, хоч би запам’ятати усі терміни! (Але з першої книжки ми вже вивчили, що від себе треба відчепитись і не вимагати неможливого)
Ці книга сподобалась навіть більше, ніж попередня. Написано дійсно простими словами, вся теорія розкладена по поличкам з гарними прикладами, які потім допомагають добре запам'ятати всі механізми адаптації. Моя улюблена частина це діалог між Марком і Іллею і їх історії в кожному розділі. Загалом книга читається легко і швидко. На мою думку, саме те, що зараз варто прочитати.
Хороша книга для загального психологічного розвитку і кращого розуміння своїх же процесів, які далеко не завжди є усвідомленими. І для мене дуже гарне нагадування про те, що кожен має право бути собою, бути іншим: я - це я, а ти - це ти.
"Цінності - це напружені та правдиві історії про нас, завдяки яким можна поєднуватися між собою".
Читала книжку у два заходи. Другий був на одному диханні. Новим для розуміння став останній розділ про цикл контакту (і етапи, на якому він може перериваватися) з погляду гештальт-підходу. Особливо цінно, коли до прикладів з книжки пам'ять підкидає спогади з власного досвіду.
Дуже проста у читанні завдяки великій кількості цікавих і зрозумілих прикладів. Якраз ідеальна для того, щоб краще зрозуміти, у чому може критися причина тієї чи іншої поведінки і піти «копати» у цьому напрямку.
На диво цікаво було читати. Може через те що книгу мені подарували і такого роду нон фікшн я не дуже люблю, очікування були доволі низькими, але виявилося таки непогано, навіть кілька інсайтів я звідти почерпнула.