24.02. Ніч, коли я не спала, бо відчувала неймовірну тривожність. Я боялась читати новини, тому набрала маму, а вона заспокоїла і сказала йти спати, бо все добре. Через годину, я так і не заснула, а мама вся в сльозах подзвонила і сказала:
«— Крістіна, почалася війна!»
24 лютого 2022 року змінив життя кожного українця, кожної людини, яка знаходилась в Україні. Країна прокинулась серед ночі від страшних вибухів і новин. Це змушувало застигати кров у жилах. Ті нелюди кричали і планували, що захоплять країну за 72 години, проте пройшли, майже, 2 роки і ми не здаємося. І ніколи не здамося.
Місяць війни в Україні зруйнував життя тисячі людей. Цей місяць показав всю жорстокість, яку робили ті кати. Він став місяцем наповненим болю, шоку, відчаю і страху. Він став останнім страшним місяцем життя тисячі людей, а для когось — першим…
Читаючи всю цю хронологію подій, звернення і промови повертаєшся у той місяць. І знову в пам’яті виринають:
❤️🩹фотографії ❤️🩹відео ❤️🩹новини ❤️🩹звернення ❤️🩹крики ❤️🩹плач ❤️🩹страх ❤️🩹зламані душі ❤️🩹зруйновані життя
Усе це поєдналося у тому місяці.
Це страшно. Це дуже важко морально. Кожні новини і звернення пропускаєш крізь себе, і це робить боляче. Я довго читала цю книгу. Я пропустила її крізь своє серце. Це розриває, а потім зцілює. І так на повторі.
Це те, що треба пам’ятати завжди. Те, що неможливо забути.
Перша книга, яку я взяла в руки після повернення додому. І тільки через рік, майже, я наважилась за неї взятися. Якби хотілося, щоб її не було, а все виявилося жахливим сном. На жаль, але це — реальність…
Українці — вільний, незалежний і незламний народ. Це народ, який буде боротися до самого кінця і ніколи не буде здаватися. Віримо у наших захисників. Чекаємо мир і перемогу.