What do you think?
Rate this book
Natalia
Війна.. Понівечені життя, зґвалтована молодість, покинуті діти. Толлеф Ольсен розпочинає пошуки своєї біологічної матері, що відмовилася від нього у далекому 1945. Так з Норвегії ми переносимося до Канади, де мешкає вже зовсім старенька Наталія Мюллер. Чому вона уникає зустрічі з сином? Що приховує? Чим закінчаться пошуки справедливості? Цінність роману Шанталь Ґаран полягає не тільки в ажурному стилі та захоплюючій композиції оповіді, а в її автентичності, тому що твір написано на підставі реальних подій. Авторка збирала свідчення, працювала в архівах, опитувала головних героїв, чиї імена, звісно, змінені. Так у 2018 році з'явився роман Natalia, який у сьогоднішній Україні набуває нового прочитання, починаючи зі сцен окупованого радянськими військами Львову у 1940, розповідей героїні про Україну тих часів до екзистенційних питань сучасності: що означає виживання у війні? Чи існує «правильний вибір» для жінки, яка потрапила у це криваве жерло? Унікальний твір!
296 pages, Hardcover
Published January 1, 2022
2 people are currently reading
115 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 27 of 27 reviews
August 9, 2023
Місцями нудно. Огидно.
Сюжетні лінії, які нікуди не ведуть.
Головна героїня Наталія. Це окрема історія. Бо так мене ще персонажі не дратували. Це ж треба так вправно маніпулювати, щоб покинута нею дитина відчувала себе винною. Накрутила біля себе таємниць. Неприємна баба. По-свинські повелась з рідним дядьком та ріднею.
Українців обісрали.
Жалкую про витрачений на книгу час.
⭐4/10
Сюжетні лінії, які нікуди не ведуть.
Головна героїня Наталія. Це окрема історія. Бо так мене ще персонажі не дратували. Це ж треба так вправно маніпулювати, щоб покинута нею дитина відчувала себе винною. Накрутила біля себе таємниць. Неприємна баба. По-свинські повелась з рідним дядьком та ріднею.
Українців обісрали.
Жалкую про витрачений на книгу час.
⭐4/10
April 20, 2023
написано жахливо, відчуття наче писав школяр (лексика і вміння передавати емоції героїв і самих героїв вказують на це).
так, проблематика така, що може викликати емоції, але цього недостатньо, щоб твір вважати хорошим.
авторка описувала героїв спочатку одними, а потім ті втрачали свою особистість, яку та ревно їм приписувала, і робили безглузді вчинки.
а звинувачення українців у всіх бідах — узагалі «вишеньки на тортику». звісно, тільки українці співпрацювали з нацистами. звісно, українці і до приходу нацистів вбивали євреїв. звісно, українці здавали євреїв нацистам. прекрасні наративи. чудові. я не заперечую, що українці робили жахливі вчинки, але в цій книжці німці могли мати хороші якості, а українці ні.
дві зірки суто за те, що не забули про пакт молотова-рібентропа.
так, проблематика така, що може викликати емоції, але цього недостатньо, щоб твір вважати хорошим.
авторка описувала героїв спочатку одними, а потім ті втрачали свою особистість, яку та ревно їм приписувала, і робили безглузді вчинки.
а звинувачення українців у всіх бідах — узагалі «вишеньки на тортику». звісно, тільки українці співпрацювали з нацистами. звісно, українці і до приходу нацистів вбивали євреїв. звісно, українці здавали євреїв нацистам. прекрасні наративи. чудові. я не заперечую, що українці робили жахливі вчинки, але в цій книжці німці могли мати хороші якості, а українці ні.
дві зірки суто за те, що не забули про пакт молотова-рібентропа.
March 11, 2023
Роман, який показує наскільки травматичним є досвід війни, що людина готова відмовитися від себе, своєї ідентичності, аби лиш зберегти життя своїм дітям.
Наталія складна особистість. І якщо протягом читання бувають моменти роздратування, то, після прочитання, окрім співчуття немає нічого. Чи правильно вчиняла вона, коли не хотіла бачити сина, не хотіла розкривати правди про минуле? Мабуть, ні, бо ж не вона винна у тому, що їй довелося пережити. Але чи розумію я її поведінку? Так, безумовно.
Хороший роман. Зачіпає душу.
Наталія складна особистість. І якщо протягом читання бувають моменти роздратування, то, після прочитання, окрім співчуття немає нічого. Чи правильно вчиняла вона, коли не хотіла бачити сина, не хотіла розкривати правди про минуле? Мабуть, ні, бо ж не вона винна у тому, що їй довелося пережити. Але чи розумію я її поведінку? Так, безумовно.
Хороший роман. Зачіпає душу.
March 30, 2024
Сама фабула цікава, це могла б бути книга про рефлексію досвіду війни, про речі, які нам хочеться забути, і яким чином ми це забуваємо.
Але мені абсолютно не сподобалось, як саме ця тема була розказана. Я не прониклась конфілктом, я не розуміла, чому люди поводять себе так, як поводять, чому вони кажуть певні речі. Слабкі і непереконливі діалоги, постійно було відчуття ніби люди так не розмовляють в житті.
Персонажа Жанну, як на мене, можна було прибрати, бо для 260-ти сторінок її тема не встигла нормально розкритись. Мені хотілось, щоб все-таки більше часу присвячувалось основному конфлікту.
Але мені абсолютно не сподобалось, як саме ця тема була розказана. Я не прониклась конфілктом, я не розуміла, чому люди поводять себе так, як поводять, чому вони кажуть певні речі. Слабкі і непереконливі діалоги, постійно було відчуття ніби люди так не розмовляють в житті.
Персонажа Жанну, як на мене, можна було прибрати, бо для 260-ти сторінок її тема не встигла нормально розкритись. Мені хотілось, щоб все-таки більше часу присвячувалось основному конфлікту.
October 27, 2022
Хочу почати з того, що коли побачила анонс цієї книги, то вже знала, що я її маю прочитати та вона мені сподобається.
- Бо це воєнна література.
- Бо це книга про пошуки свого коріння та пошук себе.
- Бо це книга про жертв вiйни.
- Бо це книга про страждання.
- Бо ця книга про зґвалтовані тіла та душі.
- Бо це книга про виживання та втрату.
Отже, головний герой роману Толлеф завжди знав, що він не рідний син своїх батьків.
Йому вже за шістдесят, а він навіть поняття немає, хто його біологічні мати та батько. Ніколи не думав про це, та й нікого не шукав.
Але його син наполягає на пошуках свого біологічного роду та звідки росте його коріння.
Одного разу, звернувшись до відповідних органів, він її знаходить. Свою біологічну матір на ім’я Наталія Мюллер.
Наталії вже за дев‘яносто і вона живе в Канаді. Та в неї непроста історія життя. Це жінка, яка жила воєнні часи. Яка мусила коритися долі. Яка страждала, як фізично так і морально. Яка народила сина від німецького офіцера, а потім покинула його.
Скажу чесно, Наталія мене дуже дратувала. Я розумію, що по іншому авторка не могла її зобразити. Адже після всього пережитого іншою не будеш.
Та все ж таки. Її постійні перепади настрою, її постійні сумніви, її незрозумілий гнів та байдужість зовсім мене збили з пантелику.
Якщо підвести підсумки, то книга чудова. Герої тонко прописані та читається легко.
Та не дивлячись на те що книга легко читається, сама історія дуже важко. Це саме та історія, яку ви будете переживати та згадувати навіть після її прочитання.
- Бо це воєнна література.
- Бо це книга про пошуки свого коріння та пошук себе.
- Бо це книга про жертв вiйни.
- Бо це книга про страждання.
- Бо ця книга про зґвалтовані тіла та душі.
- Бо це книга про виживання та втрату.
Отже, головний герой роману Толлеф завжди знав, що він не рідний син своїх батьків.
Йому вже за шістдесят, а він навіть поняття немає, хто його біологічні мати та батько. Ніколи не думав про це, та й нікого не шукав.
Але його син наполягає на пошуках свого біологічного роду та звідки росте його коріння.
Одного разу, звернувшись до відповідних органів, він її знаходить. Свою біологічну матір на ім’я Наталія Мюллер.
Наталії вже за дев‘яносто і вона живе в Канаді. Та в неї непроста історія життя. Це жінка, яка жила воєнні часи. Яка мусила коритися долі. Яка страждала, як фізично так і морально. Яка народила сина від німецького офіцера, а потім покинула його.
Скажу чесно, Наталія мене дуже дратувала. Я розумію, що по іншому авторка не могла її зобразити. Адже після всього пережитого іншою не будеш.
Та все ж таки. Її постійні перепади настрою, її постійні сумніви, її незрозумілий гнів та байдужість зовсім мене збили з пантелику.
Якщо підвести підсумки, то книга чудова. Герої тонко прописані та читається легко.
Та не дивлячись на те що книга легко читається, сама історія дуже важко. Це саме та історія, яку ви будете переживати та згадувати навіть після її прочитання.
February 20, 2023
Це невелика, але доволі неспішна та глибока історія.
⠀
Спочатку я розуміла і співчувала вже дорослому синові, якого ще немовлям покинула мати. Я розділяла його біль, образу, розпач і бажання докопатися до істини. Толлаф, головний герой книги, вже і сам перебуває в досить поважному віці, але готовий пробачити і відпустити минуле, тільки б дізнатися історію свого народження та зрозуміти яке має коріння.
⠀
Але, Наталія, мати головного героя, що покинула свою дитину тільки-но народивши, не готова нічого розповідати. І мене це неймовірно дратувало.
⠀
Але врешті, сторінка за сторінкою, читачу, але не Толлефу стає зрозуміло чому вона так всинила тоді і тримається так відсторонено зараз. І врешті я прийняла її сторону. Я не просто зрозуміла, а й змогла провідчувати все, що пережила Наталія - все її життя сповнене болю, відчаю та несправедливості. І це, в першу чергу, велика заслуга авторки. Адже сюжет сконструйовано так, що ми знаємо більше, ніж герої книги. Саме читач є тією довіреною особою, якій головна героїня розповідає все, не криючись.
⠀
І це був неймовірний читацький досвід. Це була та таємниця, яку хочеться берегти і оберігати навіть після прочитання. Бо те, що пережила головна героїня насправді страшно.
⠀
Здається вперше в житті я стала на бік матері, що покинула свою дитину. Але, повірте, по-іншому я просто не могла.
⠀
А якщо не вірите - чатайте цю історію і ваша думка неодмінно зміниться.
⠀
⠀
Спочатку я розуміла і співчувала вже дорослому синові, якого ще немовлям покинула мати. Я розділяла його біль, образу, розпач і бажання докопатися до істини. Толлаф, головний герой книги, вже і сам перебуває в досить поважному віці, але готовий пробачити і відпустити минуле, тільки б дізнатися історію свого народження та зрозуміти яке має коріння.
⠀
Але, Наталія, мати головного героя, що покинула свою дитину тільки-но народивши, не готова нічого розповідати. І мене це неймовірно дратувало.
⠀
Але врешті, сторінка за сторінкою, читачу, але не Толлефу стає зрозуміло чому вона так всинила тоді і тримається так відсторонено зараз. І врешті я прийняла її сторону. Я не просто зрозуміла, а й змогла провідчувати все, що пережила Наталія - все її життя сповнене болю, відчаю та несправедливості. І це, в першу чергу, велика заслуга авторки. Адже сюжет сконструйовано так, що ми знаємо більше, ніж герої книги. Саме читач є тією довіреною особою, якій головна героїня розповідає все, не криючись.
⠀
І це був неймовірний читацький досвід. Це була та таємниця, яку хочеться берегти і оберігати навіть після прочитання. Бо те, що пережила головна героїня насправді страшно.
⠀
Здається вперше в житті я стала на бік матері, що покинула свою дитину. Але, повірте, по-іншому я просто не могла.
⠀
А якщо не вірите - чатайте цю історію і ваша думка неодмінно зміниться.
⠀
March 20, 2023
Зазвичай мені дуже цікаво читати такі історії: вони важкі, але це те, що має знати кожен.
Але ця книга - це приклад того, як історії про війну розповідати не треба. Переливання з пустого в порожнє, яке так і не закінчується конкретними фактами, зайві сюжетні лінії, які ніяк не впливають на зміст. Один словом: неймовірно нудна книга.
Але ця книга - це приклад того, як історії про війну розповідати не треба. Переливання з пустого в порожнє, яке так і не закінчується конкретними фактами, зайві сюжетні лінії, які ніяк не впливають на зміст. Один словом: неймовірно нудна книга.
October 22, 2023
«Росія, яку я знала, була перегноєм, здобреним гниттям людських тіл. Ані вірші Пушкіна, ані арабески Лускунчика не зможуть змінити в моїй уяві образ цієї країни. Ти знала, що я була в списках тих, кого планували депортувати до Сибіру?»
Так, знову книжка про війну. Знову про те, що вийти із неї неушкодженим неможливо.
Наталія - яскравий приклад. Вона - літня пані, яка доживає свій вік у спокійній Канаді. У її минулому багато болісних таємниць, одна з таких - її син Толлеф, якого вона народила та покинула у 1945 році. І ось той знаходить її та відправляє до неї посланця - Жанну. Толлеф хоче знати історію свого народження. Банально трошки? Але ні.
Річ у тім, що це не роман про жінку у вирі війни. Хоча й не без цього. Цей роман глибоко психологічний: події з минулого описуються коротко, уривчасто, але дуже багато часу віддається емоціям, які наздоганяють героїню навіть через стільки років. Кожний її спогад - ретравматизує героїню, тож Наталія - ненадійний оповідач. Вона щоразу змінює свою історію, і правду (дійсно правду?) ми дізнаємося із натяків та обмовок. Усієї історії не знатиме жодна дійова особа, лише читач.
«Кого ти обереш? Того, хто має право знати, або ту, хто має право мовчати?»
P.S. Дивно читати, як іноземці описують Голодомор. Українці пишуть про те, як матері різали руки, щоб власною кров'ю нагодувати немовлят, іноземці - про чорний ринок людського м'яса.
Так, знову книжка про війну. Знову про те, що вийти із неї неушкодженим неможливо.
Наталія - яскравий приклад. Вона - літня пані, яка доживає свій вік у спокійній Канаді. У її минулому багато болісних таємниць, одна з таких - її син Толлеф, якого вона народила та покинула у 1945 році. І ось той знаходить її та відправляє до неї посланця - Жанну. Толлеф хоче знати історію свого народження. Банально трошки? Але ні.
Річ у тім, що це не роман про жінку у вирі війни. Хоча й не без цього. Цей роман глибоко психологічний: події з минулого описуються коротко, уривчасто, але дуже багато часу віддається емоціям, які наздоганяють героїню навіть через стільки років. Кожний її спогад - ретравматизує героїню, тож Наталія - ненадійний оповідач. Вона щоразу змінює свою історію, і правду (дійсно правду?) ми дізнаємося із натяків та обмовок. Усієї історії не знатиме жодна дійова особа, лише читач.
«Кого ти обереш? Того, хто має право знати, або ту, хто має право мовчати?»
P.S. Дивно читати, як іноземці описують Голодомор. Українці пишуть про те, як матері різали руки, щоб власною кров'ю нагодувати немовлят, іноземці - про чорний ринок людського м'яса.
September 23, 2022
Книга навіть не кінематографічна, а серіальна. Цікавий сюжет, декілька ліній розповіді, багато розмов про стосунки. Власне, і стосунки там різні: мама-діти, чоловік-жінка, брати-брати-сестри, німці-українці-поляки-євреї, подруга-приятелька.
Основний секрет головної героїні ховається в нетрях Другої світової війни у Львові. І от саме цієї теми мені було мало. І поверхово, попри те, що сюжет списаний з реальних подій. Тому з мене лише три зірочки. Але завжди вітаю масову літературу, яка наближається до таких тем, бо є шанс ширшого охоплення аудиторії.
Книга сподобається тим, хто любить думати, говорити, обговорювати та читати про стосунки. Цього тут багато. Натомість читачів, що шукають історичного тла, атмосфери та історії Львова швидше за все не завдовільнить.
А серіал я би рекомендувала зняти за мотивами цієї книги. Це справді хороший кінемографічний матеріал, який надається для масового глядача і допоможе почати цікавитися складними темами тих, хто наврядчи сам до них дійшов. Якось так.
Основний секрет головної героїні ховається в нетрях Другої світової війни у Львові. І от саме цієї теми мені було мало. І поверхово, попри те, що сюжет списаний з реальних подій. Тому з мене лише три зірочки. Але завжди вітаю масову літературу, яка наближається до таких тем, бо є шанс ширшого охоплення аудиторії.
Книга сподобається тим, хто любить думати, говорити, обговорювати та читати про стосунки. Цього тут багато. Натомість читачів, що шукають історичного тла, атмосфери та історії Львова швидше за все не завдовільнить.
А серіал я би рекомендувала зняти за мотивами цієї книги. Це справді хороший кінемографічний матеріал, який надається для масового глядача і допоможе почати цікавитися складними темами тих, хто наврядчи сам до них дійшов. Якось так.
May 15, 2024
Та, що вирішила забути, через 62 роки має справу з тим, хто хоче знати. Глибоко психологічна книга, що оповідає про дві трагедії. Одна з них - трагедія полишиності. Син, якого віддали на всиновлення одразу після народження, бажає знайти свою біологічну матір і дізнатись свою генеалогію. Інша проблема - виживання.
Жінка, що дивом пережила окупацію Львову, трудові табори та купу насильства віддала сина на всиновлення. Здогадаєтесь як з'явився на світ цей хлопчик?
Кожен з них по своєму травмований. Їх спілкування - ходіння по мінному полю. Тільки ось ретравматизація має різні по інтенсивності наслідки.
Читаючи цю книгу я згадувала про декілька інших, наприклад, "Східно-Західна вулиця. Повернення додому" Філіпа Сендса, також "Місячне сяйво" Шебона і розмову про філософські засудження повоєнних поколінь дій і рішень, які приймали люди щоб вижити підчас війни. Цей калейдоскоп згадок поглибив роздуми про Наталію та її забаганки на прикінцеві життя. Її показують ніби маніпулянткою, злою і безсердечною людиною. Хіба ви не бачите, що це лише броня людини, що настраждалась сповна?
Доречі літні люди стають як малі діти вибагливі, дратівливі, з постійно перемінливим настроєм. Це нормальний перебіг подій.
Хочете отримати історію-ділему без вирішення - читайте історію Наталії.
Доречі читалась дуже просто. Мені сподобалось.
Жінка, що дивом пережила окупацію Львову, трудові табори та купу насильства віддала сина на всиновлення. Здогадаєтесь як з'явився на світ цей хлопчик?
Кожен з них по своєму травмований. Їх спілкування - ходіння по мінному полю. Тільки ось ретравматизація має різні по інтенсивності наслідки.
Читаючи цю книгу я згадувала про декілька інших, наприклад, "Східно-Західна вулиця. Повернення додому" Філіпа Сендса, також "Місячне сяйво" Шебона і розмову про філософські засудження повоєнних поколінь дій і рішень, які приймали люди щоб вижити підчас війни. Цей калейдоскоп згадок поглибив роздуми про Наталію та її забаганки на прикінцеві життя. Її показують ніби маніпулянткою, злою і безсердечною людиною. Хіба ви не бачите, що це лише броня людини, що настраждалась сповна?
Доречі літні люди стають як малі діти вибагливі, дратівливі, з постійно перемінливим настроєм. Це нормальний перебіг подій.
Хочете отримати історію-ділему без вирішення - читайте історію Наталії.
Доречі читалась дуже просто. Мені сподобалось.
Read
April 10, 2025Щоб не здуріти від болю та відчаю спогадів, Наталія творить свою власну версію подій, якою вона неохоче ділиться із новою та несподівано подругою. Чи мають діти право знати усю історію своїх батьків? Чи мають право батьки знати усі таємниці своїх дітей? Наскільки ми готові ділитися з іншими "своєю" історією, а що навічно заберемо в могилу?
September 15, 2022
🍂"Досить звірити таємницю і ти більше нічого не контролюєш"
У видавництва Анетти Антоненко напрочуд цікавий набір видань. Вони або геть нічого не залишають по собі після прочитання, або зостаються назавжди одними з найвражаючого, що колись читалося.
❣️"Natalie" Шанталь Ґаран - з других.
📚Толлеф Ольсен, немолодий норвежець, батько й дід, раптом вирішує дізнатися, хто його біологічні батьки, адже народжений він влітку 1945 року і з практично першого дня всиновлений. Пошуки документів приводять його у Канаду, де живе 89-річна Наталія, колись львів'янка, яку вивезли на примусову працю під час Другої світової війни. Вона підтверджує, що народила його у центрі допомоги для вагітних жінок, вивезених з рідних домівок насильно, і відразу погодилася на те, що немовля всиновлять, але геть ніяк не погоджується на те, аби познайомитися із давно втраченим сином вживу і тим більше не бажає розповідати щось про його коріння.
Вона списує все на те, що нічого не пам'ятає, а шукати рідних нема сенсу - всі вони померли. Всі до одного.
Звісно, вона бреше.
📚Але для чого? Що змушує її ховатися від запитань, приховувати правду, мовчати, не відповідати, ігнорувати і тримати сина на дистанції в цілий океан (і життя)? Читач все дізнається. А от чи дізнається врешті решт сам Толлеф - питання. Авторка залишає розчахнутий навстіж фінал, а ти залишаєшся із купою питань. Ні, не по сюжету, питань загальнолюдських.
Що означає "вижити" на окупованій території? Що означає "вижити молодій жінці" у величезній розпечений жаровні смерті, на яку перетворилася Європа у середині 20 століття? Чи був взагалі в неї інший вибір?
І головне: як перестати ненавидіти себе за те, що вижив?
Звісно, що у книзі відповідей на ці питання не знайдеш. Але можна буде спробувати пошукати їх десь всередині себе.
📚Гарна книга, гарна психологічна проза, сильні образи, цікаві рішення приймають герої, питання, що потребують відповідей і водночас не мають їх правильних. Книга сьогодні звучить болісно актуально з огляду на теперішню нашу війну, на звільнення наших територій від окупації, на те, що ми бачимо зараз і обов'язково побачимо ще, як тільки останній рашист покине наші землі і Україна повернеться скрізь, де вона і має бути.
📝До речі, давно не бачила настільки влучного епіграфу. Якщо книгу ним не тільки почати, але й закінчити, то катарсис буде максимальним.
У видавництва Анетти Антоненко напрочуд цікавий набір видань. Вони або геть нічого не залишають по собі після прочитання, або зостаються назавжди одними з найвражаючого, що колись читалося.
❣️"Natalie" Шанталь Ґаран - з других.
📚Толлеф Ольсен, немолодий норвежець, батько й дід, раптом вирішує дізнатися, хто його біологічні батьки, адже народжений він влітку 1945 року і з практично першого дня всиновлений. Пошуки документів приводять його у Канаду, де живе 89-річна Наталія, колись львів'янка, яку вивезли на примусову працю під час Другої світової війни. Вона підтверджує, що народила його у центрі допомоги для вагітних жінок, вивезених з рідних домівок насильно, і відразу погодилася на те, що немовля всиновлять, але геть ніяк не погоджується на те, аби познайомитися із давно втраченим сином вживу і тим більше не бажає розповідати щось про його коріння.
Вона списує все на те, що нічого не пам'ятає, а шукати рідних нема сенсу - всі вони померли. Всі до одного.
Звісно, вона бреше.
📚Але для чого? Що змушує її ховатися від запитань, приховувати правду, мовчати, не відповідати, ігнорувати і тримати сина на дистанції в цілий океан (і життя)? Читач все дізнається. А от чи дізнається врешті решт сам Толлеф - питання. Авторка залишає розчахнутий навстіж фінал, а ти залишаєшся із купою питань. Ні, не по сюжету, питань загальнолюдських.
Що означає "вижити" на окупованій території? Що означає "вижити молодій жінці" у величезній розпечений жаровні смерті, на яку перетворилася Європа у середині 20 століття? Чи був взагалі в неї інший вибір?
І головне: як перестати ненавидіти себе за те, що вижив?
Звісно, що у книзі відповідей на ці питання не знайдеш. Але можна буде спробувати пошукати їх десь всередині себе.
📚Гарна книга, гарна психологічна проза, сильні образи, цікаві рішення приймають герої, питання, що потребують відповідей і водночас не мають їх правильних. Книга сьогодні звучить болісно актуально з огляду на теперішню нашу війну, на звільнення наших територій від окупації, на те, що ми бачимо зараз і обов'язково побачимо ще, як тільки останній рашист покине наші землі і Україна повернеться скрізь, де вона і має бути.
📝До речі, давно не бачила настільки влучного епіграфу. Якщо книгу ним не тільки почати, але й закінчити, то катарсис буде максимальним.
December 29, 2023
Мене переконав прочитати цю книжку відгук від однієї буктюберки, їй ця книжка сподобалася; вона із захопленням розповідала про сюжет, але-але…
Мені ж сподобалося на 3/5 ✨.
Пояснюю чому⬇️
Спершу історія дуже зацікавлює, затягує та інтригує, бо це розповідь, яка поділена на дві лінії: жінка Наталія, яка під час Другої світової віддає свою дитину на всиновлення та власне її сина, який через роки, далеко через роки (!), хоче знайти та познайомитися з матір'ю.
Що цікавого: Наталія зі Львова, за її словами, вона полька, однак впродовж сюжету вона декілька разів змінює версії свого життя, зрештою правда виходить на волю і Толлеф дізнається, хто ж його матір насправді.
Він хоче познайомитися з нею вживу, але Наталія погоджується лише на переписку ел. поштою. Вона вперта й безапеляційна, швидко змінює думку, крутить Толлефом і його посланицею Жанною, яка зустрічається з нею особисто, як хоче. То просить, щоб «син» приїхав, то вже різко заперечує своє прохання…
В кінцевому підсумку, якщо без спойлерів, правда залишиться із нею, частину він все-таки дізнається, але деталі життя ппішли під землю.
Що не сподобалося: як тут показані українці, тут лише один образ — чувака, який зґвалтував Наталію, щоб вона та її дядько отримали документи на нові імена. Так-так, вона не Наталія, тільки тссс.
Якщо чесно, мене бісила головна героїня, я можу зрозуміти, хоч і важко, бо не проживала таке, що їй було боляче згадувати минуле, що могла статися ревматизація, бо там і втечі, і переслідування, і трудовий табір, і німці, і совєти, і депортація, і ґвалтування, і втрата батьків та братів, і зрештою — відмова від сина, проте, якщо глянути з іншої сторони — коли��Толлаф її знайшов, Наталії було вже під 90 років, логічно, що жити залишилося не так довго, а він і його син хочуть дізнатися, хто вони, які їхні корені, мати розуміння свого геологічного дерева.
Читається швидко, багато чого з сюжету можна вгадати, передбачити під час читання. Чи рекомендую? Не знаю, мабуть, ні. Проте, вибір за вами. До цього всього — тут є хвалебні оди росії від Жанни, хоча й Наталія трохи розбавляє дьогтем її мед, однак осад після прочитання залишається.
Мені ж сподобалося на 3/5 ✨.
Пояснюю чому⬇️
Спершу історія дуже зацікавлює, затягує та інтригує, бо це розповідь, яка поділена на дві лінії: жінка Наталія, яка під час Другої світової віддає свою дитину на всиновлення та власне її сина, який через роки, далеко через роки (!), хоче знайти та познайомитися з матір'ю.
Що цікавого: Наталія зі Львова, за її словами, вона полька, однак впродовж сюжету вона декілька разів змінює версії свого життя, зрештою правда виходить на волю і Толлеф дізнається, хто ж його матір насправді.
Він хоче познайомитися з нею вживу, але Наталія погоджується лише на переписку ел. поштою. Вона вперта й безапеляційна, швидко змінює думку, крутить Толлефом і його посланицею Жанною, яка зустрічається з нею особисто, як хоче. То просить, щоб «син» приїхав, то вже різко заперечує своє прохання…
В кінцевому підсумку, якщо без спойлерів, правда залишиться із нею, частину він все-таки дізнається, але деталі життя ппішли під землю.
Що не сподобалося: як тут показані українці, тут лише один образ — чувака, який зґвалтував Наталію, щоб вона та її дядько отримали документи на нові імена. Так-так, вона не Наталія, тільки тссс.
Якщо чесно, мене бісила головна героїня, я можу зрозуміти, хоч і важко, бо не проживала таке, що їй було боляче згадувати минуле, що могла статися ревматизація, бо там і втечі, і переслідування, і трудовий табір, і німці, і совєти, і депортація, і ґвалтування, і втрата батьків та братів, і зрештою — відмова від сина, проте, якщо глянути з іншої сторони — коли��Толлаф її знайшов, Наталії було вже під 90 років, логічно, що жити залишилося не так довго, а він і його син хочуть дізнатися, хто вони, які їхні корені, мати розуміння свого геологічного дерева.
Читається швидко, багато чого з сюжету можна вгадати, передбачити під час читання. Чи рекомендую? Не знаю, мабуть, ні. Проте, вибір за вами. До цього всього — тут є хвалебні оди росії від Жанни, хоча й Наталія трохи розбавляє дьогтем її мед, однак осад після прочитання залишається.
March 29, 2023
Це книжка про жінку, яка народилася у Львові і в свої 17 зустріла війну. До 1939 року вона жила в заможній сімʼї та мала щастливе життя, але в вересні почалася війна. Оповідь йде і про її сина, який народився в червні 1945 року, коли війна закінчувалася. Про те, як жінка в свої 90 років не хоче пригадувати ті жахливі часи, та сина в свої 62, який хоче дізнатися хто він та звідки.
Емоції були різні, злість і нерозуміння, чого Наталія не хоче відкрити секрети свого життя, бо вже стільки років пройшло. Описи тих жахіть, що спіткали Наталію під час війни, то було занадто, хоча розумієш, що війна сама по собі жахлива, і вона нікого не шкодує. Читати про війну, коли в твоїй країні йде війна, ще складніше.
Я розуміла Толлефа, який, як на мене, дуже акуратно писав листи матері, питав її про неї. Але через якийсь час після прочитання я зрозуміла, чому Наталія не хоче відкриватися. Вона 6 років була в аду, це її травма на все життя, бо те що вона жива, і скільки всього вона зробила щоб жити своє спокійне життя та старість, того вартувало. Ті страхи, через що вона все приховує, вони зрозумілі. Бо був прекрасний світ, її дитинство, а потім прийшов ад, потім знов спокійно, але ад може знов настати.
Наскільки я зрозуміла, ця книжка заснована на реальних подіях. Я сподіваюся, що якомога більше людей її прочитає, бо вона того вартує. Бо опісля ти задаєш собі багато питань.
Емоції були різні, злість і нерозуміння, чого Наталія не хоче відкрити секрети свого життя, бо вже стільки років пройшло. Описи тих жахіть, що спіткали Наталію під час війни, то було занадто, хоча розумієш, що війна сама по собі жахлива, і вона нікого не шкодує. Читати про війну, коли в твоїй країні йде війна, ще складніше.
Я розуміла Толлефа, який, як на мене, дуже акуратно писав листи матері, питав її про неї. Але через якийсь час після прочитання я зрозуміла, чому Наталія не хоче відкриватися. Вона 6 років була в аду, це її травма на все життя, бо те що вона жива, і скільки всього вона зробила щоб жити своє спокійне життя та старість, того вартувало. Ті страхи, через що вона все приховує, вони зрозумілі. Бо був прекрасний світ, її дитинство, а потім прийшов ад, потім знов спокійно, але ад може знов настати.
Наскільки я зрозуміла, ця книжка заснована на реальних подіях. Я сподіваюся, що якомога більше людей її прочитає, бо вона того вартує. Бо опісля ти задаєш собі багато питань.
November 24, 2023
Я навіть не знаю, що сказати.
Але мене відверто вже задовбали українські націоналісти-монстри в книжках закордонних авторів. Я б заборонила іноземцям писати про нас. Бо у всьому, завжди, винні ми.
Таких емоційних гойдалок під час читання у мене ніколи не було. То авторка, ротом головної героїні адекватно розповідає про те, яким був Львів в час Другої світової, то тим же ротом навалює пропагандистську дичину.
Ну йопересете.
От щоб ви знали: у всіх бідах головної героїні винен покидьок-українець, який роздобув їй підробні документи, за які вона розрахувалась сексом, бо більше не було чим, потім наговорила тому ж покидьку-українцю дичини, потім вирішила, шо він винен у смерті її батьків. Ну ок не він, а вона, бо розповіла йому про них, а він пішов і здав їх німцям. Прямих доказів нема, лиш здогадки.
Серйозно?
Не нацисти, а українець. Не переплутайте.
А ще. Тут чимало описів зґвалтувань. І вгадайте, хто ґвалтує найогидніше? Авторка прям аж старалась виписати так, щоб читачі зрозуміли, хто головний монстр. Хоча, як взагалі можна порівнювати зґвалтування 🤦
Срака палала так, що кабана можна було запекти.
Якщо виключити ці моменти - книжка ок. Або дати цей сюжет в руки адекватному письменнику - було б чудово.
Та, я дуже гостро сприймаю, коли навалюють на українців. Але це роблять завжди, і мене це вже задовбало. Тому в цій книжці для мене це основний трігер.
Але мене відверто вже задовбали українські націоналісти-монстри в книжках закордонних авторів. Я б заборонила іноземцям писати про нас. Бо у всьому, завжди, винні ми.
Таких емоційних гойдалок під час читання у мене ніколи не було. То авторка, ротом головної героїні адекватно розповідає про те, яким був Львів в час Другої світової, то тим же ротом навалює пропагандистську дичину.
Ну йопересете.
От щоб ви знали: у всіх бідах головної героїні винен покидьок-українець, який роздобув їй підробні документи, за які вона розрахувалась сексом, бо більше не було чим, потім наговорила тому ж покидьку-українцю дичини, потім вирішила, шо він винен у смерті її батьків. Ну ок не він, а вона, бо розповіла йому про них, а він пішов і здав їх німцям. Прямих доказів нема, лиш здогадки.
Серйозно?
Не нацисти, а українець. Не переплутайте.
А ще. Тут чимало описів зґвалтувань. І вгадайте, хто ґвалтує найогидніше? Авторка прям аж старалась виписати так, щоб читачі зрозуміли, хто головний монстр. Хоча, як взагалі можна порівнювати зґвалтування 🤦
Срака палала так, що кабана можна було запекти.
Якщо виключити ці моменти - книжка ок. Або дати цей сюжет в руки адекватному письменнику - було б чудово.
Та, я дуже гостро сприймаю, коли навалюють на українців. Але це роблять завжди, і мене це вже задовбало. Тому в цій книжці для мене це основний трігер.
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 23, 2024
✍️ Шанталь Ґаран
📙 NATALIA
🧮 256 ст-к.
Видавництво «Видавництво Анетти Антоненко»
Я дуже довго вибирала для себе книгу для завдання 7 - конкурс від Лабораторія.
Ця книга мене вразила своєю анотацією і я зрозуміла що це буде дуже цікаво та сильно! І я не помилилася… це історія життя, коли не завжди буде «хеппі енд», хоча так хотілося 😢😭
Історія жінки, матері, сина, чоловіка - всі ці переплетені долі… історія про дружбу, яку можна знайти навіть у 87 років ! Часом мені хотілось стукнути по голові головних героїв - чому так тягнуть - час то ж минає!!!! Але у кожного свої причини діяти так чи інакше і це потрібно поважати…
Книга мені дуже дуже сподобалась!
📝Значення має лише слід, що ми по собі лишаємо, решта нам не належить.
📝 Зброя у вигляді молодості та впевненості у своїй привабливості дозволяли їй почувати себе готовою до будь-яких випробувань реальності.
📝 після тебе залишиться декілька картонних коробок, і ти навіть не впевнена, що комусь заманеться прийти по них, не те, щоб купити.
📝 Ще вчора вона скаржилася на монотонність своїх днів, а втім, виявилася неготовою змінити прісність буденного.
📝 Дружба — це також можливість настільки добре почуватися з іншою людиною, що можна розділити тягар, який на нас тисне. Це не просто брати й приймати. Дружба передбачає не лише любити когось, а й дарувати себе❤️. — почувається розбитою.
March 14, 2025
Чи мета виправдовує засоби? Це банальне питання тривожить мене, коли черговий автор/ка пише роман на складну тему. У випадку із цим романом, мені видається, що ні. Не виправдовує.
Складна тема не мандат на що попало.
Я не вловила тут ані послідовності в характерах персонажів, ані психологізму у зображенні сексуального насилля, а ні проникливості у описі персонажів різного віку й різних поколінь. Песонажка 80+ водить автомобіль, періодично заїжджає на фуршет у китайський ресторан і в стані хвилювання перехиляє 5 келихів портвейну, розуміючи скільки саме випила.
Ні. Не вірю. Люди такого віку дуже уважні до того, що споживають, бо пам'ятають про наслідки, тому Наталія Мюллер видається мені картонним персонажем.
Загалом немає особливої різниці у зображенні персонажів 40, 50, 60 чи 80 років, стиль їхнього мислення й поведінки відтворений майже однаково.
Окремо хочу вказати на нечутливість, з якою тут пишуть про східноєвропейців, особливо українців. Одна з персонажок знаючи, що за походженням Наталія полька, дивується, що та не має польського акценту. Чому жінка, яка 50 років живе в Канаді, має мати акцент?
Це такий проблиск колоніальної зверхності.
У цій книзі багато покидьків-гвалтівників: два нацистські німецькі офіцери, два солдати радянської армії, один українець. Так от, у всіх є імена, крім українця. Той просто постійно українець і "покидьок з покидьків".
Складна тема не мандат на що попало.
Я не вловила тут ані послідовності в характерах персонажів, ані психологізму у зображенні сексуального насилля, а ні проникливості у описі персонажів різного віку й різних поколінь. Песонажка 80+ водить автомобіль, періодично заїжджає на фуршет у китайський ресторан і в стані хвилювання перехиляє 5 келихів портвейну, розуміючи скільки саме випила.
Ні. Не вірю. Люди такого віку дуже уважні до того, що споживають, бо пам'ятають про наслідки, тому Наталія Мюллер видається мені картонним персонажем.
Загалом немає особливої різниці у зображенні персонажів 40, 50, 60 чи 80 років, стиль їхнього мислення й поведінки відтворений майже однаково.
Окремо хочу вказати на нечутливість, з якою тут пишуть про східноєвропейців, особливо українців. Одна з персонажок знаючи, що за походженням Наталія полька, дивується, що та не має польського акценту. Чому жінка, яка 50 років живе в Канаді, має мати акцент?
Це такий проблиск колоніальної зверхності.
У цій книзі багато покидьків-гвалтівників: два нацистські німецькі офіцери, два солдати радянської армії, один українець. Так от, у всіх є імена, крім українця. Той просто постійно українець і "покидьок з покидьків".
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 10, 2023
Книга, яка нахабно оголює душу читача, тоді як те саме робить Наталія, ділячить пережитими страхіттями, які прокотились Україною й Польщею.
Книга, яка є певною рефлексією на ті події, які відбуваються зараз в Україні. Так, ніби знаходиш себе частиною сюжету, написаному в 20 ст., ніби знаходиш себе частиною життя Наталії.
***
- Я думала, що всі страждання спричиняли німці.
- Люба моя Жанно, ти не дуже орієнтуєшся в історії. Щоправда, я свою теж вивчала не за шкільними підручниками.
***
- Росія, яку я знала, була перегноєм, здобрена гниттям людських тіл. Ані вірші Пушкіна ані арабески Лускунчика не зможуть змінити в моїй уяві образ цієї країни.
***
- Тут, в Америці, життя вас захистило від багатьох моральних дилем, і ви з легким серцем засуджуєте поведінку, яку не здатні зрозуміти. Можливо, спершу необхідно зазнати надлюдських обмежень або пережити голод, щоб усвідомити - відразливі й осудні вчинки бувають актами відчаю заради забезпечення власного виживання. У таких випадках поняття добра і зла перетворюються на абстракцію.
Книга, яка є певною рефлексією на ті події, які відбуваються зараз в Україні. Так, ніби знаходиш себе частиною сюжету, написаному в 20 ст., ніби знаходиш себе частиною життя Наталії.
***
- Я думала, що всі страждання спричиняли німці.
- Люба моя Жанно, ти не дуже орієнтуєшся в історії. Щоправда, я свою теж вивчала не за шкільними підручниками.
***
- Росія, яку я знала, була перегноєм, здобрена гниттям людських тіл. Ані вірші Пушкіна ані арабески Лускунчика не зможуть змінити в моїй уяві образ цієї країни.
***
- Тут, в Америці, життя вас захистило від багатьох моральних дилем, і ви з легким серцем засуджуєте поведінку, яку не здатні зрозуміти. Можливо, спершу необхідно зазнати надлюдських обмежень або пережити голод, щоб усвідомити - відразливі й осудні вчинки бувають актами відчаю заради забезпечення власного виживання. У таких випадках поняття добра і зла перетворюються на абстракцію.
November 27, 2022
Наталія. Людина, що живе спокійним життям. Народилась у Львові, що в часи Другої світової війни знаходився в складі Польщі, тому й уважала себе полячкою, хоча це, звісно, не так.
Толлеф більшу частину життя вважав себе норвежцем, аж поки не дізнався про наявність біологічної матері й не почав її шукати. Спокійний іззовні, неквапливий і прискіпливий, він стає для Наталії, що вона всіляко витісняє події з пам’яті.
Психологічний роман про пошук сином матері. Пазл — чим далі просуваються пошуки, тим рельєфнішим стає портрет Наталії.
Для мене ця книжка — про сімейні стосунки; найголовніше, ще й про загальнолюдські. Подобається плавність оповіді й тонкий психологізм; бурхливі емоції викликано воєнними флешбеками, втім сімейне і навколосімейне не моя тема, тому більшу частину книжки читав рівно і без емоцій, кайфуючи від самого факту читання.
Толлеф більшу частину життя вважав себе норвежцем, аж поки не дізнався про наявність біологічної матері й не почав її шукати. Спокійний іззовні, неквапливий і прискіпливий, він стає для Наталії, що вона всіляко витісняє події з пам’яті.
Психологічний роман про пошук сином матері. Пазл — чим далі просуваються пошуки, тим рельєфнішим стає портрет Наталії.
Для мене ця книжка — про сімейні стосунки; найголовніше, ще й про загальнолюдські. Подобається плавність оповіді й тонкий психологізм; бурхливі емоції викликано воєнними флешбеками, втім сімейне і навколосімейне не моя тема, тому більшу частину книжки читав рівно і без емоцій, кайфуючи від самого факту читання.
December 2, 2024
"Тоді вона ще не знала,що страждання -- це емоція уповільненої дії, яка може тебе наздогнати через роки."
Про жахи війни,які навіть через 70 років залишаються такими ж жахливими.
" Росія, яку я знала, була перегноєм, здобреним гниттям людських тіл. Ані вірші Пушкіна, ані арабески Лускунчика не зможуть змінити в моїй уяві образ цієї країни. "
Про жахи війни,які навіть через 70 років залишаються такими ж жахливими.
" Росія, яку я знала, була перегноєм, здобреним гниттям людських тіл. Ані вірші Пушкіна, ані арабески Лускунчика не зможуть змінити в моїй уяві образ цієї країни. "
September 15, 2022
Цілком припускаю, що ця книга варта більше ніж 3 зірки. Часом вона прекрасна і поглинає сюжетом, але більше наштовхувалася на власне роздратування головними героями. А під завершення ще й залишається відкритий кінець. Важка гарна проза, але не моя.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 17, 2025
це могла би бути цікава книга про родинні зв'язки і віднайдення родинного дерева,
але "українські націоналісти вбивають євреїв, "Львів — російське місто", і ще в якийсь момент з'являється смердючий українець-гвалтівник.
фінал книги бісить не менше.
не витрачайте свого часу.
але "українські націоналісти вбивають євреїв, "Львів — російське місто", і ще в якийсь момент з'являється смердючий українець-гвалтівник.
фінал книги бісить не менше.
не витрачайте свого часу.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 13, 2022
Sterk og litt annerledes historiefortelling
July 17, 2023
Цікава книжка для тих, хто цікавиться психологією та сімейними стосунками. Завдяки опису переживань та думок головного героя можна дізнатися, що відчувають всиновлені діти та діти, які з якихось причин були розлучені з біологічними батьками. А також чому відповідь на питання "шукати чи не шукати", "знати чи не знати" не завжди очевидна.
November 8, 2023
«Росія, яку я знала, була перегноєм, здобреним гниттям людських тіл. Ані вірші Пушкіна, ані арабески Лускунчика не зможуть змінити в моїй уяві образ цієї країни.» Одниєю цитатою про усю історію росії
Мені було боляче це читати, але це було найпотужніше, що мені довелося читати за останній час.
Мені було боляче це читати, але це було найпотужніше, що мені довелося читати за останній час.
May 19, 2024
Ця історія повинна була мене вразити. Але вразила більше анотація :(.
March 29, 2020
Le premier roman de Chantal Garand, on le sent à sa lecture, est un roman senti et incarné dans la mesure où il raconte une obsédante histoire de quête des origines. Il est rare de trouver dans la littérature québécoise un roman qui se partage entre la Norvège et le Québec: le premier roman de Chantal Garand, en ce sens, est unique. L'histoire qu'elle raconte, construite autour d'une fuite et de secrets bien gardés, accroche dès les premières pages et garde le lecteur en haleine. À mettre entre les mains de tous les lecteurs, simplement parce qu'il est excellent! 3 1/2*
Displaying 1 - 27 of 27 reviews