Дім, родина, квітучі гранати, дитячі пригоди. Одного дня усе це змітає Другою світовою війною. А іншого дня, після вже стількох утрат, виявляється, що бути кримським татарином— вирок. Поспішна депортація, тижні в товарняках, ще тяжчі втрати, непривітне нове місце мешкання, тяжка праця. Спогади про втрачений Крим. Як віднайти сенс, силу жити і віру в людей? Унікальність видання – це складові, що допомагають дорослим знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів з дітьми та глибшого розуміння історичного контексту.
"Той ранок був такий самий, як і інші літні ранки, коли ти прокидаєшся о шостій годині, потім трохи лежиш у ліжку, потягуючись і мріючи, що сьогодні тобі дадуть менше роботи і можна буде погратися з Рефатом та іншими хлопчаками у щось цікаве або навіть зустріти Еміне, яка живе в сусідньому будинку, і помилуватися її гарними очима та круглим личком" - отак для героя книжки Керіма починається Друга світова війна влітку 1941 року Авторка чуттєво описує, як він це переживає з родиною, як у них вдома живе німець, як їх у 1944 році депортують з Криму до Узбекистану, як вони збирають там бавовну - серце краялося, коли читала про їхні злигодні та переживання. Але нам треба знати свою історію, якою б вона не була. Таких бідолашних родин, як у Керіма, було багато. Недарма співачка Джамала виплакала історію своєї родини та кримськотатарського народу у пісні "1944", яка перемогла на "Євробаченні".
Цитати з книжки, які зворушили до глибини душі:
Пам'ять - це найголовніше, що ми маємо взяти з собою.
Мені було страшно. Куди нас везуть? Що нас чекає там, у невідомому майбутньому? І чи буде воно, те майбутнє? Чи нас розстріляють, як казав дідусь? А що ж тато? І Асіє? Чи я їх іще колись побачу? Стільки питань, і немає жодної відповіді.
Діти, не забувайте, звідки ви, пам'ятайте свою Батьківщину!
Чи ми колись повернемося додому? Що нас чекає попереду?
Не забувайте своєї культури, зберігайте традиції. І пам'ятайте про свою Батьківщину. Колись ви обов'язково туди повернетеся.
Уночі я декілька разів вставав і дивився на тата, що спав. Мені здавалося, що все це міраж, і я боявся, що він раптом зникне. Але тато не зникав.
Дитяча книжка, але зовсім недитяча історія. Навіть важко сказати, для читача якого віку вона написана.
Автор дуже просто пояснила, що перемога радянської армії над фашистськими загарбниками, це не перемога добра над злом. Це перемога більшого зла над іншим злом.
Коли я думаю про всіх дітей, що постраждали від воєн, про всіх людей, у яких не було шансу розквітнути і пожити на світі, то мені стає так боляче, що важко дихати. Керім знав щастя жити в Криму, у себе вдома, але втратив зі своєю родиною все. Це одна історія, але за нею стоять тисячі і тисячі таких же розбитих сердець. І моє серце розбивається разом з ними.
Книжка, яка має на меті познайомити молодших школярів з трагедією кримськотатарського народа у 20 столітті. На початку історії, в 1941 році, Керім - звичайний школяр, якому подобається, що навчальний рік закінчився, що можна бешкетувати з другом і лазити по руїнах готської фортеці, що неподалік. Але незабаром в його життя приходить багато горя - спершу з приходом німців, та ще більше з поверненням радянських військ у 1944. Наскільки тільки можна вмістити в таку невеличку повістину, додано кілька цікавих символічних паралелей, які можуть натякнути на закоріненість персонажів в історію їхнього краю. І, як і в усій цій порталівській серії, зроблено акцент на довкільно-кліматичній закоріненості оповідачів на їхній землі. (Дуже цікаво, чи це випадковий збіг, чи просто всю дитячу літературу завжди так пишуть, а я ніколи не помічала, чи якось так авторам окреслене розуміння серії.)
Історія, яку хочеться радити! Для мене Крим, це завжди болюча тема про яку я хочу більше дізнатися. А хто може розповісти про Крим краще, ніж кримотатарин, який пережив весь жах Другої світової війни і виселення татар? Дуже зворушлива історія, про сім'ю, дружбу і надію, яка не втрачається навіть під час складних часів.
Чудова книжка для дітей про Крим і його непросту історію, яка правдиво зображена авторкою через долю однієї кримськотатарської сім’ї. Книга доступно написана, має чудові ілюстрації й спонукає дізнатися більше. Ти читаєш про депортаційні потяги з вагонами для тварин і нелюдськими умовами, про 15 хв на збори для того, щоб покинути дім назавжли, про злидні і хвороби на чужині, і ненависть до радянщини, до всього окупантського й російського стає все більшою і більшою. Але, разом з тим, книга не сприймається трагічно, бо вона про величезну любов до свого рідного краю, що здатна подолати будь-які перешкоди на шляху додому.
This entire review has been hidden because of spoilers.
For the context, I’m not Crimean Tatar myself, however, this was one of books recommended by a Crimean Tatar language teacher with whom I had a class recently, so keep in mind this is an outsider’s perspective
As for me, this a good, albeit somewhat heavy, book about the Nazi occupation and Soviet government-led deportation of Crimean Tatars in the 40s from a perspective of a Crimean Tatar boy in his early teens. The illustrations are gorgeous and pleasant to look at. Without any specific spoilers, it has a bittersweet ending
Чесно, в мене від цієї книжки емоція трохи, як у мемі: «йой, най буде». Бо ніби як дитячої книжки прицільно про історію кримських татар ХХст. я більше й не згадаю, а тут ілюстрації, легенди, мораль – усе на місці. Та в тій же «Крутій історії України» це зроблено більш стисло, але й більше по ділу. І точно не так скорботно.
Children’s book about Crimean Tatars. Beautifully written story about Second World War, occupation, deportation and real life. This story has broken my heart a couple of times. Definitely worth reading!
"Крим Керіма" - це оповідь про 12-річного хлопчика кримського татарина та його сім'ю, і в цій історії є вдосталь різних емоцій, зрозумілих і дорослим, і дітям. Оповідь розгортається від золотого минулого кримського селища, далі крізь події Другої світової, на зміну нациської окупації приходом радянців, страшної депортації, моторошної подорожі в товарних вагонах і смертей людей до нестерпних умов життя і важкої праці в чужому Узбекистані.
Лаконічний опис ранку 18 травня 1944 року і подальших років виживання людей посеред злости тих, хто вирішив покарати їх без провини, виважений і чіткий. Але це не лише оповідь про депортацію і нестерпне життя кримських татар в Узбекистані, це спогад про рідний дім та болісна туга за рідною землею.
Співробітники органів домагалися того, щоб кримські татари забули, хто вони є. Тоді проти них придумали спеціальну статтю, за якою засуджували за розмови про повернення на Батьківщину. Точно так, як зараз до свого кримінального кодексу російські окупанти внесли статті, за якими засуджують людей, які стверджують, що Крим окуповано і що Крим – це Україна.
Невеличка книжка, проте її історія підтверджує те, що попри переслідування тоталітарними режимами цілих народів, все ж кожна особа відчувала свою відповідальність як людини, котра вижила. Вижити самому, аби вбереглася нація.
Через 80 років історія знову повторюється - терор, депортації, все по схемі досвіду комуністичних вчителів. Сьогодні через війну росії в Україні, тисячі дітей не мають змоги відчути що таке безтурботне дитинство, діти залишаються без домівки, діти втрачають батьків.
Це дитяча книга з зовсім недитячою історією. Власне тут розповідається про дитинство Керіма, яке припало на другу світову війну та депортацію кримських татар. Спочатку в його дім прийшли німці і його родина готувала і віддавала їм майже все, що мали, з їжі і не тільки, не зі своєї волі звичайно. А потім прийшли радянські війська і ми знаємо, що відбувалось далі: депортація в товарних вагонах без їжі і води, яку не всі пережили, позбавлення дому, важкі умови подальшого життя в Узбекистані тощо.
Це книга для молодшого і середнього шкільного віку, тож думаю це дуже вдала робота, щоб ознайомити дітей з історією кримських татар.
Також хочеться відмітити якість книги і ілюстрації, ну дуже красиво.